Просто для розуміння.
В нас у 2022-2023 добре почистили російську агентуру.

І ми зараз дуже переоцінюємо розвід можливості росіян. Так, їхні агенти тут є, як і щирі любителі раші, але не так багато як було до 2022 і не так глибоко інтегровані.

Їм реально важко навіть прильоти встановлювати, поки ми самі не напишемо куди прилетіло.

Росіяни дійсно працюють по нашим відкритим джерелам.
Дійсно сидять декілька управлінь в різних відомствах і цілий день все вивчають у наших соцмережах і ЗМІ. Більше того, читають мовою оригіналу - без гуглперекладача, бо вони вже давно набрали на роботу наших зрадників.

Аргумент - що росіяни і без нас все знають - хибний. Без нас і без нашої публічної активності вони багато чого не знають.

В них якість кадрів залишає бажати кращого. Тому вони пасуться навіть на наших висновках про наш же фронт і ситуацію в армії і подають їх там у звітах за свої.

Опублікований росіянами меморандум - це пропущений хід.

Перемовини воюючих сторін це не “win-win”, як у бізнесі, це шахи - у яких можлива нічия, а можливий і виграш/програш - це вже як сторони будуть грати.

І ніхто не знає наперед чим зрештою поступиться і чим перемовини завершаться, але це може бути для обох сторін вихід з глухого кута війни.

Проблема лише в тому, що ми граємо у ♟️шахи, а росія і Трамп в 🃏карти.

Сьогодні вперше, ми їх спонукали грати в шахи і почати серйозну розмову, а не терпіти путінське шулерство та імітацію процесу.

З точки зору перемовної стратегії Украіна спробувала завести перемовини у конструктив та вирівняти силові позиції - à la guerre comme à la guerre.
Крім того делегацію України очолює кримський татарин, а це сильний меседж, який весь світ розуміє без слів.

Втім, росіяни знову приїхали з крапленими картами 🃏… і старою шарманкою.
Але на цей раз це гарна новина.

Це означає, що в них немає після вчорашнього варіантів, який має бути їх наступний хід. Тому вони його за великим рахунком сьогодні пропустили.

Опублікований меморандум - це пропущений хід. Вони цією картою давно вже зіграли.

Це не означає, що вони нічого не вигадають, думаю над цим зараз працює все путінське оточення і він особисто.

Але ми отримали хороший момент для наступного кроку.

Трохи поясню що таке КОС (Командування об’єднаних сил) командувати яким вчора призначили Драпатого.

Історія цікава 😌 – дочитайте.

Йдеться про натовську модель управління військами. В НАТО є чіткий розподіл повноважень - одні органи військового управління займаються підготовкою військ до бойових дій (приміром Сухопутні війська), інші – застосуванням військ, тобто воюють (приміром ОСУВ, КОС).

У нас раніше не розділяли ці повноваження
і покладали все на види військ, а також в армії не було органу військового управління, який під час війни приймає угруповання військ і воює.

Зараз у нас такий орган є – це Командування об’єднаних сил.

Створювали це командування ☝️двічі.
У 2007 і 2015.
Обидва рази це робив Сирський:
- у 2007 брав безпосередню участь у створені та був призначений начальником штабу Об’єднаного оперативного командування (тоді КОС так називався). Створювали цей новий орган військового управління за натовськими процедурами і це, власне, і був праобраз нинішніх ЗСУ;
- У 2015 створював Об’єднаний оперативний штаб (одна з назв КОС)з нуля і по суті був його першим керівником, адже посади командувача тоді не створили, тому начальник штабу був найвищою посадою.

У 2007 це був один із кроків переходу ЗСУ на стандарти НАТО. Об’єднаний оперативний штаб вже тоді функціонував за принципами і стандартами НАТО та використовував натовські процедури у плануванні і проведенні операцій.

Втім, коли до влади прийшов Янукович почалось чергове скорочення збройних сил та повернення до старої системи. Напрацювання щодо переходу на стандарти НАТО були планомірно знищені та розформовані всі новостворені командування, в тому числі і Об’єднане оперативне командування.

Таким чином у 2014 році війну ми зустріли БЕЗ органу управління, який повинен командувати обороною у разі вчинення агресії проти України. Він 3 роки як був розформований, тож довелось у 2015 створювати його вдруге, коли зрозуміли, що відсутність належної системи управління військами ослаблює наші і без того скромні спроможності.

Формування Об’єднаного оперативного штабу (назва нинішнього КОС) доручили Сирському, як людині яка вже результативно створювала такий штаб і керувала ним.

