Як інформацією з вашої сторінки у соцмережі можуть скористатись проти вас? Навіть якщо це просто пости про тварин.

Ось вам красномовний приклад. Щоб відшукати свою жертву 18-річну дівчину Крістофер Данневінг скористався фейсбуком.

Він ретельно вивчив профіль Нони до того, як звернутись до неї. Дівчина часто на своїй сторінці розміщувала пости про любов до тварин. Саме це підказало злочинцю, як можна вмовити дівчину зустрітись з ним.

Він створив сторінку з фейковим ім'ям. Зробив запит на дружбу і за де який час вони з Ноною вже вели активну переписку про допомогу тваринам. Так злочинець здобув довіру дівчини.

Незабаром він повідомив Ноні, що у благодійному фонді, який опікується покинутими тваринами, з''явилась вакансія і вона ідеально для неї підходить. Дівчина погодилась зустрітись для розмови, а Крістофер одразу запропонував показати притулок тварин за містом. Саме там, на занедбаній околиці, Данневінг згвалтував та вбив дівчину.

Злочинність - це великий бізнес. ООН вважає, що транснаціональна організована злочинність приносить злочинцям більше 2 трильйонів доларів на рік. Це - торгівля наркотиками, крадіжки інтелектуальної власності, торгівля людьми, дитяча порнографія(доросла лише у нас злочин, в цивілізованих країнах вона не заборонена), викрадення особистих даних, кіберзлочини, торгівля людьми, підробка товарів. Загалом, організована злрчинність створює 15-20% світового ВВП.

Зараз розкажу вам про вражаючу айтішнозлочинну історію, яка завершилась кримінальним розслідуванням силами ЄС та США, але серце та мозок цієї історії знаходились в Києві.

Почитайте, можливо і ви були жертвою цього кібершахрайства. Українські айтішніки чи не найкращі в світі. Але у сфері IT-технологій сьогодні вчиняється найбільше злочинів і виноситься найменше вироків, тому спокуса величезна. А отже українські айтішники скрізь на перших місцях – і в легальній частині бізнесу, і в злочинній.

Уродженець Індії та швейцарець заснували компанію «Innovative Marketing», зареєстрували її в Белізі (офшор), а головний офіс розмістили в Києві на Північно-Сирецькій, 160 – займали три поверхи офісної будівлі. Бо в Києві вдосталь висококваліфікованих айтішників, які готові працювати за відносно невеликі гроші.

Стартап розробляв та продавав АНТИВІРУС нового класу та програмне забезпечення в галузі комп’ютерної безпеки.
Маркетингова стратегія була вдалою і лише за 2009 рік офіс в Києві обробив 4,5 мільйони замовлень та отримав 180 млн доларів прибутку. За три роки роботи в Києві «Innovative Marketing» продала програмного забезпечення на 500 мільйонів доларів. Компанія налічувала більше 600 співробітників, мала клієнтів з 60 країн та міжнародний кол-центр. Компанія мала сторінки у всіх соцмережах,

А тепер найцікавіше.

Типовий сценарій був таким: Коли користувач сидів за своїм комп’ютером, скажімо у Фейсбуці, раптово у центрі екрана з’являлось загрозливе повідомлення «Увага! Виявлено небезпечний вірус». Одночасно з динаміків комп’ютера лунав сигнал. Через деякий час на екрані з’являлось повідомлення про кількість та ступінь небезпечних вірусів та попередження, що це може призвести до втрати даних. Також на екрані з’являлась іконка «видалити загрозу» і більшість людей автоматично та підсвідомо на неї тиснули. І от тут вони потрапляли на сайт «Innovative Marketing», який пропонував усього за 49 доларів антивірусну програму, яка вирішить проблему, що вас спіткала. Хто не тиснув кнопку «видалити загрозу» просто мав заблокований комп’ютер і нічого не можна було вдіяти. 49 доларів – це був єдиний шлях розблокувати комп’ютер.

Як показало потім розслідування, це був злочинна шкідлива програма з залякуванням та фальшивими антивірусами, які рятували від фальшивих вірусів. Компанія створювала фальшиві загрози і за ваші гроші з ними вправлялась. Насправді, в комп’ютерах людей, які платили 49 доларів за антивірус, вірусів не було. А дані банківських карток обманутих людей, з яких вони ці 49 доларів платили, вдалий стартап с офісом в Києві продали на чорному ринку даних.

Врешті, люди в різних країнах почали звертатись до правоохоронців. І шахраї були викриті. Виявилось, велика компанія з гарним офісом, міжнародним кол-центром, семінарами та тренінгами для співробітників, тімбілдінгом – була просто прикриттям організованої куберзлочинності. Це була одна з найприбутковіших кібер афер в світі.

Ну і вишенька на торті:

Україну засновники обрали не лише через дешеву робочу айтісилу, а й через лояльну до грошовитих злочинців правоохоронну систему. Ім вдалось декілька років спокійно працювати та непомітно виїхати у невідомому напрямі. Попри те, що засновників шукають ФБР та Інтерпол, їх не можуть знайти.

Відомі технологічні гіганти "Apple", "Google", "HP" - давно відкрили дочірні компанії в офшорних зонах по всьому світу. Так би мовити легальний обхід жорсткої податкової системи та гарний заробіток для різних мікроостровних держав. Але так заробляти не соромляться й великі цивілізовані держави, як от Ірландія. Саме на цих послугах вони заробляли гроші, аби обігнати свого агресора Великобританію. І, треба сказати, успішно обігнали. Сьогодні рівень життя в Ірландії вищий ніж у Великобританії.

Так от, злочин - це лише те діяння, яке записано в законі як злочин. А слова і літери, як відомо, дуже просто рухати, переписувати, вилучати з тексту. Відтак, те, що очевидно виглядає як злочин, насправді може бути абсолютно законним, бо комусь вигідно не вписувати це у кримінальний кодекс.

Тут непоміченою пройшла цікава новина:
8 квітня Уряд на виконання Указу Президента України від 31 січня 2020 р. № 32 “Про надання гуманітарної допомоги Республіці Албанія” наказав виділити Міністерству закордонних справ 10 млн. гривень для надання гуманітарної допомоги Республіці Албанія.

Може, це і справді просто допомога, а не вирішення чиїхось особистих фінансових питань. Але, не можу пройти повз і не викласти тут цікаву кримінологічну інформацію про Албанію - все ж таки центр європейської злочинності.

За даними Єрополу, та французьких кримінологів - Албанія - це одна з найбільш криміналізованих держав Європи. Фахівці розглядають Албанію спільно з Косово - як албанський злочинний субрегіон.

Ще у 2010 ООН у звіті Crime and Instability про цей регіон і його феномен було написано так: цілі країни та субрегіони дестабілізуються під впливом організованої злочинності та мають міжнародний вплив.
Карта косівського конфлікту співпадає з картою крупних злочинних трафіків і кримінальних ринків. Зона воєнних дій у регіоні - це територія народження транзиту крупних кримінальних потоків - наркотики, зброя, сировина, торгівля людьми, контрабанда.
Регіон Албанія-Косово - відносять до одного кримінального субрегіону, тому що він контролюється Албанською організованою злочинністю.

За даними Інтерпола існував зв"язок між політичним/військовим утворенням Косово і албанською організованою злочинністю.

Свого часу Армія звільнення Косова була зрощена з кримінальним світом, бо командири Армії були главами албанських банд. Ця Армія не була реальною воєнною силою, підтримувалась Албанією та її спецслужбою. Главам кримінальних банд, замаскованих під політичних діячів, вдалось створити свою державу, яка стала кримінальним центром Європи. Про це було сказано в ПАРЄ, 2010 швейцарецем Діком Марті.

