Всім вітаннячка! Ми вже встигли трохи начитатися про усяке різне з української міфології. Тож сьогодні пропоную ознайомитися із цитатами й уривками із творів художньої літератури, де так чи інакше згадане щось міфічне.
✨"А за ними увіходить така стара баба,
Така гидка та погана, наче тая жаба.
Те що гидка та погана, то ще й не морока.
Але в баби не хватає ще й одного ока.
Увіходить і нюшить і говорить басом.
– Гість прибув, давно людське м’ясо їла."
🔸Взято із казки «Однооке лихо». Пам'ятаєте ж, хто воно - те Лихо? Те що не буди, поки воно тихе.
✨«… Він бачив перед собою Марічку, але йому дивно, бо він разом з тим знає, що то не Марічка, а нявка. Йшов поруч із нею й боявся пустити Марічку вперед, щоб не побачить криваву дірку ззаду у неї, де видно серце, утробу і все, як се у нявки буває». 🔸Михайло Коцюбинський «Тіні забутих предків» Хто такі мавки ми ще не розповідали, але, гадаю, дещо ви й так про них знаєте. Ці злі духи з української міфології досить популярні.
✨«Побачив він, як вели якогось присадкуватого, кремезного, клишоногого чоловіка. Був він увесь облиплий чорною землею. Довгі повіки звисали йому аж до землі».
🔸Микола Гоголь «Вій». Саме за цим твором більшість із нас і знають про Вія. Це один із найстрашніших представників української демонології.
✨На цьому поки й зупинимось, аби не розпорошувати вашу увагу, адже українська міфологія багата на різні цікаві істоти, і згадок про них в літературі можна знайти безліч. Пишіть нам в коментарі👇, про кого чи про що ви б хотіли прочитати наступної п'ятниці в рубриці #укр_міф. Панди обов'язково підшукають для вас найцікавіше!
#букбанда #міфологія #tatiakoviz
✨"А за ними увіходить така стара баба,
Така гидка та погана, наче тая жаба.
Те що гидка та погана, то ще й не морока.
Але в баби не хватає ще й одного ока.
Увіходить і нюшить і говорить басом.
– Гість прибув, давно людське м’ясо їла."
🔸Взято із казки «Однооке лихо». Пам'ятаєте ж, хто воно - те Лихо? Те що не буди, поки воно тихе.
✨«… Він бачив перед собою Марічку, але йому дивно, бо він разом з тим знає, що то не Марічка, а нявка. Йшов поруч із нею й боявся пустити Марічку вперед, щоб не побачить криваву дірку ззаду у неї, де видно серце, утробу і все, як се у нявки буває». 🔸Михайло Коцюбинський «Тіні забутих предків» Хто такі мавки ми ще не розповідали, але, гадаю, дещо ви й так про них знаєте. Ці злі духи з української міфології досить популярні.
✨«Побачив він, як вели якогось присадкуватого, кремезного, клишоногого чоловіка. Був він увесь облиплий чорною землею. Довгі повіки звисали йому аж до землі».
🔸Микола Гоголь «Вій». Саме за цим твором більшість із нас і знають про Вія. Це один із найстрашніших представників української демонології.
✨На цьому поки й зупинимось, аби не розпорошувати вашу увагу, адже українська міфологія багата на різні цікаві істоти, і згадок про них в літературі можна знайти безліч. Пишіть нам в коментарі👇, про кого чи про що ви б хотіли прочитати наступної п'ятниці в рубриці #укр_міф. Панди обов'язково підшукають для вас найцікавіше!
#букбанда #міфологія #tatiakoviz
Forwarded from 📚Книжковий Химераріум | Айї Неї 📚
Авторське право своїми словами. Суспільне надбання.
Або, коли реально використати твір вільно і без дозволу :)
Сьогодні розглянемо тему суспільного надбання. Я вже згадувала в попередніх дописах, що авторське право (а особливо майнові права) мають строк придатності. Строк яким їх захищає закон.
✅Які це строки:
1. На твір літературний – за життя автора і 70 років після смерті (у 117 країн світу, Бернська конвенція встановила строк – 50 років).
2. На постановки-виконання, фонограми, відеограми, радіоефір – 50 років
3. Винахід (із дати подання заявки) - 20 років
4. Корисна модель - 10 років
5. Промисловий зразок – 15 років
6. Компонування інтегральної мікросхеми (від дати подання заявки) – 10 років
7. Сорт рослин, породу тварин (з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав) – 30 років
8. Торговельну марку (з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку) – 10 років
9. Географічне зазначення – необмежена
10. Комерційну таємницю – необмежена
⚠️ Строки починають рахуватися з 1 січня року, наступного за роком якоїсь події.
⚠️Винятки авторського права:
- Авторське право на твір, вперше випущений у світ після смерті автора, діє протягом 70 років після його випуску.
- Репресований автор і реабілітований посмертно, то строк — починає діяти з 1 січня року, наступного за роком реабілітації.
- Автор працював під час Великої Вітчизняної війни або брав участь у ній, то строк чинності авторських майнових прав збільшується на 4 роки!
✅Що відбувається після спливу названих строків? Твір – об’єкт переходить в публічне - суспільне надбання.
Що таке суспільне надбання? Це вільне використання твору (інформації) без виплати авторської винагороди! Однак з обов’язковим дотриманням немайнових авторських прав (зокрема, обов’язок позначати ім'я автора).
Суспільне надбання (анг. Public domain) складається з усіх творчих об’єктів, на які не поширюються виключні права інтелектуальної власності. Ці права, можливо: втратили чинність, було "відмовлено" у їх виникненні (скажімо при реєстрації сталися критичні помилки), не застосовувалися до об’єктів (наприклад не існувало авторського права взагалі).
Наприклад, твори Вільяма Шекспіра, Людвіга ван Бетховена - були створені до існування авторських прав.
Деякі об'єкти, хоча здаються інтелектуальною власністю – такою не являються. Кулінарні рецепти, комп’ютерні програми створені до 1974 року.
Такий феномен існує ще з часів Римського права (res publicae), пройшов довгий шлях еволюції.
✅Автор може віддати свій твір у публічне надбання за власним бажанням.
⚠️УВАГА! Розміщення твору в Інтернеті не означає передачу його у вільний доступ чи суспільне надбання!!!
Інтернет - то спосіб оприлюднення та публікації твору ;)
✅Якщо автор зберігає за собою певні залишкові права – це не вважається суспільним надбанням. Використання такого твору позначається, як "за ліцензією" або "з дозволу".
⚠️Зверніть увагу!
Оскільки право інтелектуальної власності є локальним — залежать від конкретної країни та її законодавства, твір може бути предметом прав в одній країні, а в іншій бути загальнодоступним. 🤔
Іноді відсутність реєстрації в певній країні, якщо така реєстрація є обов'язковою, породжує статус публічної власності для твору в цій країні.❗
Оцією норкою часто користуються пірати :)
Деякі твори можуть ніколи повністю не перейти у загальнодоступну власність. У Великобританії зберігається авторське право на вічну корону для Версії Біблії, уповноваженого короля Джеймса.
✅Що не є об’єктом авторського права: Математичні формули, рецепти, креативна ідея та новаторське рішення, (зверніть увагу, що не у всіх країнах світу захищається дизайн).
Можливе пролонгація строків захисту твору, якщо є комерційна мета. Наприклад пісня «Happy Birthday to You» «прожила» 122 роки!
А для захисту Міккі Мауса був прийнятий цілий закон ;)
✅Можлива ситуація, коли на твір, що перейшов у суспільне надбання буде поновлено авторське право!
Або, коли реально використати твір вільно і без дозволу :)
Сьогодні розглянемо тему суспільного надбання. Я вже згадувала в попередніх дописах, що авторське право (а особливо майнові права) мають строк придатності. Строк яким їх захищає закон.
✅Які це строки:
1. На твір літературний – за життя автора і 70 років після смерті (у 117 країн світу, Бернська конвенція встановила строк – 50 років).
2. На постановки-виконання, фонограми, відеограми, радіоефір – 50 років
3. Винахід (із дати подання заявки) - 20 років
4. Корисна модель - 10 років
5. Промисловий зразок – 15 років
6. Компонування інтегральної мікросхеми (від дати подання заявки) – 10 років
7. Сорт рослин, породу тварин (з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав) – 30 років
8. Торговельну марку (з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку) – 10 років
9. Географічне зазначення – необмежена
10. Комерційну таємницю – необмежена
⚠️ Строки починають рахуватися з 1 січня року, наступного за роком якоїсь події.
⚠️Винятки авторського права:
- Авторське право на твір, вперше випущений у світ після смерті автора, діє протягом 70 років після його випуску.
- Репресований автор і реабілітований посмертно, то строк — починає діяти з 1 січня року, наступного за роком реабілітації.
- Автор працював під час Великої Вітчизняної війни або брав участь у ній, то строк чинності авторських майнових прав збільшується на 4 роки!
✅Що відбувається після спливу названих строків? Твір – об’єкт переходить в публічне - суспільне надбання.
