Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
#герої_без_зброї
Володимир Мисків, водій-рятувальник з Миколаївщини
Уже три роки Володимир спостерігає лише в екрані телефона, як дорослішає його вже шістнадцятирічний син, як дружина на чужині розв'язує всі родинні питання без його підтримки та допомоги.
Рішення відправити родину за кордон він ухвалив ще на початку повномасштабного вторгнення рф, після одного із наймасштабніших обстрілів міста. Тоді під ворожі снаряди потрапив його мікрорайон.
Рятувальник на власні очі бачив вибиті вікна у власній квартирі, зв'язку із рідними не було, але був змушений їхати на виклик і рятувати чоловіка, який опинився під завалами:
«Вже потім відпросився на хвилинку в керівника, щоб піднятися додому та перевірити, чи всі живі. Дружина та син сховалися в укритті, але у їхніх очах я бачив сльози радості, бо вижили, і страху в передчутті того, що буде далі. Я розумів, що не завжди зможу вчасно до них приїхати, тому й відправив за кордон».
Про життя та роботу рятувальника під час війни – дивіться у сюжеті ⤵️
🆘 Сайт • Fb • Tw • Insta • YouTube
Володимир Мисків, водій-рятувальник з Миколаївщини
Уже три роки Володимир спостерігає лише в екрані телефона, як дорослішає його вже шістнадцятирічний син, як дружина на чужині розв'язує всі родинні питання без його підтримки та допомоги.
Рішення відправити родину за кордон він ухвалив ще на початку повномасштабного вторгнення рф, після одного із наймасштабніших обстрілів міста. Тоді під ворожі снаряди потрапив його мікрорайон.
Рятувальник на власні очі бачив вибиті вікна у власній квартирі, зв'язку із рідними не було, але був змушений їхати на виклик і рятувати чоловіка, який опинився під завалами:
«Вже потім відпросився на хвилинку в керівника, щоб піднятися додому та перевірити, чи всі живі. Дружина та син сховалися в укритті, але у їхніх очах я бачив сльози радості, бо вижили, і страху в передчутті того, що буде далі. Я розумів, що не завжди зможу вчасно до них приїхати, тому й відправив за кордон».
Про життя та роботу рятувальника під час війни – дивіться у сюжеті ⤵️
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
#герої_без_зброї
Василь Грига, сапер із Закарпаття
У лютому 2022 року Василь Грига збирався поїхати в гості до сестри на Донеччину. Це була давня обіцянка – відвідати рідну людину. Але плани змінила війна. Донеччину він таки побачив, але вже іншою – розбомбленою, виснаженою, сповненою болю.
💬 «Я очікував побачити страшне, але масштаби руйнувань вразили. Люди живуть без світла вже більше року, продають майно, щоб купити бензопили для заготівлі дров – аби мати, на чому приготувати їжу. Один авіаудар – і все, що вони будували роками, зникає».
На цих землях лишилися здебільшого старші люди, які не можуть покинути рідні місця. А небезпека всюди: «Приїхали на виклик – біля машини виявили закопану міну ТМ-62. Ще трохи – і трагедія».
🔥 Робота сапера – це не тільки про технічні навички, а й про пильність і відповідальність.
💬 «Я став ще уважнішим – помічаю найменші зміни, передбачаю ризики. Від цього залежить не тільки моє життя, а й життя побратимів. Ми – команда, і мусимо берегти один одного».
Василь Грига, сапер із Закарпаття
У лютому 2022 року Василь Грига збирався поїхати в гості до сестри на Донеччину. Це була давня обіцянка – відвідати рідну людину. Але плани змінила війна. Донеччину він таки побачив, але вже іншою – розбомбленою, виснаженою, сповненою болю.
💬 «Я очікував побачити страшне, але масштаби руйнувань вразили. Люди живуть без світла вже більше року, продають майно, щоб купити бензопили для заготівлі дров – аби мати, на чому приготувати їжу. Один авіаудар – і все, що вони будували роками, зникає».
На цих землях лишилися здебільшого старші люди, які не можуть покинути рідні місця. А небезпека всюди: «Приїхали на виклик – біля машини виявили закопану міну ТМ-62. Ще трохи – і трагедія».
🔥 Робота сапера – це не тільки про технічні навички, а й про пильність і відповідальність.
💬 «Я став ще уважнішим – помічаю найменші зміни, передбачаю ризики. Від цього залежить не тільки моє життя, а й життя побратимів. Ми – команда, і мусимо берегти один одного».
#герої_без_зброї
«Ми працюємо без права на помилку», – сапери ДСНС з Житомирщини.
Саме зараз на території Малинської територіальної громади Коростенського району на Житомирщині працює розрахунок житомирських піротехніків. Наприкінці березня цього року вони розпочали нетехнічне обстеження територій, де активно велися бойові дії.
«Ми працюємо без права на помилку. Якщо ти не впевнений у безпечності території – значить вона небезпечна. Кожен крок, кожне рішення має бути ретельно продуманим», – розповідає керівник групи розмінування Назарій Горшков.
