Реабілітація через спорт — це про рутину, фокус і поступове повернення до себе.
Кросфіт добре підходить для відновлення: працюють усі групи м’язів, розвивається витривалість, баланс і координація. Вправи легко адаптуються — це важливо для тих, хто повертається після поранень або полону.
Ми вже довгий час співпрацюємо з командою BANDA Crossfit. Завдяки цій підтримці хлопці мають можливість тренуватись у комфортних умовах і поступово повертати форму.
Кожне тренування — це рух у потрібному напрямку.
Дякуємо за співпрацю 🤝
Кросфіт добре підходить для відновлення: працюють усі групи м’язів, розвивається витривалість, баланс і координація. Вправи легко адаптуються — це важливо для тих, хто повертається після поранень або полону.
Ми вже довгий час співпрацюємо з командою BANDA Crossfit. Завдяки цій підтримці хлопці мають можливість тренуватись у комфортних умовах і поступово повертати форму.
Кожне тренування — це рух у потрібному напрямку.
Дякуємо за співпрацю 🤝
May 1
Вже 11 років бійці «Азову» виборюють нашу свободу.
Служба супроводу народилась з потреби: потреби в людях, які не відвернуться в найважчий момент. Хто залишиться поруч, коли боляче, коли страшно, коли незрозуміло, що далі.
Ми — ті, хто тримає зв’язок. Між стабпунктом і шпиталем. Між пораненням і поверненням. Між тим, ким боєць був — і ким ще стане.
Менш ніж за рік роботи ми виросли в команду, що підтримує, пояснює, домовляється, супроводжує. Ми вчимося на ходу і шукаємо шляхи навіть там, де їх немає.
Бо наша боротьба — за людину. За гідне повернення. За життя після війни.
Честь — бути опорою для наших бійців.
Служба супроводу народилась з потреби: потреби в людях, які не відвернуться в найважчий момент. Хто залишиться поруч, коли боляче, коли страшно, коли незрозуміло, що далі.
Ми — ті, хто тримає зв’язок. Між стабпунктом і шпиталем. Між пораненням і поверненням. Між тим, ким боєць був — і ким ще стане.
Менш ніж за рік роботи ми виросли в команду, що підтримує, пояснює, домовляється, супроводжує. Ми вчимося на ходу і шукаємо шляхи навіть там, де їх немає.
Бо наша боротьба — за людину. За гідне повернення. За життя після війни.
Честь — бути опорою для наших бійців.
May 6
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Підтримка — частина процесу відновлення після поранення.
До 11-ої річниці «Азову» команда хорунжої служби організувала невеликий, але щирий концерт у госпіталі. Щоб підтримати побратимів, які сьогодні борються за своє здоров’я.
Музика, живе слово і сміх — це теж спосіб бути поруч.
До 11-ої річниці «Азову» команда хорунжої служби організувала невеликий, але щирий концерт у госпіталі. Щоб підтримати побратимів, які сьогодні борються за своє здоров’я.
Музика, живе слово і сміх — це теж спосіб бути поруч.
May 6
Тепер ще простіше отримати допомогу.
Служба супроводу «Азову» запустила власний чат-бот.
У ньому — короткий і зрозумілий маршрут для тих, хто потребує підтримки.
Чат-бот підкаже, до кого звернутись, які документи підготувати, і що робити далі.
Підключити чат-бот можна — за посиланням.
Служба супроводу «Азову» запустила власний чат-бот.
У ньому — короткий і зрозумілий маршрут для тих, хто потребує підтримки.
Чат-бот підкаже, до кого звернутись, які документи підготувати, і що робити далі.
Підключити чат-бот можна — за посиланням.
May 8
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Оксана — мама Ярослава Отрока. Для нас — Фірста.
Ярослав був сапером і одним із тих, хто тримав оборону Маріуполя. Йому було лише 18, коли він приєднався до тоді ще полку «Азов».
До цього — активний учасник молодіжних рухів, виховник у таборі «Азовець», студент політології в КНУ імені Тараса Шевченка. Його шлях був коротким, але глибоким — сповненим сенсів, яких вистачить не на одне життя.
Ярослав загинув унаслідок страти українських військовополонених в Оленівці. Але він досі — поруч. У памʼяті. У виборі. У світлі, яке залишив по собі.
Як сьогодні живе мама героя та що вона робить для збереження памʼяті про сина — розповідаємо у першій серії відео, присвяченій Дню матері.
Ярослав був сапером і одним із тих, хто тримав оборону Маріуполя. Йому було лише 18, коли він приєднався до тоді ще полку «Азов».
До цього — активний учасник молодіжних рухів, виховник у таборі «Азовець», студент політології в КНУ імені Тараса Шевченка. Його шлях був коротким, але глибоким — сповненим сенсів, яких вистачить не на одне життя.