Що таке суспільне надбання? Це вільне використання твору (інформації) без виплати авторської винагороди! Однак з обов’язковим дотриманням немайнових авторських прав (зокрема, обов’язок позначати ім'я автора).
Суспільне надбання (анг. Public domain) складається з усіх творчих об’єктів, на які не поширюються виключні права інтелектуальної власності. Ці права, можливо: втратили чинність, було "відмовлено" у їх виникненні (скажімо при реєстрації сталися критичні помилки), не застосовувалися до об’єктів (наприклад не існувало авторського права взагалі).
Наприклад, твори Вільяма Шекспіра, Людвіга ван Бетховена - були створені до існування авторських прав.
Деякі об'єкти, хоча здаються інтелектуальною власністю – такою не являються. Кулінарні рецепти, комп’ютерні програми створені до 1974 року.
Такий феномен існує ще з часів Римського права (res publicae), пройшов довгий шлях еволюції.
✅Автор може віддати свій твір у публічне надбання за власним бажанням.
⚠️УВАГА! Розміщення твору в Інтернеті не означає передачу його у вільний доступ чи суспільне надбання!!!
Інтернет - то спосіб оприлюднення та публікації твору ;)
✅Якщо автор зберігає за собою певні залишкові права – це не вважається суспільним надбанням. Використання такого твору позначається, як "за ліцензією" або "з дозволу".
⚠️Зверніть увагу!
Оскільки право інтелектуальної власності є локальним — залежать від конкретної країни та її законодавства, твір може бути предметом прав в одній країні, а в іншій бути загальнодоступним. 🤔
Іноді відсутність реєстрації в певній країні, якщо така реєстрація є обов'язковою, породжує статус публічної власності для твору в цій країні.❗
Оцією норкою часто користуються пірати :)
Деякі твори можуть ніколи повністю не перейти у загальнодоступну власність. У Великобританії зберігається авторське право на вічну корону для Версії Біблії, уповноваженого короля Джеймса.
✅Що не є об’єктом авторського права: Математичні формули, рецепти, креативна ідея та новаторське рішення, (зверніть увагу, що не у всіх країнах світу захищається дизайн).
Можливе пролонгація строків захисту твору, якщо є комерційна мета. Наприклад пісня «Happy Birthday to You» «прожила» 122 роки!
А для захисту Міккі Мауса був прийнятий цілий закон ;)
✅Можлива ситуація, коли на твір, що перейшов у суспільне надбання буде поновлено авторське право!
Forwarded from 📚Книжковий Химераріум | Айї Неї 📚
Тим, хто використовує (публікує) творчість радянських авторів, раджу почитати цю статтю, і переконатися, що ви не порушуєте Закон: https://www.pravda.com.ua/columns/2020/05/13/7251494/
Наприклад,
до 2001 р. твори Михайла Опанасовича Булгакова – перейшли у суспільне надбання.Роман "Майстер і Маргарита"
був опублікований після 1950 р., отже авторське право на твір "Майстер і Маргарита" діє з 2001 р. по 2036 р. (1966 + 70).
✅Найвідоміші літературні твори, які стали доступними для вільного користування у 2019-му році:
• Халіль Джебран, «Пророк» (Kahlil Gibran’s «The Prophet»),
• Вірджинія Вулф, «Кімната Джейкоба» (Virginia Woolf’s «Jacob’s Room»),
• Агата Крісті, «Убивство на полі для гольфу» (Agatha Christie’s «The Murder on the Links»),
• Марсель Пруст, «Полонянка», т. 5 із «У пошуках утраченого часу» (Marcel Proust’s «The Prisoner» («La Prisonnière»), vol. 5 of «In Search of Lost Time»),
• Вільям Карлос Вільямс, «Великий американський роман» (William Carlos Williams’s «The Great American Novel»),
• Герберт Уеллс, «Люди як боги» (H. G. Wells’s «Men Like Gods»),
• Роберт Фрост, «Нью-Гемпшир» (Robert Frost’s «New Hampshire»).
Скоро до вільного користування потраплять твори Ернеста Гемінґвея, Френсіса Скотта Фіцджеральда та інших важливих письменників першої половини XX ст.
✅Хочете ознайомитися із творами у суспільному надбанні, пошукайте тут:
https://publicdomainreview.org/
Музика, що є суспільним надбанням ТУТ:
https://musopen.org/
Книги, що нині перебувають у суспільному надбанні ТУТ:
https://www.gutenberg.org/
#авторськеправо #авторськеправосвоїмисловами
Нащо потрібні твори, що перейшли у суспільне надбання? 🤔
От для цього! Перед вами мій улюблений приклад, як автор створив власний бестселер (його ще й екранізували), запозичивши буквально оригінал, трохи його змінивши, і додавши хайпових зомбаків 🤦🏼♀️
Можна думати, що завгодно про автора, однак - це законно, і як показала практика - читачам сподобалося.
