💙💛 Митці в зоні бойових дій
💙💛 Павло Бестужев, український медіа-художник, ілюстратор і дизайнер візуальних комунікацій з Києва. Співзасновник co.lab community.
У перші години вторгнення через велику загрозу обстрілів Києва художник разом із родиною був змушений залишити свій дім без будь-яких речей, крім документів і домашньої тварини. Більше тижня Павло перебуває поряд з Васильковом, який піддається обстрілам щогодини. Художник навчився розрізняти українські та ворожі винищувачі та хвилюється, чи не прилетить останній до його подвір’я. Павло живе постійною тривогою за дитину, дружину, племінницю з невісткою та батьків,... коли між сидінням у підвалі та будинком існують лише страшні новини і постійні думки про подорож далі на Захід.
💬 Далі пряма мова митця:
💙💛 Павло Бестужев, український медіа-художник, ілюстратор і дизайнер візуальних комунікацій з Києва. Співзасновник co.lab community.
У перші години вторгнення через велику загрозу обстрілів Києва художник разом із родиною був змушений залишити свій дім без будь-яких речей, крім документів і домашньої тварини. Більше тижня Павло перебуває поряд з Васильковом, який піддається обстрілам щогодини. Художник навчився розрізняти українські та ворожі винищувачі та хвилюється, чи не прилетить останній до його подвір’я. Павло живе постійною тривогою за дитину, дружину, племінницю з невісткою та батьків,... коли між сидінням у підвалі та будинком існують лише страшні новини і постійні думки про подорож далі на Захід.
💬 Далі пряма мова митця:
“5:30, 24 лютого – це нова точка відліку, коли ти вже не знаєш, який сьогодні день, коли вся твоя постійна рутина зникає і ти лише відраховуєш час, спираєшся на віру у світле майбутнє.
Все як дурний сон, ще й досі є бажання прокинутись і знов повернутись до нормального життя. Найважче рішення – розділитись з родиною. Я ніколи не розлучався з донькою більше, ніж на 10 днів, а тепер вже понад три тижні я не можу обійняти її і поцілувати перед сном. Але знаю, що вона в безпеці, зараз так правильно.
Наразі я живу у дуже скромних умовах. Як то кажуть, ми повернулись з 21 сторіччя до середини 20, коли треба піч розпалити і воду носити, коли на забезпечення побуту йде більша частина твого дня. Творчості немає – наче щось всередині зламалось, постійно намагаюсь спрямувати свої емоції в створення нових робіт, але, мабуть, ще не час їм з’явитися.
Може, трошки згодом я створю цикл, присвячений цим подіям, але це буде згодом. Зараз сили є лише на волонтерство, хакерські атаки сайтів і підтримку для моєї робочої команди, яка зараз в різних українських містах та інших країнах. Але я вірю, що скоро ми всі повернемось до тих справ, які нас роблять саме тими, хто ми є”.
📍 Інтерв’ю взяла Євгенія Цаценко
#savecultureua #SaveCultureUA #UkrainianArtistsStandWithUkraine
#UkrainianArtists #WarChronicles
Все як дурний сон, ще й досі є бажання прокинутись і знов повернутись до нормального життя. Найважче рішення – розділитись з родиною. Я ніколи не розлучався з донькою більше, ніж на 10 днів, а тепер вже понад три тижні я не можу обійняти її і поцілувати перед сном. Але знаю, що вона в безпеці, зараз так правильно.
Наразі я живу у дуже скромних умовах. Як то кажуть, ми повернулись з 21 сторіччя до середини 20, коли треба піч розпалити і воду носити, коли на забезпечення побуту йде більша частина твого дня. Творчості немає – наче щось всередині зламалось, постійно намагаюсь спрямувати свої емоції в створення нових робіт, але, мабуть, ще не час їм з’явитися.
Може, трошки згодом я створю цикл, присвячений цим подіям, але це буде згодом. Зараз сили є лише на волонтерство, хакерські атаки сайтів і підтримку для моєї робочої команди, яка зараз в різних українських містах та інших країнах. Але я вірю, що скоро ми всі повернемось до тих справ, які нас роблять саме тими, хто ми є”.
📍 Інтерв’ю взяла Євгенія Цаценко
#savecultureua #SaveCultureUA #UkrainianArtistsStandWithUkraine
#UkrainianArtists #WarChronicles
💙💛 Pavlo Bestuzhev, Ukrainian media artist, illustrator and visual communication designer from Kyiv. Co-founder of the co-lab community.
Due to the high probability of shelling of Kyiv, he and his family were forced to leave their homes without any belongings other than documents and a pet in the first hours of the full-scale invasion. For more than a week he has been near Vasylkiv, which is constantly under fire. He has learned to distinguish between Ukrainian and enemy fighter planes and is constantly worried that the latter may fly into his yard. The artist is constantly worried about his child, wife, niece, daughter-in-law and parents… Between sitting in the basement and the house there is only terrible news and constant thoughts about traveling further to the West.
💬 Pavlo tells us his story:
"5:30, February 24 is a new starting point, when you no longer know what day it is, when all your constant routine disappears and you just count down the time, relying on faith in a better future. Everything is like a stupid dream, there is still a desire to wake up and go back to normal life. The hardest decision for me was to separate from my family. I have never been apart from my daughter for more than 10 days, and now for more than three weeks I can not hug and kiss her before bed. But I know that she is safe and that it was necessary to do so.
At the moment I live in very modest conditions. As they say, we are back from the 21st century to the mid-20th, when you need to light the stove and carry water from a well, and it takes up most of the day. There is no creativity, it is as if some mechanism has broken in me. I am constantly trying to direct my emotions to creativity, but probably it's not time yet. Maybe a little later I will create a series of works dedicated to these events, but not now. Now I have the strength only for volunteering, website hacking and support for my work team, which is now in different Ukrainian cities and other countries. But I believe that soon we will all return to the things that make us who we are."
📍 Interviewed by Yevgeniya Tsatsenko
Due to the high probability of shelling of Kyiv, he and his family were forced to leave their homes without any belongings other than documents and a pet in the first hours of the full-scale invasion. For more than a week he has been near Vasylkiv, which is constantly under fire. He has learned to distinguish between Ukrainian and enemy fighter planes and is constantly worried that the latter may fly into his yard. The artist is constantly worried about his child, wife, niece, daughter-in-law and parents… Between sitting in the basement and the house there is only terrible news and constant thoughts about traveling further to the West.
💬 Pavlo tells us his story:
"5:30, February 24 is a new starting point, when you no longer know what day it is, when all your constant routine disappears and you just count down the time, relying on faith in a better future. Everything is like a stupid dream, there is still a desire to wake up and go back to normal life. The hardest decision for me was to separate from my family. I have never been apart from my daughter for more than 10 days, and now for more than three weeks I can not hug and kiss her before bed. But I know that she is safe and that it was necessary to do so.
At the moment I live in very modest conditions. As they say, we are back from the 21st century to the mid-20th, when you need to light the stove and carry water from a well, and it takes up most of the day. There is no creativity, it is as if some mechanism has broken in me. I am constantly trying to direct my emotions to creativity, but probably it's not time yet. Maybe a little later I will create a series of works dedicated to these events, but not now. Now I have the strength only for volunteering, website hacking and support for my work team, which is now in different Ukrainian cities and other countries. But I believe that soon we will all return to the things that make us who we are."
📍 Interviewed by Yevgeniya Tsatsenko
⚠️Пошкоджені ворогом культурні установи України
➖Будівля факультету економіки Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна розташована на вул. Жон Мироносиць в історичному центрі Харкова. Була зруйнована під час обстрілу російськими загарбниками 2 березня 2022 року.
➖The building of the Faculty of Economics of V. N. Karazin Kharkiv National University is located on the Zhon Myronosyts St. in the historical center of Kharkiv. It was destroyed during the shelling by Russian invaders on March 2, 2022.
#SaveCultureUA #UkrainianArtistsStandWithUkraine
#UkrainianArtists #WarChronicles
➖Будівля факультету економіки Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна розташована на вул. Жон Мироносиць в історичному центрі Харкова. Була зруйнована під час обстрілу російськими загарбниками 2 березня 2022 року.
➖The building of the Faculty of Economics of V. N. Karazin Kharkiv National University is located on the Zhon Myronosyts St. in the historical center of Kharkiv. It was destroyed during the shelling by Russian invaders on March 2, 2022.
#SaveCultureUA #UkrainianArtistsStandWithUkraine
#UkrainianArtists #WarChronicles
Терапевтична сила мистецтва на війні
"Доброго вечора, ми з України... Можливо, кліше, але я маю право так привітатися!!! - каже Євгеній Щербина, котрий вважає себе вільним художником. - Я - військовий у мирний і воєнний час😉...
З дитинства люблю малювати, писати вірші, створювати книжки та скетчбуки, грати та писати музику, наскільки це дозволяє мій інтелект. Перший стікер я намалював на смартфоні 2018 року, відштовхуючись від творів Юрія Морозова, а саме всесвіту "Світ Назаї". Нині мені дуже важко малювати, але я малюю, бо це - єдине, що здатне позбавити мене стресу та переживань, навіть під звуками вибухів.
Знаючи, що мої діти знаходяться далеко від епіцентру військових дій, я більш-менш розкутий у своїх висловах і діях, адже єдине, що зараз мене турбує, - це мирне небо над головою моїх рідних".
"Доброго вечора, ми з України... Можливо, кліше, але я маю право так привітатися!!! - каже Євгеній Щербина, котрий вважає себе вільним художником. - Я - військовий у мирний і воєнний час😉...
