Ви, мабуть, чули цю новину, бо вона пройшла телеканалами та інтернет виданнями. На Рівненщині 18-річний хлопець скоїв самогубство через обвинувачення у зґвалтуванні неповнолітньої подруги.
Родичі парубка кажуть, що батьки школярки почали вимагати з нього гроші за відмову від переслідування.

Історія переповнена безграмотністю та невіглаством з усіх боків, а як наслідок - смерть молодої людини.

1. ЗАПАМ"ЯТАЙТЕ і друзям та дітям передайте - в Україні встановлена кримінальна відповідальність за статеві зносини з особою, яка НЕ ДОСЯГЛА 16 РОКІВ. Не має значення - кохання це було чи ні. Карається позбавленням волі до 5 років.
Ви спитаєте, то що всіх підлітків тоді можна притягти? Ні. Кримінальна відповідальність за цей злочин настає з 18 років. Тобто, якщо особа, яка досягла 18 років мала статеві зносини з особою, якій ще не випоанилось 16, то за це наставатиме кримінальна відповідальність?
Тому краща порада молоді та любителям молодих партнерів/партнерок - перевіряти вік.

2. Батьки дівчини могли у будь-якому випадку притягти хлопця до відповідальності, навіть якби не було згвалтування(за їх версією), то просто за статевий зв"язок з особою, яка не досягла 16 років.

3. Тепер про шантаж з боку батьків дівчини. Про нього нам відомо зі слів родини загиблого хлопця. Ні за які гроші батьки дівчини не змогли б забрати заяву з поліції, бо йдеться про такі злочини, по яких не має значення - є заява потерпілої чи вона її забрала - слідство буде тривати.

4. Моральну поведінку учасників трагічної історії оцінювати не буду. Але зазначу, що сусіпльний осуд в сільській місцевості все ще відіграє роль регулятора відносин. В містах громади великі і там нікому ні до кого немає справи. А в селах громада і сусіпльний осуд, як в давнину, стають такими собі "правоохоронцями". І ганьба буває гіршою за покарання. Тому не всім містянам буде зрозумілий відчай хлопця від суспільного осуду та нападок родини потерпілої.

Чи виявляє поліграф брехню?знову доводиться про це говорити у коментарях для змі щодо допиту Порошенка.

Тож, викладаю вам цікаву інформацію щодо поліграфу, достовірності даних, доцільності його використання в кримінальному процесі та під час прийняття на роботу.

Найчастіше поліграф називають детектором брехні, але цей термін некоректний, оскільки вводить громадськість в оману. Поліграф не читає думки і не виявляє брехню, а всього лише реєструє фізіологічну активність і зміни її параметрів. Він виявляє не брехню, а лише збудження, яке з певною часткою ймовірності може свідчити про брехню. За фізіологічними реакціями не можна точно встановити природу їх походження (позитивна чи негативна емоція, брехня, переляк, біль, будь-які асоціації і т. Д.). В даний час 100%-надійного критерія чи показника фізіологічної активності, характерного для брехні, просто не існує.
Поясню простою мовою на прикладі.

Припустимо вбито жінку. Підозрюваного чоловіка опитують з використанням поліграфу. Але при житті цієї жінки вони були коханцями і його організм буде дуже збуджено реагуваи на питання про неї. Таким чином, реакція на поліграфі та не аби яке збудження буде зафіксоване, але ніхто не знає що є в основі такої реакції - справді вина за вбивство чи вина за адюльтер. Тому поліграф не дає відповіді на питання - правда чи брехня. Поліграф фіксує реакцію на запитання.

Всупереч поширеній думці тестування на поліграфі не є науково доведеною і стандартизованою процедурою. Існують численні сумніви і критичні зауваження щодо наукової достовірності отриманих результатів. Вважається, що це скоріше мистецтво, а не наука, оскільки багато що залежить від кваліфікації, досвіду та інтуїції фахівця-поліграфолога.

Результат перевірки на детекторі брехні не може вважатися достовірним на 100%, так як поліграф аналізує лише емоції і фізіологічні реакції з приводу предмета тестування, безвідносно істинної винності / невинності їх носія. Будь-яка сильна емоція випробуваного: гнів, страх, сексуальне збудження може бути помилково істрактована поліграфом як його винність.

Доцільність застосування поліграфа з метою відбору персоналу поки що не доведена. Більшість вчених і дослідників, що займаються проблемою виявлення брехні, одностайно і категорично протестують проти використання детектора брехні під час прийому на роботу. Причина - велика кількість помилок при перевірці кандидатів на поліграфі.