Джейн Остен орублікувада свій роман у 1813 році, звісно, всі відомі строки захисту давно закінчилися.
Сет Грем Сміт скористався ситуацією і видав власний варіант. Для цікавості раджу відкрити дві книги і почитати їх одночасно :) Ви будете здивовані, як багато там запозичень. А парадокс ситуації в тому, що змінивши оригінал, хоча той не захищається, Грем Сміт створив новий твір! А отже авторське право на зомбі - версію належить йому!
Уявіть масштаби можливостей 😁 це ж не нову книгу творити, а взяти вже відому всім школярам класику і додати власний креатив! Швидше, надійніше, і схоже що працює.
Такий вид маніпуляції з твором не є переробкою і не створює похідних творів. Змінений твір - стає автоматично власністю нового автора з єдиним нюансом. Новий автор, має згадувати на книзі ім'я попередника.
Найбільша користь в музиці, що потрапила до суспільного надбання, за неї не сплачується роялті і, звісно, ви можете вільно користуватися.
Наприклад,
до 2001 р. твори Михайла Опанасовича Булгакова – перейшли у суспільне надбання.Роман "Майстер і Маргарита"
був опублікований після 1950 р., отже авторське право на твір "Майстер і Маргарита" діє з 2001 р. по 2036 р. (1966 + 70).
✅Найвідоміші літературні твори, які стали доступними для вільного користування у 2019-му році:
• Халіль Джебран, «Пророк» (Kahlil Gibran’s «The Prophet»),
• Вірджинія Вулф, «Кімната Джейкоба» (Virginia Woolf’s «Jacob’s Room»),
• Агата Крісті, «Убивство на полі для гольфу» (Agatha Christie’s «The Murder on the Links»),
• Марсель Пруст, «Полонянка», т. 5 із «У пошуках утраченого часу» (Marcel Proust’s «The Prisoner» («La Prisonnière»), vol. 5 of «In Search of Lost Time»),
• Вільям Карлос Вільямс, «Великий американський роман» (William Carlos Williams’s «The Great American Novel»),
• Герберт Уеллс, «Люди як боги» (H. G. Wells’s «Men Like Gods»),
• Роберт Фрост, «Нью-Гемпшир» (Robert Frost’s «New Hampshire»).
Скоро до вільного користування потраплять твори Ернеста Гемінґвея, Френсіса Скотта Фіцджеральда та інших важливих письменників першої половини XX ст.
✅Хочете ознайомитися із творами у суспільному надбанні, пошукайте тут:
https://publicdomainreview.org/
Музика, що є суспільним надбанням ТУТ:
https://musopen.org/
Книги, що нині перебувають у суспільному надбанні ТУТ:
https://www.gutenberg.org/
#авторськеправо #авторськеправосвоїмисловами
Нащо потрібні твори, що перейшли у суспільне надбання? 🤔
От для цього! Перед вами мій улюблений приклад, як автор створив власний бестселер (його ще й екранізували), запозичивши буквально оригінал, трохи його змінивши, і додавши хайпових зомбаків 🤦🏼♀️
Можна думати, що завгодно про автора, однак - це законно, і як показала практика - читачам сподобалося.
Джейн Остен орублікувада свій роман у 1813 році, звісно, всі відомі строки захисту давно закінчилися.
Сет Грем Сміт скористався ситуацією і видав власний варіант. Для цікавості раджу відкрити дві книги і почитати їх одночасно :) Ви будете здивовані, як багато там запозичень. А парадокс ситуації в тому, що змінивши оригінал, хоча той не захищається, Грем Сміт створив новий твір! А отже авторське право на зомбі - версію належить йому!
Уявіть масштаби можливостей 😁 це ж не нову книгу творити, а взяти вже відому всім школярам класику і додати власний креатив! Швидше, надійніше, і схоже що працює.
Такий вид маніпуляції з твором не є переробкою і не створює похідних творів. Змінений твір - стає автоматично власністю нового автора з єдиним нюансом. Новий автор, має згадувати на книзі ім'я попередника.
Найбільша користь в музиці, що потрапила до суспільного надбання, за неї не сплачується роялті і, звісно, ви можете вільно користуватися.
