Працюємо, аби повернути нормальне життя на звільнену Херсонщину. Детальніше про те, що зроблено 2 квітня👇
⏺ Для відновлення світла на Херсонщині працювали 11 бригади – це 47 робітників та 14 одиниць техніки. Минулої доби енергетики виконували аварійно-відновлювальні роботи на лініях, що живлять Берислав, Давидів Брід та Добрянку.
⏺ Над відновленням пошкоджених російськими обстрілами будівель у Херсоні працювали 8 робітників Херсонської обласної комунальної аварійно-рятувальної служби. Першочергові ремонтні роботи проведено у двох житлових будинках, де OSB-листами закрито 17 вікон.
⏺ Вибухотехніки Нацполіції обстежили 0,7 гектара територій, знищили 126 вибухонебезпечних предметів. Піротехніки ДСНС обстежили 1 гектар територій, вилучили та знешкодили 56 вибухонебезпечних предметів. Підрозділи ЗСУ, ТРО та ДССТ обстежили 4,8 кілометра доріг, 0,6 кілометра ліній електропередач, 560,8 гектара територій, на яких виявили та знищили 89 вибухонебезпечних предметів.
⏺ За минулий тиждень фахівці ДП “Укроборонсервіс” обстежили на наявність російської вибухівки 9597 гектар територій.
⏺ З деокупованих територій Херсонщини автотранспортом евакуювали 52 особи, з них 3 – це діти та 2 – маломобільні люди.
⏺ Триває видача гуманітарної допомоги жителям Херсонщини. Учора мешканці звільнених територій від міжнародних громадських організацій, благодійників та волонтерів отримали 491 продуктовий набір, 2500 кілограмів картоплі, 282 кілограми продуктів та 420 пачок насіння для посадки. Також людям передали 10 ремонтних наборів, 588 листів шиферу, 265 наборів господарчого інвентарю.
⏺ На Херсонщині працює команда проєкту «Медичний десант» благодійного фонду «КОЛО». Протягом п'яти днів лікарі вузького профілю прийматимуть мешканців п'яти населених пунктів деокупованої Херсонщини. Медики вже відвідали Музиківку та Станіслав, де проведено загалом 255 консультацій.
Працюємо далі!
Працюємо далі!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Forwarded from Zelenskiy / Official
Наш Чернігів. Чернігівщина.
Всюди, куди заходив російський триколор, було принесене зло і страждання. Всюди, де була окупація, людей калічили і розстрілювали. Міста і села – знищували.
Відповідальність окупанта за все це повинна бути повноцінною. Лише коли мир будується на справедливих засадах засудження агресії і коли відповідальність того, хто його зруйнував, забезпечується повністю – мир може триматися довго.
#МістаГероїв
——
Our Chernihiv. Chernihiv region.
Wherever the Russian tricolor came, it brought evil and suffering. Wherever there was an occupation, people were mutilated and executed, cities and villages were destroyed.
The occupier must be held fully accountable for all this. Peace can last long only when it is built on the just foundations of condemnation of aggression and the accountability of the one who destroyed it is fully ensured.
#CitiesOfHeroes
Photo: André Luís Alves, Dima Kornilov, Evgeniy Maloletka, Heidi Levine, Paula Bronstein, Ricardo Garcia Vilanova, SES of Ukraine, Yevhenii Zavhorodnii
Всюди, куди заходив російський триколор, було принесене зло і страждання. Всюди, де була окупація, людей калічили і розстрілювали. Міста і села – знищували.
Відповідальність окупанта за все це повинна бути повноцінною. Лише коли мир будується на справедливих засадах засудження агресії і коли відповідальність того, хто його зруйнував, забезпечується повністю – мир може триматися довго.
#МістаГероїв
——
Our Chernihiv. Chernihiv region.
Wherever the Russian tricolor came, it brought evil and suffering. Wherever there was an occupation, people were mutilated and executed, cities and villages were destroyed.
The occupier must be held fully accountable for all this. Peace can last long only when it is built on the just foundations of condemnation of aggression and the accountability of the one who destroyed it is fully ensured.
#CitiesOfHeroes
Photo: André Luís Alves, Dima Kornilov, Evgeniy Maloletka, Heidi Levine, Paula Bronstein, Ricardo Garcia Vilanova, SES of Ukraine, Yevhenii Zavhorodnii
Forwarded from Андрій Єрмак 🇺🇦
#МістаГероїв - це люди, їх подвиги, сміливість та патріотизм. Це ті, завдяки кому рік тому вдалося вигнати окупантів з Півночі і врятувати багатьох людей. І ті, хто робить подвиги щодня.
Їх історії мають бути почутими. Тримайте першу з Київщини.
Семиволос Леонід Миколайович, 1969 року народження - водій шкільного автобуса ОЗО «Гребінківський ліцей» Гребінківської селищної ради.
Він брав участь в евакуації людей з м. Ірпінь, смт. Макарів, м. Гостомель, с. Романівка, м. Буча, смт. Немішаєве, смт.Ворзель, смт. Борова, с. Шевченкове, с. Богданівка, смт. Велика Димерка, м. Чернігів.
Усього водій на своєму шкільному автобусі евакуював понад 950 людей. Врятував їм життя тоді. Далі - його історія.
🗣Перша евакуація була 5 березня. До нас, водіїв, звернулися, що треба рятувати наших людей. Ніхто не відмовився. Не буду приховувати, страх був. Пам’ятаю, як на блокпосту російський військовослужбовець зібрав у всіх телефони, поклав у пакет та розстріляв його з автомату. Такий от перший контакт із загарбниками.
По дорозі бачили покинуті автівки, речі людей… це було дуже моторошно.
Намагалися вивезти якомога більше людей, першочергово жінок і дітей.
Найбільше запам’яталася Буча. Ми їхали колоною, і в цей час за 30 метрів від нас російський танк стріляв по багатоповерхівці. По нам летіла цегла й інші залишки від будинку. Автобусам попробивало колеса. Росіяни були найжорстокіші до нас саме в Бучі. Уся дорога засипана уламками, залізом. І ти розумієш – проб’єш колеса і вже нікуди не доїдеш. Трохи відхилився від маршруту – і тебе оточують їхні БТРи, солдати. На тебе наводять кулемети, автомати. У нас на очах вони захопили в полон працівника ДСНС…
Садили людей по максимуму. У Гостомелі було стільки людей, що не всі помістилися в автобуси. І вони йшли за нами пішки. Не пам’ятаю, який в Бучі є інститут, з нього вийшов чоловік і говорить: «Люди добрі, залишайтеся тут на ніч, бо не випустять нікого, якщо не встигнуть автобуси проїхати блокпост до п’ятої години». Люди там лишилися, ми їх забрали наступного дня.
Але найважче було вивозити людей із Чернігова. Усі дороги були заміновані, ми їхали полями, добиралися по багнюці. Боялися, щоб дощу не було, бо тоді не доїхали. А нас там люди чекали. Із Чернігова вивозили разів 4. Востаннє – 21 березня. Приїхали пізно ввечері, голодні, холодні. Максимальна увага була до дороги. 380 кілометрів бездоріжжям. У місті не було ні світла, ні води, ні газу. Нічого. Соляри назад вже майже не було. Дякуємо поліції – хто каністру, хто пів каністри, але нас заправили. А вивозили ми людей із лікарні, тих, хто хворіє на нирки. В моєму автобусі було чоловік 4-5 зовсім неходячих. Люди в кріслах колісних, хворі. І ми потрапили під обстріл. Розумію, що для росіян поняття гуманітарного коридору і не було. Єдиний можливий в‘їзд для евакуації був через міст над Десною, з боку Куликівки. Він був вже пошкоджений, але проїзний. Автобуси їхали обережно, між пробитих наскрізь дірок у переправі, але й швидко, щоб встигнути між обстрілами. Тільки вискочили з мосту, і його росіяни добили. Один автобус після такого просто заглух посеред дороги. Розсадили людей по інших, нікого не покинули, а автобус кинули.
Увесь шлях туди й назад евакуація проходила між розірваних і нерозірваних снарядів, вони стирчали з-під землі просто біля дороги.
Багато евакуацій було.
Україна - це країна сміливих людей.
Їх історії мають бути почутими. Тримайте першу з Київщини.
Семиволос Леонід Миколайович, 1969 року народження - водій шкільного автобуса ОЗО «Гребінківський ліцей» Гребінківської селищної ради.
Він брав участь в евакуації людей з м. Ірпінь, смт. Макарів, м. Гостомель, с. Романівка, м. Буча, смт. Немішаєве, смт.Ворзель, смт. Борова, с. Шевченкове, с. Богданівка, смт. Велика Димерка, м. Чернігів.
