#герої_без_зброї
Юрій Палієнко, рятувальник з Києва
Юрій Палієнко мріяв допомагати людям ще з дитинства, а у 23 роки приєднався до команди ДСНС Києва. За п’ять років роботи рятувальником він проявив себе як справжній професіонал.
Найбільшим випробуванням став ранок 7 лютого 2024 року, коли під час ворожої атаки на багатоповерхівку на вул. Академіка Заболотного загинули четверо людей. Завдяки діям Юрія та його колег вдалося врятувати 28 осіб і евакуювати ще 40 мешканців, незважаючи на полум’я та густий дим.
«Коли бачиш, що люди довіряють тобі своє життя, це надихає й мотивує», – ділиться рятувальник.
У вільний час він любить природу, риболовлю та вдосконалює свої професійні навички. «Найголовніше – це перемога нашої країни!».
🆘 Сайт • Fb • Tw • Insta • YouTube
Юрій Палієнко, рятувальник з Києва
Юрій Палієнко мріяв допомагати людям ще з дитинства, а у 23 роки приєднався до команди ДСНС Києва. За п’ять років роботи рятувальником він проявив себе як справжній професіонал.
Найбільшим випробуванням став ранок 7 лютого 2024 року, коли під час ворожої атаки на багатоповерхівку на вул. Академіка Заболотного загинули четверо людей. Завдяки діям Юрія та його колег вдалося врятувати 28 осіб і евакуювати ще 40 мешканців, незважаючи на полум’я та густий дим.
«Коли бачиш, що люди довіряють тобі своє життя, це надихає й мотивує», – ділиться рятувальник.
У вільний час він любить природу, риболовлю та вдосконалює свої професійні навички. «Найголовніше – це перемога нашої країни!».
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
#герої_без_зброї
Олексій Атрощенко, рятувальник з Миколаївщини
«Наша служба не така романтична, як це зображують зазвичай у фільмах, але вона надважлива», – говорить Олексій Атрощенко, пожежний-рятувальник.
Після закінчення школи він не міг визначитись із майбутньою професією, тож подавав документи у різні освітні заклади, зокрема й до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності.
«Першими мені передзвонили саме з ДСНС, тож я вирішив, що то доля моя. Я впевнений, що я на своєму місці», – ділиться рятувальник.
Своє перше чергування під час стажування він згадує із посмішкою, адже тоді колектив зробив йому своєрідну «посвяту»: «То була вже десь восьма пожежа поспіль, і тоді диспетчерка, яка була з нами на чергуванні, сказала, що то все через мене, адже я не пройшов випробування водою. Вона мене щільненько покропила по новій чистенькій формі, і, як не дивно тієї доби ми більше нікуди не виїжджали. То для мене був урок, що традиції пожежного братства — геть не пусті слова», – сміється Олексій.
🆘 Сайт • Fb • Tw • Insta • YouTube
Олексій Атрощенко, рятувальник з Миколаївщини
«Наша служба не така романтична, як це зображують зазвичай у фільмах, але вона надважлива», – говорить Олексій Атрощенко, пожежний-рятувальник.
Після закінчення школи він не міг визначитись із майбутньою професією, тож подавав документи у різні освітні заклади, зокрема й до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності.
«Першими мені передзвонили саме з ДСНС, тож я вирішив, що то доля моя. Я впевнений, що я на своєму місці», – ділиться рятувальник.
Своє перше чергування під час стажування він згадує із посмішкою, адже тоді колектив зробив йому своєрідну «посвяту»: «То була вже десь восьма пожежа поспіль, і тоді диспетчерка, яка була з нами на чергуванні, сказала, що то все через мене, адже я не пройшов випробування водою. Вона мене щільненько покропила по новій чистенькій формі, і, як не дивно тієї доби ми більше нікуди не виїжджали. То для мене був урок, що традиції пожежного братства — геть не пусті слова», – сміється Олексій.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
#герої_без_зброї
Ілля Бородовко, психолог із Запоріжжя
Ілля Бородовко завжди одним із перших прибуває на місця ракетних ударів. Це важка і морально виснажлива робота, зізнається він: «Коли бачиш, що людина втратила все, коли гинуть її рідні… Не можна просто «вимкнути емоції», як тумблер. Як би ненамагався тримати дистанцію, усе одно пропускаєш це через себе.