Пізніше, у 2018, коли був змінений формат операції з АТО на ООС, був змінений і формат штабу з Об’єднаного оперативного штабу на Командування об’єднаних сил (КОС), як він власне дотепер і називається. Та був призначений командувач.

На жаль, у 2022 році Командування об’єднаних сил не впоралось з усіма задачами і викликами повномасштабного вторгнення та було перекинуто з найгарячіших напрямків на північ, коли вже там бойових дій фактично не було.

Коли Сирський став Головкомом, він повернув КОС з другорядного напрямку керувати військами на найбільш відповідальній ділянці фронту.

Командування об‘єднаних сил нарешті функціонує за призначенням, а реаліі війни відточують формулу його найкращого застосування.

Щиро бажаю Михайлу Васильовичу Драпатому успіху.

росіяни скоро помстяться

Після наших крутих спецоперацій і влучань у російські військові об‘єкти завжди починається хвиля пророцтв - що скоро росіяни помстяться.

Але річ у тім, що ракетні атаки і знищення наших цивільних та військових об‘єктів росіяни здійснюють незалежно ні від чого.

Вони з нами воюють і їхня задача захопити всю Україну хай навіть у виді тотальної руїни.

Тому чим більше ми їх ослабимо тим менше шкоди вони нам завдадуть.

В нас дуже не дооцінені щоденні досягнення сил оборони у знищенні ворога.

За останній рік в рази збільшилась кількість вбитих і поранених ворогів, кількість знищеної техніки та озброєння, складів зброї, оборонних виробничих потужностей росіян ….

Якби не це знищення, що суттєво зменшує їх наступальний потенціал, - ми б уже втратили половину території держави.

"Угорці не хочуть гинути за Україну", - каже Орбан.

Просто Орбану не доповіли.

Наразі в Збройних силах України служать близько 400 угорці у складі 12 бригад.
На жаль, серед військовослужбовців угорської національності є і загиблі, більше 30 осіб.

Навіть якщо Орбан розділяє угорців за країною громадянства і місцем проживання, то віддати шану загиблим варто було б.

Вже мільйон вбитих і поранених загарбників. Наша армія за час повномасштабного вторгнення знищила ворогів більше власної чисельності.

А тепер уявіть, що цей мільйон - не вбиті і не поранені… а зайшли у глиб нашої території.

Результат сил оборони вимірюється не лише кілометрами, а й знищеним наступальним потенціалом ворога - вбитими, пораненими, знищеною технікою, озброєнням, військовими об‘єктами.

Ціна російської агресії - мільйон вбитих і поранених росіян.

Путін буде битись до кінця, бо нинішня війна - це питання не тільки існування України.

Він затяг росію у ситуацію, коли від війни тепер залежить існування його імперіі.

Як не парадоксально, війна - це єдине що зараз цементує росію від розпаду.
А програш неминуче запустить відцентровий рух.

✔️UPD це про те, що потрібно продовжувати боротьбу і захід мусить нам допомогти зупинити путіна силою. Бо інакше вони наступні.

"Більшість армій НАТО не відповідають українським стандартам бойової ефективності", - генерал армії США у відставці Бен Ходжес

Україна також розвинула передову систему протиповітряної оборони, яка об'єднує дані про ракети, дрони та винищувачі. На думку Ходжеса НАТО варто вчитися і в цьому напрямку.

Генерал також відзначив успіх України в Чорному морі. "Вони показали всьому світу, що можна перемогти регулярний флот без своїх капітальних кораблів"

Історія з Назарієм Гусаковим повинна була статись, бо вже накопичилась критична маса зловживань на зборах і десь воно мало вистрілити.

«Назарій» як явище є природним наслідком безпрецедентно великої кількості зборів.
Шахрайство завжди паразитує на темах, де можна збагатитись зловживаючи довірою. Шахраї вміють цю довіру викликати - це їх фах, а часто і їх вроджений талант.

І ще - там, де починаються потоки зборів і немає адекватного обліку та публічного звіту, завжди виникає спокуса трошки вкрасти. Або не трошки.

Таких історій великих і маленьких з 2014 багато. Верніше з 2013, коли ще почались перші збори на допомогу Майдану.

Але саме ця історія нарешті, я сподіваюсь, відсіче шахраїв від зборів, бо люди почнуть хоч якось перевіряти інформацію. Можливо з’являться організації, які будуть цим займатись. Знаю, що раніше такі були - які перевіряли фонди на порядність. Зараз треба перевіряти не лише фонди.

Я сама потрапляла у такі пастки шахраїв, коли вірила і давала гроші, бо бувають такі історіі, що на думку не спаде перевірити чи засумніватись. Настільки вони переконливі.

Я не думаю, що цей випадок зменшить донати на фронт.
Просто шахраям стане складніше тепер.
Дуже на це сподіваюсь.