А чому шахрайство?
На сайті ГПУ та на сторінці НАБУ в повідомленнях про затримання Гримчака фігурує саме ч.4 ст. 190 Кримінального кодексу (шахрайство в особливо великих розмірах).
Як повіомляє ГПУ, за результатами досудового розслідування встановлено, що вказані особи здійснили злочинні дії.
І далі цікава інтрига. Гроші призначались для забезпечення
впливу на суддів Верховного суду України щодо винесення рішення на користь зацікавленої особи, а також за здійснення впливу на відповідних службових осіб Мінкульту та КМДА. Простими словами - посередництво.

Але далі, ГПУ пише - що майном (грошима) затримані особи хотіли заволодіти шляхом обману та зловживанням довірою. Саме так і виглядає формула шахрайства. Тобто, зі слів прокуратури виходить, що це не посередництво, а те, що в народі називають "кидок", коли гроші беруть, а зобов"язання не виконують.

Диявол, як то кажуть, у деталях. Якщо обману не було, і затримані щиро збирались за ці гроші виконати домовленості, тобто нікого не планували обманювати, а просто "заробляли", то і ст. 190 ККУ(шахрайство) - не буде. Справа просто розвалиться.

По-друге, якщо кваліфікувати дії затриманих, як шахрайство, тоді особи, які передавали гроші - просто потерпілі. А якщо все ж таки мав місце хабар(неправомірна вигода) або зловживання впливом, тоді під підозрою всі - і ті, хто приймали гроші, і ті хто їх передавав.

Тож, дуже цікаво - стаття "шахрайство" з"явилась тому, що дійсно є ознаки обману та зловживання довірою, чи це спосіб прикрити від підозр осіб, які передавали гроші, і, зрештою, зведення нанівець самого обвинувачення.

Вбивця і жертва в переважних випадках мають однаковий колір шкіри.

Так, вбивці європеоідної раси вбивають білошкірих у 84% вбивств, а вбивці негроїдної раси вбивають темношкірих у 93% вбивств.

Ці дані оприлюднила Судова адміністрація США. Стосуються вони, звісно, що США, розвінчують міф про міжрасовий характер кримінального насильства і допомагають у розслідуванні вбивств, бо з великою ймовірністю дають можливість припустити расову приналежність вбивці.

Знову спецоперація СБУ.

Колишній чоловік нібито замовив вбивство дружини і її доньки від першого шлюбу, але вони живі, бо це була спецоперація СБУ (не плутати з вбивством Бабченка).
А дружина, в свою чергу, до цього нібито замовляла завдання чоловікові тілесних ушкоджень. І всі ці пристрасті з вбивствами і тяжкими тілесними - наслідок жорсткої боротьби за спільне майно.

Ви, мабуть, чули про цей "резонанс" у Броварах на київщині, бо про нього ледь не всі новини показали і написали.
Першу свою інтуітивну реакцію "не вірю" видавати за аргумент не буду. Бо це таки не аргумент.

Але є кілька обставин, які примушують, як мінімум, замислитись - чи все так було, як подають правоохоронні органи.
Насамперед, до чого тут СБУ? Чому це спецоперація СБУ? Це що навчання перед черговим "вбивством Бабченка"? Як ці чоловік і жінка, з їх поділом майна і капостями, загрожують національній безпеці України?
Я не розумію, чому за безпрецедентної кількістї загроз безпеці держави СБУ займається сімейними чварами.

По-друге, вчора Шевченківський суд не задовільнив клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу підозрюваним.
Більше того, суд доручив ДБР з"ясувати обставини отримання синців та гематом на руках підозрюваної. Нагадаю, що підозрюють колишнього чоловіка та його нову дружину і, якщо вірити відкритим джерелам, посередника.

На сайті СБУ є дуже цікавий текст, який я читаю вже не вперше, бо саме цей текст фігурував ще у трьох побутових "замовних" вбивствах, з якими доводилось мені стикатись за останні роки. Щоправда, у тих випадках було не СБУ, а поліція, але сюжет - один в один. І що цікаво, навіть історія з майном і спільним бізнесом фігурує не вперше.

Ось цей чудовий текст:
"оперативники СБУ вивели посередника на умовного «кілера». Для надання «доказів виконаного завдання» було проведено контроль за вчиненням злочину та здійснено імітацію вбивства громадянок. Для підтвердження «ліквідації жертв» замовнику зроблено відповідні постановочні фото і оприлюднено інформацію про їх зникнення".