Ілля зазначає, що найважче тим, хто втратив найдорожчих. У такі моменти слова часто безсилі, а поспішні фрази можуть лише поглибити біль. «Іноді краще мовчати. Фрази на кшталт «тримайся» чи «я тебе розумію» не мають сенсу, бозрозуміти таке горе неможливо. Важливіше бути поруч, подбати про людину – дати води, нагадати поїсти. Адже буває, що люди три доби нічого не їдять».
❗Психолог переконаний: жити потрібно тут і зараз. Він не відкладає життя «на потім» – до закінчення війни.
🆘 Сайт • Fb • Tw • Insta • YouTube
Ілля Бородовко, психолог із Запоріжжя
Ілля Бородовко завжди одним із перших прибуває на місця ракетних ударів. Це важка і морально виснажлива робота, зізнається він: «Коли бачиш, що людина втратила все, коли гинуть її рідні… Не можна просто «вимкнути емоції», як тумблер. Як би ненамагався тримати дистанцію, усе одно пропускаєш це через себе.
Ілля зазначає, що найважче тим, хто втратив найдорожчих. У такі моменти слова часто безсилі, а поспішні фрази можуть лише поглибити біль. «Іноді краще мовчати. Фрази на кшталт «тримайся» чи «я тебе розумію» не мають сенсу, бозрозуміти таке горе неможливо. Важливіше бути поруч, подбати про людину – дати води, нагадати поїсти. Адже буває, що люди три доби нічого не їдять».
❗Психолог переконаний: жити потрібно тут і зараз. Він не відкладає життя «на потім» – до закінчення війни.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
#герої_без_зброї
Максим Масюк, керівник добровільної пожежної команди на Черкащині
Після служби в поліції він приєднався до тероборони, а згодом створив добровільну пожежну команду за підтримки старости села, польських благодійників і ДСНС України.
Команда з 12 добровольців, четверо з яких наразі захищають Україну на фронті, облаштувала стару пожежну частину, пройшла навчання з пожежної безпеки та домедичної допомоги й уже здійснила понад 100 виїздів.
«Усі знання нам дуже допомагають. Влітку ми врятували 11-річного хлопчика, який постраждав під час пожежі, надали йому допомогу, а після виписки з лікарні навідали з подарунками», – розповідає Максим.
Коли немає пожеж, добровольці рубають дрова для літніх, ремонтують гідранти та переобладнують техніку.
У 2023 році команда стала кращою серед 36 добровільних пожежних команд Черкащини, а наступного – увійшла до трійки найкращих в Україні🔥🚒
🆘 Сайт • Fb • Tw • Insta • YouTube
Максим Масюк, керівник добровільної пожежної команди на Черкащині
Після служби в поліції він приєднався до тероборони, а згодом створив добровільну пожежну команду за підтримки старости села, польських благодійників і ДСНС України.
Команда з 12 добровольців, четверо з яких наразі захищають Україну на фронті, облаштувала стару пожежну частину, пройшла навчання з пожежної безпеки та домедичної допомоги й уже здійснила понад 100 виїздів.
«Усі знання нам дуже допомагають. Влітку ми врятували 11-річного хлопчика, який постраждав під час пожежі, надали йому допомогу, а після виписки з лікарні навідали з подарунками», – розповідає Максим.
Коли немає пожеж, добровольці рубають дрова для літніх, ремонтують гідранти та переобладнують техніку.
У 2023 році команда стала кращою серед 36 добровільних пожежних команд Черкащини, а наступного – увійшла до трійки найкращих в Україні🔥🚒
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
#герої_без_зброї
Олександр Янковський, рятувальник з Хмельниччини
24-річний надзвичайник зі Старокостянтинова зустрів війну у казармі. Перший виїзд на обстріл – адреналін. Тепер, після трьох років війни, це буденність, від якої страшно.
Його робота – під вибухами ракет і дронів, у вогні пожеж. За відвагу нагороджений, але для нього головне – врятовані людські життя.
Віддушина – хіп-хоп. У його текстах війна, біль і віра у перемогу. «Я хочу, щоб мої майбутні діти ніколи не чули сирен», – каже Олександр.
🆘 Сайт • Fb • Tw • Insta • YouTube
Олександр Янковський, рятувальник з Хмельниччини
24-річний надзвичайник зі Старокостянтинова зустрів війну у казармі. Перший виїзд на обстріл – адреналін. Тепер, після трьох років війни, це буденність, від якої страшно.