Ярослав загинув унаслідок страти українських військовополонених в Оленівці. Але він досі — поруч. У памʼяті. У виборі. У світлі, яке залишив по собі.
Як сьогодні живе мама героя та що вона робить для збереження памʼяті про сина — розповідаємо у першій серії відео, присвяченій Дню матері.
May 10
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
«Я знала!», — перше, що сказала мама «Пако», дізнавшись про повернення сина з полону.
Про те, як було — його мама знає не з новин. Про колонії, де немає ні ліків, ні їжі. Про клопів, мордування і голод. Про сни, у яких йому досі здається, що обмін був несправжній, і його знову везуть назад.
Вона чекала і не здавалася. Навіть коли про нього не було жодних новин. Навіть коли з’являлись фейки.
Сьогодні «Пако» вдома. А мама — поруч. І це найголовніше.
Про маму «Пако» — розповідаємо у другій серії відео, присвяченій Дню матері.
Віримо, що кожна мама дочекається свого сина 🫂
Про те, як було — його мама знає не з новин. Про колонії, де немає ні ліків, ні їжі. Про клопів, мордування і голод. Про сни, у яких йому досі здається, що обмін був несправжній, і його знову везуть назад.
Вона чекала і не здавалася. Навіть коли про нього не було жодних новин. Навіть коли з’являлись фейки.
Сьогодні «Пако» вдома. А мама — поруч. І це найголовніше.
Про маму «Пако» — розповідаємо у другій серії відео, присвяченій Дню матері.
Віримо, що кожна мама дочекається свого сина 🫂
May 11
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Про що питають військових підлітки?
Не “скільки вбив”, не “чи страшно вмирати”.
А — “чи ходите ви на побачення?”, “як подякувати, щоб це було щиро?”, “чи вам нормально, коли дивляться на протез?”
Саме такі запитання ставлять підлітки, коли говорять із військовими не через заголовки в новинах, а — наживо. Без бар’єрів. Без страху. І з величезною повагою.
Робота з дітьми та підлітками — одна з функцій служби супроводу. Бо дорослішаючи у країні, яка воює, вони мають право розуміти, хто і заради чого її боронить.
Друг «Пахом» — бойовий медик, що втратив кінцівку під час виконання бойового завдання, — приїхав у гості до школи «Майбутні». Говорив чесно, відповідав на будь-які запитання і разом з дітьми руйнував уявні стіни між військовими та цивільними.
Що справді цікавить тих, хто виростає поруч із війною — у відео.
Запрошуємо освітян та школи до співпраці. Для деталей — напишіть нам в Direct.
Не “скільки вбив”, не “чи страшно вмирати”.
А — “чи ходите ви на побачення?”, “як подякувати, щоб це було щиро?”, “чи вам нормально, коли дивляться на протез?”
Саме такі запитання ставлять підлітки, коли говорять із військовими не через заголовки в новинах, а — наживо. Без бар’єрів. Без страху. І з величезною повагою.
Робота з дітьми та підлітками — одна з функцій служби супроводу. Бо дорослішаючи у країні, яка воює, вони мають право розуміти, хто і заради чого її боронить.
Друг «Пахом» — бойовий медик, що втратив кінцівку під час виконання бойового завдання, — приїхав у гості до школи «Майбутні». Говорив чесно, відповідав на будь-які запитання і разом з дітьми руйнував уявні стіни між військовими та цивільними.
Що справді цікавить тих, хто виростає поруч із війною — у відео.
Запрошуємо освітян та школи до співпраці. Для деталей — напишіть нам в Direct.
May 15
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Катя — з Києва. За освітою — соціальна працівниця. До повномасштабної працювала з людьми з інвалідністю, дітьми без батьківського піклування, людьми похилого віку, родинами військових. Вміє бути поруч там, де болить.
Коли почалося повномасштабне вторгнення — волонтерила, долучалась до акцій на підтримку полонених, допомагала зборами. Але відчувала, що цього недостатньо. Хотілося бути там, де рішення — не загальні, а щоденні. Там, де можна тримати не словами, а діями.
Тепер Катя — кейс-менеджерка служби супроводу «Азову». Працює з тими, хто щойно повернувся, хто лікується, хто лише починає шлях до відновлення. Вона — частина системи, яка тримає не гаслами, а присутністю.
На відео — день із «Астрою».
Коли почалося повномасштабне вторгнення — волонтерила, долучалась до акцій на підтримку полонених, допомагала зборами. Але відчувала, що цього недостатньо. Хотілося бути там, де рішення — не загальні, а щоденні. Там, де можна тримати не словами, а діями.
Тепер Катя — кейс-менеджерка служби супроводу «Азову». Працює з тими, хто щойно повернувся, хто лікується, хто лише починає шлях до відновлення. Вона — частина системи, яка тримає не гаслами, а присутністю.
На відео — день із «Астрою».
May 19