Коли є сенс в тюрмі ховатись від тюрми.
В історії кримінального світу є приклади, коли, заради відводу уваги слідства від вчинених більш тяжких злочинів, особа зізнавалась у вчиненні менш тяжкого і чесно відбувала покарання.
У мене по Пашинському все.
В історії кримінального світу є приклади, коли, заради відводу уваги слідства від вчинених більш тяжких злочинів, особа зізнавалась у вчиненні менш тяжкого і чесно відбувала покарання.
У мене по Пашинському все.
Жарти жартами(я теж не втрималась), але до справи Пашинського про умисне завдання тяжких тілесних ушкоджень є багато питань.
Скажімо, як складеться професійна доля слідчих ГПУ, які закрили ще у 2017му провадження щодо Пашинського у зв'язку з відсутністю у його діях складу злочину?
Це що було? Некомпетентність чи виконання вказівки зверху?
Ці люди продовжують зараз некомпетентно працювати чи продовжують виконувати вказівки?
Якщо вони виконували вказівки, то виходить, що працівники прокуратури три роки покривали злочинця? Бо зараз, виявляється, склад злочину знову є.
Ще питання. З чиєї кишені ми будемо платити Хімікусу компенсацію за неефективне розслідування? Адже Європейський суд з прав людини прийняв скаргу Хімікуса на рішення ГПУ про закриття провадження щодо Пашинського і таке рішення може бути.
p.s. попередникам боятись "репресій" не варто. Реформовані ними правоохоронні органи та суди не допустять безпідставного притягнення до відповідальності.
p.p.s. нинішній владі слід зрозуміти, що реформа правоохоронної та судової систем - це насамперед питання їх власної безпеки, бо "посада" - це тимчасове.
Скажімо, як складеться професійна доля слідчих ГПУ, які закрили ще у 2017му провадження щодо Пашинського у зв'язку з відсутністю у його діях складу злочину?
Це що було? Некомпетентність чи виконання вказівки зверху?
Ці люди продовжують зараз некомпетентно працювати чи продовжують виконувати вказівки?
Якщо вони виконували вказівки, то виходить, що працівники прокуратури три роки покривали злочинця? Бо зараз, виявляється, склад злочину знову є.
Ще питання. З чиєї кишені ми будемо платити Хімікусу компенсацію за неефективне розслідування? Адже Європейський суд з прав людини прийняв скаргу Хімікуса на рішення ГПУ про закриття провадження щодо Пашинського і таке рішення може бути.
p.s. попередникам боятись "репресій" не варто. Реформовані ними правоохоронні органи та суди не допустять безпідставного притягнення до відповідальності.
p.p.s. нинішній владі слід зрозуміти, що реформа правоохоронної та судової систем - це насамперед питання їх власної безпеки, бо "посада" - це тимчасове.
Де справедливість?
Саме це питання зараз чую і читаю найчастіше в контексті запобіжних заходів Пашинського і Гладковського. Як так - Гладковського підозрюють у завданні значно більшої шкоди та масштабніших злочинах, ніж Пашинського (це люди пишуть, не я), але Пашинського взяли під варту БЕЗ визначення застави, а Гладковському визначили заставу.
Ніякого порушення в цьому немає.
Така логіка закону. Адже закон різний щодо насильницьких злочинів і, скажімо, щодо корупційних.
Суд ЗОБОВ"ЯЗАНИЙ визначити заставу обираючи запобіжний захід у виді взяття під варту.
Єдине виключення - це злочини з застосуванням насильства. Для них інший порядок. І саме у такому злочині підозрюється Пашинський.
Ось ці три виключення, коли суд має право не призначати заставу обираючи запобіжний захід у виді взяття під варту:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Все. В усіх інших випадках у суду немає вибору, він зобов"язаний визначити заставу.
Саме це питання зараз чую і читаю найчастіше в контексті запобіжних заходів Пашинського і Гладковського. Як так - Гладковського підозрюють у завданні значно більшої шкоди та масштабніших злочинах, ніж Пашинського (це люди пишуть, не я), але Пашинського взяли під варту БЕЗ визначення застави, а Гладковському визначили заставу.
Ніякого порушення в цьому немає.
Така логіка закону. Адже закон різний щодо насильницьких злочинів і, скажімо, щодо корупційних.
Суд ЗОБОВ"ЯЗАНИЙ визначити заставу обираючи запобіжний захід у виді взяття під варту.
Єдине виключення - це злочини з застосуванням насильства. Для них інший порядок. І саме у такому злочині підозрюється Пашинський.
Ось ці три виключення, коли суд має право не призначати заставу обираючи запобіжний захід у виді взяття під варту:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Все. В усіх інших випадках у суду немає вибору, він зобов"язаний визначити заставу.
Отже, з'явився гарний інформпривід аби розвіяти міфи про поліграф!
Найчастіше поліграф називають детектором брехні, але цей термін некоректний, бо вводить людей в оману.
Поліграф не читає думки і не виявляє брехню, а лише реєструє фізіологічну активність і зміни її параметрів.
Тобто, поліграф виявляє не брехню, а тільки збудження, яке з певною часткою ймовірності може свідчити про брехню.
Поліграф може тільки фіксувати фізіологічну реакцію, але НЕ може точно встановити природу цієї реакції.
Так, будь яка сильна емоція - страх, гнів, сексуальне збудження - може бути помилково оцінена поліграфом як реакція на винуватість особи.
Відомий приклад такої помилки описує Пол Екман. Коли сержант першим знайшов оголене тіло вбитої жінки, яка була дружиною іншого сержанта. На допитах він заперечував свою причетність до вбивства, але тричі не зміг пройти поліграф і його таки звтнуватили. Причиною такої реакції була його таємна пристрасть до цієї жінки. Він відчув цю пристрасть, навіть, коли побачив її вбитою і дуже соромися цього. Але, добре, що все ж таки знайшли справжнього вбивцю і сержанта виправдали.
В даний час виявити брехню прямим шляхом неможливо, лише опосередкованим, тобто - через суб'єктивне тлумачення поліграфологом реакцій, які він зафіксував. Але такі результати перевірити неможливо.
Надійного критерію фізіологічної активності, характерного для брехні, просто не існує
Найчастіше поліграф називають детектором брехні, але цей термін некоректний, бо вводить людей в оману.
Поліграф не читає думки і не виявляє брехню, а лише реєструє фізіологічну активність і зміни її параметрів.
Тобто, поліграф виявляє не брехню, а тільки збудження, яке з певною часткою ймовірності може свідчити про брехню.
Поліграф може тільки фіксувати фізіологічну реакцію, але НЕ може точно встановити природу цієї реакції.
Так, будь яка сильна емоція - страх, гнів, сексуальне збудження - може бути помилково оцінена поліграфом як реакція на винуватість особи.
Відомий приклад такої помилки описує Пол Екман. Коли сержант першим знайшов оголене тіло вбитої жінки, яка була дружиною іншого сержанта. На допитах він заперечував свою причетність до вбивства, але тричі не зміг пройти поліграф і його таки звтнуватили. Причиною такої реакції була його таємна пристрасть до цієї жінки. Він відчув цю пристрасть, навіть, коли побачив її вбитою і дуже соромися цього. Але, добре, що все ж таки знайшли справжнього вбивцю і сержанта виправдали.
В даний час виявити брехню прямим шляхом неможливо, лише опосередкованим, тобто - через суб'єктивне тлумачення поліграфологом реакцій, які він зафіксував. Але такі результати перевірити неможливо.
Надійного критерію фізіологічної активності, характерного для брехні, просто не існує
Державна зрада чи ні?
Про що може свідчити участь українського політика в російському політичному ток-шоу одночасно з представниками не передбачених законом збройних формувань "Л/ДНР"?
