А може це політична справа?
Саме таке питання я постійно чую від журналістів після кожного гучного затримання чи підозри. От, приміром, останні два дні це питання ставили в контексті справи "Федини-Звіробій".

Чомусь у нас вважають, що політичні справи - це обв'язково боротьба з опонентами та політичні переслідування.

Але політична площина завжди має місце, якщо підозрювана особа - політик.
Статус політика завжди прямо чи непрямо впливає на хід розслідування. Сам факт розслідування вносить певні зміни у політику. Можливість назвати себе жертвою політичних переслідувань не втрачає жоден політик, бо його поведінка у кримінальному провадженні - це теж політика.
Покарання чинного політика - це теж елемент політики влади.

Тому не треба соромитись і вишукувати конспірологію в закономірних речах. Кримінальні провадження проти чинних політиків завжди мають дві площини - політичну та кримінально правову.

Погроза вбивством президенту - це злочин проти авторитету органів державної влади.
Хочу повідомити владі, що її авторитет підривають не Федина і Звіробій, а представники самої влади. Тобто, не там шукають загрозу.

Про юридичну площину цієї справи я написала у попередньому пості. Вважаю, що довести цей склад злочину у даній ситуації буде непросто, бо, як на моє оціночне судження, прямої загрози вбивством я не почула. Була образа, неприпустимий стиль спілкування, низький культурний рівень лексики - але це не злочин. Тому з нетерпінням чекаю на лінгвістичну експертизу та докази у цій справі - суто професійний інтерес.

Тепер про політичну площину, яка завжди є у кримінальних провадженнях проти чинних політиків.

Як ви думаєте, яку політичну роль відіграє це провадження:

1. Перша ластівка "посадок", саме це і малось на увазі під час передвиборчої кампанії.

2. Це провадження свідчить про успіхи реформ, всі корупціонери і сепаратисти сидять, можна витрачати час, державні гроші і сили правоохоронців на з'ясування реального змісту відео і психологічного стану Федини та Звіробій.

3. Цією справою нас відволікають від справжніх загроз.

4. Ця справа виконує роль балансу в інформаційному просторі. Тобто, демонструє, що не лише у монобільшості є депутати, які себе не контролюють.

5. Фігуранткам справи створюють політичну біографію.

6. Це сигнал всім нестриманим у висловлюваннях людях.

7. Ваш варіант.

Сьогодні в Києві стріляли в авто депутата Київської обл. ради і бізнесмена Соболєва, але вбили трирічну дитину.
Щодо дитини, мабуть, це ексцес виконавця і посягали все ж таки на бізнесмена.

Біографія в бізнесмена така, що не треба бути фахівцем аби передбачити конфлікти у його житті з подібним сценарієм.

Колись у 90-ті така манера вирішення бізнес-конфліктів була поширена по всій Україні, але згодом залишилась лише на сході країни. Після 2014 в Києві почали знову вчинятись подібні злочини, бо носії цієї субкультури переїхали далі від війни, як і звичайні правослухняні громадяни.
Треба сказати, що на заході так з"ясовують ділові стосунки лише в середовищі кримінального бізнесу - наркотики, сек-індустрія тощо. В нас же такий кривавий спосіб вирішення ділових конфліктів використовують і в дозволеному законом бізнесі.

Про що це свідчить для на з вами? Про те, що ніякої реформи правоохоронних і судових органів не відбулось. Бо це вони повинні вирішувати конфлікти. Але до них немає сенсу звертатись, бо переможуть гроші, а не справедливість. Тому відбувається самосуд.
Скажімо, зупинити рейдера законними способами неможливо. Забрати величезні борги - теж неможливо. Поділити справедливо майно між партнерами, у разі конфлікту, через суд не вийде. Покарати шахрая - не вийде.
Тож, зброя заміняє роботу державних інституцій.