Хвіст крутить собакою

Саме така асоціація в мене виникає коли я читаю статті в іноземній пресі про нашу війну і політику. Маю на увазі статті, висновки у яких ґрунтуються на розповідях якихось дуже таємних джерел у Генштабі, в Міноборони, в офісі президента, в парламенті чи ще десь там.
Наші «таємні джерела» навчились вирішувати свої особисті стосунки через іноземну пресу. В якій іноді читаю просто якусь фантастику про війну і політику в Україні.

Через нашу пресу це складно зробити, бо наші журналісти добре знають «хто кому Рабінович» і хто проти кого і навіщо готовий «щиро говорити» і бути експертом. Тому у матеріалі часто зазначають джерела «наближені до….». І це вже певна чесність по відношенню до незайманої у цих інтригах свідомості читача.

А от західні журналісти більшою мірою цих нюансів не знають і наші «таємні джерела» їм видаються об‘єктивними, особливо якщо людина працює чи працювала у державному секторі.

З 2022 року якої тільки брехні від наших «таємних джерел» я не читала в іноземних матеріалах щодо питань, про які достаменно знаю.
Зазвичай, я навіть розумію хто міг таке сказати і навіщо.

Знаю, що деякі «таємні джерела» навмисно виходять на західну пресу, щоб тут цю статтю потім показати комусь на кого вона повинна вплинути. І це геть не європейська і не американська аудиторія.
А хтось використовує західні видання як «останню інстанцію» своєі правоти у звичайній конкурентній боротьбі з кимось в Україні.

Прикладів можу багато навести. Особливо матеріали про те - як, коли і чому приймались певні важливі рішення.
Я майже не зустрічала коментарів «таємних джерел» на цю тему, які б відповідали дійсності. Може воно під час війни і добре.
Колись зберу ці приклади в єдиний кейс.

Що тут скажеш. Прикро, що так відбувається. Я не можу, звісно, щось радити іноземним журналістам. Хіба побажати.
Знаю, що в нас є дуже відповідальні і фахові фіксери. Я би навіть їх назвала співавторами іноземних матеріалів - їх рука і мізки завжди відчуваються. От бажаю таких всім, хто пише або знімає про Україну.

А от читачам можу порадити - якщо ви в іноземному тексті про Україну зустрічаєте «таємне українське джерело», то врахуйте, що за цими словами може стояти хто завгодно з якими завгодно власними інтересами.

12-денна війна - найкращий кейс сутності сучасних комунікацій.

Колись військові дії супроводжувались інформаційними компаніями. А тепер інформаційні компанії супроводжуються військовими діями.

Іран святкує перемогу.
Ізраїль святкує перемогу.
США стали great again.

Я Конституцію розглядаю крізь призму своєї професії - юриста.
З одного боку вона має найвищу юридичну силу, з іншого - це не Біблія, яку не можна удосконалити чи змінити.

Конституція - це теж закон, який теж пишеться спочатку життям, а потім літерами.

З правової точки зору наша Конституція в ряду кращих в демократичному світі - і це не пафос.
Але є два нюанси.

Перший - Конституція в нас хороша, якщо дотримуватись ії норм. На жаль, цього немає.

Другий - неможливо все передбачити нормами права. Життя має такі сценарії, які наперед не пропишеш. Тому є механізм внесення змін навіть у Конституцію. Ним треба користуватись.

Ну от скажімо, втеча Януковича. Досі немає норм у Конституції, які б зазначали, що у такому разі робити.

Війна. Звісно війна показала неготовність законодавства в цілому, і Конституції зокрема. Є норми які в законодавстві треба змінювати.

Тож, сьогоднішній день як раз привід нагадати про це парламентарям.

В Україні була Конституція в числі перших країн Європи ще у 1710 році. Загальновідома як «Конституція Пилипа Орлика» (Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького)

Уявіть собі, що вже тоді Конституція:
➖передбачала поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову;
➖гарантувала права і свободи козаків, включаючи свободу віросповідання та захист власності;
➖ врегульовувала відносини з іншими державами.

Наша Конституція є історичною пам'яткою української та європейської політичної думки.

Нам українцям є чим пишатись.
Це насамперед глибоко укорінена у нашій свідомості культура демократії.

Одним з проявів такої культури є правова культура. В тому числі культура конституціоналізму, яка у нас давніша ніж чимало сучасних держав.

І якби не сотні років російської окупації та, як наслідок, вкорінення їхньої мокшанської культури у державні процеси, то сьогодні б ми були флагманом демократії.

Втім, так і буде.
Бо ми є, ми інші і ми обов’язково вистоїмо.