Вимірювання грибочка 🍄

Тим часом наші хлопці із Києва (Паша, привіт!) склали дуже гарний пристрій РЕБ від скидів. А оскільки всяка нечисть летіла на голови хлопцям здебільшого з мавіків, то технічно пристрій мав прикривати тільки 2 діапазони частот. І розповідаю я вам про це не просто так.
Більшість пристроїв, які ви могли бачити на автівках у військових із купою антен, були багатодіапазонними. Притомним мінімумом вважалося 8 діапазонів, та й тих не завжди вистачало, м’яко кажучи. Через це пристрої були громіздкими і годилися хіба що для інсталяції на дах. А от антискид мав тільки 2 діапазони, що дозволяло бути йому доволі компактним. Вони теж бували різних форм-факторів, але оцей, що передав Павло, ззовні був схожим на таку штуку, в яку кладуть свічки на цвинтарях, щоб ті подовше горіли. Здається, вони називаються лампадками. Зовнішня форма ні на що не впливала, але в РЕБу цього появився цілком логічний позивний.
— Беркут, треба закинути на позицію “Лампадку”, — кажу я до свого колеги якось.
— Хах, що це ти тут ритуальні послуги починаєш, все ж ок наче.
— Та ні, я не про справжню, я про наш новий антискид…
— Ааааа, а де він?
— Так осьо на столі стоїть.
— Що? І оце має садити мавіки?
— Ну так, а чому ні?
— Та маленький він якийсь, реально як лампадка.
— Ну так це ж кльово, що маленький, легше замаскувати буде.
— Гм… прикольно… а як його встановлювати?
Питання було надто хорошим. Кожен РЕБ створює над собою різного рівня химерності грибочки, яблучка, груші чи хмаринки із радіозавад. І чим цей грибочок щільніший та всеосяжніший — тим ефективніше працюватиме пристрій. Тож, знаючи, як саме виглядає ця хмаринка, треба найбільш її ефективною стороною розвернути до ймовірної сторони підльоту ворожого скиду. Побачити очима ці всі овочі-фрукти, ясна річ, ніхто не зможе. Можна тільки походити із спеціальним пристроєм зі всіх сторін і просканувати щільність завади, чим я, врешті, і зайнявся, попередньо озброївшись якимись схемами із інтернету та надіславши це просте, як цегла, питання Паші.
— Що ти тут чаклуєш? — запитав мене здалеку Юрист, тримаючи на руках чорного, як попіл, кота.
Я довго не думав і відповів максимально просто, як дитині: та що-що, вимірюю грибочок, щоб розуміти, якою стороною краще виставляти його.
А в нього що, є робоча сторона? — колега вже почав підколки, але через заклопотаність я цього ще не розумів.
Ясна річ, є. Цією — більший ефект, цією — менший, — спокійно показував я, крутячи нашу лампадку в руках.
А якщо ні та, ні та не сподобається? — питання мене спантеличило.
Про те, як це звучить, я не думав, але регіт Юриста сказав усе сам за себе.
На мить я відволікся і зрозумів теж, що було не так з моєю відповіддю. Я на мить відволікся і пояснив уже більш науково (наскільки це взагалі могла зробити людина без профільної освіти в цій галузі), що за дійство тут відбувається.
Провівши достатню кількість вимірювань спеціальним пристроєм, я переконався, що з однієї із сторін завада значно краща, тож взяв олівець і на кришці пристрою намалював тонку стрілку і пішов до нашої халабудки з своїм начинням.
Паша вже намалював та надіслав мені малюнок зі стрілкою, яка показувала, якою стороною розвертати пристрій до ворога. Напрями співпали, тож я з спокійним серцем навів стрілки маркером, щоб, якщо доведеться використовувати цей пристрій де-інде, наші хлопці не розгубилися.
Відчуття того, що розрахунки двох різних людей дали однаковий результат, підняло мені настрій, і внутрішній стан був схожий на той, який відчуває дитина, коли вставляє останній пазлик у картинку із 1000 клаптиків. Це було кльово.
Хоча… ми просто могли однаково помилитися 🙂
Але це вже інша історія…

Нарада.
Я зараз в силу неперебірливості дублюю контент і в ютуб, і в тікток, і в інсту.
Чи треба заливати ще сюди те, що робиться для інсти?

Гарного прослуховування!

В силу професійної діяльності, проводжу багато діалогів із самим собою.
І це, напевно, доволі егоїстично 🤭

Так, повільно.
Так, місцями марудно.
Зате, вважайте, найсвіжіше, як щойно видоїне із корівки молоко 🥛.

Якщо вам таке заходить - пишіть теми для наступних роздумів. Буду розмовляти вже не сам з собою, а з вами 🤗

Сьогодні уривків із "69 невдалих побачень", мабуть, не буде, бо щось я засоплив.

Давно хотів зробити таке відео, але треба було витримати паузу із зрозумілих причин.

Вступ
Хочу вам зізнатися: я ненавиджу знімати відео, записувати всілякі голосові, робити фоточки і т.д.
Цим я успішно не займався до 30 років, бо вкладав увесь вільний час у працю, захоплення та трохи — у творчість.

Я настільки вміло це ігнорував, що з часом мені навіть почало подобатися не робити цього.
Ба більше… у мене є певна мікровідраза до всіх цих блогерів, вічного хайпу, скандалів і всілякої єресі, яку вони влаштовують заради уваги.

Але є проблема.
З якогось моменту я сам почав знімати навколодебільні відоси, приколи, лайфстайл тощо.
І де ж подівся Андрій — письменник, пілот, підприємець?

Отож бо й воно.

У сучасному світі дуже легко себе загубити, навіть якщо здається, що ти — капець яка сформована особистість із надійним стрижнем усередині.

Висновок
На жаль чи на щастя, я не маю змоги сісти поруч з кожним із вас і вдосталь потеревенити, як найкращі друзі: поділитися наболілим, послухати вас, обмізкувати все як слід. Тож усі ці експерименти з контентом — це пошук того містка, який найраціональніше поєднає те, що потрібно вам, і те, що є в мене.

Соціалки вимагають: інтригуюче, коротко, швидко, яскраво.
Я хочу: спокійно, впевнено та відверто.

Інколи, так, я бачу, що моя манера «не заходить» і дозволяю собі відійти від «свого», піти на поводу в алгоритмів. Це не моменти слабкості — це просто пошук. Пошук містка.

Прохання
Якщо раптом бачите, що я чуджу якусь фігню або надто стрімко скочуюсь у «блогерство» — не цурайтесь мене схаменути. Я просто можу не помітити цього процесу, бо загальні тенденції тягнуть, як натовп, що покидає стадіон після матчу збірної.

Ви — ті 2% моєї аудиторії, яких я сприймаю як друзів.
Тих, хто не посоромиться написати: «Андрюха, ау, щось ти загрався з експериментами — вертайся в норму». Тож на це я і сподіваюся.

Наразі це все.
Дякую за увагу! А на вечерю я підготую новий формат 😜

P. S. Якщо хтось думає, що я сам сиджу й монтую ролики — авжеж ні. Ви що? 🐼

Голосова версія, розширена.
Кому лінь читати.

"69 невдалих побачень", друга порція.
Гарного прослуховування!