1. про особисту позицію і власний вибір
2. про початок передвиборчої кампанії в ОРДЛО
3. про пристойні гонорари рос.тв, бо там учасникам програм платять і платять добре.
і головне - злочин це чи ні?
сама по собі участь у програмі рос.тв не злочин, якщо не звучали заклики до повалення конституційного ладу в Україні чи до посягання на територіальну цілісність. Але, СБУ все одно повинна перевірити факт такої участі на предмет того, чи не був це один з ланцюгів або пунктів співпраці з країною-агресором. Бо участь у програмі може бути елементом спланованої операції на шкоду суверенітетові, обороноздатності, державній економічній чи інформаційній безпеці, це також може бути прикриттям шпигунства або надання іноземній державі допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.
Тобто, участь вітчизняного політика у ток-шоу країни-агресора може бути просто участю, а може бути ознакою державної зради. Але це вже потрібно доводити у встановленому законом порядку.
Про що може свідчити участь українського політика в російському політичному ток-шоу одночасно з представниками не передбачених законом збройних формувань "Л/ДНР"?
1. про особисту позицію і власний вибір
2. про початок передвиборчої кампанії в ОРДЛО
3. про пристойні гонорари рос.тв, бо там учасникам програм платять і платять добре.
і головне - злочин це чи ні?
сама по собі участь у програмі рос.тв не злочин, якщо не звучали заклики до повалення конституційного ладу в Україні чи до посягання на територіальну цілісність. Але, СБУ все одно повинна перевірити факт такої участі на предмет того, чи не був це один з ланцюгів або пунктів співпраці з країною-агресором. Бо участь у програмі може бути елементом спланованої операції на шкоду суверенітетові, обороноздатності, державній економічній чи інформаційній безпеці, це також може бути прикриттям шпигунства або надання іноземній державі допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.
Тобто, участь вітчизняного політика у ток-шоу країни-агресора може бути просто участю, а може бути ознакою державної зради. Але це вже потрібно доводити у встановленому законом порядку.
Були погрози президенту чи ні?
Не поспішайте з висновками, але майте на увазі.
Погроза Президенту вбивство є кримінально караною.
Але, для того, щоб точно відповісти, чи була погроза вбивством у відеоролику двох жінок, одна з яких народний депутат, потрібно проводити лінгвістичну експертизу.
Чому? Якщо ви прослухаєте уважно весь ролик, а не вирвані з контексту уривки, тоді помітите, що в словах жінки не депутата є констатація того, що люди, на її думку, хочуть зробити з президентом. Чи є в такому формулюванні погроза - повинні визначати експерти-лінгвісти.
Що ж до слів жінки-депутата, то в них більш очевидний натяк на можливу погрозу, але то не пряма погроза, а все ж таки натяк.
Пряма і очевидна погроза це - "я тебе вб"ю". А якщо це - "будь обережним, там може зірватись граната" - тоді ще треба доводити, що це саме погроза вбивством.
Ну і щодо депутата, давайте не забувати, що недоторканність на сьогодні з них не знята. Тому, для притягнення до кримінальної відповідальності потрібна згода ВР. І це правило поширюватиметься на всі злочини, вчинені депутатами цього скликання до дня з якого буде знята недоторканність.
Таким чином, висловлювання в даному ролику є підставою для відкриття кримінального провадження і розслідування, але чи була справді погроза вбивством президенту, можна буде відповісти в процесі розслідування та після проведення лінгвістичної експертизи.
Тепер трохи про те,що ж говорить Кримінальний кодекс про погрозу вбивством щодо Президента.
В Кримінальному кодексі України відповідальність за погрозу вбивством встановлюється різними статтями. Все залежить від того, кому погрожували.
Якщо погрожують звичайній людині, тоді це ст. 129 ККУ і тоді має значення, як ці погрози сприймає потерпіла особа.
А от якщо погрожують вбивством президенту, тоді це ст. 346 ККУ і для кваліфікації дій за цією статтею вже не має значення, як це сприйняв президент - повірив у реальність погроз чи ні. Погроза вбивством Президенту України полягає у залякуванні і вважається завершеною з моменту, коли погроза була доведена до відома Президента.
Залякування може здійснюватись усно, письмово, жестами, демонстрацією зброї і, власне, шляхом відео звернення.
Санкція статті передбачає до 5 років позбавлення волі.
Це я пишу для того, щоб люди усвідомлювали, що свобода слова - це не говорити все, що хочеш. Словами можна вчинити чимало злочинів і треба це розуміти.
p.s. маргінальність нашої політики і політиків є прямим наслідком масового знищення української інтелігенції за часів Сталіна. На жаль, соціальна верства культурних та освічених людей, що мають таких самих батьків та дідів, з тих пір ще не відновилась.
Добре, що я в силу професії, розумію фєню і субкультуру гопників, це дає можливість не втрачати сенс того, що відбувається.
Не поспішайте з висновками, але майте на увазі.
Погроза Президенту вбивство є кримінально караною.
Але, для того, щоб точно відповісти, чи була погроза вбивством у відеоролику двох жінок, одна з яких народний депутат, потрібно проводити лінгвістичну експертизу.
Чому? Якщо ви прослухаєте уважно весь ролик, а не вирвані з контексту уривки, тоді помітите, що в словах жінки не депутата є констатація того, що люди, на її думку, хочуть зробити з президентом. Чи є в такому формулюванні погроза - повинні визначати експерти-лінгвісти.
Що ж до слів жінки-депутата, то в них більш очевидний натяк на можливу погрозу, але то не пряма погроза, а все ж таки натяк.
Пряма і очевидна погроза це - "я тебе вб"ю". А якщо це - "будь обережним, там може зірватись граната" - тоді ще треба доводити, що це саме погроза вбивством.
Ну і щодо депутата, давайте не забувати, що недоторканність на сьогодні з них не знята. Тому, для притягнення до кримінальної відповідальності потрібна згода ВР. І це правило поширюватиметься на всі злочини, вчинені депутатами цього скликання до дня з якого буде знята недоторканність.
Таким чином, висловлювання в даному ролику є підставою для відкриття кримінального провадження і розслідування, але чи була справді погроза вбивством президенту, можна буде відповісти в процесі розслідування та після проведення лінгвістичної експертизи.
Тепер трохи про те,що ж говорить Кримінальний кодекс про погрозу вбивством щодо Президента.
В Кримінальному кодексі України відповідальність за погрозу вбивством встановлюється різними статтями. Все залежить від того, кому погрожували.
Якщо погрожують звичайній людині, тоді це ст. 129 ККУ і тоді має значення, як ці погрози сприймає потерпіла особа.
А от якщо погрожують вбивством президенту, тоді це ст. 346 ККУ і для кваліфікації дій за цією статтею вже не має значення, як це сприйняв президент - повірив у реальність погроз чи ні. Погроза вбивством Президенту України полягає у залякуванні і вважається завершеною з моменту, коли погроза була доведена до відома Президента.
Залякування може здійснюватись усно, письмово, жестами, демонстрацією зброї і, власне, шляхом відео звернення.
Санкція статті передбачає до 5 років позбавлення волі.
Це я пишу для того, щоб люди усвідомлювали, що свобода слова - це не говорити все, що хочеш. Словами можна вчинити чимало злочинів і треба це розуміти.
p.s. маргінальність нашої політики і політиків є прямим наслідком масового знищення української інтелігенції за часів Сталіна. На жаль, соціальна верства культурних та освічених людей, що мають таких самих батьків та дідів, з тих пір ще не відновилась.
Добре, що я в силу професії, розумію фєню і субкультуру гопників, це дає можливість не втрачати сенс того, що відбувається.
Зняття недоторканності з Дубневича цікаве з декількох причин.