З дитинства люблю малювати, писати вірші, створювати книжки та скетчбуки, грати та писати музику, наскільки це дозволяє мій інтелект. Перший стікер я намалював на смартфоні 2018 року, відштовхуючись від творів Юрія Морозова, а саме всесвіту "Світ Назаї". Нині мені дуже важко малювати, але я малюю, бо це - єдине, що здатне позбавити мене стресу та переживань, навіть під звуками вибухів.
Знаючи, що мої діти знаходяться далеко від епіцентру військових дій, я більш-менш розкутий у своїх висловах і діях, адже єдине, що зараз мене турбує, - це мирне небо над головою моїх рідних".
Питання про роль російської культури у розв'язанні російсько-української війни Євгеній вважає недоречним: "Свого часу я відвідав Ермітаж. Там зібрані твори найрізноманітніших авторів, котрі, на мою думку, і гадки не мали про те, що "братній" народ може напасти на мирну країну, яка просто хотіла жити і бути вільною..."
❗️Далі пряма мова Євгенія: "Задля збереження нашої культури варто читати та пам'ятати слова наших митців, котрі заздалегідь попереджували нас у своїх творах, що ці люди не такі, як ми: у них немає людяності, і вони не розуміють, як це мирно жити і мати достаток і злагоду в домі, бо бачать тільки розруху, сміття і бідність. Потрібно донести світові, що в нашій країні - найталановитіші митці, котрі створюють шедеври літератури, живопису, скульптури тощо, а світлі голови наших вчених дарують світові неповторні відкриття.
Колись, дуже давно, напевно, десь 2004 року одна жіночка сказала мені, що одного дня Україна стане відомою на весь світ, але я не думав, що у такий спосіб. Ми змогли, ми витримали перші дні бомбардувань, які мали деморалізувати наш народ, натомість його згуртували. Ми стали, як камінь, як одна непохитна стіна супроти рабства та неволі.
Звичайно, ми були готові до війни, бо вже 8 років воюємо (коментар того, хто знає це з власного досвіду). Після перемоги ми займемо провідні позиції у всіх царинах творчості, літератури і спорту, бо, переживши таке, наш народ почне творити, виливаючи свої емоції, переживання та втрати у вірші, малюнки та пісні, відкриваючи світові власну душу, страждання та думки. Тим паче, що весь цивілізований світ зараз споглядає за Україною та її народом, котрий творить, бореться за свободу, правду, за себе..."
❗️Далі пряма мова Євгенія: "Задля збереження нашої культури варто читати та пам'ятати слова наших митців, котрі заздалегідь попереджували нас у своїх творах, що ці люди не такі, як ми: у них немає людяності, і вони не розуміють, як це мирно жити і мати достаток і злагоду в домі, бо бачать тільки розруху, сміття і бідність. Потрібно донести світові, що в нашій країні - найталановитіші митці, котрі створюють шедеври літератури, живопису, скульптури тощо, а світлі голови наших вчених дарують світові неповторні відкриття.
Колись, дуже давно, напевно, десь 2004 року одна жіночка сказала мені, що одного дня Україна стане відомою на весь світ, але я не думав, що у такий спосіб. Ми змогли, ми витримали перші дні бомбардувань, які мали деморалізувати наш народ, натомість його згуртували. Ми стали, як камінь, як одна непохитна стіна супроти рабства та неволі.
Звичайно, ми були готові до війни, бо вже 8 років воюємо (коментар того, хто знає це з власного досвіду). Після перемоги ми займемо провідні позиції у всіх царинах творчості, літератури і спорту, бо, переживши таке, наш народ почне творити, виливаючи свої емоції, переживання та втрати у вірші, малюнки та пісні, відкриваючи світові власну душу, страждання та думки. Тим паче, що весь цивілізований світ зараз споглядає за Україною та її народом, котрий творить, бореться за свободу, правду, за себе..."
Післямова. Попередження від автора: наголоси нестандартні.
Життя змінилось в мить одну,
Коли орда на світ напала,
Зламала звичний наш устрій,
Але тим самим згуртувала...
Ми - народ нескорених,
Ми - сила, єдність і відвага.
Наш край, наш дім боронить Бог
Від тих, кого вважали "братом".
📍Інтерв’ю взяла Марина Стрельцова
#savecultureua #SaveCultureUA #UkrainianArtistsStandWithUkraine
#UkrainianArtists #WarChronicles
Життя змінилось в мить одну,
Коли орда на світ напала,
Зламала звичний наш устрій,
Але тим самим згуртувала...
Ми - народ нескорених,
Ми - сила, єдність і відвага.
Наш край, наш дім боронить Бог
Від тих, кого вважали "братом".
📍Інтерв’ю взяла Марина Стрельцова
#savecultureua #SaveCultureUA #UkrainianArtistsStandWithUkraine
#UkrainianArtists #WarChronicles