Його робота – під вибухами ракет і дронів, у вогні пожеж. За відвагу нагороджений, але для нього головне – врятовані людські життя.
Віддушина – хіп-хоп. У його текстах війна, біль і віра у перемогу. «Я хочу, щоб мої майбутні діти ніколи не чули сирен», – каже Олександр.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
#герої_без_зброї
Володимир Мисків, водій-рятувальник з Миколаївщини
Уже три роки Володимир спостерігає лише в екрані телефона, як дорослішає його вже шістнадцятирічний син, як дружина на чужині розв'язує всі родинні питання без його підтримки та допомоги.
Рішення відправити родину за кордон він ухвалив ще на початку повномасштабного вторгнення рф, після одного із наймасштабніших обстрілів міста. Тоді під ворожі снаряди потрапив його мікрорайон.
Рятувальник на власні очі бачив вибиті вікна у власній квартирі, зв'язку із рідними не було, але був змушений їхати на виклик і рятувати чоловіка, який опинився під завалами:
«Вже потім відпросився на хвилинку в керівника, щоб піднятися додому та перевірити, чи всі живі. Дружина та син сховалися в укритті, але у їхніх очах я бачив сльози радості, бо вижили, і страху в передчутті того, що буде далі. Я розумів, що не завжди зможу вчасно до них приїхати, тому й відправив за кордон».
Про життя та роботу рятувальника під час війни – дивіться у сюжеті ⤵️
🆘 Сайт • Fb • Tw • Insta • YouTube
Володимир Мисків, водій-рятувальник з Миколаївщини
Уже три роки Володимир спостерігає лише в екрані телефона, як дорослішає його вже шістнадцятирічний син, як дружина на чужині розв'язує всі родинні питання без його підтримки та допомоги.
Рішення відправити родину за кордон він ухвалив ще на початку повномасштабного вторгнення рф, після одного із наймасштабніших обстрілів міста. Тоді під ворожі снаряди потрапив його мікрорайон.
Рятувальник на власні очі бачив вибиті вікна у власній квартирі, зв'язку із рідними не було, але був змушений їхати на виклик і рятувати чоловіка, який опинився під завалами:
«Вже потім відпросився на хвилинку в керівника, щоб піднятися додому та перевірити, чи всі живі. Дружина та син сховалися в укритті, але у їхніх очах я бачив сльози радості, бо вижили, і страху в передчутті того, що буде далі. Я розумів, що не завжди зможу вчасно до них приїхати, тому й відправив за кордон».
Про життя та роботу рятувальника під час війни – дивіться у сюжеті ⤵️
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
#герої_без_зброї
Василь Грига, сапер із Закарпаття
У лютому 2022 року Василь Грига збирався поїхати в гості до сестри на Донеччину. Це була давня обіцянка – відвідати рідну людину. Але плани змінила війна. Донеччину він таки побачив, але вже іншою – розбомбленою, виснаженою, сповненою болю.
💬 «Я очікував побачити страшне, але масштаби руйнувань вразили. Люди живуть без світла вже більше року, продають майно, щоб купити бензопили для заготівлі дров – аби мати, на чому приготувати їжу. Один авіаудар – і все, що вони будували роками, зникає».
На цих землях лишилися здебільшого старші люди, які не можуть покинути рідні місця. А небезпека всюди: «Приїхали на виклик – біля машини виявили закопану міну ТМ-62. Ще трохи – і трагедія».
🔥 Робота сапера – це не тільки про технічні навички, а й про пильність і відповідальність.
💬 «Я став ще уважнішим – помічаю найменші зміни, передбачаю ризики. Від цього залежить не тільки моє життя, а й життя побратимів. Ми – команда, і мусимо берегти один одного».
Василь Грига, сапер із Закарпаття
У лютому 2022 року Василь Грига збирався поїхати в гості до сестри на Донеччину. Це була давня обіцянка – відвідати рідну людину. Але плани змінила війна. Донеччину він таки побачив, але вже іншою – розбомбленою, виснаженою, сповненою болю.
💬 «Я очікував побачити страшне, але масштаби руйнувань вразили. Люди живуть без світла вже більше року, продають майно, щоб купити бензопили для заготівлі дров – аби мати, на чому приготувати їжу. Один авіаудар – і все, що вони будували роками, зникає».
На цих землях лишилися здебільшого старші люди, які не можуть покинути рідні місця. А небезпека всюди: «Приїхали на виклик – біля машини виявили закопану міну ТМ-62. Ще трохи – і трагедія».
🔥 Робота сапера – це не тільки про технічні навички, а й про пильність і відповідальність.
💬 «Я став ще уважнішим – помічаю найменші зміни, передбачаю ризики. Від цього залежить не тільки моє життя, а й життя побратимів. Ми – команда, і мусимо берегти один одного».
#герої_без_зброї
«Ми працюємо без права на помилку», – сапери ДСНС з Житомирщини.
Саме зараз на території Малинської територіальної громади Коростенського району на Житомирщині працює розрахунок житомирських піротехніків. Наприкінці березня цього року вони розпочали нетехнічне обстеження територій, де активно велися бойові дії.
«Ми працюємо без права на помилку. Якщо ти не впевнений у безпечності території – значить вона небезпечна. Кожен крок, кожне рішення має бути ретельно продуманим», – розповідає керівник групи розмінування Назарій Горшков.
Сапери працюють з супутниковими знімками, аналізують аерофотознімки, розмовляють змісцевими мешканцями та лісівниками, які можуть розповісти про підозрілі предмети чи нерозірвані боєприпаси. «Це не просто робота – це відповідальність за чиєсь життя», – додає Назарій.
🆘 Сайт • Fb • Tw • Insta • YouTube
«Ми працюємо без права на помилку», – сапери ДСНС з Житомирщини.
Саме зараз на території Малинської територіальної громади Коростенського району на Житомирщині працює розрахунок житомирських піротехніків. Наприкінці березня цього року вони розпочали нетехнічне обстеження територій, де активно велися бойові дії.
«Ми працюємо без права на помилку. Якщо ти не впевнений у безпечності території – значить вона небезпечна. Кожен крок, кожне рішення має бути ретельно продуманим», – розповідає керівник групи розмінування Назарій Горшков.
Сапери працюють з супутниковими знімками, аналізують аерофотознімки, розмовляють змісцевими мешканцями та лісівниками, які можуть розповісти про підозрілі предмети чи нерозірвані боєприпаси. «Це не просто робота – це відповідальність за чиєсь життя», – додає Назарій.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
#герої_без_зброї
Олена Пересунько, диспетчерка з Вінниччини
«Служба порятунку, що у вас сталося?», – цю фразу Олена повторює вже майже 24 роки. Вона – голос, із якого починається рятувальна операція.
🗓️24 лютого 2022-го та 14 липня, коли ракети вдарили по Вінниці, стали найстрашнішими змінами у її житті. «Першою зателефонувала жінка – кричала про жах на площі Перемоги. Це неможливо забути», – згадує Олена.
Вона переконана: без чіткої комунікації – ніяк: «Кожна секунда важлива. Ми координуємо все й одразу». Олена пишається своїм колективом і знає, як боляче читати несправедливі коментарі: «Мовляв, приїхали без води… А ми ж бачимо, як хлопці працюють до знемоги».
🙏Найбільша гордість – бути поруч із тими, хто рятує. Найбільша мрія – Перемога. І щоб брат, який зараз боронить країну, повернувся додому живим і неушкодженим.
Детальніше – за посиланням 👈
Олена Пересунько, диспетчерка з Вінниччини
«Служба порятунку, що у вас сталося?», – цю фразу Олена повторює вже майже 24 роки. Вона – голос, із якого починається рятувальна операція.
🗓️24 лютого 2022-го та 14 липня, коли ракети вдарили по Вінниці, стали найстрашнішими змінами у її житті. «Першою зателефонувала жінка – кричала про жах на площі Перемоги. Це неможливо забути», – згадує Олена.
Вона переконана: без чіткої комунікації – ніяк: «Кожна секунда важлива. Ми координуємо все й одразу». Олена пишається своїм колективом і знає, як боляче читати несправедливі коментарі: «Мовляв, приїхали без води… А ми ж бачимо, як хлопці працюють до знемоги».
🙏Найбільша гордість – бути поруч із тими, хто рятує. Найбільша мрія – Перемога. І щоб брат, який зараз боронить країну, повернувся додому живим і неушкодженим.
Детальніше – за посиланням 👈