1. У "монобільшості" немає своїх 226 голосів за зняття недоторканності - затримання, арешт та притягнення до кримінальної відповідальності. Цікава позиція депутатів, які ще недавно голосували за кандидатуру генерального прокурора, а тепер не підтримують його подання. Адже нинішнє керівництво ГПУ поки не підривало довіру до себе.
Чи може вони не вірять у результативне розслідування, бо знають, щось чого ми не знаємо. Адже як виглядають тепер колишні депутати, які голосували за зняття недоторканності своїх колег, вина яких так і не була доведена у встановленому законом порядку.
2. Це перший нардеп нинішнього скликання, щодо якого ВР дала згоду на зняття недоторканності. Починаємо стежити за розвитком подій. Ця справа буде маркером змін або їх відсутності.
Я нагадаю з кого знімало недоторканність попереднє скликання ВР: Бакулін, Добкін, Розенблат, Поляков, Довгий, Новинський, Онищенко, Мосійчук, Клюєв, Мельничук, Савченко.
Результати ви знаєте самі. Обвинувальних вироків немає.
1. У "монобільшості" немає своїх 226 голосів за зняття недоторканності - затримання, арешт та притягнення до кримінальної відповідальності. Цікава позиція депутатів, які ще недавно голосували за кандидатуру генерального прокурора, а тепер не підтримують його подання. Адже нинішнє керівництво ГПУ поки не підривало довіру до себе.
Чи може вони не вірять у результативне розслідування, бо знають, щось чого ми не знаємо. Адже як виглядають тепер колишні депутати, які голосували за зняття недоторканності своїх колег, вина яких так і не була доведена у встановленому законом порядку.
2. Це перший нардеп нинішнього скликання, щодо якого ВР дала згоду на зняття недоторканності. Починаємо стежити за розвитком подій. Ця справа буде маркером змін або їх відсутності.
Я нагадаю з кого знімало недоторканність попереднє скликання ВР: Бакулін, Добкін, Розенблат, Поляков, Довгий, Новинський, Онищенко, Мосійчук, Клюєв, Мельничук, Савченко.
Результати ви знаєте самі. Обвинувальних вироків немає.
Ви вірите, що нинішнє скликання ВР реально зніме депутатську недоторканність для всіх нардепів? Якщо сьогодні в СН не знайшли своїх голосів навіть для 1го депутата,а вчора комітет відхилив законопроекти, які б реально зняли депутатську недоторканність.
Anonymous Poll
17%
ТАК(знімуть)
83%
НІ(не знімуть)
Чи э переспектива засудити журналістів, які оприлюднили переписку народного обранця з повіями? Оскільки розпочалась дуже цікава дискусія про межі приватності у роботі преси і попереду можливі кримінальні провадження та суди, я вирішила вам розповісти про позицію Європейського суду з прав людини щодо цього та що встановлюють міжнародні нормативно правові акти.
Оскільки фото переписки було зроблено щодо публічної особи і політика на робочому місці, в робочий час, в приміщенні, в якому на законних підставах ЗМІ ведуть трансляцію і про це всім відомо, то позиція про порушення права на приватність в цій ситуації - некоректна. Йдеться наразі не про приватне життя, а про якість виконання своїх обов"язків. Тому міжнародна судова практика в таких ситуаціях виправдовує доцільність подібних публікацій необхідністю контролювати представників влади та інформувати суспільство про те, як вони виконують свою роботу і чим займаються на робочому місці.
Європейський суд оцінює втручання преси у приватне життя насамперед з точки зору інформативності. Тобто, наскільки було значущим і виправданим вторгнення в особисте життя особи в інтересах інформування громадськості.
При цьому ЄСПЛ не раз відзначав, що «публічні особи" не
можуть розраховувати на той же рівень захищеності свого приватного життя, як всі інші люди, в силу характеру своєї
діяльності.
А ось що встановлює Декларація про свободу політичних дискусій в ЗМІ від 2004 року:
Політичні діячі вирішили заручитися суспільною довірою і погоджуються стати об'єктом суспільної політичної дискусії, а значить, суспільство може здійснювати за ними жорсткий контроль, критикувати в ЗМІ те, як вони виконували або виконують свої обов'язки.
Державні посадові особи повинні погодитися стати об'єктом громадського контролю та критики, зокрема за допомогою ЗМІ, щодо того, як вони виконують або виконували свої обов'язки, оскільки це необхідно для забезпечення гласного і відповідального виконання ними своїх повноважень.
Політичні діячі не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами, і тому відповідно до норм національного законодавства за критику політичних діячів до ЗМІ не повинні застосовуватися більш суворі міри покарання. Цей принцип також застосовується до посадових осіб;
Відповідно до ст. 8 Конвенції приватне і сімейне життя політичних діячів і державних посадових осіб повинно бути захищеним від освітлення в ЗМІ. Однак інформація про їхнє приватне життя може бути поширена тоді, коли є суспільний інтерес безпосередньо щодо того, як вони виконували або виконують свої обов'язки, з урахуванням необхідності уникати завдання непотрібної шкоди третім особам. У разі, якщо політичні діячі та посадові особи звертають увагу суспільства на ті чи інші сторони свого приватного життя, ЗМІ мають право контролювати ці сфери.
Оскільки фото переписки було зроблено щодо публічної особи і політика на робочому місці, в робочий час, в приміщенні, в якому на законних підставах ЗМІ ведуть трансляцію і про це всім відомо, то позиція про порушення права на приватність в цій ситуації - некоректна. Йдеться наразі не про приватне життя, а про якість виконання своїх обов"язків. Тому міжнародна судова практика в таких ситуаціях виправдовує доцільність подібних публікацій необхідністю контролювати представників влади та інформувати суспільство про те, як вони виконують свою роботу і чим займаються на робочому місці.
Європейський суд оцінює втручання преси у приватне життя насамперед з точки зору інформативності. Тобто, наскільки було значущим і виправданим вторгнення в особисте життя особи в інтересах інформування громадськості.
При цьому ЄСПЛ не раз відзначав, що «публічні особи" не
можуть розраховувати на той же рівень захищеності свого приватного життя, як всі інші люди, в силу характеру своєї
діяльності.
А ось що встановлює Декларація про свободу політичних дискусій в ЗМІ від 2004 року:
Політичні діячі вирішили заручитися суспільною довірою і погоджуються стати об'єктом суспільної політичної дискусії, а значить, суспільство може здійснювати за ними жорсткий контроль, критикувати в ЗМІ те, як вони виконували або виконують свої обов'язки.
Державні посадові особи повинні погодитися стати об'єктом громадського контролю та критики, зокрема за допомогою ЗМІ, щодо того, як вони виконують або виконували свої обов'язки, оскільки це необхідно для забезпечення гласного і відповідального виконання ними своїх повноважень.
Політичні діячі не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами, і тому відповідно до норм національного законодавства за критику політичних діячів до ЗМІ не повинні застосовуватися більш суворі міри покарання. Цей принцип також застосовується до посадових осіб;
Відповідно до ст. 8 Конвенції приватне і сімейне життя політичних діячів і державних посадових осіб повинно бути захищеним від освітлення в ЗМІ. Однак інформація про їхнє приватне життя може бути поширена тоді, коли є суспільний інтерес безпосередньо щодо того, як вони виконували або виконують свої обов'язки, з урахуванням необхідності уникати завдання непотрібної шкоди третім особам. У разі, якщо політичні діячі та посадові особи звертають увагу суспільства на ті чи інші сторони свого приватного життя, ЗМІ мають право контролювати ці сфери.
На жаль, безпека держави і державні процеси часто залежать від повій.
Вічна тема, вічний гачок, на якому спецслужби тримають державних мужів, і вічна непереборна домінанта тіла над розумом.
