сході України. Цією нормою багато хто вже скористався і встиг з’їздити "у відрядження в АТО" за статусом.

4. Також депутати надали право президенту "милувати" чиновників, які підпадають під люстрацію.

Така "милість" можлива по відношенню до "вищого офіцерського складу, які обіймали або обіймають посади в Міністерстві оборони України, Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України та інших утворених відповідно до законів військових формуваннях".

5. І наостанок, депутати ювелірно обійшли факт перебування нинішнього президента на посаді міністра в уряді Азарова.

Закон "Про очищення влади" встановлює застосування люстрації лише до осіб, які не менше року обіймали посаду у період з 25 лютого 2010-го по 22 лютого 2014 року. Порошенко пробув на посаді міністра економічного розвитку та торгівлі у 2012 лише 9 місяців.

Хто ж підпадає під люстрацію?

Таким чином, відповідно до закону, люструвати можна лише тих, хто й без того підпадає під кримінальну відповідальність, без закону про люстрацію.

Усі інші люстровані, в діях яких судом не доведено отих три пункти, що ви читали на початку статті, законно будуть поновлені на своїх посадах – якщо не українськими судами, то ЄСПЛ.

Тож, люстрацію завалили автори закону й ті, хто за нього проголосував.

А все через необізнаність. Дуже хочеться вірити, що саме необізнаність, а не лояльність до попередників.

Адже люстрація проводиться у тому випадку, коли в державі відбувається зміна політичного режиму та суспільного ладу. В Україні таких змін у 2013-2014 роках не було.

В Україні при владі знаходилась банда злочинців, яких потрібно було терміново затримувати і притягати до кримінальної відповідальності, засуджувати до найбільших термінів позбавлення волі.

Але ж політичної волі вистачило тільки на фальшиву люстрацію".

Кремль наступає. І це не новина. Щоб не робив Кремль по відношенню до України, це завжди буде експансія і наступ. І не має значення хто там при владі, за останні 400 років різні люди були, але зовнішня політика щодо України завжди колоніалістська.
Так ось, це скріншот з сайту президента РФ. Своїм указом їх президент вчора надав можливість отримати російське громадянство за СПРОЩЕНОЮ процедурою не лише жителям окупованих територій, а й усім хто раніше проживав у Донецькій та Луганській областях.
В самому тексті є назви так би мовити "республік", що підтверджує їх визнання з боку РФ.

В глобальному контексті - це війна, яка не припинялась. З точки зору тактики - це демонстрація сили в діалозі, якщо це можна назвати діалогом.

Треба розуміти, що Путін добровільно з війни вийде або переможцем, або не вийде. Тому плекати ілюзії, що він чимось там поступиться, про щось домовиться заради торжества міжнародного права - це наївно.

Яскравий приклад Молдова. Крок РФ назад, ніби то заради мирної угоди, призвів до ще більшого інкорпорування РФ у Молдову. Тепер Молдову знекровлять красиво, без танків, залишать назву країни, а по суті це буде сателіт Росії. Дуже сильно сподіваюсь, що Молдові вистачить сил у цій боротьбі, але вони вже й самі сумніваються.

Тому, переговори з РФ та мир на їх умовах - це пастка.

Мені шкода, що половина жителів України перебувають під впливом російської пропаганди і думають, що війна може припинитись після перемовин з РФ. За такою логікою виходить, що РФ анексуала та окупувала частину наших земель тому, що хотіла поговорити з кимось з наших президентів. Це ж абсурд, правда? Їм потрібна наша територія і наш суверенітет.

Тому єдиний предмет будь-яких перемовин з РФ - наша земля і наша державність. То ви що думаєте, РФ зайде у перемовний процес, щоб все завойоване назад віддати? Ні. Вони будуть вести торги - що після перемовин їм залишиться, а що нам. Видача паспортів - це і є торг, він вже почався. І те, що вони повернуть нам - це буде на їх умовах, аби продовжувати руйнувати нас зсередини, хіба це не зрозуміло?

