Forwarded from капітан ▪️ смуток
«Довга хода» - антиутопія Стівена Кінга, видана 1979-го року під псевдонімом Річарда Бакмена, в іпостасі якого письменник написав всім романів. Серед них - «Дорожні роботи», «Людина, що біжить», «Регулятори» та ін.
Спалили автора з його таємничим альтер-его в 1984-му році, коли один допитливий літагент провів паралелі між письмом Кінга і Бакмена. Врешті, Кінг зізнався, що він і є Бакмен, а вже невдовзі останній помер - увага! - від «раку псевдоніму». Проте, це не завадило Кінгу згодом видати ще один роман Бакмена. Відголоски цієї історії отримали своє відображення в одному із найзнаковіших романів майстра жахів «Темна половина».
Власне, про «Довгу ходу». Події в романі розгортаються в стримано прописаних декораціях тоталітарної Америки майбутнього, де щороку сотня підлітків вирушає у піший марафон, переможцем якого стане лише один учасник, - інші ходаки помруть.
Головний герой роману, Рей Гарреті, слабко вірить у свою перемогу, але з кожним наступним днем і вбитим суперником, разом із безумом й утомою всередині, зростає і бажання будь-що дістатися мети і Призу. Навіть якщо для цього прийдеться сраяти ледве не на ходу, втрачати нових друзів і бути частиною шоу, на якому заробляються великі бабки і за яким стежать обивателі вздовж маршруту.
Збирати мозаїку світу Ходи важко, та дещо нанипати можна: до прикладу, бомбардування Штатів нацистами наприкінці другої світової, ядерні бази німців в Чилі і поліцейський режим на чолі з Майором, що керує державою. Така собі версія альтернативного майбутнього. Все решта - в туманах доріг, якими плетуться герої.
З огрому прочитаних книг Кінга, «Довга хода» лишила в мене чи не найпрісніший післясмак. Не без питань, а що, власне, хотів сказати автор… З одного боку, із нетерпінням очікуєш, чим все скінчиться, з іншого - не можеш вхопитися емоційно за жодного з персонажів. Суть Ходи - теж поза межами досяжного…
За останнє десятиліття неодноразово заходила мова про екранізацію роману, але далі розмов справа так і не пішла. Що цікаво, шведські фани Кінга замутили в нульових свою Ходу. Щоправда, без жертв.
Чи раджу читати? Тільки тоді, коли ви знаєте, де знаходиться Кастл Рок з «Оверлуком», хто такий Пеннівайз і чому краще остерігатися дивних псів на узбіччях.
Гарного дня!
#стівенкінг #довгахода
Спалили автора з його таємничим альтер-его в 1984-му році, коли один допитливий літагент провів паралелі між письмом Кінга і Бакмена. Врешті, Кінг зізнався, що він і є Бакмен, а вже невдовзі останній помер - увага! - від «раку псевдоніму». Проте, це не завадило Кінгу згодом видати ще один роман Бакмена. Відголоски цієї історії отримали своє відображення в одному із найзнаковіших романів майстра жахів «Темна половина».
Власне, про «Довгу ходу». Події в романі розгортаються в стримано прописаних декораціях тоталітарної Америки майбутнього, де щороку сотня підлітків вирушає у піший марафон, переможцем якого стане лише один учасник, - інші ходаки помруть.
Головний герой роману, Рей Гарреті, слабко вірить у свою перемогу, але з кожним наступним днем і вбитим суперником, разом із безумом й утомою всередині, зростає і бажання будь-що дістатися мети і Призу. Навіть якщо для цього прийдеться сраяти ледве не на ходу, втрачати нових друзів і бути частиною шоу, на якому заробляються великі бабки і за яким стежать обивателі вздовж маршруту.
Збирати мозаїку світу Ходи важко, та дещо нанипати можна: до прикладу, бомбардування Штатів нацистами наприкінці другої світової, ядерні бази німців в Чилі і поліцейський режим на чолі з Майором, що керує державою. Така собі версія альтернативного майбутнього. Все решта - в туманах доріг, якими плетуться герої.
З огрому прочитаних книг Кінга, «Довга хода» лишила в мене чи не найпрісніший післясмак. Не без питань, а що, власне, хотів сказати автор… З одного боку, із нетерпінням очікуєш, чим все скінчиться, з іншого - не можеш вхопитися емоційно за жодного з персонажів. Суть Ходи - теж поза межами досяжного…
За останнє десятиліття неодноразово заходила мова про екранізацію роману, але далі розмов справа так і не пішла. Що цікаво, шведські фани Кінга замутили в нульових свою Ходу. Щоправда, без жертв.
Чи раджу читати? Тільки тоді, коли ви знаєте, де знаходиться Кастл Рок з «Оверлуком», хто такий Пеннівайз і чому краще остерігатися дивних псів на узбіччях.
Гарного дня!
#стівенкінг #довгахода