От скажімо, в попередньому скликанні були депутати-революціонери, які теж користувались послугами повій. Журналісти це не викрили, але викрили інші служби. І потім ці нардепи з"являлись і зникали в медійному просторі та в житті держави тоді, коли це було потрібно держателям компромату.
Через занадто стрімкі соціальні ліфти в Україні багато депутатів,в принципі, не розуміють де вони знаходяться і якою владою наділені. Тому, маленький лікнеп. За вами стежать. Стежать всі. В тому числі ФСБ. І фотокамери наших вітчизняних журналістів - це найменша біда, яка з вами і, через вас, з нами - може трапитись.
Тож, сміх сміхом, секс сексом, але завершитись це може роботою на держателя компромата з країни-агресора.
Людина, яка не дбає за власну безпеку, навряд чи подбає про державну - не тому, що не хоче, а тому що не знатиме як. Ба більше, всі ми з вами залежимо від людських слабкостей тих, хто приймає державні рішення. Тому, коли людина займає відповідальну державну посаду, її особисте життя і слабкості - це не лише її життя, це дуже часто безпека держави.
Вічна тема, вічний гачок, на якому спецслужби тримають державних мужів, і вічна непереборна домінанта тіла над розумом.
От скажімо, в попередньому скликанні були депутати-революціонери, які теж користувались послугами повій. Журналісти це не викрили, але викрили інші служби. І потім ці нардепи з"являлись і зникали в медійному просторі та в житті держави тоді, коли це було потрібно держателям компромату.
Через занадто стрімкі соціальні ліфти в Україні багато депутатів,в принципі, не розуміють де вони знаходяться і якою владою наділені. Тому, маленький лікнеп. За вами стежать. Стежать всі. В тому числі ФСБ. І фотокамери наших вітчизняних журналістів - це найменша біда, яка з вами і, через вас, з нами - може трапитись.
Тож, сміх сміхом, секс сексом, але завершитись це може роботою на держателя компромата з країни-агресора.
Людина, яка не дбає за власну безпеку, навряд чи подбає про державну - не тому, що не хоче, а тому що не знатиме як. Ба більше, всі ми з вами залежимо від людських слабкостей тих, хто приймає державні рішення. Тому, коли людина займає відповідальну державну посаду, її особисте життя і слабкості - це не лише її життя, це дуже часто безпека держави.
Без палаючих шин розслідування не рухається.
Хто знає специфіку українських маленьких містечок та районних центрів, той добре розуміє, що начальник місцевої поліції та місцевий прокурор - це більше, ніж в Києві депутат чи міністр, бо це місцевий цар, бог та властєлін світу. Місцевим царям навіть не треба самим собі шукати повій в інтернеті, бо на місцях завжди є охочі організувати та фінансувати " all inclusive" для начальника.
Ну, і, відповідно, місцевих людей вони тримають за біомасу з якою не треба говорити, бо люди добре реагують на залякування.
Добре, хай реформа не працює, але ж мусить з"явитись після Врадієвки у правоохоронців на місцях звичайний інстинкт самозбереження та елементарні навички спілкування з громадою. Ну, не можна так робити під час розслідування смерті людини, як це відбувається зараз у Прилуках. Таке враження, що місцевим правоохоронцям ніхто не повідомив, що 90ті завершились, що було вже два Майдани, що люди вже давно користуються інтернетом, що приховування інформації просто неможливе, вона просочиться в будь-якому разі.
У Прилуках днями знайшли тіло 14-річного хлопця Дениса Ч. Оскільки тіло було знайдене на залізничній колії, то поліція з прокуратурою довго не думали - зійшлись на тому, що це нещасний випадок.
Лише під тиском місцевих жителів, яким довелось палити шини, організовувати мітинги та після сюжетів на багатьох телеканалах у правоохоронців з"явились інші версії і справу перекваліфікували на ст. 115 ККУ - умисне вбивство.
Батьки загиблого хлопчика та місцеві жителі припускають, що є вбивці, які зараз поза підозрами слідства, що серед цих підозрюваних є діти непростих батьків. Ситуація в місті дуже напружена. Місто близьке до самосудів, люди самі почали шукати вбивць, самі їх призначають і вже декому погрожують. Так, люди можуть і помилятись у своїх підозрах.
Але чому все це відбувається? Тому що правоохоронці не вміють говорити з людьми, не вміють говорити з родиною загиблого хлопця, тому що слідство рухається лише під тиском мирного зібрання та розголосу в ЗМІ і тому, що ніхто не боїться втратити посаду чи понести кримінальну відповідальність за халатність та фактичне перешкоджання слідству.
Нарешті, після палаючих шин, Нацполіція передала розслідування справи про загибель підлітка в Прилуках Чернігівської області від місцевих правоохоронців до головного слідчого управління та відсторонили керівника місцевої поліції в Прилуках.
Але чи допоможе це знайти і покарати винних? Глибинна правоохоронна система чинить шалений опір і своїх не здає. Чомусь в Україні лінія протистояння переміщена з площини держава/злочинець у площину держава/потерпілий. Замість встановлення істини, відновлення справедливості та захисту прав потерпілих держава в особі правоохоронних органів все частіше працює на злочинців.
Хто знає специфіку українських маленьких містечок та районних центрів, той добре розуміє, що начальник місцевої поліції та місцевий прокурор - це більше, ніж в Києві депутат чи міністр, бо це місцевий цар, бог та властєлін світу. Місцевим царям навіть не треба самим собі шукати повій в інтернеті, бо на місцях завжди є охочі організувати та фінансувати " all inclusive" для начальника.
Ну, і, відповідно, місцевих людей вони тримають за біомасу з якою не треба говорити, бо люди добре реагують на залякування.
Добре, хай реформа не працює, але ж мусить з"явитись після Врадієвки у правоохоронців на місцях звичайний інстинкт самозбереження та елементарні навички спілкування з громадою. Ну, не можна так робити під час розслідування смерті людини, як це відбувається зараз у Прилуках. Таке враження, що місцевим правоохоронцям ніхто не повідомив, що 90ті завершились, що було вже два Майдани, що люди вже давно користуються інтернетом, що приховування інформації просто неможливе, вона просочиться в будь-якому разі.
У Прилуках днями знайшли тіло 14-річного хлопця Дениса Ч. Оскільки тіло було знайдене на залізничній колії, то поліція з прокуратурою довго не думали - зійшлись на тому, що це нещасний випадок.
Лише під тиском місцевих жителів, яким довелось палити шини, організовувати мітинги та після сюжетів на багатьох телеканалах у правоохоронців з"явились інші версії і справу перекваліфікували на ст. 115 ККУ - умисне вбивство.
Батьки загиблого хлопчика та місцеві жителі припускають, що є вбивці, які зараз поза підозрами слідства, що серед цих підозрюваних є діти непростих батьків. Ситуація в місті дуже напружена. Місто близьке до самосудів, люди самі почали шукати вбивць, самі їх призначають і вже декому погрожують. Так, люди можуть і помилятись у своїх підозрах.
Але чому все це відбувається? Тому що правоохоронці не вміють говорити з людьми, не вміють говорити з родиною загиблого хлопця, тому що слідство рухається лише під тиском мирного зібрання та розголосу в ЗМІ і тому, що ніхто не боїться втратити посаду чи понести кримінальну відповідальність за халатність та фактичне перешкоджання слідству.
Нарешті, після палаючих шин, Нацполіція передала розслідування справи про загибель підлітка в Прилуках Чернігівської області від місцевих правоохоронців до головного слідчого управління та відсторонили керівника місцевої поліції в Прилуках.
