Сьогодні мені прийшов черговий лист з пропозицією попрацювати безоплатно на for-profit корпорацію бути рецензентом для статті, але в цей раз - з сюрпризом. Який полягав у тому, що запросила мене якась русня, хоча головний редактор з США. Послав у відомому напрямку й дропнув емейла головному редактору, що співпрацювати з журналами, де є громадяни країни-терориста, бажання не маю.

Багато моїх колег з каналу працюють в іноземних інститутах, я б хотів порадити: якщо бачите якусь дичину з русофільством - підіймайте кіпіш (але з аргументами, не емоційний), це реально працює.
Наприклад, є така собі пані Angela Rasmussen з канадського University of Saskatchewan. Одного дня я помітив, що вона запрошує до себе у лабу "хороших руських" (у розумінні певних вестернів це такі, яким усе ок, але після санкцій вони вирішили поставити #нєтвойнє).
Власне, щоб прикрити цю "пацючу стежку" вистачило двох емейлів: перший - її прямому керівництву, другий - до advisory board університету. Серед аргументів, які спрацювали, було:
* Конкретні приклади з західних медіа про терористичні акти росії, в тому числі про те, як в цьому постраждали наші науковці;
* Скриншоти, що люди, яких вона обрала, не те що нічого не зробили, щоб зупинити війну, а навпаки їм було усе ок спочатку;
* Скриншоти, що ця пані жодного разу не виступила публічно з підтримкою українців і не пропонувала нікому з них допомогу, але аж бігає за руснею твіттером, щоб її "врятувати" (+ це йде всупереч з офіційною позицією університету, яка про-українська);
* Теза, що ця пані не може зробити адекватний бекграунд-чек, і нехай спочатку Канада їх перевіряє як біженців, а потім вона вже когось з них рекрутує - бо інакше це якась дивна авторська міграційна програма;
* Теза, що у Саскачевані живе величезна українська діаспора, і якщо в пані Анжели нема розуміння, чому це не ок співпрацювати з руснею, я готовий сприяти тому, щоб організувати їй освітній семінар з історичним контекстом від місцевих фахівців.

Врешті решт, вона злилася, але потім я зрозумів, в чому справа. А вона в тому, що її чоловік - росіянин. Який дуже смішно прибіг потім мені спамити у твітері. Мораль така: з рашизмом треба боротися усюди, а оскільки москальські вчені провалилися як еліта їх спільноти, то їх місце - у шарагах, а не у вільному світі. А українцям, навпаки, допомагайте подаватися на різні програми.