Усього водій на своєму шкільному автобусі евакуював понад 950 людей. Врятував їм життя тоді. Далі - його історія.
🗣Перша евакуація була 5 березня. До нас, водіїв, звернулися, що треба рятувати наших людей. Ніхто не відмовився. Не буду приховувати, страх був. Пам’ятаю, як на блокпосту російський військовослужбовець зібрав у всіх телефони, поклав у пакет та розстріляв його з автомату. Такий от перший контакт із загарбниками.
По дорозі бачили покинуті автівки, речі людей… це було дуже моторошно.
Намагалися вивезти якомога більше людей, першочергово жінок і дітей.
Найбільше запам’яталася Буча. Ми їхали колоною, і в цей час за 30 метрів від нас російський танк стріляв по багатоповерхівці. По нам летіла цегла й інші залишки від будинку. Автобусам попробивало колеса. Росіяни були найжорстокіші до нас саме в Бучі. Уся дорога засипана уламками, залізом. І ти розумієш – проб’єш колеса і вже нікуди не доїдеш. Трохи відхилився від маршруту – і тебе оточують їхні БТРи, солдати. На тебе наводять кулемети, автомати. У нас на очах вони захопили в полон працівника ДСНС…
Садили людей по максимуму. У Гостомелі було стільки людей, що не всі помістилися в автобуси. І вони йшли за нами пішки. Не пам’ятаю, який в Бучі є інститут, з нього вийшов чоловік і говорить: «Люди добрі, залишайтеся тут на ніч, бо не випустять нікого, якщо не встигнуть автобуси проїхати блокпост до п’ятої години». Люди там лишилися, ми їх забрали наступного дня.
Але найважче було вивозити людей із Чернігова. Усі дороги були заміновані, ми їхали полями, добиралися по багнюці. Боялися, щоб дощу не було, бо тоді не доїхали. А нас там люди чекали. Із Чернігова вивозили разів 4. Востаннє – 21 березня. Приїхали пізно ввечері, голодні, холодні. Максимальна увага була до дороги. 380 кілометрів бездоріжжям. У місті не було ні світла, ні води, ні газу. Нічого. Соляри назад вже майже не було. Дякуємо поліції – хто каністру, хто пів каністри, але нас заправили. А вивозили ми людей із лікарні, тих, хто хворіє на нирки. В моєму автобусі було чоловік 4-5 зовсім неходячих. Люди в кріслах колісних, хворі. І ми потрапили під обстріл. Розумію, що для росіян поняття гуманітарного коридору і не було. Єдиний можливий в‘їзд для евакуації був через міст над Десною, з боку Куликівки. Він був вже пошкоджений, але проїзний. Автобуси їхали обережно, між пробитих наскрізь дірок у переправі, але й швидко, щоб встигнути між обстрілами. Тільки вискочили з мосту, і його росіяни добили. Один автобус після такого просто заглух посеред дороги. Розсадили людей по інших, нікого не покинули, а автобус кинули.
Увесь шлях туди й назад евакуація проходила між розірваних і нерозірваних снарядів, вони стирчали з-під землі просто біля дороги.
Багато евакуацій було.
Україна - це країна сміливих людей.
60-річний чоловік намагався самотужки перенести невідомий вибухонебезпечний предмет. Вибухівка здетонувала у нього в руках.
Травми, отримані через детонацію вибухівки, виявилися надто тяжкими. Чоловік загинув на місці.
Усе про мінну безпеку – на ресурсі Dovidka.info. Прочитайте та запамʼятайте ці прості поради, адже вони можуть зберегти ваше здоровʼя та життя!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
❗️Пообіді російська армія обстріляла медзаклад у Херсоні.
Більше двох десятків вікон - без скла, також пошкоджений паркан навколо лікарні.
Наразі у закладі лікуються понад дві сотні пацієнтів та працюють 100 фахівців. На щастя, не було прямого влучання у будівлю, де перебувають люди, тому постраждалих немає.
Про наслідки підлої ворожої атаки - від очевидців у відео👆
Більше двох десятків вікон - без скла, також пошкоджений паркан навколо лікарні.
Наразі у закладі лікуються понад дві сотні пацієнтів та працюють 100 фахівців. На щастя, не було прямого влучання у будівлю, де перебувають люди, тому постраждалих немає.
Про наслідки підлої ворожої атаки - від очевидців у відео
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM