Русалки. Ну хто не знає про русалок? Образ дівчини з риб'ячим хвостом замість ніг є шалено популярним у наш час.
Русалки - це істоти як правило жіночої статі (хоча, дуже рідко, та все ж зустрічалися чоловічої), духи померлих. Про те, яким саме чином можна було стати русалкою, на території України є багато вірувань. Наприклад, русалками ставали померлі на Троєцькому тижні, померлі нехрещеними діти, померлі до весілля засватані дівчата, утоплениці. Іноді умовами перетворення на русалку слугували народження, одруження чи смерть на Трійцю.
В холодну пору року вони живуть у водоймах, а коли стає тепло - переходять у поля, луги та ліси. З цього вірування можна зробити висновок, що таке знайоме нам уявлення про русалок як дівчат з риб'ячими хвостами не цілком вірне, якщо мова йде про українську та слов'янську в цілому міфології. Наші рідні русалки мають ноги та можуть спокійно пересуватися сушею.
Казали, що побачити їх можна лиш здалеку у вигляді тіней, а слідів вони не лишають. Також їх уявляли з незвичним кольором шкіри - блакитним, синіи, або іншим темним кольором. В деяких повір'ях цим істотам приписували здібність перекидатись на тварин.
Образ русалок неоднозначний. Загалом в давнину їх більше ототожнювали все-таки зі світлими силами. Вони могли спілкуватися із своїми родичами, говорячи їм якісь перестороги, часто римами. Зустріч з русалкою в українців зазвичай вважалася доброю ознакою чи свідчила про високі моральні якості людини, безгрішність. Тому здатність бачити русалок приписувалася малим дітям, «достойним» людям.
Залежно від території русалок ототожнювали то з янголами, то, навпаки, з нечистою силою. Так, на Поліссі русалок зближували з відьмами, вони начебто лякають людей, псують посіви і шкодять худобі. Захиститися від таких русалок можна було травами, зібраними на Троєцькому тижні, хрестиком або вколовши її. Місцями вірили, що русалки люблять загадувати загадки подорожнім і якщо раптом той не відгадає, то вони можуть залоскотати його до смерті. Ще відоме таке явище як "навське весілля", коли поруч з русалками невідомо звідки лунає музика, чутно сміх, регіт, плескання в долоні.
Отже, підбиваючи підсумки, потрібно сказати, що русалки з української міфології - не те саме, що ундіни і морські діви з фольклору народів Європи, хоча схожість між ними є чимала. А також варто розрізняти русалок в українській та сусідній російській міфології. В останні ці істоти куди частіше виступають негативними образами, закидують людей камінням, залоскочують до смерті, зваблюють і топлять юнаків. В наших віруваннях русалок набагато частіше асоціюють з добрими істотами.
#укр_міф #букбанда #tatiakoviz #русалка #русалки #міфологія #нечистасила #українськаміфологія
Русалки - це істоти як правило жіночої статі (хоча, дуже рідко, та все ж зустрічалися чоловічої), духи померлих. Про те, яким саме чином можна було стати русалкою, на території України є багато вірувань. Наприклад, русалками ставали померлі на Троєцькому тижні, померлі нехрещеними діти, померлі до весілля засватані дівчата, утоплениці. Іноді умовами перетворення на русалку слугували народження, одруження чи смерть на Трійцю.
В холодну пору року вони живуть у водоймах, а коли стає тепло - переходять у поля, луги та ліси. З цього вірування можна зробити висновок, що таке знайоме нам уявлення про русалок як дівчат з риб'ячими хвостами не цілком вірне, якщо мова йде про українську та слов'янську в цілому міфології. Наші рідні русалки мають ноги та можуть спокійно пересуватися сушею.
Казали, що побачити їх можна лиш здалеку у вигляді тіней, а слідів вони не лишають. Також їх уявляли з незвичним кольором шкіри - блакитним, синіи, або іншим темним кольором. В деяких повір'ях цим істотам приписували здібність перекидатись на тварин.
