Да, да... сон він треба всім, окрім писак🤣
Не забудь полайкати і підписатися: https://www.instagram.com/p/CLwCnprFbqp

Зло не спить і ми не спим! Доброї ночі, панденята)
Українські міфи — направду цікава річ, тож сьогодні пропоную ознайомитися із одним з міфів про створення світу. З чого ж все почалося...
" Як творився світ.
На початку була пітьма і в нікуди? І де взялося воно?
Наймудріші волхви Оріани* казали так: "Око було завжди, воно було вічно. І з Вічності воно летіло у Вічність"
А Заратустра потому вже додав: "Воно летіло з далеких Старих Світів, аби утворити Новий світ".
Мабуть, так. Бо Око, пролетівши чорне безмежжя впродовж безкінечної кількості часу і не знайшовши краю пітьмі, одного разу спинилося. І пустило Сльозу. Чисту-пречисту Росинку. З неї вродилося диво: Першоптах і Першобог — птиця Сокіл.
Його золотаве пір'я осяяло непроникну Ніч.
Сокіл розправив крила і закружляв над Оком.
І пустив Сокіл золоту Сльозу-Росинку, що впала на око. І вмить розрослося воно у великий острів серед мороку.
І пустив Сокіл срібну Сльозинку, і впала вона посередині острова, де утворилося озеро Живої Води.
І пустив Сокіл зелену Сльозу-Росинку, і від неї проросли дивовижні квіти й густі високі трави на острові й берегах озера.
Тоді Сокіл сів між квітами й став глибоку думу думати."

Із книги "Міфи і легенди Давньої України" Сергій Плачинда

*Оріана — першоназва стародавньої України.

#tatiakoviz #укр_міф #bookbanba #створеннясвіту #сергійплачинда

Будеш йти, не забудь рахунок оплатити 🤣
Підписуйся на смішне: https://www.instagram.com/p/CL82VugFjmf

В мене питали про міжнародні онлайн майданчики книг, я робила колись коротенький огляд 🤔 не дуже то він коротенький 😅 про Лулу та Гугл.
___________________

Публікувати книжки можна не лише в паперовому варіанті, але й online.

Найзручніше використовувати для цього спеціальні літературні платформи.

Обирати в англомовному просторі є з чого.

Я почну огляд з англомовних майданчиків. Lulu.com та Google book

Вони безкоштовні та найпростіші, всемовні.

Майданчики:

✔️Дозволяють опублікувати книгу в 60 країнах та заробляти з того копійчину або просто поділитися твором з читачами.

✔️Публікувати можна електронні книги та паперові (print on demand)

✔️Роялті складає 70% від продажів

✔️Це шлях до незалежного книговидання, яке у цивілізованому світі вже становить 30-50% книжкового бізнесу.

✔️Авторські права належать виключно вам.

Повна версія відео огляду на Ютубі:

https://youtu.be/sJ2VF4Gpy9s

"
Ой ходить сон коло вікон,
А дрімота — коло плота.
Питається сон дрімоти:
— А де будем ночувати?
— Де хатонька теплесенька,
Де дитина малесенька,—
Там ми будем ночувати,
Дитиночку колихати.

Ой на кота та воркота,
На дитину та й дрімота,
Котик буде воркотати,
Дитинонька буде спати."

Дрімота — це дух сновидінь. Її час — вечірній час.
Вона бродить під вікнами, а коли добряче темніє — прослизає у хату й заколихує дітей, закриваючи їм очі й гарненько вкриваючи їх ковдрою. А от з дорослими вона не надто вже й ніжна, може навіяти кошмарні сни. Уявлялася людям Дрімота у вигляді доброї старенької, дівчини із м'якими лагідними руками або ж маленького дідуся з тихим голосом, який навіює сон. А ще цього духа люблять котики й спокійно сплять теж, коли біля маленької дитини є Дрімота.

Загалом про Дрімоту дуже мало відомостей, в основному ми знаємо її за народною колисковою.

І нехай Дрімота ніколи не насилає на вас жахіть!:)

#укр_міф #дрімота #букбанда #tatiakoviz

​​🔰Почула цю пораду кілька днів тому від Ендрю Барнслі, який наразі є одним з найбільших продюсерів Канади. Можливо, ви знаєте одну з його найпопулярніших робіт – сітком "Шиттс Крик", який у цьому році отримав Еммі.
🔰Абсолютно згодна з Ендрю. Страх перед невдачами і нездатність долати їх – це перша і найбільш розповсюджена причина, чому люди кидають творчі професії, особливо це стосується письменників. Письмо – ремесло одинаків, а коли ти завжди у своєму коконі й не отримуєш схвалення ззовні, ризик впасти в депресію і бути зламаним повною зневірою у себе дуже високий.
🔰Це питання не творче, а психологічне. Проте є певні методики, тактики, є література на цю тему – "як навчитися використовувати собі на користь свої невдачі". Якщо мати певне ставлення до провалів і не сприймати їх, як спробу всесвіту вказати тобі на твою ницість, можна із впевненістю долати неспокійне море творчого життя.

Відьми і бла-бла-бла.

Хто такі і чим живуть? Так, щоб коротко.

'Відьма' , то всі знають, від слова 'відати' походить. Отже, жінка яка відає, себто знає, має якісь знання. І зазвичай ті, що відають, поділяються на дві категорії: ті, котрі народилися із таким даром і ті, хто тому дару навчався.

Народженні зазвичай хороші, допомагають людим або ж, принаймні, не шкодять. А взагалі, у них є вибір, все залежить від конкретної відьми. У тих же, хто відьомству вчився, такого вибору немає, бо вони, як кажуть, продали душу Нечистому, аби тих знань отримати. Отож, за добрим звичаєм, ті, хто відьмою став - то чисте зло, бо інакше жити вони не можуть.

Що до такого схожого слова 'віщунка', 'віщун'? Якщо 'відьма', як правило, має негативний характер, то віщунами прийнято називати мудреців та пророків, в доброму значенні. Тобто це люди, які (знову ж таки) мають знання і можуть ними ділитися. Щоправда, за звичаєм, діляться ними частіше, аніж відьми. Бо ж і саме 'віщувати' означає саме розказувати, ділитися, пророкувати.

З віщунами часто асоціюють і навіть плутають волхвів, бо поняття дуже схожі. Слово 'волхв' - має значення 'віщун' (треба зауважити, що не кожен віщун був волхвом). Волхви - це язичницькі жреці (люди, які виконувати релігійні обряди) у слов'ян. Тут все теж залежало від людини, бо волхви, за розповідями, уміють лікувати, вправлятися з погодою і пророкувати майбутнє.
.
.
.
#tatiakoviz #букбанда #укр_міф #відьми

Сьогодні о 20:00 Леся Яцута читає другу оповідку зі збірки Місто спогадів - автор Oli Gnats.

https://instagram.com/bookbanda?igshid=prit9j5zo6en

​​🔥🔥🔥“Лабіринт Фавна” Гільєрмо дель Торо, Корнелія Функе
Видавництво КСД
(Далі будуть спойлери, тому я попереджала)

Книга має вікове обмеження 12+, адже це фактично переливання на папір однойменного фільму, що не про квіточки і єдинорогів.
Сама історія подана як казка, адже принцеси, королі і королівства тут звична справа (як додатковий фантастичний візерунок історії), проте реалістичне тло війни в Іспанії, партизан і фашизму робить казку не зовсім казкою.
Написано неймовірно кінематографічно. Я не прихильниця книг підліткових чи, як модно інколи цей вектор називати, “jung adult” (дуже часто заходять зі скрипом, тому рідко ризикую купувати). Склалося враження, що це саме на цю аудиторію, але… Одне велетенське “але”. Тут повно настільки дорослих зачіпок, продуманих, акуратно вплетених у канву історії, що зайшло.

До прикладу:

✨“Зло рідко набуває впізнаванової подоби відразу. Часто все починається з ледве чутного шепоту. Із погляду. Зі зради. А потім росте, коріниться, досі невидиме, непомічене. Лишень у казках зло набуває конкретної форми. Страшні сірі вовки, лихі королі, демони та чорти…”

✨“Мати Офелії про це не здогадувалася, але сама вона також вірила у казки. Кармен Кардосо вірила у найнебезпечнішу казку зі всіх: про принца, який її порятує.”

✨“- Вийдете проти нього, а тоді що? - не стримався від запитання. - Уб’єте Відаля, пришлють іншого такого самого. А потім наступного…

Феррейра за життя надивився на невиправдані надії. Невже йому й справді сорок вісім років? Він почувався тисячолітнім і втомився від юнаків, спраглих до війни, навіть якщо це війна за добру справу.”
Тобто так, історію з одного боку можна сприймати як казку про принцесу, де тобі і феї, і три завдання (дещо жахних, до речі, але якщо взяти канонічні середньовічні казки, то навіть досить милі)))).
А з іншого боку - це доросла історія, де ось ця вся “казка” у голові дівчинки сприймається більше як психологічний блок, втеча від того жаху, що відбувається у реальності.
Історія сильна і повчальна, але не беруся оцінювати як вона може сприйнятися 12+.
Саме видання ілюстроване і гарно оформлене.

Із поганого:
- У перекладі наявно пару моментів, де була плутанина із відмінками.
- У самій історії (у її казковій частині) деякі деталі мені особисто залишилися незрозумілими під ярликом “нащо?” (смерть мірошника через русалку).

Усім гарно дня.) і дякую, що дочитали

Блукаючі вогні, блудички, вогники, болотні вогні, бісівські вогні, навіть 'свіча покійника'. От, гляньте, як багато назв має це явище! Чули, не чули, а — може й бачили на власні очі? Таке цілком могло бути, бо блукаючі вогні — явище реально наявне та має наукове пояснення. Нам воно, звісно, не цікаве. Нас бо ж інтересують виключно бісівські сторони тієї історії. Почнемо! 
Блудички дуже поширені у міфології багатьох країн і континентів, не тільки в українській чи слов'янській. Загалом, у нас їх уособлювали з душами померлих дітей і людей в цілому, які загинули не своєю смертю. Від того їхні душі не можуть знайти спокій та приречені блукати землею. Або ж то "цятки крові, залишені на місці злочину". Тому вогники ті часто несуть із собою лихо; заманюють людей у трясовину або блудять подорожніх. 
Люди вірили, що блукачі вогні могли показати дорогу до схованого скарбу. Найчастіше, на жаль, той скарб був проклятим і не міг принести ні користі, ні щастя своєму господарю. 
Вогники легко рухаються за вітром, тому часом можна їх побачити і в досить неочікуваних місцях. Та окрім болота люблять вони ще з'являтися на цвинтарях. Щодо цього в народі немає однієї думки: хтось каже, що ці вогники "бувають на могилках грішних людей", (бо грішні душі "в вогні від гріхів очищуються"); інші ж, навпаки, думають, що "вогні на могилках з'являються тільки добрих людей". От собі самі вирішіть! 
 На вигляд блудички — то такі собі вогники, що можуть мати геть різний колір — від білуватого напівпрозорого, до блакитного та звичного жовтого та помаранчевого кольору вогню. 
Варто нагадати на останок, що не зважаючи на свої моторошні назви, ті вогники все-таки не стовідсотково зло. Може саме вам пощастить і блукаючі вогні вирішать вам допомогти у скруті? Наприклад, покажуть дорогу додому. Або ж ні — і заведуть в трясовину.)
#укр_міф #букбанда #міфологія #блукаючівогні #tatiakoviz

Гарнюня!!!

#ПишиСильно
На перший погляд, книга може розчарувати тих, хто шукає себе в царині Иon-Fiction.
Адже на початку здається, що цей воркбук більше підходить для тих, хто займається художньою прозою.
Для письменників.

Але потім, коли починаєш виконувати перші завдання, стає зрозуміло — це книга, якраз для всіх, хто не знає як почати.
Хто боїться білого листа.

І сюжет, конфлікт персонажів, метафора можна використовувати, наприклад, в рецензіях на художні або
дитячі книжки.
Чи, коли пишеш про життя виданої особистості.

Загалом, якщо дивится уважно, то там є чого повчитися.

А ще дуже сподобалась теорія. Та цитати сучасних українських письменників про письменництво на в кінці кожного розділу.

Як говорив Жадан:
"Адже, що таке за великим рахунком література? Це вміння розставляти всім знайомі слова таким чином, яким їх не розставляв до тебе ніхто інший."
#КнижковийОстрів