Тож, в ситуації, що склалась не треба поспішати. Краще витратити більше часу, але отримати той результат, який не ослабить, а зміцнить Україну. А це можливо лише в одному випадку, коли Україна стане сильною державою. Українська влада повинна вірити у свої сили та розбудовувати надшвидкими темпами потужну Україну. Сильна держава - це і є сильний аргумент у міжнародних конфліктах.

Отже, з попереднього мого посту ви вже знаєте, що прохідні партії набирають разом близько 80% голосів, а потім ще й розділять між собою пропорційно решту 20% - які віддані за тих, хто не подолав бар"єр у 5%. Тобто, за кого б з "непрохідних" ви не голосували, частина вашого голосу піде опоблоку(з Медведчуком), бо він серед тих 5ти прохідних на другому місці.

Тепер поговоримо про другу особливість парламентських виборів, а саме - державне фінансування партій.

З цього року партії, які наберуть більше 2% голосів, отримають державне фінансування на 5 років. Розмір фінансування залежить від кількості відданих за партію голосів та загальної явки.

Якщо орієнтуватись на явку під час президентських виборів, то за 2% голосів, партія може отримати десь 12-13 млн. грн.
Якщо набере 4% - то вже 24-26 млн.грн.
Таким чином, у партії Шарія є всі шанси отримати державне фінансування на 5 років.

Отже, якщо ви знаєте, що голос відданий за "непрохідну" партію розподілять між собою ті, хто подолає 5% бар"єр, але все одно вирішили підтримати "непрохідних",
тоді добре розберіться - чи не пішли ці люди на вибори заради державного фінансування з вашої ж кишені. Адже серед партій, які не подолають 5% бар"єр, є різні - є справжні політичні партії з цінностями та власною історією, а є - заробітчани на політиці.

Друзі, відкриваю на своєму Телеграм.каналі рубрику #criminology

Все що про злочинність: неймовірно цікаво, пізнавально, що руйнує шаблони та стереотипи, примушує замислитись та побачити людей довкола себе з іншого боку - про все це буде у моїй новій рубриці.
Коротко і простою мовою.


Злочинність можна прогнозувати. Як це роблять американські кримінологи я вам розкажу трохи згодом. А сьогодні викладаю глобальний прогноз злочинності у недалекому майбутньому від Марка Гудмена.

Він вважає, що технічний прогрес знизить рівень доходу громадян з розвинених країн. Бо технології знищать робочі місця. Зросте розшарування в суспільстві. Це призведе до поширення екстремістських ідей та породить нову реальність - конфлікти і насильство в суспільсві стануть звичайною буденністю.
Марк Гудмен — стратег та консультант, який вивчає технології змін, що торкаються глобальної світової безпеки. Співрацює з такими організаціями, як Інтерпол, Експертна група ООН з протидії тероризму, НАТО та уряд США.

Мушу додати, що і "Європол" у звітах, які готують кримінологи, вже декілька років поспіль прогнозує збільшення екстремізму та інших насильницьких злочинів у Європі. Вони це пов"язують з декількома факторами - міграційними процесами, розшарування між бідними і багатими та розвитком інтернету. Як вказує Європол, інтернет є не лише благом, а й інструментом злочинців. Завдяки інтернету стає простіше поширювати екстремістські ідеї, простіше комунікувати злочинцям між собою. Інтернет дозволяє сьогодні вправно організувати теракт в Європі, перебуваючи на іншому континенті. Скажімо, позаминулорічний теракт у Франції був органзований і керувався з іншої країни. Виконавець спілкувався з організаторами через інтернет навіть не знаючи їхніх реальних імен.

В 2013 році Європол реєстрував близько 3600 організованих злочинних угрупувань на території ЄС. В 2017 кількість збільшилась до 5000. І це тільки ті, про які відомо правоохоронним органам.

"Тюрми переповнені людьми, котрі або самі порушили правила отримання задоволення, або штовхали на це інших".
Отримання задоволення - так описує мотивацію вчинення злочинів американський професор неврології Девід Лінден у своїй відомій праці "Мозок та задоволення".