Ви зрозуміли, так? "Кілера" підставляють правоохоронці. Після того обов"язковий ритуал - розігнати хвилю в ЗМІ і далі героїчно повідомити, що всі живі, спецоперація досягнула мети - негідники будуть покарані.

Інформація про обставини "злочину" дуже дивна. Ніби то мама з донькою зникли 17го, але зять вирішив звернутись до поліції лише через добу. Ну не прийшла дружина додому на ніч, ну, немає з нею зв"язку, мама про неї теж нічого не знає, бо теж зникла...буває.

Потім прокуратура заявляє про розкриття вбивства двох жінок, запевняє нас, що жінки мертві... Але, то виявився фейк, .....ну і таке буває.

Але найбільш нелогічною у цьому "злочині" є вартість послуг кілера. Рішення їхнього майнового спору в Броварах коштувало б дешевше ніж 50 тис. доларів(більше мільйона гривень).

Одним словом, якщо вам будуть пропонувати вбити ненависного члена родини, замисліться над тим, що це може бути пастка))) і ви самі не помітите, як в ній опинитесь)))

моє питання до представника СН - чи будуть вони йти у перемовинах на умови Путіна? Відповідь у відеофайлі.

Ну що, про справу Гримчака поговорили? Тепер поговоріть про справу Богатирьової.
Мені таке використання сучасного цифрового інформаційного поля нагадує забивання цвяхів екраном ком"ютера. Адже можна було за грамотного підходу використати сучасні комунікації для зростання довіри суспільства до правоохоронних органів, але ні, про грамотний підхід не чули. Будемо забивати цвяхи.

Нам підкинули інформ.привід з Багатирьовою. Добре, що нагадали.

Всім апологетам постмайданної влади присвячується або справа Богатирьової як символ глибокого непрофесіоналізму та небажання притягати до кримінальної відповідальності чиновників режиму Януковича.

Чому суд нещодавно зобов"язав прокуратуру закрити провадження проти Богатирьової, яка підозрювалась у привласненні, розтраті, заволодінні майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем?
Бо пройшло п"ять років, а досудове слідство так і не було завершено. Строки досудового розслідування давно завершились.

Ще трохи про роботу прокуратури у справі Богатирьової.

Коли в суді розглядали питання закриття провадження Прокурор - процесуальний керівник у кримінальному провадженні в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином. Про причини неявки слідчого суддю не повідомив, матеріали кримінального провадження не надав.

Слідчим суддею також було встановлено факти порушення законодавства з боку прокурора та невідповідність вимогам КПК рішень прокурора у справі Богатирьової.

А тепер, увага, питання.
Хто буде нести відповідальність за таку якість досудового розслідування? Всі ці 5 років хтось отримував зарплату за розслідування цієї та інших справ проти чиновників режиму Януковича?
Хто дасть відповідь - вони не вміють чи не хотять рослідувати результативно? Хто тепер буде з"ясовувати чи немає у такому розслідуванні елементів корупції?
Хто відповість за обгрунтованість відкриття провадження, якщо протягом 5 років так і не змогли зібрати докази аби передати справу до суду?
Я не здивуюсь, якщо колись вже тепер підозрювана Богатирьова вимагатиме через суд компенсацію за безпідставне переслідування. Такі прецеденти в нас є. З чиєї кишені виплачуються ці компенсації?

Але в прокуратура не зупиняється:

Прокуратура Києва оскаржить рішення Голосіївського райсуду, яким її зобов'язують закрити кримінальне провадження щодо колишнього міністра охорони здоров'я часів Януковича Раїси Богатирьової.
Про це повідомляє пресслужба прокуратури Києва.

Натомість в рішенні суду, яке вже оприлюднене, чітко зазначено: Ухвала оскарженню НЕ ПІДЛЯГАЄ, набирає законної сили з моменту її оголошення і підлягає негайному виконанню.

Як ви думаєте, в прокуратурі просто не читали це рішення суду? Чи в них свій закон, вони все одно щось оскаржать?

Рефлексія щодо депутатської недоторканності.

Питання не таке однозначне, як його сприймає наш виборець.
З одного боку, я розумію всіх, кому набрид криміналітет під куполом, який ховається там за недоторканністю.
Але деякі депутати, за якими є шлейф криміналу, знову в Раді, бо виборці їх обрали - і по спискам, і по мажоритарним округам.
Чекаю, що вони першими підуть на допити після набуття чинності змін щодо скасування недоторканності.

Натомість, в Україні є інша сторона знятої недоторканності, яка може зашкодити парламентаризму. Висока ймовірність фальсифікації підозр та обвинувачень і, як наслідок, безпідставних переслідувань.
Не забувайте, що недоторканність це гарантія незалежності депутата від політичного тиску. Ми вже з вами цей тиск неодноразово спостерігали.

Зрештою, в українських реаліях недореформованості, є ризик того, що правоохоронні органи, завдяки зняттю недотоканості з депутатів, отримають інструмент впливу на законодавчу гілку влади. Адже тепер не треба буде підсилати агентів до нардепів, аби законно прослуховувати народного обранця під прикриттям кримінального провадження проти агента. Тепер спокійно бери дозвіл в суду та підслуховуй, піддивляйся, стеж і підшивай у папочку. А якщо треба, то й затримати можна до 72 годин. Зрештою, спровокувати ситуацію у громадському місці, яка стане формальною підставою для затримання, дуже просто.

Тому зняття депутатської недоторканності - це гарна ідея лише в умовах високої довіри до роботи правоохоронних органів.

Немає норм, стадартів або правил, які б встановлювали порядок обміну військовополоненими чи цивільними заручниками.
Весь процес обміну - це результат домовленостей сторін.
Кого, як, коли і кому видавати і як формально юридично це оформлювати вирішують сторони.
Такого роду домовленості часом йдуть всупереч законодавству країни (я зараз не лише про Україну). Тоді починають шукати і створювати так би мовити формальне виправдання чи прикриття для обміну.
Хіба ви не знаєте, що РФ вже не раз запитувала на обмін "цінних" для неї злочинців. Згадайте беркутів та інших одіозних товаришів, які пішли на обмін до РФ.
І це ж зрозуміло, що формально приймаються певні дискусійні, скажемо м"яко, процесуальні рішення аби хоч якось створити можливість для обміну.

Працюю зараз над судовою практикою щодо злочинів, вчинених в зоні бойових дій.

Агресія(війна) - це політичний злочин в сфері міжнародної політики. І проблема юридичної оцінки війни зазвичай пов'язана з тим, що її дають переможці.

Міжнародна спільнота тихо закриває очі на дії агресора, якщо він переміг.

От, згадайте Грузію та Молдову. Їм не вдалось добитись засудження Росії за агресію. Грузія програла у міжнародному суді ООН, а Молдова і не починала цей процес, навіть на національному рівні.

З Україною інша біда. Ми самі собі проблеми створюємо.

Міжнародна спільнота, зокрема НАТО, ЄС, організація економічного співробітництва і розвитку - в березні 2014 вже накладали санкції на РФ с формулюванням - за анексію Криму та вторгнення на схід України. Уявіть собі, що перші санкції були вже з 6го березня 2014р.

Натомість наша ГПУ відкрила провадження за захоплення адмін.будівель у Криму 27.02.2014 - з кваліфікацією "тероризм".

От як це?

З тих пір ми маємо 654 вироки суду за терористичні злочини, хоча насправді то все - війна.

А ви знали, що президента Йємену Абд Раббу Мансур Хаді у 2017 році засудили до смертної кари за державну зраду, а саме за сприяння країні-агресору?
Агресор - Саудівська Аравія, яка у 2015 нанесла тисячі повітряних ударів по Йємену та ввела сухопутні війська. Хоча конфлікт між ними розпочався давно і ці авіаудари наносились вже після укладення мирної угоди з Саудівською Аравією.

Нарешті! Не пішли безслідно в небуття мої численні публічні роз'яснення щодо цього виду злочинів.

Дії мами, яка вбила своє новонароджене немовля, кваліфіковані як умисне вбивство, а не як привілейоване "вбивство матір'ю новонародженої дитини".

Прикордонниця, яка служила у Львівіському прикорлонному загоні, народжувала вдома і за допомогою своєї рідної сестри(теж прикордонниці) жінка позбавила новонароджену дитину життя. Не перев''язала пуповину та завдала дитині черепно-мозкову травму. Плтім ще живе немовля вони поклали у пакет і закопали.

Одразу скажу, що випадок нетиповий. Бо зазвичай мами-вбивці безробітні, без власного житла, без благополучних родичів, часто зловживають алкоголем.
В даній ситуації мама геть інша.

