🧩 8 засад свідомого ставлення до проблем і криз #нотатки_психолога
1) Відрізняти головне від другорядного.
2) Усвідомлювати міру власного впливу на події, тобто давати реальну оцінку як власним можливостям, так і ситуації, в якій ми знаходимося.
3) Вміти підходити до проблеми з різних сторін.
4) Готувати себе до будь-яких неочікуваних подій.
5) Сприймати дійсність такою, якою вона є в реальності, а не в нашій уяві.
6) Прагнути зрозуміти інших.
7) Вміти здобувати позитивний досвід із всього, що відбувається.
8) Розуміти, як використати наявні обставини, час і ресурси собі на користь
🙏 Було цікаво? Ставте реакцію!
1) Відрізняти головне від другорядного.
2) Усвідомлювати міру власного впливу на події, тобто давати реальну оцінку як власним можливостям, так і ситуації, в якій ми знаходимося.
3) Вміти підходити до проблеми з різних сторін.
4) Готувати себе до будь-яких неочікуваних подій.
5) Сприймати дійсність такою, якою вона є в реальності, а не в нашій уяві.
6) Прагнути зрозуміти інших.
7) Вміти здобувати позитивний досвід із всього, що відбувається.
8) Розуміти, як використати наявні обставини, час і ресурси собі на користь
🙏 Було цікаво? Ставте реакцію!
✨ Працюй, шукай, крокуй і не зупиняйся, допоки не будеш пишатися собою 🫶 #дбайливе_нагадування
❗️РХП мають найвищий рівень смертності серед всіх психічних захворювань
💬 Розлади харчової поведінки (РХП) — це група психічних розладів, пов’язаних із харчуванням, зацикленістю на їжі та надмірним або відсутнім інтересом до продуктів харчування.
🤔 Поділяєте їжу на "здорову" і "нездорову"? Зациклюєтеся на вазі? Часто зважуєтеся, робите заміри тіла, перевіряєте зайві кілограми у дзеркалі? Відчуваєте потяг або вчиняєте дії, спрямовані на очищення організму: блювання, відпрацювання спожитої їжі спортом? Відчуваєте сором, провину або забруднення після вживання "неправильної" їжі? 🚫 Час замислитися!
🧩 Єдиної відповіді на питання: "Чому виникають РХП?" не існує. "Генетика заряджає гвинтівку, а зовнішні фактори спускають курок", і у кожного ці фактори свої!
🙏 Кожен конкретний випадок потребує індивідуального підходу, розуміння причин та формування плану лікування, який може вимагати участі психолога, психотерапевта, гастроентеролога, ендокринолога, дієтолога або іншого профільного фахівця. Якщо ви помітили у себе або близької людини прояви РХП, будь ласка, проконсультуйтеся з лікарем #нотатки_психолога
💬 Розлади харчової поведінки (РХП) — це група психічних розладів, пов’язаних із харчуванням, зацикленістю на їжі та надмірним або відсутнім інтересом до продуктів харчування.
🤔 Поділяєте їжу на "здорову" і "нездорову"? Зациклюєтеся на вазі? Часто зважуєтеся, робите заміри тіла, перевіряєте зайві кілограми у дзеркалі? Відчуваєте потяг або вчиняєте дії, спрямовані на очищення організму: блювання, відпрацювання спожитої їжі спортом? Відчуваєте сором, провину або забруднення після вживання "неправильної" їжі? 🚫 Час замислитися!
🧩 Єдиної відповіді на питання: "Чому виникають РХП?" не існує. "Генетика заряджає гвинтівку, а зовнішні фактори спускають курок", і у кожного ці фактори свої!
🙏 Кожен конкретний випадок потребує індивідуального підходу, розуміння причин та формування плану лікування, який може вимагати участі психолога, психотерапевта, гастроентеролога, ендокринолога, дієтолога або іншого профільного фахівця. Якщо ви помітили у себе або близької людини прояви РХП, будь ласка, проконсультуйтеся з лікарем #нотатки_психолога
😔 Травматична подія, травма і ПТСР
👉 Одразу скажу, що у цих трьох елементів не завжди виникає ланцюжковий зв'язок: травматична подія не обов'язково може стати для людини травмою в психологічному сенсі, а травма — не обов'язково спричинить ПТСР. За статистикою Національного центру з досліджень ПТСР у США, тільки у 6 зі 100 людей, які пережили травматичну подію, проявляється ПТСР.