Джон Дуглас - автор методики пошуку злочинців за психологічним портретом, який, доречі, став прототипом для оскароносного фільму "Мовчання ягнят" - за довгі роки вивчення серійних вбивць прийшов до невтішного висновку.
Серійний вбивця, на його думку, менш небезпечний ніж політичний. Оскільки перший обирає жертву собі по силі і довго готується, аби не бути викритим. Натомість другий - політичний вбивця - одержимий будь якою ціною, навіть ціною власного життя, виконати "місію".

ЄС є світовим центром виробництва синтетичних наркотиків. А Нідерланди та Бельгія ключовий координаційний центр поширення наркотиків у Європі(звіт Європолу за 2017р.)

Ви, мабуть, чули цю новину, бо вона пройшла телеканалами та інтернет виданнями. На Рівненщині 18-річний хлопець скоїв самогубство через обвинувачення у зґвалтуванні неповнолітньої подруги.
Родичі парубка кажуть, що батьки школярки почали вимагати з нього гроші за відмову від переслідування.

Історія переповнена безграмотністю та невіглаством з усіх боків, а як наслідок - смерть молодої людини.

1. ЗАПАМ"ЯТАЙТЕ і друзям та дітям передайте - в Україні встановлена кримінальна відповідальність за статеві зносини з особою, яка НЕ ДОСЯГЛА 16 РОКІВ. Не має значення - кохання це було чи ні. Карається позбавленням волі до 5 років.
Ви спитаєте, то що всіх підлітків тоді можна притягти? Ні. Кримінальна відповідальність за цей злочин настає з 18 років. Тобто, якщо особа, яка досягла 18 років мала статеві зносини з особою, якій ще не випоанилось 16, то за це наставатиме кримінальна відповідальність?
Тому краща порада молоді та любителям молодих партнерів/партнерок - перевіряти вік.

2. Батьки дівчини могли у будь-якому випадку притягти хлопця до відповідальності, навіть якби не було згвалтування(за їх версією), то просто за статевий зв"язок з особою, яка не досягла 16 років.

3. Тепер про шантаж з боку батьків дівчини. Про нього нам відомо зі слів родини загиблого хлопця. Ні за які гроші батьки дівчини не змогли б забрати заяву з поліції, бо йдеться про такі злочини, по яких не має значення - є заява потерпілої чи вона її забрала - слідство буде тривати.

4. Моральну поведінку учасників трагічної історії оцінювати не буду. Але зазначу, що сусіпльний осуд в сільській місцевості все ще відіграє роль регулятора відносин. В містах громади великі і там нікому ні до кого немає справи. А в селах громада і сусіпльний осуд, як в давнину, стають такими собі "правоохоронцями". І ганьба буває гіршою за покарання. Тому не всім містянам буде зрозумілий відчай хлопця від суспільного осуду та нападок родини потерпілої.

Чи виявляє поліграф брехню?знову доводиться про це говорити у коментарях для змі щодо допиту Порошенка.

Тож, викладаю вам цікаву інформацію щодо поліграфу, достовірності даних, доцільності його використання в кримінальному процесі та під час прийняття на роботу.

Найчастіше поліграф називають детектором брехні, але цей термін некоректний, оскільки вводить громадськість в оману. Поліграф не читає думки і не виявляє брехню, а всього лише реєструє фізіологічну активність і зміни її параметрів. Він виявляє не брехню, а лише збудження, яке з певною часткою ймовірності може свідчити про брехню. За фізіологічними реакціями не можна точно встановити природу їх походження (позитивна чи негативна емоція, брехня, переляк, біль, будь-які асоціації і т. Д.). В даний час 100%-надійного критерія чи показника фізіологічної активності, характерного для брехні, просто не існує.
Поясню простою мовою на прикладі.

