«Ми з мамою виходимо за ворота і чекаємо, що зараз йтиме тато. Досі є якесь сподівання, що він живий», - розповідає донька загиблого в Бузковому парку Миколи Гончара.

Микола Анатолійович став на захист України зі словами: «Хто, якщо не я». І ця відданість, мужність, готовність прийти на допомогу будь-якої миті - були визначальними рисами Героя впродовж всього життя.

Ми ніколи не забудемо подвиг Оборонця.

Вічна памʼять усім полеглим Захисникам і Захисницям.

#Бузковий_парк #Герої_Назавжди

Бузковий парк. Символ трагедії, мужності, героїзму херсонців.

Один з них – штаб-сержант 194-го батальйону тероборони Сергій Хандусенко.

Його героїзм не спинила навіть відсутність зброї. Інакше чоловік не міг – він ніс військову службу протягом 15 років, був учасником АТО.

І того ранку 1 - го березня разом з побратимами Сергій знов став на захист свої країни.

«Дитина просила батька не йти, на що Сергій сказав: “Ми маємо їх спинити зараз, аби не повторилися події 2014 - го. Я повернуся, все буде добре”, — згадує дружина Надія Хандусенко.

Однак тоді Надія ще не знала, що бачила свого чоловіка живим востаннє.

Сергій Хандученко був похований у Станіславі.

Честь і шана Герою.

Вічна пам’ять усім полеглим🕯

#Бузковий_парк #Герої_Назавжди

Коли 1-го березня російські окупанти увійшли до Бузкового парку Херсона, Тарас Воронцов був одним з добровольців, які намагалися їм протистояти.

Старший син Тараса Олександровича проходить службу за контрактом. Тож, коли чоловік дізнався про ймовірний наступ на Херсон, одразу вирішив записатися до лав тероборонців. Інакше вчинити просто не міг.

Потайки від дружини та молодшого сина Тарас Воронцов зібрав речі і відправився на захист Херсона.

«Він подзвонив мені зранку, сказав, що відправляється на позицію до Бузкового парку. Це було прощання, він розумів, що звідти не повернеться. Сили були не рівні. Його розстріли російські снайпери у притул», - розповідає дружина Олена Болтунова.

Ще за годину телефон Тараса Олександровича не відповідав.

Поховали Героя у рідному селі Музиківка.

Ніколи не пробачимо біль, що принесли, увірвавшись на нашу землю, російські війська. Вічно пам’ятатимемо тих, хто став на захист міста та країни, віддавши свої життя.

Слава всім Захисникам!

#Бузковий_парк #Герої_Назавжди

«Як тільки прийшов лютий 2022-го Ваня одразу зібрався і поїхав захищати Херсон», – розповідає однокласниця Івана Лисенка, Світлана Мішина.

Іван Лисенко - один з добровольців, які у Бузковому парку вступили в бій з росіянами, чиї сили значно переважали. Оборонці були з автоматами та "коктейлями Молотова", окупанти – на броньованій техніці.

Чоловік був закоханий у радіосправу, часто допомагав ремонтувати сусідам радіоприймачі й телевізори. Його згадують як чуйного і безвідмовного.

І коли на рідну землю ступив ворог, Іван Миколайович так само не зміг залишитися осторонь. Ще починаючи з 2014 року він намагався всіляко допомагати нашим військовим, а 1- го березня сам пішов зупиняти окупантів.

Іван Миколайович героїчно поліг у Бузковому парку разом з іншими Захисниками. У нього залишилося двоє синів та четверо онуків, які пишатимуться подвигом батька та дідуся.

Ми маємо пам'ятати всіх, хто бився тут проти окупантів та ціною власного життя захищав наше місто.

Вічна шана Героям!

#Бузковий_парк #Герої_Назавжди