Образ русалок неоднозначний. Загалом в давнину їх більше ототожнювали все-таки зі світлими силами. Вони могли спілкуватися із своїми родичами, говорячи їм якісь перестороги, часто римами. Зустріч з русалкою в українців зазвичай вважалася доброю ознакою чи свідчила про високі моральні якості людини, безгрішність. Тому здатність бачити русалок приписувалася малим дітям, «достойним» людям.
Залежно від території русалок ототожнювали то з янголами, то, навпаки, з нечистою силою. Так, на Поліссі русалок зближували з відьмами, вони начебто лякають людей, псують посіви і шкодять худобі. Захиститися від таких русалок можна було травами, зібраними на Троєцькому тижні, хрестиком або вколовши її. Місцями вірили, що русалки люблять загадувати загадки подорожнім і якщо раптом той не відгадає, то вони можуть залоскотати його до смерті. Ще відоме таке явище як "навське весілля", коли поруч з русалками невідомо звідки лунає музика, чутно сміх, регіт, плескання в долоні.
Отже, підбиваючи підсумки, потрібно сказати, що русалки з української міфології - не те саме, що ундіни і морські діви з фольклору народів Європи, хоча схожість між ними є чимала. А також варто розрізняти русалок в українській та сусідній російській міфології. В останні ці істоти куди частіше виступають негативними образами, закидують людей камінням, залоскочують до смерті, зваблюють і топлять юнаків. В наших віруваннях русалок набагато частіше асоціюють з добрими істотами.
#укр_міф #букбанда #tatiakoviz #русалка #русалки #міфологія #нечистасила #українськаміфологія
Про босоркань ми вже згадували якось одного разу. І ми про них не забули, і ось сьогодні ми про них поговоримо.
Босо́рка, босорка́ня, босоркун (вітряник). Відомості про цю міфічну істоту, як завжди, різняться. В українській міфології босоркун - злий дух, що живе переважно в горах, упир. Він літає із вітром і невидимий для людського зору. З'являється в посуху, насилає на живих істот хвороби. Босорканя - жіночий персонаж, якого ототожнюють із відьмою чи чаклункою з ознаками упиря (гострі зубки і потяг до крові). Ці істоти більше відомі у Карпатах. Кажуть, що найбільшої шкоди приносять вони уночі, особливо під час сонцевороту.
За трохи іншими відомостями босорку виділяють за такими характеристиками: Босорка (бісурка, бісурканя, босурганя, босирка, пошурканя) - істота, якою можуть стати жінка, у яку вселився дух померлого, сьома за рахунком дівчинка, котра народилася у сім’ї. У найбільш злих босоркань три душі; ті, хто має дві, — слабші, сфера їхнього впливу за межами села; ті, хто має одну душу, живуть у селі, ходять поблизу води, полів. Удень босорка може бути красивою дівчиною, вночі — старою бабою з червоними злими очима, з курячими лапами і хвостом. Може ставати жабою, кішкою, собакою, поросям, сичем, змією, летючою мишею, колесом, кочергою; може бути й невидимою.
Загалом, справи у босоркань такі ж, як і у звичайної відьми. Забирати молоко у корів, псувати погоду, насилати порті та хвороби. На Закарпатті говорять, що вона збиває подорожніх з правильної дороги.
Кажуть, у день, коли ховають босорку, йде сильний дощ.
Для того, аби вберегтися від чар босоркань, використовували сіль, свячену воду, петрушку, часник, вінки із колосся, страсні свічки. Для захисту дітей їм на шиї вішали мішечок із сіллю, часником або вовчим зубом. Одягали навиворіт сорочку або клали під подушку залізний предмет.
Для захисту будинків використовували гілки бузини, аґрусу, терену.
#укр_міф #букбанда #tatiakoviz #босорканя
Босо́рка, босорка́ня, босоркун (вітряник). Відомості про цю міфічну істоту, як завжди, різняться. В українській міфології босоркун - злий дух, що живе переважно в горах, упир. Він літає із вітром і невидимий для людського зору. З'являється в посуху, насилає на живих істот хвороби. Босорканя - жіночий персонаж, якого ототожнюють із відьмою чи чаклункою з ознаками упиря (гострі зубки і потяг до крові). Ці істоти більше відомі у Карпатах. Кажуть, що найбільшої шкоди приносять вони уночі, особливо під час сонцевороту.
За трохи іншими відомостями босорку виділяють за такими характеристиками: Босорка (бісурка, бісурканя, босурганя, босирка, пошурканя) - істота, якою можуть стати жінка, у яку вселився дух померлого, сьома за рахунком дівчинка, котра народилася у сім’ї. У найбільш злих босоркань три душі; ті, хто має дві, — слабші, сфера їхнього впливу за межами села; ті, хто має одну душу, живуть у селі, ходять поблизу води, полів. Удень босорка може бути красивою дівчиною, вночі — старою бабою з червоними злими очима, з курячими лапами і хвостом. Може ставати жабою, кішкою, собакою, поросям, сичем, змією, летючою мишею, колесом, кочергою; може бути й невидимою.
Загалом, справи у босоркань такі ж, як і у звичайної відьми. Забирати молоко у корів, псувати погоду, насилати порті та хвороби. На Закарпатті говорять, що вона збиває подорожніх з правильної дороги.
Кажуть, у день, коли ховають босорку, йде сильний дощ.
Для того, аби вберегтися від чар босоркань, використовували сіль, свячену воду, петрушку, часник, вінки із колосся, страсні свічки. Для захисту дітей їм на шиї вішали мішечок із сіллю, часником або вовчим зубом. Одягали навиворіт сорочку або клали під подушку залізний предмет.
Для захисту будинків використовували гілки бузини, аґрусу, терену.
#укр_міф #букбанда #tatiakoviz #босорканя
Доля (Стріча, Среча) — у слов'янській міфології це або просто термін, істота чи явище, або ж окрема богиня. Термін уособлював щасливий життєвий шлях, вдачу. Вважалося, що Доля була даром богів, силою, даною ними людині для подолання життєвих труднощів. Богиня, яка визначає призначення людини, тому при народженні наділяє немовлят всіма чеснотами, пророкує їм майбутнє. Доля, як і Мокоша, є втіленням Матері Лади. Богиня доброї долі; уявляється в образі вродливої молодої жінки, яка пряде міцну рівну золоту нитку людської долі. Символами Долі є веретено, прясельце, клубок ниток. Спочатку саме слово "бог" мало значення «доля».
У слов'янських міфологічних та фольклорних текстах поряд з доброю Долею як персоніфікацією щастя виступають ще зла (нещасна, лиха) доля, недоля, лихо, судома, нещастя, біда, нужда, злидні - як втілення поганої долі. Долею в українців також нерідко називають душу предка, який помер, і, відвідуючи будинок, приносить добро або зло своїм живим родичам.
Доля може залишити людину, якщо вона грішить. Після смерті людини її Доля помирає разом з нею; також вірять, що Доля померлого сидить на його могилі або відвідує будинки родичів.
Доля уявляється двійником людини. За віруваннями, вона має вигляд здорової старої у білому доброму одязі з милицею в руках, жінки з розпущеним волоссям, проте її вид може залежати від того, кому вона належить: Доля щасливої людини ходить в красивому одязі, Доля купця має вигляд красивої дівчини, селянина — здорового чорного мужика.
Є різні способи побачити Долю. У ніч на Великдень треба піти в поле і, почувши дзвін дзвонів до заутрені, запитати: «Де моя Доля?». Почувши відповідь, треба йти туди, куди сказано. Річ, яку Доля дасть людині (наприклад, шматок полотна), треба берегти, оскільки саме вона — джерело щастя в будинку. В інших випадках необхідно на Великдень після обіду вийти на вулицю — перший, хто зустрінеться людині, буде її Доля. Якщо він в нарядному багатому одязі — це щаслива Доля, якщо в лахмітті — нещаслива. Українці вважали, що побачити свою Долю можна тільки двічі в житті — відразу після народження і за декілька хвилин перед смертю.
