Перший натиск з їхнього плану по Харківщині - вистояли.
Це реальний результат.

Тепер диванна армія може переходити до словесних боїв - не так стояли, не там, не ті, не тим стріляли, не туди, не ті команди давали, не тих призначали, не там копали тощо…

📣Зараз не лише на фронті ситуація загострюється, але й в інформаційному полі.

Далі буде важко зрозуміти хто свій, хто чужий. Хто за покликом серця, хто за інтерес.

Бо чим довше триває війна, тим більше всі до неї пристосовуються і вчаться отримувати свій політичний чи фінансовий зиск. І верхівкою цих процесів зазвичай є публічна активність.

Але на ці інформаційні верхівки айсбергів чиїхось інтересів, малих і великих, наліплюються любителі висловлюватись публічно з усіх питань. І мимоволі безкоштовно поширюють різні вкиди, не розуміючи кому вони зараз допомогли і хто використає це поширення як аргумент у своїх питаннях.

І це було б не так страшно, якби не війна.
Але на кону держава.
Тому просте правило:

✔️включити інстинкт самозбереження. Згадати хто зараз захищає країну і ваше життя. Якщо інформація підриває довіру і демотивує тих, хто вас захищає, просто не втягуйтесь у ії обговорення і поширення.

У росіян методички не змінюються.
Вони знову поширюють інформацію про конфлікти між військовими підрозділами і командуваннями різного рівня.

З початком наступу на Харківщині вони щодня вкидають повідомлення такого типу: нібито той чи інший підрозділ переміщено в район бойових дій через неприязні стосунки одного командувача з іншим. І таких повідомлень за останні 10 днів вже три. Про три різні підрозділи. Інформаційно вони атакують найсильніші та найвідоміші підрозліли.

В цій ситуації важливо не передавати це один одному вотсапом чи ще якимись месенджерами як новину.

Це інформаційна зброя ворога - як вона є.

Чистки військової верхівки у РФ - прогнозований крок диктатора.
Для міцності особистої влади «карти в колоді» треба тосувати. Щоб вони «не склеїлись» у різні незручні угруповання.

Звісно, тут має місце і традиційний фактор - одвічна боротьба за вплив між ФСБ і ГУ ГШ ВС РФ (так зараз в них називається ГРУ) та тепер вже верхівки їхнього Міноборони, яка стала окремим потужним центром впливу. І особисті інтриги, звісно, - не без цього. Це специфіка всіх без виключення політичних еліт.

Але ключова проблема, яка викликала ці зміни - перестановка людей, які присмоктались до військового бюджету.
Бо це на думку Путіна впливає на хід бойових дій. Питання не в збагаченні, а в тому що воно у затяжній війні може провокувати затягування безглуздих у військовому розумінні дій. Стільки витрат скільки вони понесли за попередній рік наступальних дій і результат, який вони отримали, Путіна обурив. Це безпрецедентне витрачання коштів у прірву, яку вони медійно всіляко прикривали…

А наші Збройні Сили продовжують в умовах переваги ворога в озброєнні та особовому складі, завдавати їм ці непомірні втрати.
Ще не одна армія в світі так міцно не трималась, як наша.


Про перемовини з РФ

Знову пішла інформаційна хвиля про перемовини з РФ.
Ключовий наратив - «всі війни завершуються перемовинами»
Це не так. Не всі. Далеко не всі.
Війни закінчують по-різному.

Але, якщо починати обговорювати тему перемовин, то треба чітко розуміти що не може бути предметом таких перемовин.

☝️не може бути предметом перемовин зі злочинцем те, що від нього захищено нормами права. Тобто наш суверенітет, наші кордони, наші території не можуть обговорюватись з агресором. Бо це буде продовження агресії та нав’язування волі агресора. 

Натомість предметом перемовин можуть бути питання:
➖виведення військ РФ з України;
➖відновлення суверенітету нашої держави на тимчасово окупованих територіях;
➖умови притягнення до відповідальності агресора.

Я про це детально писала і 2015, і в березні 2024 - обидва рази на шпальтах УП

https://www.pravda.com.ua/columns/2024/03/2/7444616/

Майбутнє цієі війни визначається зараз. Травень- липень.

10 років пролиття нашої крові знадобилось, щоб Захід усвідомив, що РФ становить загрозу і для них теж.

Зараз НАТО готує сухопутні коридори для військ США на випадок вторгнення Росії в Європу. А вище керівництво Північноатлантичного союзу попередило про те, що західні уряди повинні підготуватися до конфлікту з Росією в наступні два десятиліття.

В момент цього усвідомлення Путін ще нахабніше почав себе поводи і нарешті є колективна політична воля обмежити його апетити.
Йому буде неприємно. Тому як розвиватимуться події залежить від його реакції.

Поки що його війська потужно наступають на Сході. Як завжди, не зважаючи на їхні великі втрати.
Якщо оцінювати об’єктивно результати наших Сил оборони, то вони міцно тримають оборону, попри фрагментарну втрату позицій.
Оцінюючи такі речі завжди треба брати до уваги співвідношення сил. У росіян їх неспівмірно більше. Разом з тим наші тримають фронт так ніби сили рівні.

Це дратує Путіна. Їхні витрати на такий наступ неадекватні навіть для його схибленої уяви. Тому там зараз чистять військову верхівку. Бо в нього закралась думка, що його дурять. Він не вірить, що при такому співвідношенні сил на їхню користь можна так потужно оборонятись як наші. Шукає де тут підстава з боку його військових.

Тобто мотивація і професіоналізм у нас є, щоб дотиснути Путіна.

Питання лише у тому чи зможе зараз Захід діяти оперативно та не спокушатись на ілюзії щодо перемовин.

Заяви Путіна, Пєскова і Медведчука про їх перемовні позиціі і «хотєлкі» - зрозумілі. Вони їх готували ще взимку.

Але наша потужна оборона Харківщини відчутно похитнула їх позиції і плани. Від них наразі залишились тільки заяви.

В росіян державні комунікації працюють як добре організована система на службі у цілей і задач «СВО».
По їхніх інформаційних вкидах і трендах можна розуміти і прогнозувати багато чого.

От скажімо в травні, з початком наступу на Харківщині, вони синхронно запустили два наратива:

✅ вкидують інформацію, мета якої розсварити між собою нашу військову розвідку і ЗСУ. Зламати зв’язок і довіру між цими двома структурами - мета росіян. Бо це їх посилить, а нас ослабить - тому вони стараються.
Приміром, у травні по Харківщині вони оприлюднили близько 10 різних текстів про те, як військове командування нібито нещадно ставиться до підроздалів ГУР саме на Харківщині, а ГУР в свою чергу ображається. Писали вони це з прізвищами очільників, сподіваючись, що воно їх зачепить особисто. Типовий російський прийом. Вони так стравлювали людей вже не раз.

✅ інформаційно атакують наше військове керівництво з метою дискредитації та ослаблення військової вертикалі. Останні два тижні російські ЗМІ рясніють інформацією про нібито відставку нашого Главкома і Міністра оборони. Це теж їх звичний прийом. І він працює. Бо та частина людей, які в це починають вірити, заходять у режим сприйняття керівництва як тимчасового і це сильно підриває авторитетність рішень.

Цікавий погляд на нашу війну в інтерв’ю легендарного американського генерала Веслі Кларка, який був Верховним головнокомандувачем об'єднаних збройних сил НАТО в Європі та свого часу стримував сербську агресію на Балканах.

Ось лише деякі цитати, щоб трохи вийти з нашої інформаційної бульбашки.

✅Ця війна закінчиться, коли Путін зрозуміє, що він не може перемогти і не може утримати частини України, які, як він стверджує, є частиною Росії. Ось як має закінчитися ця війна.

✅майстерність і характер України визначатимуть подальший розвиток подій.

✅Важливі геостратегічні починання не відбуваються за пару місяців. Це не просто питання ще двох батарей чи батальйонів артилерії або ще сотні тисяч 155-мм снарядів. Хоча все це необхідно для оборони, вам потрібна концепція перемоги. Йдеться і про військову концепцію, і про політичну концепцію, яка б визначала певні вимоги. Ця концепція має бути схвалена і підтримана західними партнерами, для того щоб забезпечити виконання цих вимог.

✅Героїзм українського народу, його неймовірна технологічна компетентність, інноваційність та рішучість прокласти власний курс у Європі як незалежної держави і демократії викликають захоплення всього світу і Заходу.

✅Так само було і з Великою Британією. Були сподівання, що війна завершиться за кілька тижнів після Дюнкерка, в 1940 році, або коли союзники перетнули Ла-Манш у 1944 році, але так не сталося, тому що війни не закінчуються швидко. Саме тому ви повинні затягнути пояси, закотити рукави, визнати, що це екзистенційна боротьба й рухатися тільки вперед до перемоги.

✅Успіх приходить до тих, хто наполегливо продовжує боротися. Ось який виклик нині стоїть перед Україною.

✅Путін, як і кожен лідер, який веде війну, хоче перемогти і готовий жертвувати своїми силами, але лише до певної міри. Навіть Гітлер у 1945 році шукав вихід, сподіваючись зберегти Німеччину. Він не був готовий боротися до кінця…

✅Я також хочу сказати, що ті з нас на Заході, хто уважно стежить за перебігом війни, захоплюються гнучкістю і швидкою реакцією на вторгнення в районі Харкова, яку продемонстрували генерал Сирський і керівництво України. Росія розраховувала на те, що їй вдасться прорватись і захопити Харків, але блискавичне реагування, потужне керівництво, а також самопожертва солдатів не дали цьому статися.

Якщо колективний захід - економічні і політичні світові велетні - не можуть зупинити посягання на встановлений ними ж міжнародний правопорядок та змушені домовлятись з фашистською державою, то в нас звісно вибір дій невеликий.

Але це тоді фіаско всього, що здобував світ з часів 1945 у сфері миру між народами. Викинуті на смітник історії десятки років боротьби за мир.

Війна (агресія) – це міжнародний злочин проти миру між державами і народами. Він посягає не тільки на наш суверенітет, а насамперед на ☝️міжнародний правопорядок і безпеку.

І боронити цей правопорядок повинні всі, хто його створив і підтримує.

Голова Ради Безпеки ООН сьогодні здійснила масовану ракетну атаку на іншу державу- члена ООН.
Так, Росія зараз головує в Радбезі ООН.

Радбез - це орган ООН, на який, відповідно до статті 24 Статуту ООН, покладено головну відповідальність за підтримку міжнародного миру та безпеки в світі.

Це все, що треба розуміти про імпотентність і повну деградацію міжнародної системи підтримки миру.

Треба вже визнати цей глухий кут та виключити країну-агресора з Радбезу.
Це не зробить ООН ефективною, але зменшить ганьбу.

Росія головує зараз в Радбезі ООН. Це вирок цьому мировому порядку та системі колективної безпеки