#Тато #Прощення
⚠️ Сьогодні про нас, про дорослих, про те, що має потужне відзеркалення на життя наших дітей.
РОЗДУМИ НАД МОГИЛОЮ БАТЬКА
Сьогодні я вирішив позбутись одного зі своїх комплексів, який мучить мене все свідоме життя. Я не знав свого батька. Мама мені сказала просто: "Він був таким.., то й добре, що ти його не знав." Мене це не зупинило, і я продовжував сподіватись, що колись побачу його. Ні, я не хотів від нього матеріальної допомоги. Я хотів просто побачити його, поговорити, розуміти, від кого я пішов. Пояснити для себе ті чи інші свої вчинки. Я просто хотів доторкнутись до оригіналу.
У часи, коли було дуже важко, і не вистачало татової поради, я не здавався. Я не мав права здаватися. Я вірив, що завтра він знайде мене. І не міг уявити, щоб він побачив мене невдахою.
Тепер у мене є діти, і мене ніхто не вчив, як бути батьком. Визнаю, вчився на своїх помилках. Мені було важко, тату, та я не мав права здаватися. Я вірив, що завтра ти прийдеш, і будеш пишатися своїми внуками.
Мене ніхто не вчив професіям. Я ніколи не майстрував разом з татом, не порався в городі, не запускав повітряного змія. Усьому навчився сам. Не навчився тільки плавати, бо не було кому навчити. Але нічого, мої діти вміють плавати.
Є дуже багато тем, якими хочеться поділитися тільки з татом. І я, чесно, тримаю їх, нікому не розповідаю. Колись я обов’язково розповім їх, але над твоєю могилою. Бо сьогодні я вирішив тебе похоронити. Якщо за 43 роки ти мене не знайшов, значить я для тебе помер ненародженим. А ти для мене жив увесь цей час. Я намагався уявити, який ти. Але вже не можу жити мареннями. Мені буде легше, коли буду приходити до тебе на могилу. На могилу ненародженого тата.
(Текст адаптовано спеціально для каналу "Лабораторія дитинства", оригінальний Юрій К., депутат, м. Мукачево.)
🚸 Яким би батько не був, а можливо його взагалі не було, але несвідомо, для своїх дітей - тато завжди залишається найвпливовішою людиною у світі. Відсутність активної участі батька у житті дитини приносить біль, дехто не може з нею впоратись.. Не прощення батька спричиняє в житті дітей і дорослих кругообіг руйнівних подій.
✊ Коли ми стаємо дорослими, попри біль розуміємо, що більше не можемо перекладати відповідальність на інших, потрібно брати відповідальність на себе. Мій батько помер більше десяти років по тому, колись я розповім власну історію, але сьогодні час задуматись, якщо раптом всередині мене є те, що непокоїть, "шкребе", болить, не варто ховати це, потрібно глибоко осмислити. Якщо треба, пробачити батька. Можливо варто сказати "дякую" мамі, за те що взяла на себе відповідальність та виховала попри важкі обставини життя. Можливо, настав час пробачити батька, бо усвідомлюєш, що в першу чергу, це прощення, потрібно мені самому, бо сьогодні я вже дорослий і несу відповідальність за своє життя.
Ви маєте образу на свого батька❓
⚠️ Сьогодні про нас, про дорослих, про те, що має потужне відзеркалення на життя наших дітей.
РОЗДУМИ НАД МОГИЛОЮ БАТЬКА
Сьогодні я вирішив позбутись одного зі своїх комплексів, який мучить мене все свідоме життя. Я не знав свого батька. Мама мені сказала просто: "Він був таким.., то й добре, що ти його не знав." Мене це не зупинило, і я продовжував сподіватись, що колись побачу його. Ні, я не хотів від нього матеріальної допомоги. Я хотів просто побачити його, поговорити, розуміти, від кого я пішов. Пояснити для себе ті чи інші свої вчинки. Я просто хотів доторкнутись до оригіналу.
У часи, коли було дуже важко, і не вистачало татової поради, я не здавався. Я не мав права здаватися. Я вірив, що завтра він знайде мене. І не міг уявити, щоб він побачив мене невдахою.
Тепер у мене є діти, і мене ніхто не вчив, як бути батьком. Визнаю, вчився на своїх помилках. Мені було важко, тату, та я не мав права здаватися. Я вірив, що завтра ти прийдеш, і будеш пишатися своїми внуками.
Мене ніхто не вчив професіям. Я ніколи не майстрував разом з татом, не порався в городі, не запускав повітряного змія. Усьому навчився сам. Не навчився тільки плавати, бо не було кому навчити. Але нічого, мої діти вміють плавати.
Є дуже багато тем, якими хочеться поділитися тільки з татом. І я, чесно, тримаю їх, нікому не розповідаю. Колись я обов’язково розповім їх, але над твоєю могилою. Бо сьогодні я вирішив тебе похоронити. Якщо за 43 роки ти мене не знайшов, значить я для тебе помер ненародженим. А ти для мене жив увесь цей час. Я намагався уявити, який ти. Але вже не можу жити мареннями. Мені буде легше, коли буду приходити до тебе на могилу. На могилу ненародженого тата.
(Текст адаптовано спеціально для каналу "Лабораторія дитинства", оригінальний Юрій К., депутат, м. Мукачево.)
🚸 Яким би батько не був, а можливо його взагалі не було, але несвідомо, для своїх дітей - тато завжди залишається найвпливовішою людиною у світі. Відсутність активної участі батька у житті дитини приносить біль, дехто не може з нею впоратись.. Не прощення батька спричиняє в житті дітей і дорослих кругообіг руйнівних подій.
✊ Коли ми стаємо дорослими, попри біль розуміємо, що більше не можемо перекладати відповідальність на інших, потрібно брати відповідальність на себе. Мій батько помер більше десяти років по тому, колись я розповім власну історію, але сьогодні час задуматись, якщо раптом всередині мене є те, що непокоїть, "шкребе", болить, не варто ховати це, потрібно глибоко осмислити. Якщо треба, пробачити батька. Можливо варто сказати "дякую" мамі, за те що взяла на себе відповідальність та виховала попри важкі обставини життя. Можливо, настав час пробачити батька, бо усвідомлюєш, що в першу чергу, це прощення, потрібно мені самому, бо сьогодні я вже дорослий і несу відповідальність за своє життя.
Ви маєте образу на свого батька❓