#укр_міф #букбанда #tatiakoviz #доля
У слов'янських міфологічних та фольклорних текстах поряд з доброю Долею як персоніфікацією щастя виступають ще зла (нещасна, лиха) доля, недоля, лихо, судома, нещастя, біда, нужда, злидні - як втілення поганої долі. Долею в українців також нерідко називають душу предка, який помер, і, відвідуючи будинок, приносить добро або зло своїм живим родичам.
Доля може залишити людину, якщо вона грішить. Після смерті людини її Доля помирає разом з нею; також вірять, що Доля померлого сидить на його могилі або відвідує будинки родичів.
Доля уявляється двійником людини. За віруваннями, вона має вигляд здорової старої у білому доброму одязі з милицею в руках, жінки з розпущеним волоссям, проте її вид може залежати від того, кому вона належить: Доля щасливої людини ходить в красивому одязі, Доля купця має вигляд красивої дівчини, селянина — здорового чорного мужика.
Є різні способи побачити Долю. У ніч на Великдень треба піти в поле і, почувши дзвін дзвонів до заутрені, запитати: «Де моя Доля?». Почувши відповідь, треба йти туди, куди сказано. Річ, яку Доля дасть людині (наприклад, шматок полотна), треба берегти, оскільки саме вона — джерело щастя в будинку. В інших випадках необхідно на Великдень після обіду вийти на вулицю — перший, хто зустрінеться людині, буде її Доля. Якщо він в нарядному багатому одязі — це щаслива Доля, якщо в лахмітті — нещаслива. Українці вважали, що побачити свою Долю можна тільки двічі в житті — відразу після народження і за декілька хвилин перед смертю.
#укр_міф #букбанда #tatiakoviz #доля
Гарного вам вечора, друзі! Ми дуже любимо міфологію, рідну — особливо. Ви теж, ми знаємо. А скільки сюжетів для чудових творів, ох!
Тому відтепер ми будемо не тільки розповідати вам про усякі цікавинки, а й показувати.
Мавка — істота української міфології, близька до русалки, в образі гарної оголеної дівчини з довгим розпущеним волоссям. Згідно з народними повір'ями, на мавок перетворюються душі утоплениць та дівчаток, померлих без хрещення.
Всі знають образ мавки ще зі школи, бо ж всі читали "Лісову пісню" Лесі Українки? Можливо, є дещо,
чого ви не знали, тому гортайте картинки👇
.
.
#мавка #нявка #навка #укр_міф #tatiakoviz #букбанда #міфологія
Тому відтепер ми будемо не тільки розповідати вам про усякі цікавинки, а й показувати.
Мавка — істота української міфології, близька до русалки, в образі гарної оголеної дівчини з довгим розпущеним волоссям. Згідно з народними повір'ями, на мавок перетворюються душі утоплениць та дівчаток, померлих без хрещення.
Всі знають образ мавки ще зі школи, бо ж всі читали "Лісову пісню" Лесі Українки? Можливо, є дещо,
чого ви не знали, тому гортайте картинки👇
.
.
#мавка #нявка #навка #укр_міф #tatiakoviz #букбанда #міфологія
Наші щирі вітаннячка, друзі. Сьогодні п'ятниця, а отже — час поговорити про щось таке міфологічне.
Мокоша, Макоша, Мокош — богиня родючості. Культ цієї богині був настільки поширений, що Мокош навіть входила до пантеону богів, встановленого Володимиром. З поширенням православ’я образ Мокош злився з образом Параскеви-П’ятниці. Інформації про цю богиню — надзвичайно мало. Деякі факти прямо протилежні, але сьогодні ми спробуємо трішки розібратися в образі цієї богині.
#букбанда #укр_міф #tatiakoviz #мокоша #міфологія
Мокоша, Макоша, Мокош — богиня родючості. Культ цієї богині був настільки поширений, що Мокош навіть входила до пантеону богів, встановленого Володимиром. З поширенням православ’я образ Мокош злився з образом Параскеви-П’ятниці. Інформації про цю богиню — надзвичайно мало. Деякі факти прямо протилежні, але сьогодні ми спробуємо трішки розібратися в образі цієї богині.
