💬 "Чому я наслідую власних батьків у поведінці та реакціях?" #нотатки_психолога

😉 Багато хто з нас у певний момент ловив себе на думці: "Я поводжуся так само, як мої батьки!" Цей феномен має свої корені як у генетичних, так і в психологічних механізмах.

1️⃣ Генетична спадковість. Так, від наших батьків ми успадковуємо не тільки фізичні риси, як-от колір очей або волосся, але й схильності до певних поведінкових реакцій! Наприклад, рівень стресостійкості чи схильність до оптимізму частково визначається генетикою. Це не означає, що ми приречені з точністю копіювати поведінку своєї мами чи свого тата, але певні наші спільні риси точно мають генетичні витоки!

2️⃣ Вивчення світу через спостереження. Діти досліджують цей світ через спостереження за своїми батьками. Батьківська поведінка стає своєрідною "моделлю", за якою дитина вчиться взаємодіяти зі світом. Якщо батьки були схильні реагувати на стрес гнівом або уникати конфліктів, дитина може перенести ці моделі в своє доросле життя ("може", тому що буває пряме чи обернене наслідування - коли дитина робить навпаки). Тобто, поки ми дорослішаємо, не тільки наші ноги вчаться ходити, а, наприклад, руки — писати, а й наша психіка вчиться реагувати на цей світ та взаємодіяти з ним. Емоційна прив'язаність до батьків також робить їхню поведінку для нас значущою. Ми несвідомо повторюємо їхні дії, намагаючись відчути себе ближчими до них або тому, що ці моделі стали частиною нашого внутрішнього "я".

🔥 Було цікаво? Ставте реакцію ❤️

💬 Чи буває у вашому житті так, що все навколо наче виходить з-під контролю? Ви відчуваєте тривогу, коли таке трапляється? А скільки разів ви так тривожилися через те, що не можете змінити, і скільки енергії це забрало? Подумайте.

❗️Коли ми постійно хвилюємося через непідвладні нам речі, це призводить до хронічного стресу і тривожності.

🙏 Аби ефективно давати собі раду, треба чітко усвідомлювати, чи можете ви якось впливати на те, про що ви тривожитеся: "Я хочу це змінити і можу це зробити, адже це входить у зону мого впливу" та "Це не належить до зони мого впливу, тому немає сенсу перейматися цим"

➡️ "Це належить до зони мого впливу"
Сюди входять всі ті речі, які ми можемо контролювати: наші думки, емоції, поведінка, реакції на події, рішення, які ми приймаємо. Наприклад, якщо ми занепокоєні через завтрашню презентацію, то можемо підготуватися до неї якомога краще. Це в нашій зоні впливу.

➡️ "Це не належить до зони мого впливу"
Це ті речі, які ми не можемо змінити або контролювати: поведінка інших людей, минулі події, зовнішні обставини. Усвідомлення цього допомагає нам прийняти ситуацію такою, яка вона є, і не витрачати енергію на боротьбу з тим, що поза нашою владою. Наприклад, погода на день презентації – це поза нашою зоною впливу.

💌 Запам'ятайте: не все в цьому світі піддається нашому контролю, і це нормально. Важливо не те, що відбувається навколо нас, а як ми реагуємо на це #нотатки_психолога

🫂 Декілька слів для батьків школярів, у яких вже завтра починається навчальний рік 💌

💬 Навчання — це не просто обов'язок, а важливий і цікавий процес відкриття нового, який дає інструменти для побудови щасливого і гармонійного дорослого життя. Поясніть це дитині доступними словами і власним прикладом, що навчання може бути цікавим і корисним, а бути освіченим — престижно і гідно!

💬 Дитина може відчувати тривогу або невпевненість перед новим навчальним роком. Слухайте її переживання і підтримуйте, але не нав'язуйте своїх страхів. Важливо, щоб дитина знала, що її почуття важливі та зрозумілі вам.

💬 Підтримка дитини вимагає від батьків внутрішнього спокою та готовності до можливих викликів. Плануйте свій час так, щоб мати можливість приділити увагу дитині, підтримати її і дати відчути, що вона не самотня в цьому новому етапі життя.

🔑 З Днем знань, друзі! #нотатки_психолога

❤️ Ваше щастя – це ваш вибір! #нотатки_психолога

💬 Життя іноді буває сповнене випробувань та перешкод, але ваша реакція на це – ваш вибір. Кожна ситуація може трактована і сприйнята по-різному в залежності від Вашого набору емоцій і реакцій

🙏 Та ваше внутрішнє відчуття щастя не має залежати від зовнішніх обставин. Ви маєте внутрішній ресурс, щоб створити щасливе життя, незалежно від того, що відбувається навколо.

😳 Дослідження показують, що позитивне мислення та внутрішня гнучкість допомагають підвищити рівень щастя та емоційного благополуччя. Ваш внутрішній стан визначає ваше щастя, а не зовнішні обставини.

🙌 Сьогодні – ідеальний час обрати щастя. Замисліться над тим, що робить вас щасливими, та робіть це частіше. Практикуйте вдячність, цінуйте моменти радості та навчіться приймати ситуації такими, які вони є.

✨ Нагадуйте собі: ваше щастя – це ваш вибір.

🔑 Знайшовши щастя у собі, Ви перестанете шукати його в інших людях і умовах #нотатки_психолога

💬 Ми часто обмежуємо себе думкою, що щастя – це щось далеке, що прийде "колись", після певних подій або досягнень, з появою певних людей або оточення. "Я буду щасливий, коли куплю дім", "коли отримаю нову роботу", "коли все стане на свої місця". Ці думки формують пастку, в якій ми переконуємо себе, що щастя можливе тільки у майбутньому і притому лише за певних умов. Це породжує відчуття незадоволеності й очікування на диво.

🥺 Але правда в тому, що жодні зовнішні фактори або люди не дадуть вам сталого відчуття внутрішнього спокою та радості. Все, що вас оточує, може принести лише короткочасне задоволення, проте якщо всередині є порожнеча, то жодні зовнішні події чи люди навколо її не заповнять.

💌 Щастя не залежить від обставин. Воно залежить від нашого ставлення до життя. Щастя — це вибір, який Ви робите кожного дня. Перестаньте чекати на ідеальні умови та прийміть те, що щастя доступне вже зараз.

💊 Антидепресанти не рятують від депресії #нотатки_психолога

🧠 Часто люди, які переживають депресію, сподіваються, що антидепресанти вирішать всі їхні проблеми. Цей міф ґрунтується на думці, що одна лише пігулка здатна здійснити диво і "виправити" стан. Але це вкрай небезпечне спрощення складної проблеми. Депресія — це не лише хімічний дисбаланс, і медикаментозне лікування не є єдиним виходом.

🧬 Що відбувається в організмі під час депресії?
Депресія впливає на рівень нейротрансмітерів, таких як серотонін і дофамін, які відповідають за наш настрій та відчуття задоволення. Антидепресанти допомагають відновити баланс цих речовин, що може полегшити симптоми — такі як пригнічений настрій, втрата інтересу до життя та постійна втома. Але важливо розуміти, що антидепресанти не лікують причини депресії — вони лише допомагають полегшити симптоми, аби людина могла краще функціонувати й почати змінювати своє життя.

🔑 Чому потрібна психотерапія та активні дії?
Антидепресанти полегшують симптоми, але не розв'язують проблем, які лежать в основі депресії — травми, негативні життєві сценарії, деструктивні переконання. Психотерапія допомагає заглибитись у ці питання та розв'язати їх. Терапевт допомагає людині знайти нові шляхи взаємодії зі своїми емоціями та навчитися змінювати своє життя. Крім того, важливу роль відіграє самостійна робота. Маленькі кроки на шляху до одужання: встановлення режиму дня, фізична активність, зміни в харчуванні — усе це підсилює ефект медикаментозної та психотерапевтичної допомоги.

🍽️ Як їжа впливає на депресію?
Деякі продукти можуть загострювати депресивні симптоми. Наприклад, надмірне споживання цукру, фастфуду та кави підвищує рівень стресу і знижує настрій. Натомість продукти, багаті на омега-3 жирні кислоти (риба, горіхи), овочі, фрукти та цільнозернові продукти можуть поліпшити стан, підтримуючи здоровий баланс у мозку.

💬 Пам'ятайте, що ми не завжди можемо контролювати те, що з нами трапляється, але ми можемо контролювати, як на це реагувати і як рухатись далі 😉

🍷 У грузинів не існує поганого вина! #нотатки_психолога

💬 У грузинів є дуже крута філософія, що вино не можна називати "гарним" чи "поганим", тому що у нього було вкладено дуже багато зусиль, праці, часу, ресурсу. Ми не маємо права це знецінювати, тому якщо це вино нам не підходить, ми не можемо називати його "поганим", ми називаємо його "не моїм". Тобто, "це вино не моє".