Але чи допоможе це знайти і покарати винних? Глибинна правоохоронна система чинить шалений опір і своїх не здає. Чомусь в Україні лінія протистояння переміщена з площини держава/злочинець у площину держава/потерпілий. Замість встановлення істини, відновлення справедливості та захисту прав потерпілих держава в особі правоохоронних органів все частіше працює на злочинців.
Не бути жертвою.
Сьогодні в Україні дуже багато грантових програм спрямованих на протидію насильству над жінками, на протидію домашньому насильству тощо. Справа потрібна, але всі ці організації і добрі люди роблять дуже небезпечну для жертв помилку.
Чомусь акцент у цій проблемі зміщений виключно на роль насильника. Але ніхто не розповідає жертві як не стати жертвою. Жертвам говорять, що вони не винуваті і крапка. Не винуваті вони з точки зору кримінального права. Дійсно, ніхто не буде судити жертву зґвалтування, за те що вона пішла у гаражі за містом в темну пору доби з малознайомим чоловіком. І така поведінка жертви дійсно НЕ ВИПРАВДОВУЄ насильство. Але з точки зору безпеки самої жертви треба говорити правду – є умови, які сприяють вчиненню злочину та збільшують його ймовірність. І серед цих умов – поведінка жертви (вона називається віктимною поведінкою).
Це дуже небезпечно і безвідповідально - говорити, що потенційна жертва(зазвичай, жінка) може робити що завгодно і ніхто не має права на насильство щодо неї. З точки зору закону – ТАК, ніхто не має права на насильство. Але як знання цього закону допоможе жертві? Ніяк. Якщо людина не хоче ставати жертвою насильства, вона повинна дотримуватись бодай найпростіших правил особистої безпеки. Так, це не панацея, але це мінімізує шанси стати жертвою насильства.
Сьогодні в Україні дуже багато грантових програм спрямованих на протидію насильству над жінками, на протидію домашньому насильству тощо. Справа потрібна, але всі ці організації і добрі люди роблять дуже небезпечну для жертв помилку.
Чомусь акцент у цій проблемі зміщений виключно на роль насильника. Але ніхто не розповідає жертві як не стати жертвою. Жертвам говорять, що вони не винуваті і крапка. Не винуваті вони з точки зору кримінального права. Дійсно, ніхто не буде судити жертву зґвалтування, за те що вона пішла у гаражі за містом в темну пору доби з малознайомим чоловіком. І така поведінка жертви дійсно НЕ ВИПРАВДОВУЄ насильство. Але з точки зору безпеки самої жертви треба говорити правду – є умови, які сприяють вчиненню злочину та збільшують його ймовірність. І серед цих умов – поведінка жертви (вона називається віктимною поведінкою).
Це дуже небезпечно і безвідповідально - говорити, що потенційна жертва(зазвичай, жінка) може робити що завгодно і ніхто не має права на насильство щодо неї. З точки зору закону – ТАК, ніхто не має права на насильство. Але як знання цього закону допоможе жертві? Ніяк. Якщо людина не хоче ставати жертвою насильства, вона повинна дотримуватись бодай найпростіших правил особистої безпеки. Так, це не панацея, але це мінімізує шанси стати жертвою насильства.
В нас є хороша новина - вбивцю покарано.
Хлопця, який минулого року у Павлограді вбив свого сусіда, його маленького сина та тяжко поранив вагітну жінку - Амур-Нижньодніпровський райсуд Дніпра засудив до довічного позбавлення волі.
Попереду ще можуть бути апеляція та касація, якщо будуть подані скарги, але, сподіваюсь, вирок це витримає, адже слідством встановлено,що Земцов у стані алкогольного сп'яніння влаштував справжню різанину у будинку сусідів. Так, чотирирічному хлопчикові він завдав 9 ножових ударів, вбив тата хлопчика. Також під руку підлітку потрапила і дружина сусіда, яка перебувала на останніх місяцях вагітності, вона вижила тільки завдяки тому, що від численних ударів впала і Земцов подумав, що вона померла від поранень і покинув будинок.
Треба сказати, що сильна місцева громада пройшла довгий шлях до цього вироку. Бо спочатку вбивцю навіть в СІЗО не помістили, а відправили у звичайну лікарню, бо він, бачите, руки порізав, коли вбивав людей.
Жителі Павлограда почали бити в усі дзвони - звернулись до ЗМІ, вийшли на вулиці міста...
Через резонанс та соціальну напругу в місті туди виїхали представники Ради суддів, Нацполіції, ГПУ.
І я там була, бо мене запросили бути модератором між правоохоронцями та жителями Павлограда.
Тоді відбулась унікальна для України річ - за звичайним столом, без пафосу та офіціозу, - місцеві жителі розповіли представникам влади, які приїхали з Києва, всю глибину проблеми. Бо це не перше насильство було з боку тоді ще підозрюваного і люди просто боялись, що він знову повернеться жити звичайним життям по сусідству з ними.
Зрештою, те що засуджений мав певні зв"язки на місцевому рівні йому не допомогло.
Висновок напрошується сам собою. Правоохоронні органи і суди повинні неупереджено працювати та вміти спілкуватись з людьми. А поки цього немає, працюватимуть розголос і згуртованість громади та буде залишатись високий ризик самосудів.
Хлопця, який минулого року у Павлограді вбив свого сусіда, його маленького сина та тяжко поранив вагітну жінку - Амур-Нижньодніпровський райсуд Дніпра засудив до довічного позбавлення волі.
Попереду ще можуть бути апеляція та касація, якщо будуть подані скарги, але, сподіваюсь, вирок це витримає, адже слідством встановлено,що Земцов у стані алкогольного сп'яніння влаштував справжню різанину у будинку сусідів. Так, чотирирічному хлопчикові він завдав 9 ножових ударів, вбив тата хлопчика. Також під руку підлітку потрапила і дружина сусіда, яка перебувала на останніх місяцях вагітності, вона вижила тільки завдяки тому, що від численних ударів впала і Земцов подумав, що вона померла від поранень і покинув будинок.
Треба сказати, що сильна місцева громада пройшла довгий шлях до цього вироку. Бо спочатку вбивцю навіть в СІЗО не помістили, а відправили у звичайну лікарню, бо він, бачите, руки порізав, коли вбивав людей.
Жителі Павлограда почали бити в усі дзвони - звернулись до ЗМІ, вийшли на вулиці міста...
Через резонанс та соціальну напругу в місті туди виїхали представники Ради суддів, Нацполіції, ГПУ.
І я там була, бо мене запросили бути модератором між правоохоронцями та жителями Павлограда.
Тоді відбулась унікальна для України річ - за звичайним столом, без пафосу та офіціозу, - місцеві жителі розповіли представникам влади, які приїхали з Києва, всю глибину проблеми. Бо це не перше насильство було з боку тоді ще підозрюваного і люди просто боялись, що він знову повернеться жити звичайним життям по сусідству з ними.
Зрештою, те що засуджений мав певні зв"язки на місцевому рівні йому не допомогло.
Висновок напрошується сам собою. Правоохоронні органи і суди повинні неупереджено працювати та вміти спілкуватись з людьми. А поки цього немає, працюватимуть розголос і згуртованість громади та буде залишатись високий ризик самосудів.
Коли люди без юридичної освіти закликають за щось нове карати, тобто за криміналізацію певної дії, вони абсолютно не уявляють, що кримінальне право - це наука точна, як математика. Неточною її роблять неуки в парламенті.
Ідея карати ЗМІ за маніпуляції, як би це зрозуміло пояснити, не може бути реалізована в правовому полі. Хіба за принципом - "папір все стерпить" та керуючись нормою Конституції про відсутність відповідальності нардепів за результати голосування.
Чому це технічно неможливо?