#букбанда #укр_міф #tatiakoviz #мокоша #міфологія
Доброго вам денючку, друзі! Сьогодні ми зібрали трішки представників нашої міфології саме із числа тих, про яких ми вже розповідали. Так би мовити, закріпимо знання - по кілька слів про кожного. Якщо призабули або не читали про ту нечисть зовсім, то гортайте нашу стрічечку, там все є з подробицями.
#укр_міф #міфологія #букбанда #tatia_koviz #нечисть
#укр_міф #міфологія #букбанда #tatia_koviz #нечисть
Нічниці🌑 Бережіть свій сон.
Ваші бабусі говорили вам, шо попрані речі маленьких діток треба забирати з подвір'я до заходу? А клали діткам в колиски і ліжечка ніж під подушку? У мене таке було і ніхто не міг пояснити, чому саме. Просто треба. Тепер читаймо разом, чому ж.
.
.
.
#укр_міф #букбанда #міфологія #нічниці #tatiakoviz
Ваші бабусі говорили вам, шо попрані речі маленьких діток треба забирати з подвір'я до заходу? А клали діткам в колиски і ліжечка ніж під подушку? У мене таке було і ніхто не міг пояснити, чому саме. Просто треба. Тепер читаймо разом, чому ж.
.
.
.
#укр_міф #букбанда #міфологія #нічниці #tatiakoviz
Берегині оберігатимуть ваш сон, панденята, доки ви солодко спите. І від нічниць також.🐼🌛
.
.
.
.
.
#берегині #укр_міф #українськамістика #tatiakoviz
https://www.instagram.com/p/CSiEqO0tt1q/?utm_medium=share_sheet
.
.
.
.
.
#берегині #укр_міф #українськамістика #tatiakoviz
https://www.instagram.com/p/CSiEqO0tt1q/?utm_medium=share_sheet
Instagram
Про блуд, і це не зовсім те, про що ви подумали.
#tatiakoviz #укр_міф #блуд #нечисть #міфологія #букбанда
#tatiakoviz #укр_міф #блуд #нечисть #міфологія #букбанда
Марена, Морена, або скорочено — Мара. Її називають богинею потойбіччя, смерті, холодів. Покровителькою всіх нечистих сил. За давніми легендами вона то дружина Чорнобога, то його ж донька; то супутниця літнього божества Купала, то донька Лади та Сварога. Версій страшенно багато і неможливо сказати, що є істиною. Тому ми трішечки зачепимо всі відомості про цю богиню, щоб ви могли самостійно скласти уявлення про неї.
#мара #міти #укр_міф #tatiakoviz #букбанда
#мара #міти #укр_міф #tatiakoviz #букбанда
Ледея або Лідниця. Одна із доньок богині Мари. Ця бісиця несла людям застуду, переохолодження, відморожування кінцівок. Відомостей про неї, як і про її сестер, маленькі крихти. Люди бачили її обледенілою бабою з крижинами замість очей.
У нашому варіанті вона зображена все ж трохи молодшою. Можна додумати, що саме Ледея була досить близька із своєю матір'ю, оскільки Мара, яку вважали й богинею холодів та зими, передала частину своєї сили цій доньці. Дозволила їй керувати холодом, щоправда, не з дуже добрими намірами. Цілком закономірно, що Ледея, на відміну від своїх сестер, мала змогу приносити людям біди переважно в холодну пору року.
В майбутньому артбукові за мотивами нашої міфології ми також зусрінемо цього персонажа, хоч ів контексті розповіді про її матір Мару.
#мітологія #зима #укр_міф #арт #ілюстрація #13дочокмари #ледея #мара #міфологія #міти #tatiakoviz
У нашому варіанті вона зображена все ж трохи молодшою. Можна додумати, що саме Ледея була досить близька із своєю матір'ю, оскільки Мара, яку вважали й богинею холодів та зими, передала частину своєї сили цій доньці. Дозволила їй керувати холодом, щоправда, не з дуже добрими намірами. Цілком закономірно, що Ледея, на відміну від своїх сестер, мала змогу приносити людям біди переважно в холодну пору року.