Так от, що таке сьогодні албанський кримінальний субрегіон і Албанія, якій ми відправляємо гуманітарну допомогу з резервного фонду:

- це чи не найбільший в Європі центр відмивання брудних грошей організованої злочинності. Власне, для цього Албанією і підтримується "сіра зона політичної нестабільності - Косово"(як її називають французькі кримінологи).
- албанська мафія (за заявою Управління по бортьбі з наркотиками США) є ключовим торговцем східного героїнового трафіку, приблизно 40% якого потрапляє в США.
- албанський регіон сьогодні забезпечує один з найбільших у ЄС кримінальний трафік зброї, торгівлі людьми, наркотрафік, контрабанду.

Сучасна злочинність здатна змінювати суспільства: їх політичну діяльність, економічну, фінансові ринги, суспільні відносини.

Деякі держави кардинально змінюються під впливом організованої злочинності.

Ми не можемо сьогодні розділяти історію злочинності і політику, економіку, міжнародні відносини.

Французький геополітик Франсуа Тюаль ставить питання так - чи можуть великі кримінальні організації поглинути державу? Можуть. І наводить приклад Афганістану, Колумбії, Сомалі.

Злочинність сьогодні є не лише проблемою судів і правоохоронних органів. Сьогодні це проблема політична. І нашу планету можна сміливо називати планетою злочинності.

Так, за зовні політичними процесами нерідко стоять інтереси та активність злочинних організацій. Скажімо, війна може тривати роками лише тому, що неконтрольовану частину кордону використовують для злочинного транзиту наркотиків, зброї тощо.

За, так званими, зонами нестабільності - де немає війни і немає миру - також нерідко стоїть організована злочинність.

І схематично це може виглядати навіть як "асоціація підприємств певної галузі". Тобто декілька транснаціональних злочинних організації можуть лобіювати на рівні політичних рішень і підтримувати такі зони нестабільності як, скажімо, Косово.

Чи варто боятись сепаратизму на заході України? Прикордонні з Угорщиною території дедалі частіше
стають епіцентром новин. От зараз всі обговорюють як депутати на Закарпатті заспівали гімн Угорщини.
Не варто порівнювати цю ситуацію з україно-російськими відносинами. Це інша, хоч і не менш складна історія. Попри
те, що Угорщина, як і Росія, ностальгує за втратою імперської величі, вона все ж таки член ЄС та НАТО, а отже має певні зобов"язання. Не дотримання цих зобов"язань можуть стати фатальними для Угорщини.
Просто для порівняння - збройні сили Угорщини 29 тис. осіб, України - 204 тис, Росія - 1 млн. 902 тис.(цифри з відкритих джерел).
Тому, першою серед загроз національній безпеці України з боку Угорщини є вплив та втручання у нашу політику, бо це реально зробити силами Угорщини без конфронтації з ЄС та НАТО. Ризики сепаратизму та військового втручання теж не варто виключати, але для їх реалізації потрібні додаткові зовнішньополітичні фактори.
Станом на сьогодні політики Угорщини використовують Україну для вирішення своїх внутрішньополітичних задач, а також створюють собі осередок для впливу на українську політику. Тобто за наш рахунок хочуть стати впливовішими.
Варто сказати, що цим займається не лише Угорщина. Довелось мені якось бути запрошеною на міжнародну англомовну
конференцію в Ужгороді «Транскультурні контактні зони в Україні: кордони, конфлікти та множинні ідентичності». Фінансував цей захід швейцарський університет на базі якого досліджують український регіоналізм часто мізками наших же громадян, які виїхали туди працювати.
Я зараз добираю слова, щоб коректно висловитись про суть і результати їхніх досліджень та виступів, які я там почула від європейських дослідників і українців, які тепер досліджують Україну в європейських наукових закладах. За декілька днів конференції залишався осад, що України немає, є якісь фрагменти, не пов"язані між собою ніяк. Це були висновки геть далекі від українських реалій. І от всі ці європейські вчені уми, які в себе на батьківщині вважаються експертами по Україні, розривали у своїх умовиводах нашу державу так, ніби всі їхні імперії, в тому числі Римська, все ще існують.
Але не треба з цього приводу розводити зраду і паніку. Спецслужби повинні працювати з такими загрозами, а не з економічною злочинністю боротись. А державна політика повинна включати напрям роботи з такими територіями.
І це не питання мови, я сподіваюсь, ви всі розумієте. Це можуть бути нестандартні рішення - наприклад, налагодження взаємодії з державою, яка хоче допомагати представникам своєї етнічної групи. Щоб така допомога узгоджувалась з Україною і була прозора. А не так, як днями розповіли жителі закарпатського села, що Угорщина їм платить гроші за померлих від ковіду, тому місцева влада навмисно підробляє документи про смерть, ніби людина вмерла саме від ковіду (це інформація зі слів людей, яку вони говорили в студії, тобто не я одна це чула, не знаю чи все це залишилось в ефірній версії).
Також, Україна може використовувати ресурс країн, що бажають допомогти представникам їхніх етнічних груп, для розвитку і задоволення їх культурних потреб. Такі спільні дії дають можливість їх контролювати з точки зору безпеки держави.
Окрім цього, як вчили мене кілька років тому в Берліні європейські фахівці з проблем сепаратизму, треба працювати з місцевими елітами. Заняття проводили експерти тих європейських країн, які стикнулись з сепаратизмом, а їх, повірте, не мало.
Річ у тому, що місцеві еліти можуть навмисно підбурювати сепаратистські настрої в регіоні аби шантажувати цим центральну владу та отримувати економічний зиск. Тобто треба дуже глибоко знати і вивчати прикордонні регіони, щоб точно мати відповідь - хто стоїть за настроями місцевого населення. І вже з цими людьми проводити роботу.
Ну і, зрештою, кожен з нас може долучитись до протидії загрозам сепаратизму у прикордонних регіонах. Варто лише припинити робити великі очі від того, що українці різні, бо це нормально - ми велика багатомільйонна нація. Всі наші.