Нижче залишаю посилання на біографію цього бізнесмена - насичене в людини життя. І зверніть увагу, що практично всі політичні сили не гребують такими "політиками" - беруть у список, на посади.
p.s. загиблу дитину дуже шкода і батькам щиро співчуваю, незалежно від того, хто вони. http://ord-ua.com/2015/10/21/donetskaya-sarancha-vtoroe-prishestvie-alfonsa-soboleva-pod-kryishej-poroshenko-/

Що означає голосування людей, які сидять з пультами в студії тв-програм?
Це реакція людей у конкретних умовах на конкретну людину і те, що вона говорить. Це НЕ думка всієї країни це думка людей у студії.
Чому?
Тому що в студії завжди є певна атмосфера, яку не передає екран. В студії не лише глядачі, а й експерти та політики знаходяться під впливом тієї специфічної атмосфери.
В студії, на відміну від квартири, де сидить телеглядач, немає вікон(як в казино), там світять софіти і створюють піднесене відчуття свята, там до мікрофону виходять люди, яких глядач у студії ніколи б не побачив особисто, якби не студія - і це теж дуже впливає на емоції людини. Повірте, я це бачу вже багато років.

Телекамера "з'їдає" емоції - це знають всі, хто має відношення то телевиробництва. Тому, те що ви бачите на екрані, насправді в 3-4 рази емоційніше виглядає в студії. І це не може не запалювати всіх, хто там знаходиться. Це та магія телебачення, яку в екрані складно передати.

Так от, атмосфера і ситуація, в якій людині ставлять питання, дуже сильно впливає на відповідь.В тому числі і той факт, що в студії люди відповідають гуртом, а не по одинці.
Тому, давайте будемо реалістами. Думка людей в студії - це думка людей в студії. ВСЕ!

Аналізую інформацію по справі Шеремета, яку оприлюднили на брифінгу, яка пролунала в суді та на ТВ.
З офіційної версії поліції вимальовується дуже цікавий сюжет.
Викладу його без прив"язки до підозрюваних, вони це були чи ні, справа другорядна у таких речах.
Отже, із заяв поліції та прокурора в суді випливає наступне:
в Україні протягом декількох років реалізовувався план чи кампанія по дестабілізації ситуації в державі. План передбачав вчинення десятків вибухів та вбивств по всій країні. Вбивство Шеремета - це один з епізодів цього плану. Бо, якщо цей злочин розглядати окремо, тобто поза контекстом кампанії по дестабілізації, то пред"явлений поліцією мотив злочину не витримає жодної критики.
Генерував ці акти хтось дуже впливовий (людина чи структура), а виконавців підбирали серед учасників бойових дій. Мабуть, став у нагоді їх досвід та переконання.

Чи могло таке бути? Могло. Зрештою, в країні війна.

На тлі цієї сюжетної лінії, на брифінгу відсутні представники СБУ, але ж вони входили до слідчо-оперативної групи Генеральної прокуратури і Національної поліції, яка розслідувала цей злочин. І як раз СБУ рік тому заявляла, що в них немає реальної доказової бази.

Як мінімум це означає, що у правоохоронних органів немає спільної позиції по цій справі. А можливо, поліція підозрює у чомусь свої конкурентів по правоохоронному блоку? Принаймні, так це виглядає після усіх публічних виступів і заяв. Скажімо, міністр МВС натякнув у прямому ефірі, що у справі Шеремета зник відеозапис з 4-х ключових відеокамер, а доступ до цих доказів мали лише поліція та СБУ.
Одвічна війна двох відомств? Якщо це так, то нас попереду чекають гучні сенсації. І це буде не рівень волонтерів та учасників війни.

Судіть самі.
Версію з російським слідом вже відкинули, хоча вона тривалий час була основною. Це означає, що кількарічну дестабілізацію, за версією поліції, організовували громадяни України.

Тоді напрошується сам собою висновок про рівень можливих замовників чи організаторів дестабілізації.

Без обізнаності верхівки та правоохоронних органів такого масштабу дестабілізацію організувати не вийде. Чому? Якщо це десятки вибухів і вбивств по всій країні, як нам говорили ще тоді у 2016, то таку бурхливу діяльність та організацію не могли не помітити правоохоронці. Більше того, якщо в цьому брали участь волонтери та учасники війни, то їх точно контролювали спецслужби, аби учасники бойових дій не надумали знести владу після повернення з АТО.

Крім того, за версією поліції, підозрювані після вчинення вбивства Шеремета, не голили бороди, не викинули светри з орнаментом, продовжили далі вчиняти вбивства і вибухи, спокійно жили в Україні звичним для них життям, спокійно говорили по мобільному телефону.
Таким описом подій поліція натякає, що підозрювані були впевнені у серйозному прикритті, тому не хвилювались і не ховались? Бо інакше, це розповідь про божевільних людей. А підозрювані такого враження не справляють.