В майбутньому артбукові за мотивами нашої міфології ми також зусрінемо цього персонажа, хоч ів контексті розповіді про її матір Мару.
#мітологія #зима #укр_міф #арт #ілюстрація #13дочокмари #ледея #мара #міфологія #міти #tatiakoviz
Сира-Земля Мати, а також Мати свята земля, Годувальниця.
У нашій міфології існує персоніфікований образ землі. Загалом, цей образ поширений серед усіх слов'янських міфологій.
Її вважали матір'ю всього, що росло, буяло та жило на світі. Земля дарувалася життя рослинам, вирощувала їх в собі.
Тваринам та людям давала їжу, притулок та вберігала від негод. А також Земля забирала до себе після смерті.
У фольклорних текстах і фразеології вираз «Сира-Земля Мати» означає насамперед землю, запліднену небесною вологою. Відповідно, пересохла безплідна Земля порівнювалася із вдовою.
Вважалося, що навесні Землю будить грім, вона прокидається, оживає, набирається сил, уквітчується та прикрашає себе усякими рослинами.
З поширенням християнства поширилися й заборони на роботу на землі у церковні свята. Не можна орати, копати, боронувати, забивати кілки, "бити Землю".
@tatia_koviz #укр_міф #мітологія #міфологія #українське #укр
У нашій міфології існує персоніфікований образ землі. Загалом, цей образ поширений серед усіх слов'янських міфологій.
Її вважали матір'ю всього, що росло, буяло та жило на світі. Земля дарувалася життя рослинам, вирощувала їх в собі.
Тваринам та людям давала їжу, притулок та вберігала від негод. А також Земля забирала до себе після смерті.
У фольклорних текстах і фразеології вираз «Сира-Земля Мати» означає насамперед землю, запліднену небесною вологою. Відповідно, пересохла безплідна Земля порівнювалася із вдовою.
Вважалося, що навесні Землю будить грім, вона прокидається, оживає, набирається сил, уквітчується та прикрашає себе усякими рослинами.
З поширенням християнства поширилися й заборони на роботу на землі у церковні свята. Не можна орати, копати, боронувати, забивати кілки, "бити Землю".
@tatia_koviz #укр_міф #мітологія #міфологія #українське #укр
РУСАЛКА
Як вам вже відомо, в нашій міфології русалки дещо відрізняються від загальноприйнятого образу дівчини з риб'ячим хвостом.
Звісно, за деякими віруваннями були й такі, але все ж в більшості випадків наші русалки ходили своїми ніжками і в теплу пору року могли спокійненько жити на суші. Детальніше про них можна прочитати у одному з наших дописів (підказку, де його знайти, закинемо в історії).
А зараз пропонуємо вам глянути на один із варіантів, як би могли виглядати ці міфічні істоти.
P.S. Це не фінальний варіант ілюстрації з графічного альбому (артбуку) @tatia_koviz
#мітологія #укр_міф #арт #русалка
Як вам вже відомо, в нашій міфології русалки дещо відрізняються від загальноприйнятого образу дівчини з риб'ячим хвостом.
Звісно, за деякими віруваннями були й такі, але все ж в більшості випадків наші русалки ходили своїми ніжками і в теплу пору року могли спокійненько жити на суші. Детальніше про них можна прочитати у одному з наших дописів (підказку, де його знайти, закинемо в історії).
А зараз пропонуємо вам глянути на один із варіантів, як би могли виглядати ці міфічні істоти.
P.S. Це не фінальний варіант ілюстрації з графічного альбому (артбуку) @tatia_koviz
#мітологія #укр_міф #арт #русалка
ПЕРУН. Давайте коротенько розберемося, хто ж такий цей бог і чому він такий відомий. Перун один із найбільш відомих і найсильніших богів нашої міфології.
Далі читайте ↙️↙️↙️
https://www.instagram.com/p/CaM6LNJNFIp/?utm_medium=copy_link
@tatia_koviz #укр_міф #міфологія #міфи
Далі читайте ↙️↙️↙️
https://www.instagram.com/p/CaM6LNJNFIp/?utm_medium=copy_link
@tatia_koviz #укр_міф #міфологія #міфи