Вже не вперше обговорюємо в ефірах випадки, коли перед людиною з ковідом у важкому стані зачиняють двері лікарні, бо лікарня не профілюється на лікуванні цієї хвороби. Ось нещодавно на Буковині людина загинула прямо у приймальному відділенні.

Я хочу нагадати і пацієнтам, і лікарям, що Кримінальний кодекс встановлює відповідальність за ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139 ККУ).
Ненадання допомоги хворому може виражатись як у повній відмові від її надання, так і у ненаданні допомоги в обсязі, необхідному для конкретної ситуації. Наприклад, злочином буде: відмова прийняти виклик, нез"явлення до хворого за викликом, відмова прийняти хворого у заклад охорони здоров"я для надання першої невідкладної допомоги, відмова викликати службу швидкої медичної допомоги або доставити хворого до лікарні тощо.

Тобто, якщо людина з ковідом у важкому стані звернулась до лікарні, а лікарня не має відділення для лікування ковіду, то лікарі не можуть просто зачинити двері. Вони повинні викликати швидку допомогу і доставити хворого туди, де лікують ковід.

Коли будуть з"являтись думки, що в Донецьку жили лише сепаратисти, переглядайте цей репортаж за 28 квіня 2014 року. В Донецке митинг за единство Украины превратилcя в кровавое побоище (ФОТО, ВИДЕО)https://www.0629.com.ua/news/525280/v-donecke-miting-za-edinstvo-ukrainy-prevratilca-v-krovavoe-poboise-foto-video

Продивилась доповнений санкційний список уряду РФ. Ще ніколи так не об"єднувались проукраїнські та проросійські політики України)))) Російському уряду це вдалось.
Можна висувати багато версій - навіщо вони це зробили, але з очевидного бачу два факти:
- в інформаційне поле України списки зайшли якісніше, ніж тема російської вакцини. Тепер незалежно від політичної орієнтації всі наші ЗМі бодай щось, але скажуть про це. Будуть длубатись у тих списках, шукати підступ, конспірологію тощо.
- наше суспільство все ж таки стає сильнішим у цій інформаційній війні. Люди сприймають це переважно з гумором. Хто є хто всі розуміть і без цих списків, тому вони не змінять сприйняття того чи іншого політика в Україні. А це означає, що РФ втрачає свою коронну зброю - інформаційну.