Тобто, якщо вірити поліції, і така масштабна кампанія дестабілізації по всій країні мала місце, то правоохоронці не могли про це не знати ще у 2016.
Знали, але не зупиняли. Бо якби зупинили, то не було б зараз телефонних розмов про "сакральну жертву Звіробій".

Чому не зупиняли? Тут версій буде небагато. Не зупиняли, бо їм за це платили - ви вірите в таке? Ну, щоб учасники бойових дій та волонтери вчиняли роками вибухи і вбивства заради дестабілізації і носили керівництву правоохоронців хабарі, щоб на це поліція закривала очі по всій країні? Це викликає посмішку, згідна.
Друга версія - знали, але не зупиняли, бо була така команда.
От це і є найцікавішим, про що нам не сказали. Про замовників та організаторів.
Хто не давав розслідувати справу Шеремета і хто не давав зупинити тривалу кампанію по дестабілізації ситуації в країні?

Якщо все, на що натякнула поліція, правда, - і це була генерована десь із верхівки кампанія, то справжніх замовників нам не оголосять, бо з ними будуть торгуватись. Хіба якщо не сторгуються.

Якщо це війна відомств за вплив та право бути "улюбленою дружиною" президента, то з врахуванням поведінки Беркуту на Майд

ані, буде рахунок 1:1.

Простий народ, тобто ми з вами, разом з волонтерами та учасниками бойових дій, в будь якому випадку - витратний матеріал.

Що повинні робити ми - суспільство? Незалежно від політичних поглядів вимагати оприлюднення беззаперечних доказів вини людей, які в цих політичних іграх верхівки будуть ставати підозрюваними. Станом на зараз цих доказів нам не надали.

Я раджу не радіти і не зловтішатись громадянам з проросійською позицією, а теж приєднатись до суспільного запиту на беззаперечні докази. Бо завтра буде інша політична гра і на місці підозрюваних можете опинитись ви. Тут питання не у поглядах, а у соціальній приналежності - сидять в нас тільки бідні і прості люди. Тому, вимога справедливого та відкритого розслідування - це як раз те, що повинно об"єднати всіх українців, попри розбіжності у політичних вподобаннях.

p.s. поки пани чубляться, у холопів чуби тріщать

Чи збільшується в нас кількість випадків сексуального насильства над дітьми?

Це питання знову вже декілька днів поспіль задають мені журналісти. Бо інформаційний привід. Нарешті прийняли наш багатостраждальний законопроект про запобігання сексуальному насильству.

Я не буду сіяти паніку, бо дуже відповідально ставлюсь до кожного сказаного та написаного мною слова. Знаю, що більшість моїх постів в соц мережах потім цитують ЗМІ. Тому я на це питання відповідаю зважено та обережно.

Попри офіційну статистику, в нас є два очевидних фактори які точно ускладнюють ситуацію зі статевим насильством над дітьми.

Перший фактор - це війна. Україна не перша країна, яка воює за свою незалежність. І явище збільшення насильницьких злочинів під час війни давно описане до нас. Ми лише підтверджуємо встановлений факт. В зоні бойових дій, в так званій сірій зоні та в районах, що є найближчими до сірої зони - завжди збільшується кількість насильницьких злочинів, в тому числі і випадки сексуального насильства над дітьми. Таке явище пов"язують з можливими декількома прчинами: під час війни знижуються пороги чутливості до насильства, змінюються алгоритми поведінки людини в соціумі, вплив тривалого стресу. Жертвами у такі часи і в такій місцевості стають насамперед найбеззахисніші - жінки, діти, люди позилого віку.

Другий фактор, який точно збільшує кількість сексуального насильства над дітьми, - комерціоналізація соцмереж. Україна в лідерах виробництва дитячого порно. Це відеопродукція, яку часто знімають батьки - як би дико це не звучало. Вони викладають за гроші це відео на спеціальних закритих порталах, де це споживають збоченці з усього світу.