🤔 Так, чому ми не робимо це з людьми? Адже кожна людина є "продуктом" і результатом унікального поєднання батьківських зусиль, власної праці, суспільного впливу та наявних у неї ресурсів, кожна людина віддерзкалює те, що у неї вклали інші та вона сама, і те, як вона навчилася реагувати на ті події, які з нею відбуваються. Тому не буває поганих людей: якщо людина вам не подобається, вона "не ваша" ❤️

🦠 Ми "інфікуємося" звичками, цілями та моделями поведінки свого оточення? #нотатки_психолога

💬 У сезон застуд ми часто звертаємо увагу на те, як швидко віруси поширюються від людини до людини через звичайний контакт – будь то колега, який не прикрив рота, або касир, що передав вам карту з мікробами. Але є інші види «зараження», про які ми не завжди замислюємось.

😳 Йдеться про так звану соціальну «заразу» — звички та поведінку, які ми переймаємо у тих, хто нас оточує. Це не так просто, як підхопити застуду. Соціальні впливи працюють вибірково: вони передаються через тих, кого ми любимо, поважаємо або відчуваємо близькість. Поведінка друга чи близької людини впливає на нас значно більше, ніж звичка далекого знайомого або колеги.

🔑 Наші стосунки з іншими безпосередньо формують наше самовідчуття. Коли ми думаємо про людей, яких любимо, мозок буквально сприймає їх як частину нас. Це пояснює, чому ми часто беремо на себе їхні звички та моделі поведінки. Тому важливо обирати своє оточення свідомо – воно не лише впливає на наше життя, а й стає його частиною

💌 Ідеальних стосунків не існує — є ті, над якими партнери вміють працювати #нотатки_психолога

💬 Часто нам подають ідею про ідеальні стосунки, де кожен день наповнений романтикою, порозумінням і абсолютною гармонією. Однак реальність диктує свої умови, а ідеальних стосунків, ймовірно, ніколи не існувало. Замість того, щоб шукати неіснуючий ідеал, ми можемо орієнтуватися на здоровий підхід до взаємин.

👉 У будь-яких стосунках іноді можуть виникати проблеми – епізоди маніпуляцій, газлайтингу і інші труднощі. Це не показник поганих відносин, а скоріше невід'ємна частина процесу взаєморозуміння. Важливо розуміти, що у житті немає чисто чорного або білого.

🙌 Головний секрет успішних стосунків – вміння партнерів вирішувати труднощі, говорити про проблеми, слухати одне одного та шукати конструктивні рішення – ось ключові аспекти, які роблять стосунки тривалими та міцними. Коли ми усвідомлюємо, що ідеальних стосунків не існує, ми звільняємо себе від надмірних очікувань. Замість того, щоб переслідувати недосяжний ідеал, ми можемо фокусуватися на розвитку своїх вмінь управління взаєминами.

😉 Пам'ятайте, що кожні стосунки унікальні, і труднощі – це не кінець, а скоріше початок нового етапу. Тримайте руку на пульсі ваших взаємин, будьте відкритими до діалогу та готовими працювати над власними та спільними недоліками. І не забувайте: ідеальність полягає в тому, як ви разом подолали труднощі, а не в їх відсутності 💞

😬 "У моєї дитини просто такий характер" — то дійсно про складний характер чи нейронетиповість?

❗️Іноді "важка" поведінка дитини може бути ознакою нейропорушень. Важливо вчасно зрозуміти це, щоб уникнути хибних покарань і дати дитині потрібну допомогу.

🧠 Що таке нейронетиповість?
Мозок таких дітей працює інакше. Це не хвороба, але вони потребують спеціальних підходів. Поширені нейропорушення включають:
• РАС (аутизм)
• СДУГ (дефіцит уваги з гіперактивністю)
• Тривожні розлади, сенсорна гіпер- або гіпочутливість

📝 На що звертати увагу?
• Соціальна взаємодія: уникає зорового контакту, не любить обіймів, важко налагоджує зв'язки.
• Концентрація: постійно відволікається, гіперактивна, імпульсивна.
• Сенсорика: лякається гучних звуків або шукає інтенсивні відчуття.
• Мовлення: затримка, ехолалія (повторення фраз), монотонність у розмовах.
• Ригідність: тривога при змінах, стереотипні рухи, прив'язаність до рутини.
• Емоції: істерики, пригнічений настрій, самозаспокоєння через смоктання пальців або кусання нігтів.

❗️Що робити?
Розрізнити складний характер та нейропорушення може бути непросто, але це критично важливо для добробуту дитини. Якщо помічаєте схожі ознаки, не відкладайте консультацію з психологом чи неврологом. Своєчасне втручання допоможе дитині легше адаптуватися до життя #нотатки_психолога

➡️ Повна версія статті тут

🤔 Зовнішні опори чи внутрішня сила? #нотатки_психолога

💬 Скільки разів ми шукали зовнішню "магічну річ", яка надасть нам впевненості? Улюблений светр, щасливі туфлі або аксесуар, без якого, здається, неможливо почати важливий день. Але чому ми так сильно тримаємось за ці речі?

🙏 Часто це результат досвіду, коли критика переважала над підтримкою. Коли в дитинстві або юності нам постійно вказували на недоліки і порівнювали з іншими, внутрішні опори не встигли сформуватися. Тоді ми починаємо покладатися на зовнішні "сигнали успіху".

🧠 Але ось в чому суть: це не річ робить нас впевненими, а наші власні зусилля, знання та сила волі. Щаслива річ — це просто символ, але вся міць криється всередині нас. Важливо усвідомити, що все під контролем, незалежно від того, у що ми одягнені.

🔑 Запам'ятай: Ти і є твоя найбільша опора. Жодна річ не зможе зробити за тебе те, що можеш зробити тільки ти 💪

📹 Дивіться рилз-ілюстрацію про це за посиланням: https://www.instagram.com/reel/DBbbV2zNGOM/?igsh=Ymh3djkzNG10c2Q3

💬 Коли твоє дитинство було "дорослим": чому це впливає на твої стосунки сьогодні?

Часом обставини змушують нас подорослішати ще в дитинстві. Діти, які виростають у середовищі постійних проблем і відповідальності, часто втрачають можливість проживати своє дитинство безтурботно. Їм доводиться швидко пристосовуватися до дорослих викликів, не маючи часу на звичайні радощі дитинства.

🔸 Замість ігор – дорослі запитання: коли дитина постійно бачить або вирішує проблеми дорослих, вона вчиться "дорослим" темам і перестає бачити сенс у дитячих інтересах. Відповідно, настає розрив у спілкуванні з однолітками.
🔸 Відчуття самотності серед своїх: така дитина часто виростає з відчуттям, що вона "не така", як інші. Навіть у зрілому віці їй важко знайти спільну мову з людьми свого віку, тому що її досвід значно відрізняється від їхнього.
🔸 Синдром "маленького дорослого": ти можеш швидко розуміти та вирішувати серйозні питання, але це не гарантує емоційної близькості. У таких випадках втрачається легкість і грайливість у стосунках.

🌿 Чому це важливо розуміти?
Якщо ти впізнаєш себе в цьому описі, важливо визнати вплив минулого і працювати над розвитком більш емоційних, легких взаємодій. Навіть зараз можна знайти баланс між дорослим баченням світу та відкритістю до нового, збагачуючи своє життя новими зв'язками й досвідом.

💬 Чи були у вас моменти, коли здавалося, що вам важко знайти спільну мову з однолітками? Поділіться вашими думками! #нотатки_психолога

📹 Дивіться рилз-ілюстрацію про це за посиланням: https://www.instagram.com/reel/DBrSAWuNXea/?igsh=N3JqZXNocHN5NHJp

🧠 Сила волі: як працює наш мозок над «я буду», «я не буду» і «я хочу»

💬 Чи замислювалися ви, чому часом важко змусити себе виконати важливе завдання, відмовитися від спокуси або ж просто зосередитися на бажаннях? У цьому нам допомагає префронтальна кора — ключова зона мозку, відповідальна за самоконтроль і прийняття рішень.

🗿Префронтальна кора людини зазнала значних змін в еволюції, ставши більшою та складнішою, ніж у будь-якого іншого біологічного виду. Вона контролює увагу, думки та навіть наші почуття. Завдяки цій зоні ми можемо тримати себе у руках, дотримуватися своїх цілей і боротися зі спокусами.

🧩 Важливо розуміти, що ця частина мозку не є однорідною: вона має три окремі ділянки, кожна з яких відповідає за різні функції:
• «Я буду»: допомагає подолати лінь і взятися за справи.
• «Я не буду»: підтримує силу волі, щоб відмовлятися від небажаних бажань.
• «Я хочу»: визначає, чого ми насправді прагнемо, і активує мотивацію до дій.
Як зазначає нейробіолог Роберт Сапольські, саме ця кора змушує нас відмовитися від миттєвого задоволення на користь довготривалих вигод: наприклад, обрати тренування замість відпочинку на дивані.

🙏 Пам'ятайте, розвиваючи та зміцнюючи свою силу волі, ми не лише підвищуємо нашу здатність протистояти спокусам, а й зміцнюємо контроль над власними діями, покращуючи якість життя #нотатки_психолога

🤔 Як часто ви переконуєте себе, що завтрашній день (понеділок, наступний місяць) стане найкращим для початку нової справи або впровадження нової звички? Психологи довели: ми помиляємося, коли думаємо, що завтра в нас буде більше часу, аніж сьогодні. Цю хитрість нашого мозку найкраще обґрунтували двоє професорів-маркетологів — Робін Таннер з Вісконсинського університету в Медісоні та Курт Карлсон з Університету Дюка.

🧩 Дослідження, проведене Робіном Таннером та Куртом Карлсоном, показало, що більшість людей при прогнозуванні своїх дій покладаються на ідеальні умови. Це може призводити до завищених очікувань, які на практиці рідко справджуються.

💬 Науковці запросили учасників експерименту спрогнозувати, скільки разів вони займатимуться спортом протягом місяця. Результати виявили: більшість оцінювала свої зусилля з погляду "ідеальної ситуації", що в результаті привело до значних розбіжностей між очікуванням і реальністю.

🙏 Важливо: щоб уникнути пастки надмірного оптимізму, слід підходити до планування більш реалістично, приймаючи до уваги можливі труднощі та непередбачені обставини. Це допоможе не тільки точніше оцінювати свої сили, а й краще долати виклики! #нотатки_психолога

🛒 Чи звертали ви увагу, як легко піддатися спокусі вигідних знижок і акцій? Ефект ні́мба — це феномен, коли одна позитивна характеристика змушує нас позитивно оцінювати все, що з нею пов'язано. Але як цей ефект впливає на наші витрати?

👩‍💼 Маргарет, учасниця одного дослідження, часто робила покупки в супермаркетах, де продавалися товари по знижках: туалетний папір, вівсянка, кухонні рушники: байдуже що, головне — зі знижкою. Однак, підрахувавши свої витрати після одного з походів до магазину, вона дійшла висновку, що, насправді, витрачала більше, ніж планувала, і ніж витратила б, купуючи лише те, що їй необхідно, у звичайному магазині. Чому? Ефект ні́мба змушував її бачити вигоду там, де її не було, і не звертати уваги на загальну суму витрат.

🤔 Як уникнути цієї пастки? Замість того, щоб фокусуватися лише на знижках і акціях, важливо:
• порівнювати загальну вартість товарів з іншими магазинами.
• встановити собі ліміт на покупки перед походом до магазину.
• ставити конкретні цілі — наприклад, заощадити певну суму або уникнути імпульсивних покупок.

🧩 Якщо ви бачите на полиці два продукти з великою різницею у ціні, зверніть увагу на деталі — термін придатності, якість та інші характеристики. Можливо, обраний вами товар за акцією не такий вигідний, як здається на перший погляд #нотатки_психолога

💬 Часто караєте себе за найменшу похибку? Здається, що одна помилка зводить нанівець усі зусилля? Боїтеся, що вас оцінюватимуть лише виходячи з ваших невдач і не помітять досягнення? Це відчуття ладне тиснути сильніше, ніж будь-яка критика ззовні. Але чи справді помилки — це кінець, чи, можливо, вони дають нові можливості для росту? Розберімося разом! #нотатки_психолога

🚢 Чи знали ви, що навіть культовий фільм "Титанік" не обійшовся без помилок? Джеймс Камерон, відомий своєю увагою до деталей, допустив кілька суттєвих неточностей. Наприклад, у сцені, де Джек заспокоює Роуз, він згадує зимову риболовлю на озері Віссота. Проблема в тому, що це озеро утворилося лише в 1917 році, а корабель затонув у 1912-му. Крім того, корма корабля змінювалася в різних сценах, оскільки для зйомок використовували два муляжі. Але чи це зіпсувало сприйняття фільму? Зовсім ні! “Титанік” став одним із найвідоміших і найулюбленіших фільмів в історії.

👉 Помилки — частина навчання: якби ми все робили ідеально з першого разу, ми б ніколи не вчилися чогось нового, а помилки допомагають знайти слабкі місця й розвиватися. Помилки не визначають вашу цінність: Ви — не ваші помилки і невдача в чомусь конкретному не робить вас поганою людиною або непрофесіоналом. Як і у випадку з “Титаніком”, більшість людей навіть не помітить ваших промахів або швидко про них забуде.

✨ Слова, які тобі важливо почути напередодні 2025 року 🎄

• Ти заслуговуєш на все хороше, що є в цьому світі.
Не сумнівайся в своїх силах і не дозволяй сумнівам визначати твої можливості.
• Зміни починаються з тебе.
Ми не завжди можемо змінити навколишній світ, але маємо можливість змінити своє ставлення до нього, і перший крок до великої мети — це маленька зміна всередині.
• Ти не самотній у своїй боротьбі.
Навколо є люди, які готові підтримати: важливо не замикатися у своїх переживаннях, а звертатися за допомогою, коли це потрібно.
• Не бійся помилок.
Кожна невдача — це можливість для навчання. Твоя сила — у здатності встати після кожного падіння, а не уникати помилок.

💚 #нотатки_психолога

💬 Чи помічали ви за собою стрес під час або надмірну втому після відеочатів, більшу за втому від звичайних офлайнових розмов? Чому ж спілкування через екран є таким виснажливим для мозку, хоча нині воно вже стало звичною річчю?

🎥 Справа у тому, що наш мозок не зовсім налаштований на таке спілкування. Це не просто питання зручності – це біологічний процес.

🧠 Наш мозок звик сприймати емоції і сигнали з навколишнього світу не лише через зір, а й через тактильні відчуття, запахи, звуки. Коли ми спілкуємося через екран, ми втрачаємо частину цієї інформації – наприклад, не можемо відчути тонкі нюанси жестів, міміки або навіть запаху співрозмовника. Це перевантажує мозок, бо він намагається заповнити прогалини та робить додаткові зусилля для аналізу, чому спілкування через відео відчувається важчим.

👉 Як психолог, я можу сказати, що навіть незначні моменти невизначеності та перевантаження, особиво якщо вони мають систематичний характер, можуть викликати стрес. Відеочати змушують мозок працювати на максимум, адже ми одночасно обробляємо більше інформації, ніж у звичайному спілкуванні. Це може призвести до емоційного виснаження чи фізичної втоми.

🫶 Тому, щоб зменшити цей дискомфорт, важливо давати мозку час на відновлення після таких сесій. Потрібно більше відпочивати, робити перерви і не забувати про важливість реальних контактів для здоров’я #нотатки_психолога

🔄 Аналогії у стосунках: коли побутові дрібниці перетворюються на дзеркало глибших проблем: 📲 дивіться мій новий рилс

— Ти ж обіцяла пришити гудзика…
— Пізніше зроблю…

👉 Одна дрібна деталь, але скільки за нею приховано. Бо справа не у гудзику, не у подарунку і навіть не у побутових питаннях. Справа в тому, що кожна невиконана обіцянка — це ще один сигнал, що комусь у стосунках важливо менше, ніж іншому.

💬 Чому ми так болісно реагуємо на побутові дрібниці?
Бо вони стають символами.
Бо «я обіцяв, але не зробив» звучить як «це не настільки важливо для мене».
Бо «ми потім вирішимо» означає «мене це не хвилює так, як тебе».

😢 І ось, коли один намагається пояснити, другий чує докори.
Коли один хоче рефлексії, інший хоче уникнути незручних думок.
Бо якщо визнати проблему — доведеться щось змінювати.

🧩 Але зміни починаються з чесності. Не тільки перед партнером, а й перед собою. А як ви ставитеся до таких ситуацій у стосунках? Ваша реакція – розмова чи уникнення? 👇🏼 #нотатки_психолога