Незручні відповіді на незручні питання.
Чи може засудити Міжнародний кримінальний суд бійців ЗСУ?
Чи є перспектива притягнення Путіна до міжнародної кримінальної відповідальності за розв"язану в Україні війну?
Чому Україна не дала Міжнародному кримінальному суду право розслідувати злочин агресії(війна) на території України?
В моєму інтерв"ю на "Знай 24" - все, про що публічно воліють мовчати. Але питання "Гааги", тобто Міжнародного кримінального суду, це не лише юридичне питання, це насамперед політичне питання, яким дуже вдало маніпулювала влада з 2014 року.
Раджу до перегляду за посиланням
https://www.youtube.com/watch?v=NAAfI6rJjqc&t=37s

Сьогодні в ЗМІ обговорюють можливість відсторонення судді КСУ Тупицького Президентом.
Але чомусь 🤷коментатори та змі шукають в цьому сенсацію, помилково сприймаючи "відсторонення" за "звільнення". Це не одне і теж. Президент не може звільнити суддю КСУ, але може відсторонити строком на 2 місяці в рамках кримінального провадження.

Кримінальний процесуальний кодекс України дійсно передбачає можливість відсторонення від посади особи, яка підозрюється у вчиненні злочину.
Питання відсторонення осіб, що призначає Президент, вирішує Президент на підставі клопотання прокурора.
Ідея вістороненння полягає у тому, щоб особа не впливала на слідство.
❗А от тепер щодо звільнення судді КСУ. Це значно складніша процедура. Звільнити суддю КСУ можуть лише судді КСУ.
Стаття 149-1 Конституції України передбачає підстави для звільнення судді КСУ, серед яких, наприклад, "невідповідність займаній посаді".
Для звільнення судді КСУ необхідне ☝рішення КСУ, ухвалене щонайменше двома третинами від його конституційного складу.

Ковток свіжого повітря у морі трешу, фейків і невротичної заполітизованості суспільства.
Саме такою була сьогодні ранкова програма Культура на Українському радіо.
Говорили ми про свободу слова у соцмережах і межі цензури віртуального світу. Інформ.привід - історія з блокуванням Трампа у соцмережах.
Ведучий Денис Денисенко має на тлі сьогодення неординарний стиль ведення програми - задає серйозні, глибокі та складні питання і не "годує" слухача інформаційним фастфудом.
У нинішній гонитві за лайками, репостами та одноденними сенсаціями вкрай складно створювати контент, який розвиває критичне мислення.
Одним словом - слухайте запис за цим посиланням. Це точно не буде марно витрачений час. http://ukr.radio/schedule/play-archive.html?periodItemID=2705913&fbclid=IwAR26nd64ADe9aS5O9UpXGYUzwJ0Yt7vXyH12WGpFg97RjeLk9dErs4W1xHQ

Звісно, я цікавлюсь подіями в РФ і моніторю російський інформпростір, бо це теж поле бою, на якому вони воюють.
Історія з Навальним кінематографічна🎥, що і казати. Я розумію всіх, кому це цікаво📺🍿.
Але з точки зору 🇺🇦українських національних інтересів, ситуація наступна:
для України питання не в персоналіях РФ (влада/опозиція), а в сутності самої російської держави. Навіть у разі повернення Криму і ОРДЛО під контроль України та встановлення формально добросусідських стосунків з РФ, модель відносин між двома країнами не зміниться.
Це завжди будуть відносини країни-імперії з колись завойованою, але втраченою, територією, суверенітет якої суперечить інтересам РФ. В цих відносин можуть бути різні фази - активний конфлікт, заморожений, прихованих тощо, але це завжди конфлікт інтересів.
Чи можна співіснувати мирно☁️ в умовах перманентного конфлікту інтересів? Звісно, можна. Але для цього кожна країна повинна пройти свій шлях трансформації.
Україна повинна стати настільки сильною у воєнному сенсі, щоб нас завойовувати стало непомірно дорого. А Росія повинна стати демократичною країною з вільним громадянським суспільством.
Конфлікт при цьому залишиться, але ймовірність війни буде мінімальна.
Вичерпання конфлікту неможливе за умов існування
обох держав. Допоки існують обидві держави, допоки буде існувати між нами цей конфлікт. І ця ситуація не унікальна, в світі таких прикладів багато.
Втім, історичний бій у кожного свій. Кожна з цих двох країн - Україна та Росія - бореться за своє виживання. Так само, як ми постійно маємо ризик втратити державу, так само і РФ постійно стоїть перед цим викликом. Але в них ситуація складніша - бо вічних імперій не існує. Тому, в нас питання духу і волі, а в них питання часу.

Війна - це різновид воєнного конфлікту. Тому немає зради у словах людей, які називають російсько-українську війну "ВОЄННИМ конфліктом". Згідно Воєнної доктрини України та Закону "Про національну безпеку України" «воєнний конфлікт» - це форма розв'язання міждержавних або внутрішньодержавних суперечностей із двостороннім застосуванням воєнної сили; основними видами воєнних конфліктів є війна та збройний конфлікт;

❗️ До уваги батьків школярів.

5 смертей (падіння з даху та вікон багатоповерхівок) підлітків за останні кілька тижнів у Києві та області. Вік загиблих від 10 до 16 років.

Є різні гіпотези щодо цієї хвилі, навіть припускають, що знову запустили в інтернеті так звані "групи смерті" а-ля Сині кити.

Мій пост - це корисна пам"ятка для батьків підлітків. Коли трапилась попередня хвиля підліткових суїцидів, ситуацію вивчали і досліджували спілкування дітей у тих групах. Тому, ось вам топ-3 проблем, які штовхають підлітка шукати розуміння у якихось групах та приймати фатальні рішення:

1. Конфлікти в сім"ї. Конфлікти між батьками та іншими членами родини - так-так, не з самою дитиною, а між батьками.

2. Некоректна поведінка вчителів. Таврування дітей за оцінками (двіючник/відмінник), шантаж оцінками. Діти серйозно страждають від того, що не можуть дотягнутись до високої планки успішності.

3. Конфлікти між однолітками, цькування.

В цих групах підліткам створюють відчуття, що дитину там сприймають і цінують з усіма її проблемами - поганими оцінками та поведінкою, з великим носом, веснянками, надмірним зростом чи вагою. Головне, на який гачок там чіпляють дитину, - це розуміння її проблем. Те, що часом батькам і вчителям з висоти дорослого життя здається дрібницями.

Соціальні медіа - це не просто онлайн майданчики для спілкування всіх з усіма. Це потужний інструмент політики, зокрема сучасних воєнних конфліктів.

Фактично, соціальні медіа змінили модель війн та збройних конфліктів, оскільки інформаційні кампанії вийшли на преший план, а збройні їх лише доповнюють.

За допомогою соціальних медіа міжнародна терористична організація ІДІЛ стала світовим брендом. Ісламська держава (ІДІЛ) функціонує у двох вимірах – фізичний та віртуальний або цифровий халіфат. Абдель Барі Атван – головний редактор "Рай аль-Юм", веб-сайту цифрових новин та думок арабського світу, пояснює як саме Ісламська держава використовує у своїх злочинних цілях соціальних медіа: «Успіх на полі бою позбавлений сенсу, якщо нема публічності, яка його б супроводжувала. Якщо відомості про ваші акції не надходять до громадян, як вам їх тероризувати? Ісламська держава легко захопила Мосул, тому, що репутація їхньої надзвичайної жорстокості крокувала попереду них, заполонивши всі соціальні медіа, – тож іракська армія просто розбіглась. Успіх у медіа забезпечує військовий успіх: тобто його підґрунтя. Коли ви хочете завоювати місто, вам потрібен елемент психологічного удару, а соціальні медіа допомагають Ісламській державі його завдати. Так само, їхня онлайн-пропаганда неможлива без їхніх перемог на місцях, які підживлюють медійний успіх. Вони є двома боками однієї медалі».