Припустимо вбито жінку. Підозрюваного чоловіка опитують з використанням поліграфу. Але при житті цієї жінки вони були коханцями і його організм буде дуже збуджено реагуваи на питання про неї. Таким чином, реакція на поліграфі та не аби яке збудження буде зафіксоване, але ніхто не знає що є в основі такої реакції - справді вина за вбивство чи вина за адюльтер. Тому поліграф не дає відповіді на питання - правда чи брехня. Поліграф фіксує реакцію на запитання.

Всупереч поширеній думці тестування на поліграфі не є науково доведеною і стандартизованою процедурою. Існують численні сумніви і критичні зауваження щодо наукової достовірності отриманих результатів. Вважається, що це скоріше мистецтво, а не наука, оскільки багато що залежить від кваліфікації, досвіду та інтуїції фахівця-поліграфолога.

Результат перевірки на детекторі брехні не може вважатися достовірним на 100%, так як поліграф аналізує лише емоції і фізіологічні реакції з приводу предмета тестування, безвідносно істинної винності / невинності їх носія. Будь-яка сильна емоція випробуваного: гнів, страх, сексуальне збудження може бути помилково істрактована поліграфом як його винність.

Доцільність застосування поліграфа з метою відбору персоналу поки що не доведена. Більшість вчених і дослідників, що займаються проблемою виявлення брехні, одностайно і категорично протестують проти використання детектора брехні під час прийому на роботу. Причина - велика кількість помилок при перевірці кандидатів на поліграфі.

А чому шахрайство?
На сайті ГПУ та на сторінці НАБУ в повідомленнях про затримання Гримчака фігурує саме ч.4 ст. 190 Кримінального кодексу (шахрайство в особливо великих розмірах).
Як повіомляє ГПУ, за результатами досудового розслідування встановлено, що вказані особи здійснили злочинні дії.
І далі цікава інтрига. Гроші призначались для забезпечення
впливу на суддів Верховного суду України щодо винесення рішення на користь зацікавленої особи, а також за здійснення впливу на відповідних службових осіб Мінкульту та КМДА. Простими словами - посередництво.

Але далі, ГПУ пише - що майном (грошима) затримані особи хотіли заволодіти шляхом обману та зловживанням довірою. Саме так і виглядає формула шахрайства. Тобто, зі слів прокуратури виходить, що це не посередництво, а те, що в народі називають "кидок", коли гроші беруть, а зобов"язання не виконують.

Диявол, як то кажуть, у деталях. Якщо обману не було, і затримані щиро збирались за ці гроші виконати домовленості, тобто нікого не планували обманювати, а просто "заробляли", то і ст. 190 ККУ(шахрайство) - не буде. Справа просто розвалиться.

По-друге, якщо кваліфікувати дії затриманих, як шахрайство, тоді особи, які передавали гроші - просто потерпілі. А якщо все ж таки мав місце хабар(неправомірна вигода) або зловживання впливом, тоді під підозрою всі - і ті, хто приймали гроші, і ті хто їх передавав.

Тож, дуже цікаво - стаття "шахрайство" з"явилась тому, що дійсно є ознаки обману та зловживання довірою, чи це спосіб прикрити від підозр осіб, які передавали гроші, і, зрештою, зведення нанівець самого обвинувачення.

Вбивця і жертва в переважних випадках мають однаковий колір шкіри.

Так, вбивці європеоідної раси вбивають білошкірих у 84% вбивств, а вбивці негроїдної раси вбивають темношкірих у 93% вбивств.

Ці дані оприлюднила Судова адміністрація США. Стосуються вони, звісно, що США, розвінчують міф про міжрасовий характер кримінального насильства і допомагають у розслідуванні вбивств, бо з великою ймовірністю дають можливість припустити расову приналежність вбивці.

Знову спецоперація СБУ.

Колишній чоловік нібито замовив вбивство дружини і її доньки від першого шлюбу, але вони живі, бо це була спецоперація СБУ (не плутати з вбивством Бабченка).
А дружина, в свою чергу, до цього нібито замовляла завдання чоловікові тілесних ушкоджень. І всі ці пристрасті з вбивствами і тяжкими тілесними - наслідок жорсткої боротьби за спільне майно.