Тому, що немає лінійки чи ваг, тобто однозначного і беззаперечного критерію, яким можна відділити маніпуляцію від не маніпуляції.
Для того, щоб карати ЗМІ за маніпуляцію, потрібно спочатку в законі визначити - що ж таке маніпуляція. Тобто встановити критерії.
Всі прекрасно розуміють, що за допомогою змі можна впливати на людей з метою нав"язування певних ідей, цінностей, форми поведінки. Але розуміти і довести в суді - це різні речі.
Скажімо, те, що телеканал для заставок використовує дуже красивий музичний та відео ряд - це маніпуляція. Те, що ведучі на телеекранах красиві - маніпуляція. Навіть назва каналу - це вплив на свідомість. Назва статті - теж інструмент впливу. Репутація автора матеріалу - це вплив.
Все, на сьогодні, що створює та передає інформацію - це маніпуляція. Навіть сторінки звичайних людей в соцмережах, накладні вії та одяг оверсайз.
Нема маніпуляції лише у вбиральні. Там де людина наодинці з собою.
Якщо почати карати ЗМІ за маніпуляцію, тоді треба просто заборонити ЗМІ. Бо я не бачила ще ЗМІ, який би не використовував ті чи інші інструменти впливу на аудиторію з різною метою. Як, власне, не бачила і людей, які б не хотіли справити краще враження про себе, ніж вони є, тобто маніпулювати.
Тому треба визначитись, що ви хочете захистити. Якщо мізки і свідомість людей від стороннього впливу, тоді створіть їм нову релігію. А якщо ви хочете захистити державу від руйнівних інформаційних операцій ворога, тоді це не про заборону маніпуляцій як таких. Тоді треба:
-створювати потужну інформаційну альтернативу та противагу,
-створити систему миттєвої реакції на інформаційні диверсії РФ під прикриттям деяких наших змі,
- треба встановити критерії для визначення інформації, що посягає на безпеку нашої держави,
- треба прийняти закон про інформаційний режим в умовах війни,
- треба нарешті скоординувати інформаційні потоки органів державної влади та представників влади, бо сьогодні саме інформація від представників влади перетворює інформ.поле України в смітник та ослаблює критичне мислення людей.
Ідея карати ЗМІ за маніпуляції, як би це зрозуміло пояснити, не може бути реалізована в правовому полі. Хіба за принципом - "папір все стерпить" та керуючись нормою Конституції про відсутність відповідальності нардепів за результати голосування.
Чому це технічно неможливо?
Тому, що немає лінійки чи ваг, тобто однозначного і беззаперечного критерію, яким можна відділити маніпуляцію від не маніпуляції.
Для того, щоб карати ЗМІ за маніпуляцію, потрібно спочатку в законі визначити - що ж таке маніпуляція. Тобто встановити критерії.
Всі прекрасно розуміють, що за допомогою змі можна впливати на людей з метою нав"язування певних ідей, цінностей, форми поведінки. Але розуміти і довести в суді - це різні речі.
Скажімо, те, що телеканал для заставок використовує дуже красивий музичний та відео ряд - це маніпуляція. Те, що ведучі на телеекранах красиві - маніпуляція. Навіть назва каналу - це вплив на свідомість. Назва статті - теж інструмент впливу. Репутація автора матеріалу - це вплив.
Все, на сьогодні, що створює та передає інформацію - це маніпуляція. Навіть сторінки звичайних людей в соцмережах, накладні вії та одяг оверсайз.
Нема маніпуляції лише у вбиральні. Там де людина наодинці з собою.
Якщо почати карати ЗМІ за маніпуляцію, тоді треба просто заборонити ЗМІ. Бо я не бачила ще ЗМІ, який би не використовував ті чи інші інструменти впливу на аудиторію з різною метою. Як, власне, не бачила і людей, які б не хотіли справити краще враження про себе, ніж вони є, тобто маніпулювати.
Тому треба визначитись, що ви хочете захистити. Якщо мізки і свідомість людей від стороннього впливу, тоді створіть їм нову релігію. А якщо ви хочете захистити державу від руйнівних інформаційних операцій ворога, тоді це не про заборону маніпуляцій як таких. Тоді треба:
-створювати потужну інформаційну альтернативу та противагу,
-створити систему миттєвої реакції на інформаційні диверсії РФ під прикриттям деяких наших змі,
- треба встановити критерії для визначення інформації, що посягає на безпеку нашої держави,
- треба прийняти закон про інформаційний режим в умовах війни,
- треба нарешті скоординувати інформаційні потоки органів державної влади та представників влади, бо сьогодні саме інформація від представників влади перетворює інформ.поле України в смітник та ослаблює критичне мислення людей.
Викладач вбив свою студентку.
Днями у Санкт-Петербурзі відомий історик наполеоніст, з купою міжнародних нагород, у віці 62 роки вбив свою студентку, з якою в них були інтимні стосунки.
Вбив, потім сховав тіло у своїй квартирі, бо до нього мали прийти гості. Прийняв гостей, а потім розчленував тіло вбитої і намагався частинами викидати в річку Мойку.
Але через стан сп"яніння за одним зі шматків розчленованого тіла просто впав у воду - там його і викрили після рятування.
На суді, коли йому обирали міру запобіжного заходу, він розказав історію їх кохання і намагався навести фльор психічної хвороби на свій вчинок.
До нашої війни він теж мав відношення, хоч і захоплювався виключно Францією та Наполеоном. Історик Соколов мав одну з найвищих французьких нагород, запрошення до Сорбони і зв"язки у французьких політичних колах. Робив він французьким політикам одну цікаву послугу - організовував ділові візити до анексованого Криму, чим став відомий і в нас.
Але зараз не про це, а про вбивство з розчленуванням.
Я передивилась вже всі його інтерв"ю, та інтерв"ю зі студентами, його колегами, батьками загиблої, адвокатом. Можу сказати своє припущення. Це вбивство мотивоване жагою домінувати.
Я багато років працювала у викладацькому середовищі в тому числі на посаді заступника декана юридичного факультету. Впевнено можу сказати, що серед викладачів ВНЗ є такий поширений типаж, який любть цю роботу за можливість домінувати над студентами. Річ у тому, що в інших інституціях домінуючий статус ще треба заробити або дійти до нього. Але навіть у випадку займання посади, якщо підлеглі дорослі люди, то виходів багато - можна звільнитись, можна вижити цього керівника тощо.
А от у студентів абсолютна залежність від викладача, бо студенти апріорі нижчі у цій ієрархічній системі. Більше того, у ВНЗ можна домінувати над студентами навіть якщо ти людина нікчемна, середньостатистична і не маєш жодних конкурентних якостей для будь якої іншої роботи.
В зв"язку з цим - ВНЗ є прихистком не лише для геніальних та талановитих викладачів і людей з великої літери, а й для невдах, підкаблучників та збоченців, які з дорослими незалежними жінками встановити контакт не можуть. Випадок Соколова - другий. І те, як він описує останній день перед вбивством, як раз і демонструє боротьбу за домінування. Студентка вже завершила навчання, зайнялась наукою і почала виходити з під прямої залежності. Через безсилля повернути все назад, викладач встановив свою зверхність над нею на все життя. Тепер він завжди вищий - в його збоченій уяві. І задоволення від себе самого підтверджує прохання підозрюваного взяти його під варту. Він нарешті самоствердився і може це демонструвати всьому світу.
Днями у Санкт-Петербурзі відомий історик наполеоніст, з купою міжнародних нагород, у віці 62 роки вбив свою студентку, з якою в них були інтимні стосунки.
Вбив, потім сховав тіло у своїй квартирі, бо до нього мали прийти гості. Прийняв гостей, а потім розчленував тіло вбитої і намагався частинами викидати в річку Мойку.
