🍿Можливо, для деяких моїх підписників стане новиною те, що я зараз розкажу про себе 🙂 Але я розкажу. Хочу поділитися. Обіцяю, що користь також включу в це оповідь.

Останні 9 років я поєднував (коли успішно, а коли не дуже) дві професії — психолога (і саме так мене знає більшість людей) і програміста. Я розробляв мобільні додатки, і деякі з моїх творінь досі можна знайти в магазинах додатків. (до цього я також поєднував психологію з іншими профессіями, бо я був HR-директором)

Айті дозволяло мені жити так, як я хочу, і ні про що не турбуватися.

Психологія та допомога людям дозволяли мені жити щасливо і відчувати себе реалізованим та корисним. Адже своє справжнє покликання я відчував із малих років саме в психології.

І, здається, для мене настав момент істини — розпрощатися з одним із цих занять...

Зізнаюся чесно, якщо тривалий час у мене немає консультацій — я починаю відчувати таку порожнечу всередині, яку нічим іншим у світі не можна заповнити.

Бували моменти, коли я абсолютно вигорілий 🔋 від написання коду, втомлений морально і фізично, відкривав ноутбук, щоб провести психологічну консультацію — і за лічені хвилини вся моя втома зникала, ніби її й не було. Як би я не почувався до початку консультації, з першим привітанням я немов підключаюсь до невидимої розетки десь там, вгорі, і миттєво наповнююсь силою та радістю, допомагаючи іншим.

Довгі 9 років айті кар'єри психологія, спілкування з вами, консультації, курси були для мене віддушиною, де я завжди відчуваю себе, як риба у воді.

І тут у вас може виникнути запитання: “Родіоне, а чому ж ти не зробиш психологію своєю головною та єдиною роботою? Де ти будеш отримувати і радість, і заробляти на життя?”

І це буде гарне запитання. Тому що зараз я збираюся розповісти вам історію, в якій багато хто з читачів впізнає себе.

9 років я навіть не замислювався над тим, щоб зробити психологію своїм основним джерелом доходу. І чітко для себе поділяв — це для заробітку та життя, а це для душі.

Однак близько місяця тому я взяв участь в одній психологічній практиці на тренінгу. Суть практики полягала в тому, що я мав закрити очі, розслабитися та уявити себе 4-річною дитиною, яка сидить вдома і займається улюбленою справою. (Я уявив, що сиджу, роблю психологічні нотатки та малюю схеми... Так, трохи дивне улюблене заняття для дитини, але що поробиш :)))). І ось мені треба було уявити, що я захоплено цим займаюся. Мені всього 4 роки. Мені не треба турбуватися ні про доходи, ні про податки, ні про що на світі. Тільки я і моя справа, повне занурення в неї. Я яскраво це собі уявив. Для мене це легко.

Тепер ведучий каже: “А тепер уявіть, що двері відчиняються, і в кімнату входить ваш тато та підходить до вас іззаду. Що ви відчуваєте? Чи змінився ваш стан?”

Ви не повірите... Я і сам щиро здивувався тому, як різко і радикально змінився мій стан з повної радості та натхнення на... жахливий напад сорому та почуття вини, ніби мене щойно застукали за чимось настільки ганебним, що єдиним спокутою могло б бути хіба що ув'язнення або вигнання в ліс.

СОРОМ!

Я сиджу в повному шоці.

Я навіть слабо чув, що далі казав ведучий. Я пішов у себе. І ось, що я зрозумів. Ця техніка дозволила мені витягнути з темних глибин моєї психіки те, що, мабуть, давно було витіснене.

З одного боку, я знаю, що мій тато з ранніх років моєї захопленості психологією завжди казав, що психологія це:

- не наука;
- не робота;
- не професія;
- не серйозно;
- не пристойно.

Ще підлітком і молодим спеціалістом я цьому активно опирався і бунтував. І, здавалося б, це мало пройти для мене непомітно. Я ж свідомо опирався і бунтував, правильно?

А ось не так сталося, як гадалося!

Я навіть ніколи не думав, як глибоко в мені сиділо переконання, що психологія — це несерйозно, непристойно, не можна вважати це СПРАВЖНЬОЮ професією...

Чи можна в це взагалі повірити? Я, який вважає себе психологом, має диплом магістра, купу різних сертифікатів.