Ви, мабуть, чули про цей "резонанс" у Броварах на київщині, бо про нього ледь не всі новини показали і написали.
Першу свою інтуітивну реакцію "не вірю" видавати за аргумент не буду. Бо це таки не аргумент.

Але є кілька обставин, які примушують, як мінімум, замислитись - чи все так було, як подають правоохоронні органи.
Насамперед, до чого тут СБУ? Чому це спецоперація СБУ? Це що навчання перед черговим "вбивством Бабченка"? Як ці чоловік і жінка, з їх поділом майна і капостями, загрожують національній безпеці України?
Я не розумію, чому за безпрецедентної кількістї загроз безпеці держави СБУ займається сімейними чварами.

По-друге, вчора Шевченківський суд не задовільнив клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу підозрюваним.
Більше того, суд доручив ДБР з"ясувати обставини отримання синців та гематом на руках підозрюваної. Нагадаю, що підозрюють колишнього чоловіка та його нову дружину і, якщо вірити відкритим джерелам, посередника.

На сайті СБУ є дуже цікавий текст, який я читаю вже не вперше, бо саме цей текст фігурував ще у трьох побутових "замовних" вбивствах, з якими доводилось мені стикатись за останні роки. Щоправда, у тих випадках було не СБУ, а поліція, але сюжет - один в один. І що цікаво, навіть історія з майном і спільним бізнесом фігурує не вперше.

Ось цей чудовий текст:
"оперативники СБУ вивели посередника на умовного «кілера». Для надання «доказів виконаного завдання» було проведено контроль за вчиненням злочину та здійснено імітацію вбивства громадянок. Для підтвердження «ліквідації жертв» замовнику зроблено відповідні постановочні фото і оприлюднено інформацію про їх зникнення".

Ви зрозуміли, так? "Кілера" підставляють правоохоронці. Після того обов"язковий ритуал - розігнати хвилю в ЗМІ і далі героїчно повідомити, що всі живі, спецоперація досягнула мети - негідники будуть покарані.

Інформація про обставини "злочину" дуже дивна. Ніби то мама з донькою зникли 17го, але зять вирішив звернутись до поліції лише через добу. Ну не прийшла дружина додому на ніч, ну, немає з нею зв"язку, мама про неї теж нічого не знає, бо теж зникла...буває.

Потім прокуратура заявляє про розкриття вбивства двох жінок, запевняє нас, що жінки мертві... Але, то виявився фейк, .....ну і таке буває.

Але найбільш нелогічною у цьому "злочині" є вартість послуг кілера. Рішення їхнього майнового спору в Броварах коштувало б дешевше ніж 50 тис. доларів(більше мільйона гривень).

Одним словом, якщо вам будуть пропонувати вбити ненависного члена родини, замисліться над тим, що це може бути пастка))) і ви самі не помітите, як в ній опинитесь)))

моє питання до представника СН - чи будуть вони йти у перемовинах на умови Путіна? Відповідь у відеофайлі.

Ну що, про справу Гримчака поговорили? Тепер поговоріть про справу Богатирьової.
Мені таке використання сучасного цифрового інформаційного поля нагадує забивання цвяхів екраном ком"ютера. Адже можна було за грамотного підходу використати сучасні комунікації для зростання довіри суспільства до правоохоронних органів, але ні, про грамотний підхід не чули. Будемо забивати цвяхи.

Нам підкинули інформ.привід з Багатирьовою. Добре, що нагадали.

Всім апологетам постмайданної влади присвячується або справа Богатирьової як символ глибокого непрофесіоналізму та небажання притягати до кримінальної відповідальності чиновників режиму Януковича.

Чому суд нещодавно зобов"язав прокуратуру закрити провадження проти Богатирьової, яка підозрювалась у привласненні, розтраті, заволодінні майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем?
Бо пройшло п"ять років, а досудове слідство так і не було завершено. Строки досудового розслідування давно завершились.

Ще трохи про роботу прокуратури у справі Богатирьової.

Коли в суді розглядали питання закриття провадження Прокурор - процесуальний керівник у кримінальному провадженні в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином. Про причини неявки слідчого суддю не повідомив, матеріали кримінального провадження не надав.

Слідчим суддею також було встановлено факти порушення законодавства з боку прокурора та невідповідність вимогам КПК рішень прокурора у справі Богатирьової.

А тепер, увага, питання.
Хто буде нести відповідальність за таку якість досудового розслідування? Всі ці 5 років хтось отримував зарплату за розслідування цієї та інших справ проти чиновників режиму Януковича?
Хто дасть відповідь - вони не вміють чи не хотять рослідувати результативно? Хто тепер буде з"ясовувати чи немає у такому розслідуванні елементів корупції?
Хто відповість за обгрунтованість відкриття провадження, якщо протягом 5 років так і не змогли зібрати докази аби передати справу до суду?
Я не здивуюсь, якщо колись вже тепер підозрювана Богатирьова вимагатиме через суд компенсацію за безпідставне переслідування. Такі прецеденти в нас є. З чиєї кишені виплачуються ці компенсації?

Але в прокуратура не зупиняється:

Прокуратура Києва оскаржить рішення Голосіївського райсуду, яким її зобов'язують закрити кримінальне провадження щодо колишнього міністра охорони здоров'я часів Януковича Раїси Богатирьової.
Про це повідомляє пресслужба прокуратури Києва.

Натомість в рішенні суду, яке вже оприлюднене, чітко зазначено: Ухвала оскарженню НЕ ПІДЛЯГАЄ, набирає законної сили з моменту її оголошення і підлягає негайному виконанню.

Як ви думаєте, в прокуратурі просто не читали це рішення суду? Чи в них свій закон, вони все одно щось оскаржать?

Рефлексія щодо депутатської недоторканності.

Питання не таке однозначне, як його сприймає наш виборець.
З одного боку, я розумію всіх, кому набрид криміналітет під куполом, який ховається там за недоторканністю.
Але деякі депутати, за якими є шлейф криміналу, знову в Раді, бо виборці їх обрали - і по спискам, і по мажоритарним округам.
Чекаю, що вони першими підуть на допити після набуття чинності змін щодо скасування недоторканності.

Натомість, в Україні є інша сторона знятої недоторканності, яка може зашкодити парламентаризму. Висока ймовірність фальсифікації підозр та обвинувачень і, як наслідок, безпідставних переслідувань.
Не забувайте, що недоторканність це гарантія незалежності депутата від політичного тиску. Ми вже з вами цей тиск неодноразово спостерігали.

Зрештою, в українських реаліях недореформованості, є ризик того, що правоохоронні органи, завдяки зняттю недотоканості з депутатів, отримають інструмент впливу на законодавчу гілку влади. Адже тепер не треба буде підсилати агентів до нардепів, аби законно прослуховувати народного обранця під прикриттям кримінального провадження проти агента. Тепер спокійно бери дозвіл в суду та підслуховуй, піддивляйся, стеж і підшивай у папочку. А якщо треба, то й затримати можна до 72 годин. Зрештою, спровокувати ситуацію у громадському місці, яка стане формальною підставою для затримання, дуже просто.

Тому зняття депутатської недоторканності - це гарна ідея лише в умовах високої довіри до роботи правоохоронних органів.

Немає норм, стадартів або правил, які б встановлювали порядок обміну військовополоненими чи цивільними заручниками.
Весь процес обміну - це результат домовленостей сторін.
Кого, як, коли і кому видавати і як формально юридично це оформлювати вирішують сторони.
Такого роду домовленості часом йдуть всупереч законодавству країни (я зараз не лише про Україну). Тоді починають шукати і створювати так би мовити формальне виправдання чи прикриття для обміну.
Хіба ви не знаєте, що РФ вже не раз запитувала на обмін "цінних" для неї злочинців. Згадайте беркутів та інших одіозних товаришів, які пішли на обмін до РФ.
І це ж зрозуміло, що формально приймаються певні дискусійні, скажемо м"яко, процесуальні рішення аби хоч якось створити можливість для обміну.