Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
В силу професійної діяльності, проводжу багато діалогів із самим собою.
І це, напевно, доволі егоїстично 🤭
Так, повільно.
Так, місцями марудно.
Зате, вважайте, найсвіжіше, як щойно видоїне із корівки молоко 🥛.
Якщо вам таке заходить - пишіть теми для наступних роздумів. Буду розмовляти вже не сам з собою, а з вами 🤗
І це, напевно, доволі егоїстично 🤭
Так, повільно.
Так, місцями марудно.
Зате, вважайте, найсвіжіше, як щойно видоїне із корівки молоко 🥛.
Якщо вам таке заходить - пишіть теми для наступних роздумів. Буду розмовляти вже не сам з собою, а з вами 🤗
Сьогодні уривків із "69 невдалих побачень", мабуть, не буде, бо щось я засоплив.
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Давно хотів зробити таке відео, але треба було витримати паузу із зрозумілих причин.
Вступ
Хочу вам зізнатися: я ненавиджу знімати відео, записувати всілякі голосові, робити фоточки і т.д.
Цим я успішно не займався до 30 років, бо вкладав увесь вільний час у працю, захоплення та трохи — у творчість.
Я настільки вміло це ігнорував, що з часом мені навіть почало подобатися не робити цього.
Ба більше… у мене є певна мікровідраза до всіх цих блогерів, вічного хайпу, скандалів і всілякої єресі, яку вони влаштовують заради уваги.
Але є проблема.
З якогось моменту я сам почав знімати навколодебільні відоси, приколи, лайфстайл тощо.
І де ж подівся Андрій — письменник, пілот, підприємець?
Отож бо й воно.
У сучасному світі дуже легко себе загубити, навіть якщо здається, що ти — капець яка сформована особистість із надійним стрижнем усередині.
Висновок
На жаль чи на щастя, я не маю змоги сісти поруч з кожним із вас і вдосталь потеревенити, як найкращі друзі: поділитися наболілим, послухати вас, обмізкувати все як слід. Тож усі ці експерименти з контентом — це пошук того містка, який найраціональніше поєднає те, що потрібно вам, і те, що є в мене.
Соціалки вимагають: інтригуюче, коротко, швидко, яскраво.
Я хочу: спокійно, впевнено та відверто.
Інколи, так, я бачу, що моя манера «не заходить» і дозволяю собі відійти від «свого», піти на поводу в алгоритмів. Це не моменти слабкості — це просто пошук. Пошук містка.
Прохання
Якщо раптом бачите, що я чуджу якусь фігню або надто стрімко скочуюсь у «блогерство» — не цурайтесь мене схаменути. Я просто можу не помітити цього процесу, бо загальні тенденції тягнуть, як натовп, що покидає стадіон після матчу збірної.
Ви — ті 2% моєї аудиторії, яких я сприймаю як друзів.
Тих, хто не посоромиться написати: «Андрюха, ау, щось ти загрався з експериментами — вертайся в норму». Тож на це я і сподіваюся.
Наразі це все.
Дякую за увагу! А на вечерю я підготую новий формат 😜
P. S. Якщо хтось думає, що я сам сиджу й монтую ролики — авжеж ні. Ви що? 🐼
Хочу вам зізнатися: я ненавиджу знімати відео, записувати всілякі голосові, робити фоточки і т.д.
Цим я успішно не займався до 30 років, бо вкладав увесь вільний час у працю, захоплення та трохи — у творчість.
Я настільки вміло це ігнорував, що з часом мені навіть почало подобатися не робити цього.
Ба більше… у мене є певна мікровідраза до всіх цих блогерів, вічного хайпу, скандалів і всілякої єресі, яку вони влаштовують заради уваги.
Але є проблема.
З якогось моменту я сам почав знімати навколодебільні відоси, приколи, лайфстайл тощо.
І де ж подівся Андрій — письменник, пілот, підприємець?
Отож бо й воно.
У сучасному світі дуже легко себе загубити, навіть якщо здається, що ти — капець яка сформована особистість із надійним стрижнем усередині.
Висновок
На жаль чи на щастя, я не маю змоги сісти поруч з кожним із вас і вдосталь потеревенити, як найкращі друзі: поділитися наболілим, послухати вас, обмізкувати все як слід. Тож усі ці експерименти з контентом — це пошук того містка, який найраціональніше поєднає те, що потрібно вам, і те, що є в мене.
Соціалки вимагають: інтригуюче, коротко, швидко, яскраво.
Я хочу: спокійно, впевнено та відверто.
Інколи, так, я бачу, що моя манера «не заходить» і дозволяю собі відійти від «свого», піти на поводу в алгоритмів. Це не моменти слабкості — це просто пошук. Пошук містка.
Прохання
Якщо раптом бачите, що я чуджу якусь фігню або надто стрімко скочуюсь у «блогерство» — не цурайтесь мене схаменути. Я просто можу не помітити цього процесу, бо загальні тенденції тягнуть, як натовп, що покидає стадіон після матчу збірної.
Ви — ті 2% моєї аудиторії, яких я сприймаю як друзів.
Тих, хто не посоромиться написати: «Андрюха, ау, щось ти загрався з експериментами — вертайся в норму». Тож на це я і сподіваюся.
Наразі це все.
Дякую за увагу! А на вечерю я підготую новий формат 😜
P. S. Якщо хтось думає, що я сам сиджу й монтую ролики — авжеж ні. Ви що? 🐼