Я, який написав книгу, розробив власний напрямок, створив карти "Нейромагія Таро" для роботи з підсвідомістю, який допоміг змінити життя багатьом людям... І виявляється, поки я ставився до цього всього, як до хоббі, поки я задовольняв впроваджене підсвідоме переконання “Психологія — це несерйозно”, я легко це робив. 

Але як тільки я починаю думати про те, щоб зробити психологію своєю головною роботою — це переконання простягає свої невидимі щупальця і сковує мене.

Це дуже цікава тема. І мені цікаво, як довго я ще придумував би собі відмовки, щоб не вибрати психологію, як основну роботу, і не жити щасливо, займаючись улюбленою справою, якби не та психологічна практика?

Сам себе ніколи глибоко не розкопаєш — це 100%.

Але як глибоко в нас може сидіти батьківський “наказ”... У нас, таких свідомих, пропрацьованих та начитаних :))

На останньому навчанні, яке я проходив, автор сказав: “Для людини завжди менш страшно померти у злиднях, ніж порушити сімейний/родовий/батьківський наказ”.

І це схоже на правду. Говорю з власного досвіду.

Але це можна і потрібно пропрацьовувати. І на щастя, я отримав необхідні інструменти. І з радістю помістив їх у свій арсенал.

І так, я прийняв рішення нарешті зробити собі найкращий подарунок у житті та сфокусуватися на психології. Помахати айті і побажати йому всього найкращого. Все-таки ми провели разом цілу епоху з безліччю пригод і відкриттів.

Тепер я на 100% фокусуюся на своїй стихії і хочу творити більше добра і користі для цього світу та людей.

І так, у мене є безліч ідей, цікавих розробок, та задумів:

1. Флагманом залишається двомісячна програма "Своя реальність", де ми будемо досліджувати, як наша психіка будує реальність, мозок творить магію і притягує в життя все, про що ми мріємо.
2. Вже на 95% готовий сайт, де в демо-режимі можна буде провести собі гру з картами Нейромагія Таро і одразу отримати тлумачення.
3. Є живі консультації, на яких у ігровій формі з картами Нейромагія Таро можна розібрати свої неусвідомлені причини того, що в цей момент блокує вас від досягнень, і зрозуміти, що робити, щоб звільнити себе від цих блоків.
4. Є електронна книга "Концепція Інформаційної Воронки" — мій великий труд про магію нашого мозку та науку створення реальності.
5. Є онлайн-курс "Нейромагія. Як змусити мозок реалізовувати свої бажання і мрії на автоматі".
6. В планах - онлайн курс про дітей для батьків. Про виховання з точки зору науки про мозок.
7. В планах — навчання роботі з картами Нейромагія Таро! Так, хочу навчити спеціалістів, щоб вони могли допомагати іншим людям і заробляти на цьому.

На цьому поки що завершу. Мені ще так багато хочеться сказати. Але краще зроблю :))

Побажайте мені удачі! А я вам обіцяю багато цікавого!💗

⭐️Хочу поділитися з вами одним простою, але надзвичайно дієвою вправою для відновлення внутрішнього балансу та звільнення внутрішніх ресурсів. Це своєрідне очищення й оновлення, що допомагає повернути цілісність у себе всередині. Корисно до неї повертатися як мінімум раз на місяць.

Всі незакриті, незавершені плани, обіцянки, якщо вони колись вже зачепили вашу увагу та думки, мають бути оброблені вами відповідним чином. Інакше вони перетворюються на своєрідних енергетичних паразитів, які непомітно забирають частину вашої енергії та ресурсів.

Чому це важливо? Кожне наше зобов'язання, навіть якщо воно дріб'язкове, завжди працює на підсвідомому рівні й автоматично відбирає у нас частину ресурсів, поки не буде виконане або закрите. А зобов'язання у нас можуть бути найрізноманітніші: перед собою, іншими чи навіть просто як особисті цілі або бажання.

Приклади? Це може бути обіцянка собі дочитати куплену книгу, пройти курс, нарешті почати займатися спортом, розібрати гардероб або ж навести лад у домі. Можуть бути зобов'язання перед іншими: виконати завдання по роботі, допомогти другові, вирішити боргові питання. І, звісно, цілі та мрії, що вже стоять у нашому списку бажань.

📝 Вправи до очищення ресурсів

1. Сідайте і випишіть всі ваші зобов'язання перед собою. На це відводимо 15 хвилин. Поставте таймер, виписуйте абсолютно все, навіть дрібниці. Навіть якщо здається, що вже все виписали, продовжуйте сидіти, вишукуючи все, що ще турбує.

2. Зобов'язання перед іншими — тут знову 15 хвилин. Пишіть усе, що обіцяли або взяли на себе, навіть дрібні побажання і плани.

3. Після цього, аналізуємо. Що можна відразу скасувати або закрити? Що можна зробити негайно? Що реально відкласти на місяць, пів року або рік? Напроти кожного пункту пишемо, що коли треба зробити. Або не треба взагалі.

Важливо: для цієї вправи виділіть годину часу, коли вас ніхто не буде відволікати. Можна включити легку, спокійну музику без слів.

✨ Чому це працює? Ви звільняєте підсвідомі ресурси та знімаєте невидимі «тягарі» з душі, які забирали увагу і сили. Це повертає відчуття легкості й контролю над власним життям, а також дозволяє свідомо розподіляти свою енергію та час на найважливіше.

Зробіть цей практичний крок до себе і відчуйте, як змінюється ваш внутрішній стан.

🎅Всіх з Міколайчиком! Якщо ви сьогодні не знайшли під подушкою солодощі, то обов'язково купіть собі самі)

Зі мною все ок. Повертаюсь після творчою відпустки, яку я провів дуже плідно.

Справа в тому, що в мене накопичилося дууже багато питань, на які я мав знайти відповіді перед тим, як продовжувати видавати користь людям. Для мене важливо бути чесним та конгруентним. Мені важко допомогати, коли я маю так багато своїх запитань: до себе, до життя, до світу, до нейронаук.

Як і в усіх інших мій вік збільшується, якісь етапи закінчуються, якісь починаються. Все, що було відоме, має бути переоцінене, і разом з тим, відкриваються нові невідомі зони. Виготський називав це зоною ближнього розвитку. І ця зона поступово розповзається, відкриваючі нові невідомі теми.

Мене не було, мабуть, блізько місяця. І весь цей час я присвятив тому, щоб знайти усю необхідну інформацію, необхідні мені відповіді. І попутно я схопив себе на тому, що усі ці мої думки дуже бадьоро підпадають під усі відомі симптоми кризи середнього віку.

Я досить успішно вивчав вікову психологію і в університеті і після. І мені здавалося, що я достатньо знаю про цю кризу. Але ж одна річ знати і уявляти, зовсім інша - потрапити у самий вир.

Виявилося, що уявляв я собі так, що ця криза б'є виключно по тим людям, які до цього віку не отримали звосім ніяких досягнень, підішли до 38-50 років без грошей, та інших символів заможного життя. І це здавалося мені логічним. Але от і ні. Я не можу жалітися на подібне. Я все зробив і достатньо встиг. Але справа тут, як видалося зовсім не в оцінюванні своїх материальних статків.

Якщо вам буде цікаво, я додам результати своїх нових досліджень в окремий пост. Інформації багато. Тільки напишіть в коментарях, що це для вас актуально.

Крім цієї теми, в мене накопичилося багато питань і на інші не меньш базисні та цікаві. Перелічу їх списком.

1. Я все життя накопичував знання про ефективність, мозок, правила і т.д., і намагався цьому слідувати. Аж раптом зловив себе думці: а що по щастю взагалі? Де йому місце між відповідальністю, планами, дісціпліною, грошима, досягеннями? Щось жеж ту не те... І не те що знайов відповідь, я її вистраждав на своїй шкірі. І відповідь мене порадувала) Бо вона бере свій початок в дослідженнях життя доісторичних людей, першобутніх племен та взагалі світу тварин.

2. Я ж не живу у першому поколінні людей на землі, яке має зрозуміти про життя і все, що в ньому є на своїй шкірі. До мене ж були мільйони і мільйони. В чому причина того, що я досі маю все знаходити і розуміти самостійно? Що пішло не так? І відповідь на це питання я також знайшов, і вона відкриває бескінечні можливості бачення зв'яску усього з усім.