Українська правда
Відновлення авторського права на твори радянських авторів: мінне поле для видавців
У 2001 році на твори померлих авторів, які вже перейшли в суспільне надбання і десятки років використовуються вільно, відновили авторське право.
Під минулим постом рубрики #укр_міф ви накидали багато варіантів того, про що буде наступна розповідь (себто сьогоднішня). Ми вирішили не обирати десь із середини, а йти по черзі, тому почнемо із.... упирів.
Отже, упирь, упир, опир — це такі міфологічні істоти, котрі стали прообразами більш сучасних та шляхетних вампірів. Такий собі давній предок. Вони живляться кров'ю, найчастіше людською, хоча тваринна — теж як варіант.
Часто упиря уявляли як мерця, котрий піднявся з могили. А взагалі є досить багато варіантів, хто ж вони і як з'являються.
Наприклад, деякі люди вважали упирів "старшими над відьмами", мовляв, вони — діти чорта та відьми.
А інші вважали, що упирем стає відьма або будь-яка інша людина після смерті, коли в неї всиляється чорт і приводить тіло до руху. Взагалі такою голодною до крові істотою може стати будь-яка людина, яку обвіє степовий вітер.
Своїм зовнішнім виглядом упир може не відрізнятися від звичайних людей або ж відрізнятися кольором обличчя. Іноді упирями вважають дітей (з великою головою, довгими руками й ногами), які можуть передбачати майбутнє.
"Досить часто народна уява поділяє упирів на дві групи: живих та мертвих. Характерними ознаками мертвих упирів є те, що вони мають червоне обличчя, яке у домовині повернуте донизу. Мертвий упир ніколи не розкладається. Живий упир теж має червоне обличчя і дуже міцну статуру, яка потрібна йому для того, щоб на своїй спині носити мертвого упиря. Мертвий без живого не може бути шкідливим, оскільки сам не має здатності ходити." [ із книги П. С. Ефименко. Упыри, из истории народных верований// Українці. — С. 499.]
Оскільки прообразом упиря вважали одного з апостолів — Юду (Іуду), то ці істоти постають в українській демонології як уособлення зла, смерті та біди. Того, що разом із кров'ю забирає життєві сили та несе погибель.
Кажуть, що деякі упирі, так як і багато хто із класичної нечисто сили, може розгулювати по землі до перших півнів, а тоді знову ховаються у свої могили.
Взагалі це дуже цікава та широка тема, може якось пізніше пандочки ще повернуться до кликастих-зубастих і розкажуть про них більше.
#укр_міф #tatia_koviz #упирі #міфологія
Отже, упирь, упир, опир — це такі міфологічні істоти, котрі стали прообразами більш сучасних та шляхетних вампірів. Такий собі давній предок. Вони живляться кров'ю, найчастіше людською, хоча тваринна — теж як варіант.
Часто упиря уявляли як мерця, котрий піднявся з могили. А взагалі є досить багато варіантів, хто ж вони і як з'являються.
Наприклад, деякі люди вважали упирів "старшими над відьмами", мовляв, вони — діти чорта та відьми.
А інші вважали, що упирем стає відьма або будь-яка інша людина після смерті, коли в неї всиляється чорт і приводить тіло до руху. Взагалі такою голодною до крові істотою може стати будь-яка людина, яку обвіє степовий вітер.
Своїм зовнішнім виглядом упир може не відрізнятися від звичайних людей або ж відрізнятися кольором обличчя. Іноді упирями вважають дітей (з великою головою, довгими руками й ногами), які можуть передбачати майбутнє.
"Досить часто народна уява поділяє упирів на дві групи: живих та мертвих. Характерними ознаками мертвих упирів є те, що вони мають червоне обличчя, яке у домовині повернуте донизу. Мертвий упир ніколи не розкладається. Живий упир теж має червоне обличчя і дуже міцну статуру, яка потрібна йому для того, щоб на своїй спині носити мертвого упиря. Мертвий без живого не може бути шкідливим, оскільки сам не має здатності ходити." [ із книги П. С. Ефименко. Упыри, из истории народных верований// Українці. — С. 499.]
Оскільки прообразом упиря вважали одного з апостолів — Юду (Іуду), то ці істоти постають в українській демонології як уособлення зла, смерті та біди. Того, що разом із кров'ю забирає життєві сили та несе погибель.
Кажуть, що деякі упирі, так як і багато хто із класичної нечисто сили, може розгулювати по землі до перших півнів, а тоді знову ховаються у свої могили.
Взагалі це дуже цікава та широка тема, може якось пізніше пандочки ще повернуться до кликастих-зубастих і розкажуть про них більше.