Але через стан сп"яніння за одним зі шматків розчленованого тіла просто впав у воду - там його і викрили після рятування.
На суді, коли йому обирали міру запобіжного заходу, він розказав історію їх кохання і намагався навести фльор психічної хвороби на свій вчинок.
До нашої війни він теж мав відношення, хоч і захоплювався виключно Францією та Наполеоном. Історик Соколов мав одну з найвищих французьких нагород, запрошення до Сорбони і зв"язки у французьких політичних колах. Робив він французьким політикам одну цікаву послугу - організовував ділові візити до анексованого Криму, чим став відомий і в нас.
Але зараз не про це, а про вбивство з розчленуванням.
Я передивилась вже всі його інтерв"ю, та інтерв"ю зі студентами, його колегами, батьками загиблої, адвокатом. Можу сказати своє припущення. Це вбивство мотивоване жагою домінувати.
Я багато років працювала у викладацькому середовищі в тому числі на посаді заступника декана юридичного факультету. Впевнено можу сказати, що серед викладачів ВНЗ є такий поширений типаж, який любть цю роботу за можливість домінувати над студентами. Річ у тому, що в інших інституціях домінуючий статус ще треба заробити або дійти до нього. Але навіть у випадку займання посади, якщо підлеглі дорослі люди, то виходів багато - можна звільнитись, можна вижити цього керівника тощо.
А от у студентів абсолютна залежність від викладача, бо студенти апріорі нижчі у цій ієрархічній системі. Більше того, у ВНЗ можна домінувати над студентами навіть якщо ти людина нікчемна, середньостатистична і не маєш жодних конкурентних якостей для будь якої іншої роботи.
В зв"язку з цим - ВНЗ є прихистком не лише для геніальних та талановитих викладачів і людей з великої літери, а й для невдах, підкаблучників та збоченців, які з дорослими незалежними жінками встановити контакт не можуть. Випадок Соколова - другий. І те, як він описує останній день перед вбивством, як раз і демонструє боротьбу за домінування. Студентка вже завершила навчання, зайнялась наукою і почала виходити з під прямої залежності. Через безсилля повернути все назад, викладач встановив свою зверхність над нею на все життя. Тепер він завжди вищий - в його збоченій уяві. І задоволення від себе самого підтверджує прохання підозрюваного взяти його під варту. Він нарешті самоствердився і може це демонструвати всьому світу.
У Прилуках знову знайшли мертвого 17-річного хлопця. Це там, де нещодавно палили шини під місцевим відділком поліції.
За попередніми даними місцевих ЗМІ тіло хлопця знайшли вдома з ознаками суїциду.
Більше інформації поки немає. Далі буде видно суїцид це чи ні.
Але до вашого відома в Україні щороку, просто вдумайтесь, завершують життя самогубством в середньому 10 тисяч осіб. Зараз ця цифра трохи знижується і Україну вже перевели за міжнародною класифікацією до другої групи країн в яких поширення суїцидів не найвище, а середнє.
Характерною для України є дуже цікава річ - в нас серед тих, хто завершую життя самогубством 3 чверті - чоловіки. Найбільша група серед них - це чоловіки середнього віку. І причиною такого вибору, найчастіше, стає геть не кохання, а соціальні проблеми - відсутність роботи, борги, проблеми у родині.
За попередніми даними місцевих ЗМІ тіло хлопця знайшли вдома з ознаками суїциду.
Більше інформації поки немає. Далі буде видно суїцид це чи ні.
Але до вашого відома в Україні щороку, просто вдумайтесь, завершують життя самогубством в середньому 10 тисяч осіб. Зараз ця цифра трохи знижується і Україну вже перевели за міжнародною класифікацією до другої групи країн в яких поширення суїцидів не найвище, а середнє.
Характерною для України є дуже цікава річ - в нас серед тих, хто завершую життя самогубством 3 чверті - чоловіки. Найбільша група серед них - це чоловіки середнього віку. І причиною такого вибору, найчастіше, стає геть не кохання, а соціальні проблеми - відсутність роботи, борги, проблеми у родині.
Чому Герус не забере заяву на Ляшка?
Щойно почула таке обговорення в ефірі.
Довго відмовлялась коментувати цю справу, бо не хочу брати участь в недолугій піаркомпанії. Але з"явились питання щодо кримінального права, тому пояснюю.
Так, дійсно, якби простий смертний вдарив простого смертного по обличчю і потрусив за сорочку, це була б справа приватного обвинувачення. Тобто, подав потерпілий заяву до поліції - провадження відкрили; забрав потерпілий заяву - провадження закрили.
Але Герус не простий смертний, а народний депутат. Його закон відносить до категорії - державний діяч. А, отже, вже ніякого приватного обвинувачення. Тому провадження порушували НЕ ЗА заявою Геруса, а по факту про який було повідомлено у ЗМІ. І наразі є підозра щодо вчинення злочину, який передбачений ст. 346 Кримінального кодексу - Погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча.
Щойно почула таке обговорення в ефірі.
Довго відмовлялась коментувати цю справу, бо не хочу брати участь в недолугій піаркомпанії. Але з"явились питання щодо кримінального права, тому пояснюю.
Так, дійсно, якби простий смертний вдарив простого смертного по обличчю і потрусив за сорочку, це була б справа приватного обвинувачення. Тобто, подав потерпілий заяву до поліції - провадження відкрили; забрав потерпілий заяву - провадження закрили.
Але Герус не простий смертний, а народний депутат. Його закон відносить до категорії - державний діяч. А, отже, вже ніякого приватного обвинувачення. Тому провадження порушували НЕ ЗА заявою Геруса, а по факту про який було повідомлено у ЗМІ. І наразі є підозра щодо вчинення злочину, який передбачений ст. 346 Кримінального кодексу - Погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча.
Про колишню судимість нардепа Іванісова від СН за зґвалтування неповнолітньої та зґвалтування у неприродній спосіб написали вже всі ЗМІ, це вже не секрет (посилання в коментарях).
І знову почались маніпуляції на тему судимий/не судимий (як було з Януковичем).
Тому для не юристів поясню в чому суть питання:
Судимість за законом знімається та гаситься через певний час після відбуття покарання. І після цього особа вважається НЕ судимою, тобто має право, наприклад, балотуватись у депутати та писати в анкеті "не судимий"
Але особа на все життя залишається такою, що раніше притягалась до кримінальної відповідальності.
Янукович про це не знав, він думав, що судимість - це на все життя, і тому сам себе викрив, коли в анкеті це зазначив, а мав повне право не зазначати, бо був на той час вже НЕ судимим.
Тож, якщо ви хочете зрозуміти чи була особа колись судимою, то краще ставити питання так: чи притягалась раніше особа до кримінальної відповідальності? Тоді не буде формальних підстав приховатись за погашеною судимістю і сказати "ні". Бо на питання про судимість ви можете отримати відповідь "не судимий" від людини, яка не один рік провела колись у місцях позбавлення волі.
p.s. на одній з зустрічей Президент дав дуже слушну пораду місцевим чиновникам, коли сказав, що треба хоча б гуглити людину, яку збираєтесь призначати на посаду. Все вірно, сьогодні гугл знає все. Чому це не зробили в СН перед тим, як реєструвати від себе кандидатів у депутати - ось у чому питання.
І знову почались маніпуляції на тему судимий/не судимий (як було з Януковичем).
Тому для не юристів поясню в чому суть питання:
Судимість за законом знімається та гаситься через певний час після відбуття покарання. І після цього особа вважається НЕ судимою, тобто має право, наприклад, балотуватись у депутати та писати в анкеті "не судимий"
Але особа на все життя залишається такою, що раніше притягалась до кримінальної відповідальності.
Янукович про це не знав, він думав, що судимість - це на все життя, і тому сам себе викрив, коли в анкеті це зазначив, а мав повне право не зазначати, бо був на той час вже НЕ судимим.
Тож, якщо ви хочете зрозуміти чи була особа колись судимою, то краще ставити питання так: чи притягалась раніше особа до кримінальної відповідальності? Тоді не буде формальних підстав приховатись за погашеною судимістю і сказати "ні". Бо на питання про судимість ви можете отримати відповідь "не судимий" від людини, яка не один рік провела колись у місцях позбавлення волі.
p.s. на одній з зустрічей Президент дав дуже слушну пораду місцевим чиновникам, коли сказав, що треба хоча б гуглити людину, яку збираєтесь призначати на посаду. Все вірно, сьогодні гугл знає все. Чому це не зробили в СН перед тим, як реєструвати від себе кандидатів у депутати - ось у чому питання.
Вже є в ютьюбі моє інтерв'ю Андрію Іллєнко. Запрошую до перегляду.
Про політичні злочини,
про тероризм та війну,
про прояви гібридності війни,
про дезінформацію та маніпуляцію в ЗМІ,
про інформ.операції Росії в Україні
та яка травма не дає прижитись в Україні повідомленням громадян про корупцію та чимало інших питань - відверто і, як то кажуть, "без купюр".
Про політичні злочини,
про тероризм та війну,
про прояви гібридності війни,
про дезінформацію та маніпуляцію в ЗМІ,
про інформ.операції Росії в Україні
та яка травма не дає прижитись в Україні повідомленням громадян про корупцію та чимало інших питань - відверто і, як то кажуть, "без купюр".
Інтерв'ю - це найефективніший формат для глядача, якому цікава інформація по конкретним темам, від конкретної людини, а не телебої опонентів з можливістю вирвати собі аж хвилину ефіру на висвітлення важливого питання.
https://youtu.be/o1m3Ld1LE0c
Про політичні злочини,
про тероризм та війну,
про прояви гібридності війни,
про дезінформацію та маніпуляцію в ЗМІ,
про інформ.операції Росії в Україні
та яка травма не дає прижитись в Україні повідомленням громадян про корупцію та чимало інших питань - відверто і, як то кажуть, "без купюр".
Про політичні злочини,
про тероризм та війну,
про прояви гібридності війни,
про дезінформацію та маніпуляцію в ЗМІ,
про інформ.операції Росії в Україні
та яка травма не дає прижитись в Україні повідомленням громадян про корупцію та чимало інших питань - відверто і, як то кажуть, "без купюр".
Інтерв'ю - це найефективніший формат для глядача, якому цікава інформація по конкретним темам, від конкретної людини, а не телебої опонентів з можливістю вирвати собі аж хвилину ефіру на висвітлення важливого питання.
https://youtu.be/o1m3Ld1LE0c
YouTube
Український контекст - Ганна Маляр (22.11)
- Чому в Україні не буде працювати новий закон "про стукачів"? - Що таке політичний злочин і чому в Україні їх немає? - Чи можна надурити детектор брехні? Гі...
Була погроза чи ні?
Слідчі ДБР вже направили до Генпрокуратури проект підозри щодо погрози вбивством президенту, яку ДБР побачило у діях нардепа Федини та Марусі Звіробій.
Також вже направлено до прокуратури проект подання про згоду ВР на притягнення нардепа Федини до кримінальної відповідальності.
Для тих, у кого закралась думка - а де ж у тому відео була реальна погроза і невже хтось сприйняв це серйозно - пояснюю чим ви всі відрізняєтесь від державних діячів.
Якщо б це вам - простій людині - погрожували, то, дійсно, для кримінальної відповідальності у тому відео підстав не було. У випадку зі звичайною людиною потрібно довести, що були реальні підстави побоюватись здійснення цієї погрози.
Тобто, просто кинута на емоціях фраза "я тебе вб"ю чи всі сусіди давно мріють, щоб ти підірвався на гранаті" - не буде підставою для кримінальної відповідальності.
А от у випадку з державними діячами все геть інакше. Для кримінальної відповідальності достатньо вимовити у серцях фразу, схожу на погрозу державному діячу і донести у будь-який спосіб цю "погрозу" самому державному діячу.
І ось тут починається найцікавіше. Що повинно довести слідство?
- Чи була у автора слів, схожих на погрозу, мета - донести ці слова до президента. Чи це, скажімо, власний піар заради "лайків"?
- Чи можна вважати аккаунт будь якого користувача соц.мережі інструментом донесення погроз президенту особисто? Він же не читає і не дивиться аккаунти всіх без винятку українців.
- Чи вважається "донесенням погрози до президента", коли це йому переповіли треті особи чи передали посилання на відео з погрозою?
- Ну і про лінгвістичну експертизу я вже говорила і писала. Це теж необхідно робити в рамках слідства, аби точно встановити, чи була у тих словах саме погроза.
p.s. щоб ви не потрапили у халепу викладаю список всіх, кого Кримінальний кодекс відносить до державних діячів, і кому не можна погрожувати навіть без наміру реалізувати погрозу:
Президент України,
Голова Верховної Ради України,
народні депутати,
Прем'єр-міністр України,
міністри,
судді Конституційного Суду України або Верховного Суду України чи вищих спеціалізованих судів України,
Генеральний прокурор України,
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Рахункової палати,
Голова Національного банку України,
керівники політичних партій України,
та їх близькі родичі.
Слідчі ДБР вже направили до Генпрокуратури проект підозри щодо погрози вбивством президенту, яку ДБР побачило у діях нардепа Федини та Марусі Звіробій.
Також вже направлено до прокуратури проект подання про згоду ВР на притягнення нардепа Федини до кримінальної відповідальності.
Для тих, у кого закралась думка - а де ж у тому відео була реальна погроза і невже хтось сприйняв це серйозно - пояснюю чим ви всі відрізняєтесь від державних діячів.
Якщо б це вам - простій людині - погрожували, то, дійсно, для кримінальної відповідальності у тому відео підстав не було. У випадку зі звичайною людиною потрібно довести, що були реальні підстави побоюватись здійснення цієї погрози.
Тобто, просто кинута на емоціях фраза "я тебе вб"ю чи всі сусіди давно мріють, щоб ти підірвався на гранаті" - не буде підставою для кримінальної відповідальності.
А от у випадку з державними діячами все геть інакше. Для кримінальної відповідальності достатньо вимовити у серцях фразу, схожу на погрозу державному діячу і донести у будь-який спосіб цю "погрозу" самому державному діячу.
І ось тут починається найцікавіше. Що повинно довести слідство?
- Чи була у автора слів, схожих на погрозу, мета - донести ці слова до президента. Чи це, скажімо, власний піар заради "лайків"?
- Чи можна вважати аккаунт будь якого користувача соц.мережі інструментом донесення погроз президенту особисто? Він же не читає і не дивиться аккаунти всіх без винятку українців.
- Чи вважається "донесенням погрози до президента", коли це йому переповіли треті особи чи передали посилання на відео з погрозою?
- Ну і про лінгвістичну експертизу я вже говорила і писала. Це теж необхідно робити в рамках слідства, аби точно встановити, чи була у тих словах саме погроза.
p.s. щоб ви не потрапили у халепу викладаю список всіх, кого Кримінальний кодекс відносить до державних діячів, і кому не можна погрожувати навіть без наміру реалізувати погрозу:
Президент України,
Голова Верховної Ради України,
народні депутати,
Прем'єр-міністр України,
міністри,
судді Конституційного Суду України або Верховного Суду України чи вищих спеціалізованих судів України,
Генеральний прокурор України,
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Рахункової палати,
Голова Національного банку України,
керівники політичних партій України,
та їх близькі родичі.