З приводу того, що офіційна статистика не відображає реальну картину - це правда. На те є дві причини. 1. Досі самі правоохоронні відомства оцінюють власну роботу кількісними показниками. Вони досі наївно думають, що рівень злочинності залежить тільки від їх роботи і тому дуже соромляться і бояться, що рівень злочинності може рости. Я з жахом завжди думаю, як вони можуть боротись зі злочинністю, коли вони навіть не розуміють,які фактори на неї впливають.
2. Друга прчина викривленої статистики по сексуальному насильству над дітьми - це латентність, тобто прихованість цього явища. Коли батьки з 2х рочків знімають власну дитину у портно, то дитина нікому ніколи про це не скаже. Вона не розуміє, що це ненормально і думає, що так всіх виховують. Або коли дитина стає жертвою насильства з боку ріного батька (вчора мала справу з таким впадком). Там теж поліція ніколи б не дізналась, якби не прикрий випадок - факт насильства побачили сторонні люди. Мама (з якою я спілкувалась) - ретельно приховувала ці факти, бо вона живе за рахунок цього горе-чоловіка і в його помешканні. Дитина мовчала - бо вони нею не займались, вона погано говорить і вона сприймає це як норму свого життя.

Початок нового року не минув без гучного вбивства.
Ситуація в Каховці надзвичайно красномовна. Люди з палаючими шинами під відділком поліції - це і є реальний рівень довіри до неї, а не той, який малюють.
Люди розуміють, що тільки так вони можуть рухати розслідування. Беззахисність перед системою - це одна з ключових причин, чому звідси їдуть розумні і освічені люди.

Вбивство, хоч і на побутовому ґрунті, але дуже багато епізодів до самого вбивства, тому встановити істину та правильно кваліфікувати буде непросто.
З відкритих джерел відомо, що це був конфлікт між двома чоловіками однієї жінки - колишнім і нинішнім. Від колишнього була дитина, а конфлікт стався з приводу того, хто з цих чоловіків буде виховувати дитину. Колишній загинув, нинішній - вже під вартою на 60 діб без права вносити заставу. Більше про саму історію конфлікту за посиланням у першому коментарі.

Але є цікаві подробиці, які, власне і обурили людей. Підозрюваний в минулому працював у поліції. Також з відкритих джерел відомо, що чи то свідком, чи то співучасником був друг підозрюваного - поліцейський.

Жителі Каховки підозрюють, що на місці вбивства був ще один чоловік, який ховається зараз, і що у загиблого стріляли з трьох одиниць зброї. На тілі загиблого є більше 10 кульових поранень, за словами сестри - це поранення в спину.

Якщо глобально дивитись на цю ситуацію, то всьому виною горілка і неможливість державних інституцій забезпечити батьку побачення з дитиною. Такі конфлікти не новина, але самосуд (припускаю, що він мав місце з обох сторін) - це наслідок глобальної зневіри у допомозі державних інституцій.

А тепер трохи про деталі і версії. Оскільки конфлікт був тривалим у часі і перед його кульмінацією загиблий і підозрюваний сварились в публічному місці, а потім продовжили нагнітати конфлікт перепискою в телефоні, то могли мати місце обидва сценарії:
1. напад нинішнього чоловіка на колишнього.
2. навпаки напад колишнього на нинішнього

Дуже часто у таких конфліктах складно визначити хто жертва, а хто нападник - аж до моменту рокового пострілу чи удару. Бо тривалий активний конфлікт двох людей - це, найчастіше, обопільні дії, а не однобічне побиття.

Припускаю, що 1 січня всі учасники ситуації могли бути напідпитку. Це завжди ускладнює встановлення істини, бо буває так, що не всі свідки і учасники подій пам"ятають як саме розвивалась ситуація, забувають дуже важливі для слідства деталі.

Але, за словами місцевих жителів, дивним чином зникли записи з УСІХ відеокамер, в поле зору яких потрапляло місце вбивства. Відеокамери знаходились на будинку підозрюваного, під яким і відбулась фінальна фаза конфлікту.

Тут математика проста. Якби камери зафіксували напад на підозрюваного і його оборону від дій колишнього чоловіка, то він би перший їх пред"являв слідству як доказ невинуватості. Але чомусь не хоче пред"являти.

Якщо родичі загиблого говорять правду і постріли здійснені в спину, то необхідна оборона, як версія, ще більше стає під питання.

Тим більше, що лікар, який витягав кулі з тіла, розповів родичам, що в тілі загиблого були кулі з трьох різних видів зброї. А сам загиблий, коли ще був при тямі, так само говорив родичам, що таке з ним зробило декілька людей. Якщо це правда, то слідство ніколи це не розслідує. Можна дарма не витрачати шини. Адже зі слів місцевих жителів, разом з підозрюваним на місці злочину були непрості люди, один з яких точно працівник поліції.

