#герої_без_зброї
Наталія Крот, диспетчерка з Черкащини

До служби у ДСНС, яку розпочала у 2004 році, Наталія змінила кілька професій, зокрема служила у Збройних Силах, де очолювала секретну частину. Після скорочення вирішила здійснити свою давню мрію – стати рятувальницею. Наразі вона працює диспетчеркою в Умані.

За роки служби жінка пережила чимало – як складних, так і зворушливих моментів.

«Морально буває важко, бо не вмію відгороджуватися від чужого горя. Після важких подій довго приходжу до тями», – зізнається вона.

Але й добрі історії назавжди залишаються в серці.

«У День рятівника сталася пожежа в багатоповерхівці. Мама з вагітною донькою подзвонила на «101» у паніці. Я залишалася на зв’язку, поки їх не врятували. Згодом вони прийшли до мене з вдячністю, а через рік – уже з онучкою», – з теплом згадує Наталія.

Початок повномасштабної війни також припав на її зміну:

«Пам’ятаю вибухи, паніку, постійні дзвінки. Люди просили допомоги, навіть якщо це не входило внаші обов’язки. Але ми не відмовляли – робили все, що могли».

Особливо болісним стало її чергування у квітні 2023-го, коли ракета влучила у житловий будинок в Умані – тоді 23 людини загинули, десятки були поранені.

«Я була постійно на зв’язку з постраждалими. Трималася до кінця зміни, а вдома просто розридалася», – згадує Наталія зі сльозами.

🆘 Сайт • Fb • Tw • Insta • YouTube

Голова ДСНС України Андрій Даник:

"Вітаю з Великоднем – одним із найважливіших християнських свят, символом незламності духу та віри.

Це свято було завжди особливим для українців, а тепер, коли на нашу землю прийшов російський агресор, коли кожна родина несе у серці біль утрат, воно стало ще особливішим для нас.

Бо Великдень сьогодні – це спогад про дім, що розлетівся на друзки, це про сім’ю, яка чекає на повернення рідних з війни, про сонце, яке сходить навіть після найчорнішої ночі. Попри те, що Великдень знову приходить не в тиші дзвонів, а під звуки повітряних тривог і сльози матерів, кожен із нас вірить у світле майбутнє.

Рятувальники ДСНС продовжують стояти на варті безпеки кожного українця. Вони першими без страху входять у полум’я, розгрібають каміння розбитих осель, аби зберегти життя. Їхні руки – це порятунок, їхні очі – дзеркало болю й надії, а їхнє серце – Україна.

Нехай світло Христового Воскресіння принесе мир тим, хто втратив дім, спокій тим, хто шукає віру серед темряви і мріє про повернення близьких і наповнює серця вірою, що перемога вже близько".

P.S. На відео рятувальник Сумщини під час ліквідації наслідків ворожого удару по підприємству з виробництва хліба. Великодні паски – символ життя, миру і родинного тепла стали мішенню для тих, хто несе руйнування.

🆘 Сайт • Fb • Tw • Insta • YouTube

#фото_тижня

На фото – рятувальник піднімається по уламках даху зруйнованої будівлі у Харкові. Його фігура – маленька крапля мужності на фоні хаосу, що розкинувся за спиною. Позаду море металу, потрощені віконні рами, бите скло, обгоріле залізо. Це не просто уламки – це зруйноване життя, вибухом вирване з мирного ранку.

Його погляд зосереджений, рухи точні – бо помилятися не можна. Бо можливо, десь під цим попелом ще хтось чекає. Ще дихає. Ще сподівається…

Це фото – не про руїни. Воно про силу духу. Про тишу, в якій народжується героїзм. Про людину, яка першою йде туди, звідки всі тікають.

І все це на фоні передвеликодніх днів. Коли українці, попри біль та розпач, печуть паски й готують святковий стіл, ворог б’є по наших містах. У Вербну неділю в Сумах загинуло 34 людини, серед них – двоє дітей. У Страсну п’ятницю поранено понад 90 людей по всій Україні, є загиблі. Росія атакувала Харків, Київ, Дніпро, Миколаївщину, Донеччину – завдаючи ударів по житлових кварталах, підприємствах, звичайних людях…

Серед попелу й болю стоять вони – наші рятувальники. Без зайвих слів, без страху. Там, де закінчуються сили – починається їхня робота.

📸Фото: Олександр Бакай, оператор БпЛА з Харківщини.

🆘 Сайт • Fb • Tw • Insta • YouTube