Аби не думалося вам, що в українські міфології водяться лише якісь страшні та злі, сьогодні я розповім про молодих божеств кохання.
Леля, Лель та Полель. Сестра та два брати.
У нашій міфології дуже важко часом однозначно сказати, хто чиї діти й хто як народився.Так і з цими богами є багато неоднозначностей. За однією версією, Леля, Лель та Полель є саме братами та сестрою, народженими богинею кохання Ладою та батьком українського пантеону богів Сварога. Згідно з іншим міфом Лель — син Мокоші (богиня родючості), ім'я якому дав сам Білобог.
У будь-якому разі, поговоримо про кожного з них окремо і почнемо із сестриці.
Леля. Вічно юна богиня весни, яка володіє особливою силою — пробуджувати все живе на землі. Також вважається богинею закоханих молодих пар. В більшості своїй вона опікується дівчатами, котрі про це просили. Іноді також її називають Рожаницею, так, як її матір Ладу, проте це твердження помилкове. Вона не дарує життя та не опікується народженням, а лише дає любов. Чоловік у Лелі теж не аби який — сам Ярило, давній бог весняного сонця.
Лель. Як вже було зазначено вище, за одними віруваннями він є сином Мокоші, а за іншими все ж брат Лелі. І то не просто брат, а брат-близнюк. Юний бог кохання, який полюбляє бавитися цим почуттям, хоч і не зі зла. Він з'являється весняної пори, гарно грає на сопілці, закохує в себе дівчат. Кажуть, що його сопілку можна почути у Купальську ніч. Саме ім'я бога напряму пов'язане зі словом "леліяти", яке присутнє у тій чи іншій формі в різних слов'янських мовах. Ще його вважаються богом-покровителем бджолярства. Існує навіть міф, який розповідає, що коли Лель вперше спустився на землю, то там панувала посуха, яка, яку вчинив Чорнобог. І тоді він набрав із Вирію золотого піску і з нього сотворилися бджоли, які справно наробили стільки меду, що він аж рікою ллявся. Тоді люди втамували свій голод і було їм отаке от щастя.
Полель. Давній бог шлюбних зв'язків. Іноді уявлявся як третій брат-близнюк нашої божественної компанії. Основною відмінністю Полеля від Леля було те, що він грав на своїй сопілці не для зваблювання дівиць, а грав двом закоханим серцям. Був трохи старшим та розважливішим за свого брата. Ще дуже любилася йому осіння пора, коли багато люблячих сердець пов'язували себе шлюбом.
Отож, отакі вони — троє діток великої богині кохання Лади та верховного бога небесного вогню Сварога.
#tatiakoviz #укр_міф #bookbanba #богикохання
Леля, Лель та Полель. Сестра та два брати.
У нашій міфології дуже важко часом однозначно сказати, хто чиї діти й хто як народився.Так і з цими богами є багато неоднозначностей. За однією версією, Леля, Лель та Полель є саме братами та сестрою, народженими богинею кохання Ладою та батьком українського пантеону богів Сварога. Згідно з іншим міфом Лель — син Мокоші (богиня родючості), ім'я якому дав сам Білобог.
У будь-якому разі, поговоримо про кожного з них окремо і почнемо із сестриці.
Леля. Вічно юна богиня весни, яка володіє особливою силою — пробуджувати все живе на землі. Також вважається богинею закоханих молодих пар. В більшості своїй вона опікується дівчатами, котрі про це просили. Іноді також її називають Рожаницею, так, як її матір Ладу, проте це твердження помилкове. Вона не дарує життя та не опікується народженням, а лише дає любов. Чоловік у Лелі теж не аби який — сам Ярило, давній бог весняного сонця.
Лель. Як вже було зазначено вище, за одними віруваннями він є сином Мокоші, а за іншими все ж брат Лелі. І то не просто брат, а брат-близнюк. Юний бог кохання, який полюбляє бавитися цим почуттям, хоч і не зі зла. Він з'являється весняної пори, гарно грає на сопілці, закохує в себе дівчат. Кажуть, що його сопілку можна почути у Купальську ніч. Саме ім'я бога напряму пов'язане зі словом "леліяти", яке присутнє у тій чи іншій формі в різних слов'янських мовах. Ще його вважаються богом-покровителем бджолярства. Існує навіть міф, який розповідає, що коли Лель вперше спустився на землю, то там панувала посуха, яка, яку вчинив Чорнобог. І тоді він набрав із Вирію золотого піску і з нього сотворилися бджоли, які справно наробили стільки меду, що він аж рікою ллявся. Тоді люди втамували свій голод і було їм отаке от щастя.
Полель. Давній бог шлюбних зв'язків. Іноді уявлявся як третій брат-близнюк нашої божественної компанії. Основною відмінністю Полеля від Леля було те, що він грав на своїй сопілці не для зваблювання дівиць, а грав двом закоханим серцям. Був трохи старшим та розважливішим за свого брата. Ще дуже любилася йому осіння пора, коли багато люблячих сердець пов'язували себе шлюбом.
Отож, отакі вони — троє діток великої богині кохання Лади та верховного бога небесного вогню Сварога.
#tatiakoviz #укр_міф #bookbanba #богикохання
Зло не спить і ми не спим! Доброї ночі, панденята)
Українські міфи — направду цікава річ, тож сьогодні пропоную ознайомитися із одним з міфів про створення світу. З чого ж все почалося...
" Як творився світ.
На початку була пітьма і в нікуди? І де взялося воно?
Наймудріші волхви Оріани* казали так: "Око було завжди, воно було вічно. І з Вічності воно летіло у Вічність"
А Заратустра потому вже додав: "Воно летіло з далеких Старих Світів, аби утворити Новий світ".
Мабуть, так. Бо Око, пролетівши чорне безмежжя впродовж безкінечної кількості часу і не знайшовши краю пітьмі, одного разу спинилося. І пустило Сльозу. Чисту-пречисту Росинку. З неї вродилося диво: Першоптах і Першобог — птиця Сокіл.
Його золотаве пір'я осяяло непроникну Ніч.
Сокіл розправив крила і закружляв над Оком.
І пустив Сокіл золоту Сльозу-Росинку, що впала на око. І вмить розрослося воно у великий острів серед мороку.
І пустив Сокіл срібну Сльозинку, і впала вона посередині острова, де утворилося озеро Живої Води.
І пустив Сокіл зелену Сльозу-Росинку, і від неї проросли дивовижні квіти й густі високі трави на острові й берегах озера.
Тоді Сокіл сів між квітами й став глибоку думу думати."
Із книги "Міфи і легенди Давньої України" Сергій Плачинда
*Оріана — першоназва стародавньої України.
#tatiakoviz #укр_міф #bookbanba #створеннясвіту #сергійплачинда
Українські міфи — направду цікава річ, тож сьогодні пропоную ознайомитися із одним з міфів про створення світу. З чого ж все почалося...
" Як творився світ.
На початку була пітьма і в нікуди? І де взялося воно?
Наймудріші волхви Оріани* казали так: "Око було завжди, воно було вічно. І з Вічності воно летіло у Вічність"
А Заратустра потому вже додав: "Воно летіло з далеких Старих Світів, аби утворити Новий світ".
Мабуть, так. Бо Око, пролетівши чорне безмежжя впродовж безкінечної кількості часу і не знайшовши краю пітьмі, одного разу спинилося. І пустило Сльозу. Чисту-пречисту Росинку. З неї вродилося диво: Першоптах і Першобог — птиця Сокіл.
Його золотаве пір'я осяяло непроникну Ніч.
Сокіл розправив крила і закружляв над Оком.
І пустив Сокіл золоту Сльозу-Росинку, що впала на око. І вмить розрослося воно у великий острів серед мороку.
І пустив Сокіл срібну Сльозинку, і впала вона посередині острова, де утворилося озеро Живої Води.
І пустив Сокіл зелену Сльозу-Росинку, і від неї проросли дивовижні квіти й густі високі трави на острові й берегах озера.
Тоді Сокіл сів між квітами й став глибоку думу думати."
Із книги "Міфи і легенди Давньої України" Сергій Плачинда
*Оріана — першоназва стародавньої України.
#tatiakoviz #укр_міф #bookbanba #створеннясвіту #сергійплачинда
Уривочок з оповідання @jun_braz
"Безшумно від'їхали двері, в кімнату зайшов худорлявий чоловік. Він ніби щойно зійшов із постера, що рекламує новий голофільм. Мужнє обличчя, коротка зачіска, лише біло-помаранчева форма видавала в ньому працівника наукової станції.
Тато! — скрикнув радісно хлопчик. Він вже готувався до сну й не очікував на візит батька. Сьогодні другий день тернія, тобто робоча зміна закінчилася б далеко опівночі.
Привіт, малий! — відгукнувся чоловік, підхоплюючи сина на руки.
Тебе відпустили раніше? — малі рученята охопили шию дорослого.
Ага, Тіто дав дозвіл. Мама ще не прийшла?
Ні, ще на третій палубі, — сумно відповів хлопчик.
Третя… це там, де торговий корабель прийняли?
Ага, але після піратів від нього мало що лишилося...
Звідки ти знаєш?
Та вся мережа вже знає. І мама встигла розповісти. Ще й нашого меддроїда забрала. Казала, що власних із медкорпусу, може, й не вистачити.
Вся, та не вся. От твій батько, наприклад, не в курсі, — відповів чоловік, опускаючи сина на розстелене ліжко.
Підкорюючись командам нейромережі запрацювала система розумного дому. Світло в кімнаті почало згасати, залишаючи лише черговий, блідий вогник під керамопластиком стелі. Стиха заграла заспокійлива музика. У повітрі кімнати відчувся тонкий аромат трави “тха”. Дивним чином, вона мала заспокійливу дію на центральну нервову систему. І це було єдине, що могла експортувати до федерації планета Ліоан.
Тату, ти ж розповіси мені оповідку на ніч?
Ну, коли я так вдало прийшов, то певно, що розкажу. Яку ти бажаєш? — чоловік присів у магнітне крісло, що висіло поряд із ліжком. У приміщення безшумно в'їхав малий дроїд. Маніпулятори тримали тацю з гарячою кавою. Чоловік із вдячністю прийняв горнятко й примружив від задоволення очі, зробивши невеличкий ковток.
Про живий корабель, — позіхнув хлопчик, ховаючись під ковдрою.
Ну, тоді слухай. Колись, давним-давно жив собі хлопчик..."
.
.
#hyperjump #bookbanba #уривок #сучукрліт
https://www.instagram.com/p/CWLp7XLteFe/?utm_medium=share_sheet
"Безшумно від'їхали двері, в кімнату зайшов худорлявий чоловік. Він ніби щойно зійшов із постера, що рекламує новий голофільм. Мужнє обличчя, коротка зачіска, лише біло-помаранчева форма видавала в ньому працівника наукової станції.
Тато! — скрикнув радісно хлопчик. Він вже готувався до сну й не очікував на візит батька. Сьогодні другий день тернія, тобто робоча зміна закінчилася б далеко опівночі.
Привіт, малий! — відгукнувся чоловік, підхоплюючи сина на руки.
Тебе відпустили раніше? — малі рученята охопили шию дорослого.
Ага, Тіто дав дозвіл. Мама ще не прийшла?
Ні, ще на третій палубі, — сумно відповів хлопчик.
Третя… це там, де торговий корабель прийняли?
Ага, але після піратів від нього мало що лишилося...
Звідки ти знаєш?
Та вся мережа вже знає. І мама встигла розповісти. Ще й нашого меддроїда забрала. Казала, що власних із медкорпусу, може, й не вистачити.
Вся, та не вся. От твій батько, наприклад, не в курсі, — відповів чоловік, опускаючи сина на розстелене ліжко.
Підкорюючись командам нейромережі запрацювала система розумного дому. Світло в кімнаті почало згасати, залишаючи лише черговий, блідий вогник під керамопластиком стелі. Стиха заграла заспокійлива музика. У повітрі кімнати відчувся тонкий аромат трави “тха”. Дивним чином, вона мала заспокійливу дію на центральну нервову систему. І це було єдине, що могла експортувати до федерації планета Ліоан.
Тату, ти ж розповіси мені оповідку на ніч?
Ну, коли я так вдало прийшов, то певно, що розкажу. Яку ти бажаєш? — чоловік присів у магнітне крісло, що висіло поряд із ліжком. У приміщення безшумно в'їхав малий дроїд. Маніпулятори тримали тацю з гарячою кавою. Чоловік із вдячністю прийняв горнятко й примружив від задоволення очі, зробивши невеличкий ковток.
Про живий корабель, — позіхнув хлопчик, ховаючись під ковдрою.
Ну, тоді слухай. Колись, давним-давно жив собі хлопчик..."
.
.
#hyperjump #bookbanba #уривок #сучукрліт
https://www.instagram.com/p/CWLp7XLteFe/?utm_medium=share_sheet