Шкода, що у потерпілої сторони немає адвоката. Самотужки вони не впораються і шини тут не допоможуть. Чому? Тому що шини до справи не долучиш. Поки люди з шинами на вулиці, у справі можуть зникнути всі докази разом із свідком, він же не під вартою.

Висновок простий - система переживе і ці палаючі шини. Тому що не може зруйнована система на вимогу одного міста в одній конкретній справі раптом запрацювати.

Після багатьох років присутності в інформаційному просторі, я з сумом констатую, що люди у своїй більшості категорично НЕ хочуть споживати інформацію для роздумів та глибокого розуміння процесів.

От, скажімо, тема сексуального насильства над дітьми завжди зводиться до слів «педофіл» і «кастрація». Ці слова збуджують уяву і гарантують перегляди будь якому виданню чи телепрограмі.

Днями довелось мати справу з сексуальним насильством над 6-річною дівчинкою, яке неодноразово вчиняли її рідні брати. Дівчинка зазнала різні форми сексуального насильства, але на життя не скаржиться, бо не знає, що воно буває іншим. Про насильство дізнались сторонні люди і почали бити на сполох. До цього були всі ознаки небезпечності цієї сім’ї для дітей, але ні служба у справах дітей ні місцевий сільський дільничний – не реагували.

От це і є найбільш поширений сценарій сексуального насильства над дітьми в Україні. У переважній більшості, це роблять в сім’ї – вітчим, дід, тато, брати, мамині коханці, куми тощо. Як правило, мами приховують факти такого насильства. Відомо про це стає, коли помічають ушкодження на дитині педагоги чи лікарі.

Так, частіше насильство відбувається в маргінальних родинах, але часом це бувають і середньостатистичні зовні пристойні сім’ї.

І ці ґвалтівники – НЕ педофіли (вже стомилась про це говорити). Це абсолютно здорові, але вкрай розбещені особи. В них немає статевого потягу до дітей, вони просто не в змозі налагоджувати статеві відносини з дорослими, тому шукають найслабшу жертву, яка не буде чинити опір.

Дуже важливо розуміти, що це не педофіли. Бо коли ви думаєте, що це педофіли, які мають статевий потяг до дітей, ви підсвідомо очікуєте бачити якісь сигнали і прояви на кшталт розглядування порно з неповнолітніми або цілування дитини у якісь неоднозначні місця чи надмірну увагу до дітей. І коли ви цього не бачити, ви спокійні. Але річ у тім, що більшість ґвалтівників дітей ніколи не будуть проявляти перелічені ознаки, бо вони не мають статевого потягу до дітей. Вони їх ґвалтують геть з інших причин.

І про це треба говорити. Бо поки ви будете боятись чужого дядю в дворі, довкола дитини можуть знаходитись «свої», які вже полюють на неї. Треба вчити сьогодні дітей – не мовчати, не давати доторкатись до себе нікому, крім мами, не залишати дитину без нагляду.

А педофіли – це окрема тема, окреме явище – яке теж має місце, але серед усіх, хто ґвалтує дітей, педофілів близько 1% (-/+). Педофілія – це ПСИХІАТРИЧНА хвороба, а педофіл – це хвора на неї особа. Не завжди хвора на педофілію особа вдається до насильства. Скажімо, у Німеччині навчились проводити психотерапію, яка допомагає таким хворим утримуватись від насильства.

Хочу з вами поділитись одним спостереженням.

Коли батьки, вбиті горем від вбивства власної дитини раптом дізнаються про те, що дитина за життя або вживала алкоголь, або мала численні статеві стосунки, або мала нетрадиційну орієнтацію – вони миттєво забувають про горе і починають носитися з власним почуттям сорому.

Це якась дивовижна дрімучість чи емоційна тупість, чи гіпертрофована самооцінка, але вони практично всі вербалізують це так «боже, який сором, шо люди скажуть, хіба ж я була поганою мамою/батьком».

Для них власний імідж «правильної» людини чомусь важливіший за втрату дитини. Вони готові приймати свою дити тільки "правильною".

З великою ймовірністю припускаю, що дитина знає, коли у яких випадках батьки її не приймуть. І з цього моменту ви вже про свою дитину нічого не будете знати. Залишиться лише вдавати з себе "моральну" родину.