3. Окреме питання, яке мене бентежило, воно скоріш етичне. Я навіть провів декілька інтерв'ю, попросивши про нього декількох психологів різних рівнів популярності та віку. Питання таке: "За що ви берете гроші, коли консультуєте людину?". Відповіді були різні. Я бачив достатньо багато запитань людей далеких від психології та роботи з психологом взагалі, які щиро вважають, що психологи - це такі бандити, які наживаються на чужому горі.

4. Складне і багато в чому риторичне питання, яке я виношував в собі все життя, та яке стало значно гостріше з початком війни: що може бути дорожчим, та важливішим за життя? Хоча відповідь на це запитання буде окремим постом, я можу відповісти відразу - ідея. Ось що, по факту, стає для людей важливішим за життя. Але і це ще не все... Я знайшов ще декілька речей, які дивним, абсолютно нераціональним чином стають для людей дорожче за життя. Важка та велика тема.

Я ще не втомив вас? І якщо у вас виникли якісь підозри, то ні, я не зловживаю ні алкоголем, ні іншими психоактивними речовинами))) Ці всі питання - це дійсно те, що мене бентежило. І я вирішив з вами поділитися, бо це базові питання. Навіть, якщо ми про них ніколи не думали, вони все одно є і вони впливають на все життя.

⭐️Ну, вітаннячка тобі, кризо середнього віку!

Як я вже анонсував у попередньому пості, я раптом знайшов у собі всі симптоми цієї цікавої психологічної події.

Дякувати Богові, що я зустрів її з грошима і всім необхідним, що може підпадати під "соціальні стандарти", але, як виявилося, ця криза зовсім не про це.

Я досить багато вивчав вікову психологію в університеті та після нього. І вважаю, що мені пощастило з тим, що нам її викладали цікаво та професійно. Було цікаво.

Але навіть при цьому, якби мене в ліфті хтось раптом спитав: "Що ти знаєш про кризу середнього віку?", я б точно відповів щось таке: "Це психологічна криза, коли людина починає суворо оцінювати та аналізувати своє життя на предмет досягнень".

І я справді думав, що я щось про це знаю з книжок. Звісно ж, із книжок. Звідки ще я мав про це знати? Психологи ж не мають якихось надздібностей, щоб уміти подорожувати поза межами свого мозку та власного пережитого досвіду.

Так ось... З одного боку, я помилявся... З іншого — оцінка та переоцінка свого життя дійсно відбувається. Але це зовсім не є ядром кризи. Переоцінка є одним із багатьох наслідків значно глибшого і, на перший погляд, відомого відкриття...

Ви коли-небудь чули думку, що життя не вічне? Що ми смертні? Що після того, як ми народилися, у нас є в середньому 70–75 років, які ми проведемо на цій планеті?

Ну, звісно ж, чули. Я теж чув. Не те що чув, я говорив це сотні разів. Я використовував цю інформацію на консультаціях із клієнтами. Я створював тренінгові практики, побудовані на тому, що людині треба прийняти це за факт і навіть орієнтовно порахувати, скільки їй ще залишилося... Ну, щоб легше було пріоритизувати свої цілі та плани...

Найцікавіше мені зізнаватися самому собі, що я був упевнений, що прекрасно розумію, що життя має свій кінець. Я бачив смерті, я ховав друзів та навіть викладачів. Але криза середнього віку тим і важка, що вона приносить із собою набір інструментів, які змушують не лише знати, що життя має кінець, а й відчути це на власній шкурі.

І тепер це не знання, це частина мене.

Це і є ядро кризи. Життя скінченне. І свою половину ти прожив.

(Далі я тільки про себе, спробуйте не переносити на себе ні в якому разі).

Так, середньостатистичну половину я прожив. Ось ядро. Більше немає відчуття, що все це буде вічно. Немає відчуття, що часу ще багато. Тож я почав шукати інформацію на цю тему.

Далі — краще, і найкорисніше, що я знайшов.

По-перше, ця криза вважається найважчою нарівні з кризою 3 і 6 років. Вона характерна як для чоловіків, так і для жінок. І характеризується не лише психологічними змінами, а й гормональними та фізичними. Тобто, як ви розумієте, не підпасти під її вплив досить важко. Ворог, як то кажуть, захоплює зсередини.

Але чи ворог це, ми зараз розберемося!

Головні ознаки кризи середнього віку: