На початку повномасштабної війни, коли я відійшов від ступору перших вибухів (саме ступору, бо я отримав свій ПТСР ще у 2015 знаходячись в епіцентрі мінометного обстрілу протягом 40 хвилин у Авдіївці) я спочатку став міркувати, думаю, як і мільйони інших: “Да що за х%йня така? Що за життя? За що нам таке? Я тількі збудував нове життя, тількі купив квартиру, тількі народилася донька.”

А потім мені стала заходити нова інформація і я дізнався, що війни на земній кулі ніколи не зупинялися. Ніколи. І те що я знав про світ до цього моменту - видалося всього лиш моєю Реальністю, яка як виявилося зовсім відірвана від Дійсності.

З одного боку, це зовсім не означає, що нам потрібно робити цю частину дійсності частиною своєї реальності.

Але з іншого, це вимагає того, щоб ми усвідомлено підходили до поняття дійсності. В іншому разі те, що ми не приймаємо, буде автоматично змушувати нас боротися з цим.

А боротьба, як нам відомо, вимагає концентрації уваги на небажаному об'єкті.

А тривала концентрація уваги на неприємному об'єкті, який ми не приймаємо, формує Точку Концентрації, яка обов'язково зробить так, що цього стане набагато більше в нашому житті.

Аж до того, що більша частина нашої індивідуальної реальності буде заповнена винятково інформацією про те, що ми не приймаємо насправді.

Проаналізуйте моменти, в яких ви не приймаєте дійсність такою, якою вона є, і намагаєтеся з цим боротися.

Боротьба в цьому контексті немає абсолютно ніякого сенсу, оскільки це призведе тільки до того, що того, що ви не приймаєте, стане набагато більше у вашому житті. Це вам навряд чи сподобається.

Дозвольте всім недосконалостям і неприємним моментам цього світу просто існувати. Це було, є і буде, і, найімовірніше, жодним чином від вас не залежить. А ось те, що від вас залежить - це ваша особиста реальність і те, чим вона буде наповнена.

Обираючи усвідомлено підходити до дійсності, не відкидаючи її, але й не дозволяючи їй повністю визначати вашу особисту реальність, ви зможете знаходити баланс і гармонію у своєму житті.

На битовому рівні, людина, у якої все ок з розумінням Дійсності в складній ситуації каже: "Така дійсність, відкинемо мої погляди "як воно має бути" та почнемо адаптуватися".

Людина з проблемою у цьому може жалітися на несправедливість життя роками, та витрачати увесь свій ресурс психіки на повітряні млини.

Сьогодні в мене день за кермом. Вже проїхав 300 км. Залишилось 200.

Дуже люблю кудись їхати за кермом. Все одно куди. В Україні такого не було. Помітив це за собою вже у Європі. Ці всі довгі траси. Де довгий час їдеш не знижуючи швидкості, в потім зупиняєшься десь "in the middle of nowhere" місцевості на заправці. Де разом із тобою зупиняються інші люди, які теж кудись їхали. Але зупинилися саме в цей час саме в цей день разом із тобою, трохи відпочити. Хтось в шортах і капцях, хтось в ділових костюмах. Хтось купує хотдог, хтось відкриває багажник та збирається з родиною біля нього, достаючи з пакетів судки з котлетами, хлібом та вже нарізаними овочами.

Усі знаходяться тут разом (і одночасно окремо один від одного) якийсь час. А потім ідуть собі далі.

Зійде за модель життя на нашій планеті в цілому...

Дивилися Усіка?

Я мабуть вперше так нервував. І я щіро кажу, я вперше в житті відчуваю таку мотивацію після перемоги іншої людини. Особисто для мене - історія Усіка - це історія про сліпу віру. Коли ти просто віришь і просто робиш. Хто б міг повірити, що хлопець в кожній ваговій категорії стане найкращім, добереться до суперважкої ваги і там заб'є найсильнішого досі непереможного монстра світового боксу? - Тількі він сам.

Так, я впевнений, що навіть в його команді були люди, які не вірили в перемогу, так як він. Але це і не важливо. Його віри було достатньо. І він зробив це)

Вітаю усіх, хто вболівав! Це нова Історія Успіху. У світовій історії. (Не тількі боксу)

А я сьогодні знову в дорозі. Тепер в зворотньому напрямку до Вроцлава.

Бувають ситуації в яких ми боїмося щось зробити, заявити про себе, винести на публіку своє творіння, зробити важливий крок через те, що є ризик бути засудженим, критикованим, зробити в результаті щось потворне...

Але при цьому подумайте та скажіть чесно: чи буває прояв сміливості потворним?! Щоб це не було.

- Ні, сміливість, не буває потворною ніколи.

А що завжди виглядає потворним?

- Людина, яка боїться. Ось, що виглядає потворно, сприймається потворно, та навіть відчувається потворно.

Сміливість завжди красива та приваблива.

Признаюся вам в слабкості. Хочу записати відео курс, в користі якого я впевнений на 100%. І в мене вже все готово. План. Слайди. Тількі сідай перед камерою та записуй. Ну потім трохи монтажу, який можна навіть комусь делегувати. Але ні. Є якийсь страх. І я розумію, що за страх. Рохумію його неадекватність. Знаю, як з цим працювати. Але як тількі планую, що все ось сідаю і роблю, виникає мільйон "логічних та раціональних" думок, чого я ще не готовий і що треба підготувати, щоб було краще. І я не роблю. І це має неабиякий вплив на самопочуття та самооцінку в цілому.

Ось мій власний приклад...

Хоробрість ніколи не буває потворною. Страх - так.

(До речі, в цьому прикладі є і відповідь на дууууже пощирене питання, яке я отримую від людей: "А чи можна розвиватися, та проробляти свої комплекси самостійно без психолога, книжки там почитати, чи ще щось🙂‍↕️")

В тему страхів, хочу відрекомендувати вам цей фільм. Легкий, кумедний, дає можливість подивитися на життя трохи під іншим кутом)

Укр назва: Захищаючи твоє життя. 1991 рік

P.S. додав до каналу можливість коментарів.

Думаю собі:

А чого я чекаю на видавництва? Поки договір, поки дизайн, поки друк...

А може запакувати електронну книжку та вже випустити її в світ?!

Що думаєте? Ви читаєте електронні книжки?

"Без чого Я не Я?"

Одне з найкращих запитань собі для тих, хто хоче у будь яких життєвих ситуаціях мати тверду опору всередині.

Моєму психологу, з яким я сам особисто працюю я плачу 5000 грн за 45 хвилин консультації.

Це дуже відома людина в Украіні. З великим досвідом у психології та психіатрії.

Одного разу я задав йому відверте запитання, яке мене не тількі цікавить, але і хвилює з професійної точки зору.

Я запитав його:

"У вас багатий досвід. Скажіть мені, ви в своєму житті бачили клієнтів, які приходили з психологічними травмами, наслідками травматичних життєвих подій і т.д. і в результаті психотерапії повністю пропрацьовували це і більше ніколи до цього не поверталися? Чи це можливо взагалі? Чи наша задача як психотерапевтів є в тому щоб допомогти людині адаптуватися до своїх "недугів" і навчитися бути ефективними з ними?

Ставьте 🔥, якщо цікаво дізнатися, що він відповів і продовжу)

Дуже хочу, щоб ті, хто мені довіряє, та розділяє мої ідеї та цінності, подивилися це відео повністю.

«Феноменальна промова Хав'єра Мілея у Лос-Анджелесі»

Так, переважно, говорять про цей виступ президента Аргентини в інституті Мілкена три тижні тому.

І знаєте що?
На жаль, воно не таке.
Ми просто живемо у феноменальний час. Коли політик, який говорить очевидні та правильні слова, і дуже прості, насправді речі, сприймається як інопланетянин.

АЛЕ
Щоб такі слова не вважалися подвигом і такі дії, які він робить, щоб витягти Аргентину з глибокої дупи не вважалися безумством і авантюризмом ми просто зобов'язані:
1. Подивитися це відео
2. Показати його примусово всім старшокласникам та студентам
3. Захотіти собі таке!

Дивіться та думайте!

P.S. До кінця і не відволікаючись.
Від цього залежить наше майбутнє


Переклад українською мовою за підтримки Володимира Поперешнюка

Мотивації не існує.

В тому плані, в якому про неї розповідають в інтернетах.

"Я хочу змінити роботу, але не можу себе вмотивувати почати вивсати нову професію".

"Я хочу вивчити англійську, не можу себе замотивувати".

З точки зору нейронаук, та сама потрібна "мотивація" (коли робиш то, що вирішив робити без самосаботажу та необхідності себе вмовляти) виникає тількі в двох випадках:

1. Це є життєвою необхідністю (прям такою, що без цього буквально не вижити, від чого залежить виживання).

2. Це є цікавістю та частиною гри (і жодним чином не пов'язано з питанням виживання).

При цьому спробуйте це поєднати, і отримаєте той самий самосаботаж.

Розумієте, що треба, але не робите - ваш мозок вважає це неважливим для виживання і під його саботажем ви нічого не зробите.

Часто можна почути фразу: "Головне слухай себе!"

Да я і сам її часто говорю...

Але знаєте що? Є момент в якому собі не можна довіряти! Навіть слухати себе не можна.

А особливо важливо в такі моменти навчитися не прислухатися та не довіряти своїм думкам, що виникають в голові.

Що це за моменти такі?

- Коли вам погано. Коли ви виснажені та почуваєтеся на дні.

Ніколи не довіряйте ні собі, ні свому стану, ні своїм думкам, ні своїм внутрішнім передабаченням та почуттям стосовно майбутнього, коли ви відчуваєте себе погано.

Погано - це стан. І як будь який інший стан, він пройде.

І якщо, зачепившись за нього, ви не встигнете створити з нього Інформаційну Воронку, все мине дуже швидко.

Ай що зробив, що зробив🧙‍♂️

Хочу поділитися з вами однією гипотезою. Я її ще дослідив з наукової точки зору, але це ще буде.

А зараз час сформулювати її:

Коли в нас виникає якесь бажання, якийсь внутрішній драйв...

... такий, що наповнює нас енергією. То ... саме з цього моменту ця енергія починає витрачатися...

Чи приступимо ми до дій, чи ні, згенерована енергія починає спалюватися...

І тут цікавий момент: ми або віпалюємо її у діях, спрямованих на досягнення бажання або задуму...

... або ми не даємо їй виходу і ця енергія спалюється у нас всередені... І тоді це буквально фізично відчувається саме так, як звучить...

Що про це думаєте? Знайоме відчуття?

Сьогодні для мене особистий день) По дитячому емоційний.

Я випустив в світ перший справжній повноцінний онлайн курс!

Назва "Нейромагія. Як змусити мозок автоматично перетворювати свої бажання та мрії в реальність."

Видав у ньому найпрактичнішу частину, яку тількі можна отримати від Нейромагії взагалі.

За структуру курсу я взяв "Золоту формулу досягнення будь якої цілі", яку описав також у книжці.

Чіста ціль + Пошук Інформації + Дії + Збіги та випадковості = Реалізація Бажаного.

Під кожною складовою цього рівняння прихована глибина, яку підчас свідомо ми не можемо осягнути. Але в курсі я розказав все, що перевірено особисто мною, що працює, що максімально опирається на наукові дослідження.

І курс готовий.

Відзняв його. Змонтував. Виклав на спеціальну платформу, на якій дуже зручно переглядати навчальні відео-курси. Навіть сайт зробив сам. Бо мені дуже хотілося відчути весь процесс на собі. Неймовірні відчуття, хочу вам сказати)

В цей курс вклав душу. Спеціально вирішив не писати заздалегідь тексти, вирішив, що хочу зробити його максимально справжнім та наближеним до живого спілкування. Поставив камеру і записав.

14 відео-лекцій від 5 до 15 хвилин.

ЦІну поки поставив максимально символічну (349 грн). Хочу, щоб на початку його отримали та подивилися як можна більше людей, з якими я вже в контакті. Хоча знаю на 100%, що інформаці цього курсу коштує в рааази більше. Всеж таки я над нею працював 17 років свого життя.

Почитати детальніше про курс, підтримати мене (дуже прикольно на телефон приходять сповіщення про нову оплату з сайту😁) та придбати його ви можете за посиланням:

Езотерики - 0%, Магії мозку - 100%!

https://rodionaznaurov.com/courses/neuromagic_dreams/

Якщо у вас є або виникнуть запитання, я тут) (А потім ще й зробимо якось ефір для своїх, де вживу це все обговоримо!)