Сапери працюють з супутниковими знімками, аналізують аерофотознімки, розмовляють змісцевими мешканцями та лісівниками, які можуть розповісти про підозрілі предмети чи нерозірвані боєприпаси. «Це не просто робота – це відповідальність за чиєсь життя», – додає Назарій.
🆘 Сайт • Fb • Tw • Insta • YouTube
«Ми працюємо без права на помилку», – сапери ДСНС з Житомирщини.
Саме зараз на території Малинської територіальної громади Коростенського району на Житомирщині працює розрахунок житомирських піротехніків. Наприкінці березня цього року вони розпочали нетехнічне обстеження територій, де активно велися бойові дії.
«Ми працюємо без права на помилку. Якщо ти не впевнений у безпечності території – значить вона небезпечна. Кожен крок, кожне рішення має бути ретельно продуманим», – розповідає керівник групи розмінування Назарій Горшков.
Сапери працюють з супутниковими знімками, аналізують аерофотознімки, розмовляють змісцевими мешканцями та лісівниками, які можуть розповісти про підозрілі предмети чи нерозірвані боєприпаси. «Це не просто робота – це відповідальність за чиєсь життя», – додає Назарій.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
#герої_без_зброї
Олена Пересунько, диспетчерка з Вінниччини
«Служба порятунку, що у вас сталося?», – цю фразу Олена повторює вже майже 24 роки. Вона – голос, із якого починається рятувальна операція.
🗓️24 лютого 2022-го та 14 липня, коли ракети вдарили по Вінниці, стали найстрашнішими змінами у її житті. «Першою зателефонувала жінка – кричала про жах на площі Перемоги. Це неможливо забути», – згадує Олена.
Вона переконана: без чіткої комунікації – ніяк: «Кожна секунда важлива. Ми координуємо все й одразу». Олена пишається своїм колективом і знає, як боляче читати несправедливі коментарі: «Мовляв, приїхали без води… А ми ж бачимо, як хлопці працюють до знемоги».
🙏Найбільша гордість – бути поруч із тими, хто рятує. Найбільша мрія – Перемога. І щоб брат, який зараз боронить країну, повернувся додому живим і неушкодженим.
Детальніше – за посиланням 👈
Олена Пересунько, диспетчерка з Вінниччини
«Служба порятунку, що у вас сталося?», – цю фразу Олена повторює вже майже 24 роки. Вона – голос, із якого починається рятувальна операція.
🗓️24 лютого 2022-го та 14 липня, коли ракети вдарили по Вінниці, стали найстрашнішими змінами у її житті. «Першою зателефонувала жінка – кричала про жах на площі Перемоги. Це неможливо забути», – згадує Олена.
Вона переконана: без чіткої комунікації – ніяк: «Кожна секунда важлива. Ми координуємо все й одразу». Олена пишається своїм колективом і знає, як боляче читати несправедливі коментарі: «Мовляв, приїхали без води… А ми ж бачимо, як хлопці працюють до знемоги».
🙏Найбільша гордість – бути поруч із тими, хто рятує. Найбільша мрія – Перемога. І щоб брат, який зараз боронить країну, повернувся додому живим і неушкодженим.
Детальніше – за посиланням 👈
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
#герої_без_зброї
Верхолази ДСНС – ті, хто рятує там, де зруйноване вище за голову. Де головні вороги – гравітація і висота: одна притягує, а інша лякає. Але вони тримаються...
Троє рятувальників з Білої Церкви: Олександр Корнієнко – командир, який завжди іде першим, Ярослав Славінський – той, кого надихає вдячність в очах людей. І… Максим Коломієць – побратим, який загинув, але залишився назавжди з ними – у серці та памʼяті 💔
Для цих рятувальників найголовне – життя, які вони встигли врятувати.
📹 У сюжеті про героїв без зброї, чий фронт завжди на висоті.
Верхолази ДСНС – ті, хто рятує там, де зруйноване вище за голову. Де головні вороги – гравітація і висота: одна притягує, а інша лякає. Але вони тримаються...
Троє рятувальників з Білої Церкви: Олександр Корнієнко – командир, який завжди іде першим, Ярослав Славінський – той, кого надихає вдячність в очах людей. І… Максим Коломієць – побратим, який загинув, але залишився назавжди з ними – у серці та памʼяті 💔
Для цих рятувальників найголовне – життя, які вони встигли врятувати.
📹 У сюжеті про героїв без зброї, чий фронт завжди на висоті.
#герої_без_зброї
Оксана Ульянова, речниця ДСНС Херсонщини
«24 лютого 2022 року розділило наше життя на «до» і «після». Страх за сина, служба під постійною тривогою, загроза окупації, моральний тиск, неможливість працювати спокійно – усе це змусило нашу родину виїхати з Херсона. Ми подолали близько двадцяти ворожих блокпостів і дісталися підконтрольної Україні території. Потім я працювала в підрозділі ДСНС на Закарпатті. Колеги там зустріли дуже тепло, підтримували, як могли. А коли дізналися про звільнення Херсона – це була неймовірна радість. Додому поверталися ніби на крилах», – згадує Оксана.