З тих самих причин багато мам замовчують про сексуальне насильство над власними дітьми.

По-перше, соромитись власної дитини та її вчинків – це якась ущербність. Дитина це дитина. А ви це ви. Не треба робити з дитини елемент власного іміджу. По-друге, страх батьків за «моральний облік» родини найчастіше призведе до протесту дитини і жагу щось утнути на зло.
По-третє, всі хто дуже демонстративно намагається виглядати віруючим, моральним, цнотливим, сімейним та судити інших – насправді, найбільші пройдисвіти і всі довкола це розуміють.

Чомусь, після розмов з такими батьками, я згадую книгу психолога Анатолія Нєкрасова про вбивчу і руйнівну для дитини материнську любов, яка насправді є любов’ю до себе.

Завдяки оприлюдненню кількості населення, що проживає в Україні - 37 мільйонів, підтвердилось те, про що я говорю з 2014 - рівень злочинності в нас РОСТЕ, а не знижується.

Моє твердження базувалось на факторах росту злочинності, які з"явились в Україні у 2014 році - це економічна криза (яка не може призводити до зниження злочинності) та війна (яка так само не призводить до зменшення злочинності, а навпаки обумовлює ріст). В таких умовах об"єктивно не може зменшуватись злочинність.

Натомість правоохоронці весь цей час демонстрували цифри, які розраховувались на 52 млн, в кращому випадку на 46 млн населення, порівнювали їх з попередніми роками, і говорили про зниження рівня злочинності.

Та якщо для визначення рівня злочинності використати коефіцієнт, як це роблять в усьому світі, тобто вирахувати кількість зареєстрованих злочинів на 100 тис. населення з розрахунком, що нас 37 млн, то виявиться, що рівень злочинності виріс приблизно на 20% у порівнянні з періодом до 2014. Це і є реальна картина, яка повністю відповідає нинішнім умовам і факторам злочинності в Україні.

Цікава новина з полів інформаційної війни. Фейсбук заблокував декілька десятків акаунтів, сторінок і груп, які за даними соцмережі, використовувала російська військова розвідка для поширення дезінформації в країнах Східної Європи, зокрема в Україні. Про це йдеться у в заяві Фейсбук від 12.02.2020

Коли перед повідомленням новини вам говорять "тільки не хвилюйся", то саме ця фраза і змушує хвилюватись.

Не треба безкінечно говорити і писати "не панікуйте".
Ніхто не панікує.
В людей спрацьовує нормальний інстинкт самозбереження і природний страх. Страх, зрештою, рятує людям життя і це механізм, який закладений природою. Не треба боротись зі страхом. Це, навпаки, помічник і рятівник у даній ситуації.

Якщо людині спокійніше з гречкою і туалетним папером, це прекрасно. Вона сама собі допомогла і не забрала час у психотерапевта чи рідних, на яких цей страх би сублімувався.

У публічних виступах колегам-експертам та політикам пропоную перестати вживати слово "паніка", бо саме це слово і спричиняє паніку, якої насправді немає.

Ви ж всі пам"ятаєте 2014й, початок війни, Іловайськ, Дебальцеве, Донецький аеропорт. От тоді, дійсно, було страшно.

Зараз українське суспільство абсолютно нормально та адекватно ситуації себе поводить. Воно не чорне і не біле - воно різне. Хтось злякався - і це нормально, хтось, навпаки, витісняє думки про загрозу - і це теж нормально. Хтось починає генерувати апокаліптичні сценарії - і це теж нормально у такій ситуації, а хтось вже хворіє на "незначну пневмонію" - але тримається духом і всім радить триматись.

Прийміть нарешті той факт, що ми всі по-різному реагуємо на надзвичайні ситуації - і це нормально, а не ознака паніки.

Читаю цікаву книгу про кібер злочинність. Ділюсь актуальною для вас інформацією.

А ви знали, що 80% штатів США законодавство дозволяє роботодавцю вимагати від кандидата на посаду паролі до його акаунтів у соцмережах? Тепер будете знати)

Коли ви залишаєте в соцмережах повідомлення про майбутню відпустку, викладаєте фото з аеропорту, фото квитків, оновлюєте статуси на березі моря, - знайте, що це можуть використати шахраї. Як саме? Аферисти починають аналізувати ваші зв"язки в соцмережі, шукаючи родичів, яким повідомляють про "нещасний випадок" з вами на відпочинку. Далі вже справа техніки, а шахраї, повірте, нею володіють. Наприклад, шахраї використовують для правдоподібності всю викладену вами у соц.мережах інформацію. Зазвичай, на це йде декілька хвилин і родич вже перераховує гроші, бо ж ви - наче б то закордоном, у вас наче б то немає можливості там скористатись карткою, бо її не приймає місцевий банк, ви наче б то не можете зв"язатись телефоном, бо ж лежите у лікарні в реанімації.... Одним словом, сценаріїв багато, але приводом став ваш пост у соцмережі. Не виставляйте на весь світ своє приватне життя, ви ж якось жили раніше без соц.мереж та хизування власними буднями.

Деякі експерти з боротьби з тероризмом називають Інтернет "університетом терористів". Скажімо "Довідник отруйних сполук для моджахеда", що містить рецепти виготовлення саморобних отрут і отруйних газів, широко доступний в мережі. "Енциклопедія джихада", обсягом у 600 сторінок, також є у відкритому онлайн-доступі. Вона містить такі розділи: як убити, вибухові пристрої, виготовлення детонатора, підрив у шахті тощо. Джохар Царнаєв - терорист, звинувачений у підриві бомби під час марафону в Бостоні у 2013 му під час допиту засвідчив, що про те як виготовити вибуховий пристрій він з братом дізнався із статті в інтернеті " Зробіть бомбу на кухні вашої мами" на сайті інтернет-журнала "Inspire".

Не беріть участь у флешмобах з викладанням ваших фото та іншої приватної інформації.

Це ніякий не виклик, це створення вами товару, який фейсбук продасть рекламним, маркетинговим компаніям і злочинним угрупуванням.

Ви не клієнт соц.мережі, ви - її товар, а точніше інформація, яку ви безкінечно про себе залишаєте.

І головне, що ви ніколи не зможете подати на фейсбук в суд щодо продажу ваших даних (і тих, що в особистих переписках також).

Чому? Тому що ви поставили "галочку" на умовах надання послуг. А там, у великому тексті, який вам лінь читати, чітко написано: "ми намагаємось тримати Facebook на належному рівні безпеки, проте ви користуєтесь ним на власний страх і ризик. Ми надаємо Facebook як є, без будь-яких гарантій, чітких або уявних... Ми не гарантуємо, що Facebook завжди буде надійним, безпечним або безпомилковим... В зв"язку з цим ви звільняєте нас, наших директорів, посадових осіб, працівників та агентів від будь-яких претензій щодо відшкодування збитків, реальних та можливих, пов"язаних з уявленнями про надійність, безпечність та безпомилковість Facebook".

Окрім того, що Фейсбук продає інформацію про вас, щодня хакери зламують 600 тисяч облікових записів Фейсбуку - це визнав відділ безпеки компанії Фейсбук.

Завдяки різним флешмобам та цікавинкам накшталт " скільки в тобі якої крові", "як ти будеш виглядати у старості" тощо з вас просто висмоктують персональні дані та інформацію, яка розкладає вас на молекули споживача реклами та політичної агітації.

По витягнутій з вас інформації складається дуже детальний ваш портрет з усіма особливостями та вподобаннями - вік, стать, освіта, політичні погляди, що ви купуєте, на які сторінки заходите, що шукаєте у пошуковиках, скільки часу проводите у соцмережах і яких, сімейний стан, розпорядок дня тощо....цю інформацію можна отримати не лише з заповнених вами анкетних даних, а проаналізувавши що ви лайкаєте та коментуєте, хто у вас в друзях, які сайти відвідуєте.

Прикладом збору та аналізу даних про вас є красномовна історія в Міннеаполісі з супермаркетом "Target". Батько дівчинки-підлітка помітив, що супермаркет надіслав їй знижки на товари для немовлят. Розлючений чоловік пішов до супермаркету і звинуватив їх у тому, що вони схиляють дівчинку-школярку до вагітності. Але як з"ясувалось дівчинка вже була вагітна і супермаркет знав цю інформацію з аналізу її запитів та придбаних онлайн товарів.

Цей аналіз здійснюється автоматично по вже написаним програмам. Дані продаються рекламним агентствам і вони вже формують рекламу під результати обробки ваших даних в мережі.