Але, повернусь до відповідальності за такі дії. Зазвичай слідство взагалі не розбирається у злочині. Є мама, є новороджена мертва дитина - значить це стаття 117 - вбивство матір'ю новонародженої дитини.

Як то кажуть, відчуйте різницю.
За умисне вбивство малолітньої дитини - від 10-15 років позбавлення волі або довічно, а за вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини - до 5 років позбавлення волі. Така різниця у покаранні за вбивство пов'язана з тим, що жінка після пологів знаходиться у складному психоемоційному стані і це може стати причиною вбивства дитини.

АЛЕ

Мій досвід показує, що значна частина цих жінок заздалегідь готуються вбити дитину одразу після народження. І післяпологовий стан тут ні до чого. Власне, це і повинно встановлювати слідство.
Добра частина жінок-дітовбивць не мають права ховатись за м'якою статтею і повинні відповідати саме за умисне вбивство.

"Суспільству в стані переходу від війни до миру часто доводиться обирати мир, заснований на тимчасовому мовчанні. Відносно жертви це несправедливо, та й подібний компроміс з минулим містить небезпеку повторення злочину(війни)."

Енвер Джуліман "Примирення. Основні етапи на шляху до нього"

Я ще не раз буду цитувати цього автора, боснійця, якого війна змусила покинути свою батьківщину. Книга дуже цікава і пізнавальна щодо постконфліктної реальності.

"Визначення методу покарання воєнних злочинців - це обов'язковий елемент перемовин щодо припинення конфлікту".
Енвер Джуліман "Примирення. Основні етапи на шляху до цього"

Капкан Штанмайєра - це моя свіжа стаття на Українській правді. Вперше прошу поширити мій допис, бо це інформація для всіх, хто прийняв рішення залишатись жити в Україні.
Коротко і дуже просто пояснюю в чому підступність мирних домовленостей на які пішла Україна, звідки і для чого взялась назва "формула Штайнмайєра" і чому такі домовленості можуть спровокувати громадянську війну.

Читайте, розбирайтесь і хай без вас такі рішення не приймають.

Цитати зі статті:
"Поява та закріплення у переговорному процесі словосполучення "формула Штайнмайєра" – це класичний приклад інформаційної спецоперації Росії, спрямованої на нейтралізацію негативного і скептичного ставлення українців до Мінських угод.

Але головна проблема цих нових старих домовленостей у тому, що їх виконання наражає Україну на загрозу громадянської війни.

Ключовий ризик закладений у наділенні більшими владними повноваженнями певні території, які навіть не відповідають адміністративно-територіальному поділу України. Нерівномірність владних повноважень на місцевому рівні запустить фрагментацію регіонів України".

https://www.pravda.com.ua/columns/2019/10/3/7228059/

Ви точно не раз бачили такі написи на будівлях. Але не всі знають, що це реклама телеграмканалів збуту наркотиків.

Наші вітчизняні фахівці з ХНУВС створили бота, який допомагає блокувати ці смертоносні канали збуту.

Кожен з вас може до нього підключитись і допомогти боротись з наркоторгівлею та блокувати такі канали.

Просто підключайтесь до цього каналу - https://t.me/StopDrugsBot

Все, що вам треба зробити - це анонімно поскаржитися адміністрації каналу на акаунт, з якого здійснюється наркоспам.

Серійні вбивці менш небезпечні аніж політичні. Бо серійні вбивці бояться арешту і смерті, а політичні - ні. Це сказав Джон Дуглас, який все життя займався розслідуваннями серійних вбивств.

Я приєднуюсь до цієї думки. А від себе додам, як дослідник політичної злочинності, що політичні злочинці вкрай рідко несуть кримінальну відповідальність та сидять за гратами.

Більше того, рішення на вищих державних посадах будь якої країни супроводжуються час від часу порушенням норм права. Просто ми не про всі рішення влади знаємо. Тому не завжди ці порушення очевидні.

Наприклад, народ будь якої країни найчастіше не знає, які саме зобов'язання від імені країни підписує голова держави. Бо до багатьох міжнародних угод є непублічні додатки.

Саме тому на заході існує політична негласна традиція - не чіпати попередників, якщо порушення закону під час прийняття політичних рішень не стало надбанням громадськості, не перетворилось на скандал і не призвело до очевидного масового порушення прав людини. Бо еліта розуміє, що всім - і минулим, і нинішнім, і майбутнім - доведеться йти на компроміси з совістю та за законами.

P.S. ніяких натяків на на нинішню ситуацію не шукайте, я про це писала ще у 2012му.