#укр_міф #tatia_koviz #упирі #міфологія
Forwarded from Пломінь
🖼 Днями Лувр закінчив оцифрування своєї колекції творів мистецтва та старожитностей. Відтепер безкоштовно з усіх куточків світу можна помандрувати до незліченних скарбів музею (а їх там, на секунду, 482 тис.).
Помандрувати онлайн-колекціями мистецтва можна і в українські музеї:
— Музей Богдана та Варвари Ханенків (поглянути 👀)
Художнє зібрання українських колекціонерів налічує понад 25000 артефактів, 1000 з яких експонується. Колекція музею включає оригінальні твори живопису Пітера Пауля Рубенса, Джентіле Белліні, Жака-Луї Давіда, Франсуа Буше.
— Одеський художній музей (поглянути 👀)
Колекція музею налічує понад 10 тисяч експонатів. Серед них є твори Марії Приймаченко, Миколи Реріха, Василя Кандинського.
— Миколаївський художній музей ім. В.В. Верещагіна — колекція графіки (поглянути 👀)
Колекція оригінальної графіки нараховує понад вісім тисяч творів. Вона складається з експонатів кінця ХVIII—ХХI століття.
А після всіх цих карантинів плануємо велику мандрівку європейськими художніми музеями.
Помандрувати онлайн-колекціями мистецтва можна і в українські музеї:
— Музей Богдана та Варвари Ханенків (поглянути 👀)
Художнє зібрання українських колекціонерів налічує понад 25000 артефактів, 1000 з яких експонується. Колекція музею включає оригінальні твори живопису Пітера Пауля Рубенса, Джентіле Белліні, Жака-Луї Давіда, Франсуа Буше.
— Одеський художній музей (поглянути 👀)
Колекція музею налічує понад 10 тисяч експонатів. Серед них є твори Марії Приймаченко, Миколи Реріха, Василя Кандинського.
— Миколаївський художній музей ім. В.В. Верещагіна — колекція графіки (поглянути 👀)
Колекція оригінальної графіки нараховує понад вісім тисяч творів. Вона складається з експонатів кінця ХVIII—ХХI століття.
А після всіх цих карантинів плануємо велику мандрівку європейськими художніми музеями.
Forwarded from Litosvita
Сьогодні, 5 квітня, о 19:00 проведемо прямий ефір в Instagram – «Редагування тексту»🔥
Розкажемо про редакторські лайфхаки, які допоможуть усім, хто працює з текстами. А ще – відповімо на всі ваші питання.
Спікерка: Ірина Осадчук — співзасновниця і головна редакторка видавництва Pabulum та кураторка курсів Litosvita.
Долучайтесь до ефіру, будуть приємні бонуси та корисна розмова 👋
Наша сторінка в Instagram
Розкажемо про редакторські лайфхаки, які допоможуть усім, хто працює з текстами. А ще – відповімо на всі ваші питання.
Спікерка: Ірина Осадчук — співзасновниця і головна редакторка видавництва Pabulum та кураторка курсів Litosvita.
Долучайтесь до ефіру, будуть приємні бонуси та корисна розмова 👋
Наша сторінка в Instagram
Ймення у цієї істоти досить красномовне — не важко здогадатися, яка в неї особливість.
Двоєдушник — персонаж української міфології, чи часом навіть демонології. Всередині нього уживається дві душі: людська та демонічна. Істота, котра балансує між добром та злом. Іноді йшлося про людину, яка має в собі два серця.
Двоєдушником могли бути незалежно від статі. Цікаво, що в різних версіях двоєдушник — це абсолютно окремий персонаж, або — така собі загальна назва багатьох інших — наприклад, відьом чи чаклунів, які вміють перевертатись на звірів, вовкулак, босоркань. Останні, до речі, дуже колоритні персонажі, про яких далеко не всі знають (так називали відьом або чаклунів із рисами вампірів).
Що могли двоєдушники? Вони володіли силою відгонити град, зливи й вести хмари в потрібному напрямку. Друга, демонічна душа покидала тіло людини тоді, коли вона спала, полювала на людей і пила їхню кров. Після смерті людська душа відлітала в інший світ, а та, що зла й не добра, нікуди не зникала. Залишалася в тілі небіжчика і підіймала його з могили. Нічого не нагадує? О так, ми повертаємося до попередньої теми нашої рубрики. Це одна із версій, як з'являлися упирі. Двоєдушники, котрим демонічна душа не дає спокою після смерті та прагне крові. При всіх злодіяннях демонічної частинки такої людини світла, світла душа могла бути цілком хорошою. Двоєдушник, коли не спав, міг бути цілком пристойною людиною.
Подібно відьмам, двоєдушником можна було народитися і стати. Природженими чаклунами-двоєдушниками могли бути позашлюбні в четвертому поколінні діти (народжена поза шлюбом дівка родить дівку, ця друга приносить третю, народжений від третьої позашлюбний хлопчик стає чаклуном, а дівчинка — відьмою). Двоєдушник також міг стати старшим над усіма відьмами та чаклунами в околиці.
Неоднозначність цього персонажу робить його надзвичайно розмаїтим та цікавим, оскільки в який бік не глянь — він має спорідненість то з відьмами, то з упирями, то з ще котрою нечистою силою.
..
До речі про ту таку цікаву босорканю. У співачки Аліни Паш є дуже колоритна пісня з такою назвою, раджу послухати.
Alina Pash - BOSORKANYA
.
#укр_міф #букбанда #tatiakoviz
Двоєдушник — персонаж української міфології, чи часом навіть демонології. Всередині нього уживається дві душі: людська та демонічна. Істота, котра балансує між добром та злом. Іноді йшлося про людину, яка має в собі два серця.
Двоєдушником могли бути незалежно від статі. Цікаво, що в різних версіях двоєдушник — це абсолютно окремий персонаж, або — така собі загальна назва багатьох інших — наприклад, відьом чи чаклунів, які вміють перевертатись на звірів, вовкулак, босоркань. Останні, до речі, дуже колоритні персонажі, про яких далеко не всі знають (так називали відьом або чаклунів із рисами вампірів).
Що могли двоєдушники? Вони володіли силою відгонити град, зливи й вести хмари в потрібному напрямку. Друга, демонічна душа покидала тіло людини тоді, коли вона спала, полювала на людей і пила їхню кров. Після смерті людська душа відлітала в інший світ, а та, що зла й не добра, нікуди не зникала. Залишалася в тілі небіжчика і підіймала його з могили. Нічого не нагадує? О так, ми повертаємося до попередньої теми нашої рубрики. Це одна із версій, як з'являлися упирі. Двоєдушники, котрим демонічна душа не дає спокою після смерті та прагне крові. При всіх злодіяннях демонічної частинки такої людини світла, світла душа могла бути цілком хорошою. Двоєдушник, коли не спав, міг бути цілком пристойною людиною.
Подібно відьмам, двоєдушником можна було народитися і стати. Природженими чаклунами-двоєдушниками могли бути позашлюбні в четвертому поколінні діти (народжена поза шлюбом дівка родить дівку, ця друга приносить третю, народжений від третьої позашлюбний хлопчик стає чаклуном, а дівчинка — відьмою). Двоєдушник також міг стати старшим над усіма відьмами та чаклунами в околиці.
Неоднозначність цього персонажу робить його надзвичайно розмаїтим та цікавим, оскільки в який бік не глянь — він має спорідненість то з відьмами, то з упирями, то з ще котрою нечистою силою.
..
До речі про ту таку цікаву босорканю. У співачки Аліни Паш є дуже колоритна пісня з такою назвою, раджу послухати.
Alina Pash - BOSORKANYA
.
#укр_міф #букбанда #tatiakoviz
Просили ви про потерчат, а панди все пам'ятають! От, дійшла черга і до них.
Потерча (потерчук, страдча) — істота з української міфології, дитина, яка померла не хрещеною. Вже із цього визначення можна зробити висновок, що про існування таких демонічних істот стало відомо після хрещення Русі. Тут варто оминути багато всього цікавого про потерчат (ми повернемось до цього) та відразу розповісти про обряд, яким можна було врятувати душу такої дитини й про його зв'язок зі старовинними міфами про створення світу. Коли потерча з'являлося перед людиною, треба було кинути шмат якоїсь тканини, хустку чи рушник (як крижмо для хрещення) та сказати: — «Іван та Марія! Хрещу тебе в ім'я Отця, Сина і Святого Духа. Амінь».
Річ у тому, що давати імена неспокійним душам, які тривожать живих, справді значно давніший звичай. Він походить від міфології про сотворення світу — коли створення будь-чого у всесвіті починалося з того, що йому давали ім'я. Саме з моменту, коли хтось або щось було назване — воно починало існувати. Дати ім'я означало дати життя.
Це вельми цікаве судження, варте того, аби його обдумати.
А тепер розкажу вам цікавинки про потерчат. Ми з'ясували вже, що це мертві дітки. Часто ті, хто помирав до семи років і — не хрещеними. Така душа не могла полетіти на небеса. Якщо протягом семи років од смерті такій дитині ніхто не дасть ім'я (тим обрядом, який ми вже розглянули), то її душа потрапляє до нечистої сили. А якщо "хрещення" відбудеться, то вона стає янголом.
Таких малят часто крадуть русалки, і вони стають русалками-семилітками. Володіють особливою здібність ладно загадувати та розгадувати загадки.
Злі духи мучать вкрадених немовлят, і тільки на Зелені свята вони вільні від тортур. Тому в Лубенському повіті на Полтавщині жінки, які поховали нехрещених малюків, збирали колись на Русалчин Великдень (четвер на Троїцькому тижні) всіх дітей із вулиці та пригощали їх. А на Поділлі під час архаїчного обряду «гоніння шуляка» жінки поминали своїх померлих, особливо нехрещених, дітей. Існувало вірування, згідно з яким на Зелені свята вони з'являлися «мавками», «нявками», «гречухами» й лякали всіх своєю непередбачуваною поведінкою.
В Україні розповідали також, що душа потерчати переходить у пугача або лелеку. По семи роках після смерті потерча, так ніким і не охрещене, стає пугачем. На Поділлі гадали, що саме тому пугач здебільшого живе на гробовищі і кричить: «По-хо-вав».
Цікавезний персонаж міфології, чи не так? Є ще дуже багато інформації про обряди, якими користувалися українці, аби заспокоїти потерчат і про те, якими саме вони уявлялися. Аби не втомлювати вас надто великим об'ємом тексту, наступної п'ятниці ми зробимо другу частину #укр_міф про потерчат, де розкажемо більше цікавинок про них.
#tatia_koviz #букбанда #міфологія
Потерча (потерчук, страдча) — істота з української міфології, дитина, яка померла не хрещеною. Вже із цього визначення можна зробити висновок, що про існування таких демонічних істот стало відомо після хрещення Русі. Тут варто оминути багато всього цікавого про потерчат (ми повернемось до цього) та відразу розповісти про обряд, яким можна було врятувати душу такої дитини й про його зв'язок зі старовинними міфами про створення світу. Коли потерча з'являлося перед людиною, треба було кинути шмат якоїсь тканини, хустку чи рушник (як крижмо для хрещення) та сказати: — «Іван та Марія! Хрещу тебе в ім'я Отця, Сина і Святого Духа. Амінь».
Річ у тому, що давати імена неспокійним душам, які тривожать живих, справді значно давніший звичай. Він походить від міфології про сотворення світу — коли створення будь-чого у всесвіті починалося з того, що йому давали ім'я. Саме з моменту, коли хтось або щось було назване — воно починало існувати. Дати ім'я означало дати життя.
Це вельми цікаве судження, варте того, аби його обдумати.
А тепер розкажу вам цікавинки про потерчат. Ми з'ясували вже, що це мертві дітки. Часто ті, хто помирав до семи років і — не хрещеними. Така душа не могла полетіти на небеса. Якщо протягом семи років од смерті такій дитині ніхто не дасть ім'я (тим обрядом, який ми вже розглянули), то її душа потрапляє до нечистої сили. А якщо "хрещення" відбудеться, то вона стає янголом.
Таких малят часто крадуть русалки, і вони стають русалками-семилітками. Володіють особливою здібність ладно загадувати та розгадувати загадки.
Злі духи мучать вкрадених немовлят, і тільки на Зелені свята вони вільні від тортур. Тому в Лубенському повіті на Полтавщині жінки, які поховали нехрещених малюків, збирали колись на Русалчин Великдень (четвер на Троїцькому тижні) всіх дітей із вулиці та пригощали їх. А на Поділлі під час архаїчного обряду «гоніння шуляка» жінки поминали своїх померлих, особливо нехрещених, дітей. Існувало вірування, згідно з яким на Зелені свята вони з'являлися «мавками», «нявками», «гречухами» й лякали всіх своєю непередбачуваною поведінкою.
В Україні розповідали також, що душа потерчати переходить у пугача або лелеку. По семи роках після смерті потерча, так ніким і не охрещене, стає пугачем. На Поділлі гадали, що саме тому пугач здебільшого живе на гробовищі і кричить: «По-хо-вав».
Цікавезний персонаж міфології, чи не так? Є ще дуже багато інформації про обряди, якими користувалися українці, аби заспокоїти потерчат і про те, якими саме вони уявлялися. Аби не втомлювати вас надто великим об'ємом тексту, наступної п'ятниці ми зробимо другу частину #укр_міф про потерчат, де розкажемо більше цікавинок про них.
#tatia_koviz #букбанда #міфологія