📦 ПТСР — це, певною мірою, скринька Пандори. Бо його симптоми можуть стати відчутними не одразу і не через місяць після події, а й через рік, два або більше, а можуть і проявлятись упродовж всього життя. Трапляються випадки, коли симптоми з'являються після переживання чогось схожого на минулу травматичну подію, що нагадало про неї.
🤔 Які симптоми ПТСР?
• нав'язливі думки, мимовільні спогади, тривожні сни та нічні жахи про травматичну подію, так звані "флешбеки" про пережитий негативний досвід
• уникання людей, місць, дій і об'єктів, які можуть викликати неприємні спогади або асоціації з травматичним досвідом, тобто стати "тригерами"
• стійке відчуття потенційної небезпеки, тобто надмірна пильність або посилена реакція на "тригери"
• зміни у мисленні та настрої (негативні думки і почуття, тривожність, проблеми з пам'яттю, втрата інтересу до того, що раніше викликало цікавість та захоплення, почуття відчуженості)
• зміни у фізичних та емоційних реакціях (гнів, агресія, дратівливість, настороженість, проблеми з концентрацією уваги та сном)
🙏 "Скільки триватиме посттравматичний стресовий розлад?", — це залежить як від травми, так і від самої людини. Для того, аби подолати ПТСР, необхідні час, лікування та підтримка ❤️🩹 #нотатки_психолога
👉 Одразу скажу, що у цих трьох елементів не завжди виникає ланцюжковий зв'язок: травматична подія не обов'язково може стати для людини травмою в психологічному сенсі, а травма — не обов'язково спричинить ПТСР. За статистикою Національного центру з досліджень ПТСР у США, тільки у 6 зі 100 людей, які пережили травматичну подію, проявляється ПТСР.
📦 ПТСР — це, певною мірою, скринька Пандори. Бо його симптоми можуть стати відчутними не одразу і не через місяць після події, а й через рік, два або більше, а можуть і проявлятись упродовж всього життя. Трапляються випадки, коли симптоми з'являються після переживання чогось схожого на минулу травматичну подію, що нагадало про неї.
🤔 Які симптоми ПТСР?
• нав'язливі думки, мимовільні спогади, тривожні сни та нічні жахи про травматичну подію, так звані "флешбеки" про пережитий негативний досвід
• уникання людей, місць, дій і об'єктів, які можуть викликати неприємні спогади або асоціації з травматичним досвідом, тобто стати "тригерами"
• стійке відчуття потенційної небезпеки, тобто надмірна пильність або посилена реакція на "тригери"
• зміни у мисленні та настрої (негативні думки і почуття, тривожність, проблеми з пам'яттю, втрата інтересу до того, що раніше викликало цікавість та захоплення, почуття відчуженості)
• зміни у фізичних та емоційних реакціях (гнів, агресія, дратівливість, настороженість, проблеми з концентрацією уваги та сном)
🙏 "Скільки триватиме посттравматичний стресовий розлад?", — це залежить як від травми, так і від самої людини. Для того, аби подолати ПТСР, необхідні час, лікування та підтримка ❤️🩹 #нотатки_психолога
✨ Мрій сміливо і ніколи не забувай, що ТИ МОЖЕШ досягти всього 💌 #дбайливе_нагадування
🔥 Ми схильні брехати собі і прикрашати дійсність, аби виправдати свій стиль життя
💬 Американський психолог Леон Фестінгер провів експеримент: учасники вирішували довгі, рутинні завдання, а після завершення роботи половині людей заплатили по $1, а іншим — по $20. Після чого учасників групи з гонораром $20 попросили розповісти іншим, наскільки їм було приємно виконувати ці завдання. Тоді як люди, які отримали лише по $1, сказали, що їм теж сподобалося завдання, хоча вони явно так не думали насправді. Вони переконали себе в тому, що не відповідає дійсності.
🧩 Таким чином, результати показали, що ми часто брешемо собі і прикрашаємо дійсність, щоб виправдати свій спосіб життя. У психології це отримало назву "когнітивний дисонанс" — припущення, що людина не може впоратися з суперечливими ідеями, принципами чи емоціями, не зазнавши певної міри психічного дискомфорту.
😉 Помічали за собою таке? У роботі, у стосунках або просто у стилі життя? #нотатки_психолога
💬 Американський психолог Леон Фестінгер провів експеримент: учасники вирішували довгі, рутинні завдання, а після завершення роботи половині людей заплатили по $1, а іншим — по $20. Після чого учасників групи з гонораром $20 попросили розповісти іншим, наскільки їм було приємно виконувати ці завдання. Тоді як люди, які отримали лише по $1, сказали, що їм теж сподобалося завдання, хоча вони явно так не думали насправді. Вони переконали себе в тому, що не відповідає дійсності.
🧩 Таким чином, результати показали, що ми часто брешемо собі і прикрашаємо дійсність, щоб виправдати свій спосіб життя. У психології це отримало назву "когнітивний дисонанс" — припущення, що людина не може впоратися з суперечливими ідеями, принципами чи емоціями, не зазнавши певної міри психічного дискомфорту.
😉 Помічали за собою таке? У роботі, у стосунках або просто у стилі життя? #нотатки_психолога
✨ Ризикнувши одного разу, можна зазнати невдачі, але ризикуючи систематично і рішучо, з більшими знаннями і досвідом, поразка неможлива 🫶 #дбайливе_нагадування
💰Чули колись таку ідею, що ваш дохід дорівнює середньому арифметичному всіх доходів п'яти найближчих людей з вашого оточення? Так ось, це стосується не тільки доходу, але й характеру в цілому: ваш характер проходить синтез життєвою призмою вашого найближчого оточення! 😉 #нотатки_психолога
👀 Характер — набута штука, а не вроджена. Так, людина народжується з низкою схильностей та вмінь. А характер формується як набір реакцій на те, що нас оточує: де нам треба захищатися, де розслаблятися, де відстояти свою позицію, де поступитися, а де прислухатися. Тобто те, що ви бачите навколо себе, в якому середовищі це відбувається і який результат ви отримуєте — це все формує ваш характер.
💡Чинники формування характеру: оточення, досвід, а також аналіз і синтез (мозок несвідомо синтезує ситуації, виділяючи певні шаблони поведінки, і залишає у підсвідомості, щоб у потрібний момент застосувати).
🧩 Фактори формування характеру здаються складною системою. Частково це так і є. Але разом з цим ця система динамічна: характер може змінюватися під впливом людей і середовища, в якому людина зараз перебуває. У дитинстві 90% часу дитина проводить з батьками, тому вони мають ключовий вплив на її характер, але в процесі дорослішання та соціалізації рівень впливу батьків знижується, а на їхнє місце приходять інші люди, які є лідерами думок (так званими "авторитетами") та фокус формування характеру переходить на них.
❤️ Тому ставтеся усвідомлено до колективу, який вас оточує, тому що він матиме вплив на вашу особистість 😉
👀 Характер — набута штука, а не вроджена. Так, людина народжується з низкою схильностей та вмінь. А характер формується як набір реакцій на те, що нас оточує: де нам треба захищатися, де розслаблятися, де відстояти свою позицію, де поступитися, а де прислухатися. Тобто те, що ви бачите навколо себе, в якому середовищі це відбувається і який результат ви отримуєте — це все формує ваш характер.
💡Чинники формування характеру: оточення, досвід, а також аналіз і синтез (мозок несвідомо синтезує ситуації, виділяючи певні шаблони поведінки, і залишає у підсвідомості, щоб у потрібний момент застосувати).
🧩 Фактори формування характеру здаються складною системою. Частково це так і є. Але разом з цим ця система динамічна: характер може змінюватися під впливом людей і середовища, в якому людина зараз перебуває. У дитинстві 90% часу дитина проводить з батьками, тому вони мають ключовий вплив на її характер, але в процесі дорослішання та соціалізації рівень впливу батьків знижується, а на їхнє місце приходять інші люди, які є лідерами думок (так званими "авторитетами") та фокус формування характеру переходить на них.
❤️ Тому ставтеся усвідомлено до колективу, який вас оточує, тому що він матиме вплив на вашу особистість 😉
✨ Відповідальність — це внутрішній рушій досягнення великих цілей 🏹 #дбайливе_нагадування
❤️🔥 Закоханість можна побачити на фМРТ #нотатки_психолога
👀 Багато хто вважає, що закоханість — це лише стан душі. Але не тільки, насправді, коли людина закохана, відбуваються зміни в роботі нейромедіаторів її мозку: збільшується активність певних ділянок, де дофамін — нейромедіатор, що викликає приємні відчуття, взаємодіє з нейронами.
🧩 На фМРТ-знімках можна побачити, як "загоряються" ці місця світлими плямами. Це свідчить про те, що закоханість не лише емоційний стан, але і біологічний процес. Дофамін відіграє ключову роль у викликанні приємних відчуттів, і його активність на фМРТ-знімках свідчить про інтенсивні емоційні переживання, пов'язані із закоханістю.
😉 Знали про це? Ставте реакцію 🔥
👀 Багато хто вважає, що закоханість — це лише стан душі. Але не тільки, насправді, коли людина закохана, відбуваються зміни в роботі нейромедіаторів її мозку: збільшується активність певних ділянок, де дофамін — нейромедіатор, що викликає приємні відчуття, взаємодіє з нейронами.
🧩 На фМРТ-знімках можна побачити, як "загоряються" ці місця світлими плямами. Це свідчить про те, що закоханість не лише емоційний стан, але і біологічний процес. Дофамін відіграє ключову роль у викликанні приємних відчуттів, і його активність на фМРТ-знімках свідчить про інтенсивні емоційні переживання, пов'язані із закоханістю.
😉 Знали про це? Ставте реакцію 🔥
🎓 Ви отримуєте бланк з результатами іспиту: 90/100.
І перша думка: “Ех, я недобрав 10 балів”, а не “Ура, я набрав аж 90!”
🤔 Звідки це?
🏡 Пригадайте дитинство: “Чому 9, а не 12?”, “Будеш весь зошит переписувати!”, “Чим ти пишаєшся: призове місце, але не перше!”, “Я у твоєму віці вже мала власний заробіток!”
Так, перфекціонізм зароджується в дитинстві, і основних сценаріїв – два:
1) коли дитину мало хвалять, або
2) постійно порівнюють з іншими.
👉 Це відчуття, що завжди недостатньо і завжди є щось, що можна зробити більше, краще, швидше, якісніше. Давайте подивимося на прикладі. Мама попросила дитину прибрати квартиру. Дитина прибрала все, підмела, витерла пил, і все виглядає ідеально, але залишилися непомиті дзеркала. Мама приходить і замість очікуваної похвали каже: “А ти от дзеркала не помила!”: не помічає виконаної роботи, а робить акцент на недоліку. І так завжди: у будь-якій діяльності завжди знайдеться щось “недостатньо”, а дитина в погоні за тим, щоб отримати похвалу, намагається передбачити і прорахувати всі ці неймовірні тонкощі і деталі.
💡 Так народжується перфекціонізм: у людини немає “верхньої межі” старань, адже похвала є своєрідним обмежувачем, “стоп-сигналом”: “Все, достатньо. Цей варіант вже підходить”. Адже іноді потрібно зупинитися і зрозуміти, що ідеалу не існує. Наші недоліки не повинні заважати нам бачити власну цінність. Важливо знайти баланс і визнати, що ідеальний варіант не потрібен, потрібен той, який працює 😉 #нотатки_психолога
І перша думка: “Ех, я недобрав 10 балів”, а не “Ура, я набрав аж 90!”
🤔 Звідки це?
🏡 Пригадайте дитинство: “Чому 9, а не 12?”, “Будеш весь зошит переписувати!”, “Чим ти пишаєшся: призове місце, але не перше!”, “Я у твоєму віці вже мала власний заробіток!”
Так, перфекціонізм зароджується в дитинстві, і основних сценаріїв – два:
1) коли дитину мало хвалять, або
2) постійно порівнюють з іншими.
👉 Це відчуття, що завжди недостатньо і завжди є щось, що можна зробити більше, краще, швидше, якісніше. Давайте подивимося на прикладі. Мама попросила дитину прибрати квартиру. Дитина прибрала все, підмела, витерла пил, і все виглядає ідеально, але залишилися непомиті дзеркала. Мама приходить і замість очікуваної похвали каже: “А ти от дзеркала не помила!”: не помічає виконаної роботи, а робить акцент на недоліку. І так завжди: у будь-якій діяльності завжди знайдеться щось “недостатньо”, а дитина в погоні за тим, щоб отримати похвалу, намагається передбачити і прорахувати всі ці неймовірні тонкощі і деталі.
💡 Так народжується перфекціонізм: у людини немає “верхньої межі” старань, адже похвала є своєрідним обмежувачем, “стоп-сигналом”: “Все, достатньо. Цей варіант вже підходить”. Адже іноді потрібно зупинитися і зрозуміти, що ідеалу не існує. Наші недоліки не повинні заважати нам бачити власну цінність. Важливо знайти баланс і визнати, що ідеальний варіант не потрібен, потрібен той, який працює 😉 #нотатки_психолога
🫶 3 психологічні поради, як підтримати віру дитини в себе #нотатки_психолога
💌 Створіть безпечне середовище для вираження емоцій
важливо, щоб дитина знала, що вона має право на будь-які емоції, не боячись засудження, критики чи покарання. Підтримуйте її почуття та думки, а також надавайте можливість висловлювати свої ідеї.
💌 Кажіть і демонструйте, що ви любите дитину завжди, а не тільки коли вона зручна і успішна
любов і підтримка відіграють важливу роль у вихованні віри в себе, виявлення зацікавленості у житті дитини допомагає їй зрозуміти, що вона важлива і цінна сама по собі
💌 Сприяйте розвитку самооцінки
навчіть дитину цінувати себе незалежно від того, наскільки вона відповідає стандартам чи отримує визнання, сприяйте розвитку у неї усвідомлення власної цінності як особистості, а не просто залежності від досягнень чи думок інших людей
💌 Створіть безпечне середовище для вираження емоцій
важливо, щоб дитина знала, що вона має право на будь-які емоції, не боячись засудження, критики чи покарання. Підтримуйте її почуття та думки, а також надавайте можливість висловлювати свої ідеї.
💌 Кажіть і демонструйте, що ви любите дитину завжди, а не тільки коли вона зручна і успішна
любов і підтримка відіграють важливу роль у вихованні віри в себе, виявлення зацікавленості у житті дитини допомагає їй зрозуміти, що вона важлива і цінна сама по собі
💌 Сприяйте розвитку самооцінки
навчіть дитину цінувати себе незалежно від того, наскільки вона відповідає стандартам чи отримує визнання, сприяйте розвитку у неї усвідомлення власної цінності як особистості, а не просто залежності від досягнень чи думок інших людей
🙌 Ефект "Даннінга-Крюгера", або як працює неспроможність розпізнати власну некомпетентність
❗️ДИСКЛЕЙМЕР: допис може бути шкідливим для людей, які відчувають прояви "синдрому самозванця"
💬 Одним із феноменів, що розкриває зв'язок між знанням і самооцінкою, є ефект "Даннінга-Крюгера". У його основі лежить неспроможність людей з обмеженими знаннями правильно оцінювати свою компетентність або некомпетентність.
🤔 Як це працює:
люди, які мають обмежені знання в певній галузі, не тільки недооцінюють свою некомпетентність, але й не в змозі розпізнати свої помилки. Вони переконані в правильності своїх дій та рішень, навіть якщо вони фактично неправильні чи недостатні.
👉 Приклади:
• адвокат, який тільки-но розпочав свою кар'єру, може недооцінювати складність правових позицій та вважати, що він може легко вирішити будь-яке юридичне питання, і в результаті помилково кваліфікує "розбій", як "напад + пограбування"
• новачок у програмуванні, не маючи досвіду, може вважати, що здатний розробити складну програму без проблем
• особа, яка проводить багато часу в Інтернеті, може надміру переконувати себе, що вона володіє всією необхідною інформацією та експертними знаннями з різних галузей, навіть якщо вона не має спеціалізованої освіти чи досвіду в цих сферах
🙏 Таких випадків безліч. Цей ефект нагадує нам про значущість здорової самооцінки і визнання власних помилок і недосконалостей. Розвиток критичного мислення та готовність визнати брак власних знань може допомогти уникнути пастки "Даннінга-Крюгера" та сприяти стійкому особистісному зростанню #нотатки_психолога
❗️ДИСКЛЕЙМЕР: допис може бути шкідливим для людей, які відчувають прояви "синдрому самозванця"
💬 Одним із феноменів, що розкриває зв'язок між знанням і самооцінкою, є ефект "Даннінга-Крюгера". У його основі лежить неспроможність людей з обмеженими знаннями правильно оцінювати свою компетентність або некомпетентність.
🤔 Як це працює:
люди, які мають обмежені знання в певній галузі, не тільки недооцінюють свою некомпетентність, але й не в змозі розпізнати свої помилки. Вони переконані в правильності своїх дій та рішень, навіть якщо вони фактично неправильні чи недостатні.
👉 Приклади:
• адвокат, який тільки-но розпочав свою кар'єру, може недооцінювати складність правових позицій та вважати, що він може легко вирішити будь-яке юридичне питання, і в результаті помилково кваліфікує "розбій", як "напад + пограбування"
• новачок у програмуванні, не маючи досвіду, може вважати, що здатний розробити складну програму без проблем
• особа, яка проводить багато часу в Інтернеті, може надміру переконувати себе, що вона володіє всією необхідною інформацією та експертними знаннями з різних галузей, навіть якщо вона не має спеціалізованої освіти чи досвіду в цих сферах
🙏 Таких випадків безліч. Цей ефект нагадує нам про значущість здорової самооцінки і визнання власних помилок і недосконалостей. Розвиток критичного мислення та готовність визнати брак власних знань може допомогти уникнути пастки "Даннінга-Крюгера" та сприяти стійкому особистісному зростанню #нотатки_психолога
🙌 Складні рішення: приймати не можна втекти
👉 Час визнати: чим складніше рішення, тим більше наш мозок схильний залишити все, як є. Це як у магазині, де полички переповнені асортиментом, а ми стоїмо-стоїмо перед дилемою, який товар обрати, і в результаті йдемо з пустими руками.
🤔 Чому ми часто обираємо залишати все, але не приймати рішення? 🤔 Науковці вважають, що це частково пов'язано з нашим страхом зробити неправильний вибір. В таких моментах мозок вводить нас у режим "перевантаження", і ми можемо відчути себе розгубленими перед страхом зробити нетиповий або неправильний вибір.
🔥 Цікаво дізнатися, як впоратися зі складними рішеннями?
Ставте реакцію! 💬 #нотатки_психолога
👉 Час визнати: чим складніше рішення, тим більше наш мозок схильний залишити все, як є. Це як у магазині, де полички переповнені асортиментом, а ми стоїмо-стоїмо перед дилемою, який товар обрати, і в результаті йдемо з пустими руками.
🤔 Чому ми часто обираємо залишати все, але не приймати рішення? 🤔 Науковці вважають, що це частково пов'язано з нашим страхом зробити неправильний вибір. В таких моментах мозок вводить нас у режим "перевантаження", і ми можемо відчути себе розгубленими перед страхом зробити нетиповий або неправильний вибір.
🔥 Цікаво дізнатися, як впоратися зі складними рішеннями?
Ставте реакцію! 💬 #нотатки_психолога