Кожен, хто захищає Україну, потребує не лише фізичної витривалості, а й міцного ментального здоров’я.

Саме тому психологічна підтримка військовослужбовців має особливе значення в ці буремні часи.

У 12-ій бригаді «Азов» працює та розвивається власна психологічна служба. Вона допомагає берегти внутрішню стійкість, долати виклики війни та тримати високий моральний дух.

Мета служби — зробити так, щоб кожен воїн почувався впевненим, зосередженим та емоційно стабільним на кожному етапі свого бойового шляху. Фахівці постійно навчаються, адаптують нові підходи до актуальних викликів і працюють у тісній співпраці з іншими службами для досягнення високої ефективності.

Психологічний супровід в «Азові» охоплює:

→ Відбір рекрутів – оцінюємо рівень стресостійкості, мотивацію, адаптивність;

→ психологічне загартування перед базовим курсом бойової підготовки (БКБП) – готуємо дух до майбутніх навантажень;

→ сам БКБП – даємо опору в процесах адаптації та особистісного розвитку;

→ виконання бойових завдань – проводимо індивідуальну та групову роботу, стабілізуємо психологічний стан;

→ лікування та реабілітацію – допомагаємо відновити цілісність психіки після поранень і бойового стресу;

→ сімейні запити – підтримуємо тих, хто підтримує наших воїнів.

Психіка – це динамічний процес, який вимагає уважного спостереження, підтримки та своєчасних дій. Ми не чекаємо кризових станів. Ми шукаємо шляхи їхнього попередження.

Допомагаємо формувати внутрішню силу, не втратити себе та зберегти людяність, братерство і віру в можливість глобальних і особистих позитивних змін.

Весна 2022 — міські бої в Маріуполі. Прорив із російського оточення групою азовців з першого батальйону. Один із бійців під щільним ворожим вогнем зазнає множинних осколкових поранень, втрачає руку. Ситуація критична. Єдина надія — евакуація.

Один із останніх гелікоптерів покидає оточений Маріуполь. Ворог помічає вертоліт та цілить по ньому з ПЗРК. Ракета влучає у двигун і дивом не вибухає. На одному двигуні український гелікоптер доправляє на вільну землю двадцятьох поранених. Серед них і «Сварного».

Три роки потому азовський офіцер Тарас «Сварной» Іроденко разом із своєю родиною знову має свій дім. Дім, де на нього зі служби чекають дружина та двоє донечок. Після реабілітації він, як і десятки інших поранених, повернувся на службу.

Справу ще не завершено, ще не всі повернулися додому. Відповідальність на живих удвічі більша — воювати за тих, хто досі в полоні.

Служба Супроводу «Азову» та проєкт «Серце Азовсталі» дають змогу військовим робити свою найвідповідальнішу роботу та бути впевненими, що про їхній тил є кому подбати.

Ми чекаємо своїх.

Серед тисячі обміняних — жодного азовця.

Це болить — бо там, у російському полоні, залишаються ті, хто вже четвертий рік живе під нестерпним тиском. Ті, хто тримається, попри найгірші умови.

Ми продовжуємо працювати, готуватись до їхнього повернення, тримати себе і своїх.

Щоб сказати: «нарешті ти вдома».