Комунікація в умовах надзвичайних ситуацій стала для неї не просто новим професійним викликом, але й продовженням сімейної традиції: її батько – досвідчений рятувальник, чоловік також присвятив себе цій справі.
«Я дуже люблю те, чим займаюся. Працювати поруч із такими неймовірними людьми – велика честь. Наша місія – показувати їхню героїчну працю. Герої без зброї – це про кожного з них».
Детальніше – за посиланням.
🆘 Сайт • Fb • Tw • Insta • YouTube • TikTok
Оксана Ульянова, речниця ДСНС Херсонщини
«24 лютого 2022 року розділило наше життя на «до» і «після». Страх за сина, служба під постійною тривогою, загроза окупації, моральний тиск, неможливість працювати спокійно – усе це змусило нашу родину виїхати з Херсона. Ми подолали близько двадцяти ворожих блокпостів і дісталися підконтрольної Україні території. Потім я працювала в підрозділі ДСНС на Закарпатті. Колеги там зустріли дуже тепло, підтримували, як могли. А коли дізналися про звільнення Херсона – це була неймовірна радість. Додому поверталися ніби на крилах», – згадує Оксана.
Комунікація в умовах надзвичайних ситуацій стала для неї не просто новим професійним викликом, але й продовженням сімейної традиції: її батько – досвідчений рятувальник, чоловік також присвятив себе цій справі.
«Я дуже люблю те, чим займаюся. Працювати поруч із такими неймовірними людьми – велика честь. Наша місія – показувати їхню героїчну працю. Герої без зброї – це про кожного з них».
Детальніше – за посиланням.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
#герої_без_зброї
Олександр Парамонов, рятувальник з Одеси. У Службі вже 29 років. Розповідає, що під час кожного виїзду завжди першою чергою думає про особовий склад. Особливо зараз, під час війни, коли хлопці змушені працювати у надскладних умовах з ризиком для життя.
Про роботу, початок повномасштабного вторгнення, людей та своїх рідних дивіться у відео.
Олександр Парамонов, рятувальник з Одеси. У Службі вже 29 років. Розповідає, що під час кожного виїзду завжди першою чергою думає про особовий склад. Особливо зараз, під час війни, коли хлопці змушені працювати у надскладних умовах з ризиком для життя.
Про роботу, початок повномасштабного вторгнення, людей та своїх рідних дивіться у відео.
#герої_без_зброї
Сергій Єщенко, рятувальник з Донеччини
Сергій мріяв стати рятувальником із дитинства. Його
дядько був командиром відділення пожежної частини, тож хлопець часто бував у підрозділі. Уже з 8 класу чітко знав: хоче рятувати життя. На початку повномасштабного вторгнення Сергій залишився у рідному Бахмуті. Улітку 2022-го, під час інтенсивних обстрілів міста, неодноразово рятував людей.
«Один із найнапруженіших моментів – коли ракета влучила в житловий будинок поруч із частиною. Ми вирушили на виклик, і саме тоді ще один удар припав на приватне подвір’я. 5 людей – 3 дітей і 3 дорослих – опинилися під завалами у підвалі. Ми з колегами вручну розкопували завали й змогли врятувати всіх», – згадує Сергій.
🚒Сергій колекціонує мініатюрні пожежні машини, банкноти, монети й марки. Виховує сина. Мріє про мир.
Про ракетні удари по Покровську, про втрату керівника, розірване на шматки життя, про загибель жінок, дітей, чоловіків... І – поміж цього всього – звичайне життя, читайте за посиланням.
🆘 Сайт • Fb • Tw • Insta • YouTube • TikTok
Сергій Єщенко, рятувальник з Донеччини
Сергій мріяв стати рятувальником із дитинства. Його
дядько був командиром відділення пожежної частини, тож хлопець часто бував у підрозділі. Уже з 8 класу чітко знав: хоче рятувати життя. На початку повномасштабного вторгнення Сергій залишився у рідному Бахмуті. Улітку 2022-го, під час інтенсивних обстрілів міста, неодноразово рятував людей.
«Один із найнапруженіших моментів – коли ракета влучила в житловий будинок поруч із частиною. Ми вирушили на виклик, і саме тоді ще один удар припав на приватне подвір’я. 5 людей – 3 дітей і 3 дорослих – опинилися під завалами у підвалі. Ми з колегами вручну розкопували завали й змогли врятувати всіх», – згадує Сергій.
🚒Сергій колекціонує мініатюрні пожежні машини, банкноти, монети й марки. Виховує сина. Мріє про мир.
Про ракетні удари по Покровську, про втрату керівника, розірване на шматки життя, про загибель жінок, дітей, чоловіків... І – поміж цього всього – звичайне життя, читайте за посиланням.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM