Тепер програма 3-Д виконується значно швидче. І в середньому на який вік вона приходиться?

Може десь 35-50? Дивно, але це насподівано збігається з офіційним прийнятим періодом кризи середнього віку.

Ітого, маємо: плани виконані з випередженням графіку (побудованого та закріпленого сотнями років розвитку культури). Що далі?

А далі те, що називається екзістенційною ямою.

Хто я, що я тут роблю, навіщо я є, навіщо все це було, що далі буде, навіщо це все (а в мене коліна вже не ті😄).

Ось тут ми підходимо до головної відповіді.

Гра, в якій наша психика була весь час тісно пов'язана з соціумом та культурою (у якості готової программи на життя), закінчується. Погодьтеся, дуже зручно і классно жити, коли тобі не треба думати та обирати вектори. Раніше - отримав в юності професію - все! На все життя одна! Топ! За тебе все вирішують: ось цей вік - в школу. 10 років можна не паритися над майбутнім. В кінці трохи все ж треба. Щоб забеспечити собі наступні 5 років визначеності у виші. Потім - будуємо кар'єру. І сім'ю, і дітей. Потів в Турцію на вакейшн. Так чи інакше, программа є. Думати не треба.

Згадую, як я хохотав, коли мені було років 13 і я їхав на стадіон у тролейбусі подивитися футбольний матч. Народу набився повний тролейбус. Просто не продихнути. І усі їдуть у один пункт призначення. На одній зупинці дівчина з світлим таким волоссям питає якогось дідуся з шарфіком Шахтаря на шиї: а ви підкажете коли на стадіон нам виходити? А він каже: та просто ноги підігніть вчасно і до самого стадіону донесуть. Дуже влучним мені тоді здався цей жарт. Я ще так яскраво собі це уявив)

Так ось по життю стається щось подібне. Можна не думати і не шукати. Соціум у вигляді натовпу тебе завжди понесе у загальноприйнятому напрямку. Бо ми усі туди за замовчуванням. І натовп несе. До моменту, коли увесь натовп завмре і не буде знати куди йти, як і ти сам(а).

Так що ж робити? Щоб у 35-50 не втратити взагалі смак життя, та не наламати дров з Втечею/Повтором/Пасивністю (читай попередній пост)?

1. Треба признати, що сенсу життя не існує. До цього моменту працювали соціальні програми. Хоча вони виступають чудовими замінниками сенсу життя, але все ж таки...
2. Треба знайти свій новий сенс. Тільки підходити до цього вже з розумінням, що поради та пропозиції зі сторони стосовно того, що саме тобі треба робити, щоб було добре - це ні про що. Як би там не здавалося. З цього моменту більше ніхто, ні з благими намірами, ні з злими, більше ніхто не скаже тобі правду стосовно того, який сенс треба обрати. Бо він живе всередині.

Насправді, я знайшов цьому цікаву закономірність та метафору.

Деякі романісти (пишу так, бо не пам'ятаю хто) писали, що наше життя складається з тих самих частин, що і пори року: весна, літо, осінь, зима.

Також ми маємо жартовний мєм, який кожен рік можна зустріти на просторах інтернету на початку осені: "Літо пройшло, далі літо тількі за гроші". Ну типу не хочете зиму - купуйте тури в теплі країни.

І тут криза середнього віку виступає в декількох сферах так само. Перехід з літа свого життя в осінь.

Візьмемо, наприклад, здоров'я: раніше воно як було? Поперек та коліна якось самі по собі в порядку😄))) А ось зараз я все більше розумію, що почався активний і жорстокий "no progredi est regredi" - (латинь "що не прогрессує - те регресує"). Якщо хочу себе відчувати добре - маю щось робити, зміцювати м'язи, розтягувати зв'язки і так далі. Само воно добре більше не буде. Якщо буду сидіти за ноутбуком днями та ночами - все, мій психологічний вік - 87 років. Ну ви зрозуміли)

З сенсом життя виходить теж саме. Раніше воно якось само було зрозуміло. Треба досягати, треба родину, треба квартиру, треба машину, треба ще щось там. А коли воно все вже є? А при цьому ще й гормони з нейромедіаторами вже не так активно дарують тобі термоядерний заряд...

Тут також вже треба впрягатися та самостійно визначати для себе нові орієнтири. І, як я вже казав, ні одна жива душа на планеті не зможе нам сказати, що для вас буде краще. Це треба обрати самому. Але вибір є. І є в нас дещо таке, з чим ми народилися і що є нашим компасом все життя. В Концепції Інформаційної Воронки це має назву Серцевина.

І знаєте, що скажу? Тут є гарна новина, яку також привносить криза середнього віку з її новим розумінням кінечності життя.

Але це залишимо для наступного посту. Інформації на сьогодні предостатньо.

З вас реакції та питання)

"Рано чи пізно, ми все одно змушені починати думати про щось високе... Наприклад тиск😄"

В серію постів про кризу середнього віку!

Дослідження кризи середнього віку. Частина 3. Попередні вище!

Якщо ви читали попередній пост, то можливо вам приходила та ж думка, що приходила мені: "А чи не нагадує це те, про що писав у свої книзі видатний німецький психолог Еріх Фромм?". Назва його книги "Втеча від свободи".

У минулому пості я писав, що у своїх дослідженнях кризи середнього віку (у відкритих джерелах) прийшов до висновку, що одна з найважчих його складових - нерозуміння, що робити далі.

Що робити, коли усі підготовлені соціумом програми на життя, ще 100 років тому розраховані на все життя, виконані з випередженням графику у 35-50 років? До цього все було більш меньш зрозуміло і драйвилося культурними та соціальними очікуваннями та нормами. А коли ця программа пройдена, що далі?

А далі - Свобода! Або Воля!

"Хай буде Воля Твоя"... хм...

Фромм вважав, що свобода є фундаментальною умовою людського існування, але водночас вона викликає тривогу і страх, оскільки людина стикається з необхідністю брати на себе відповідальність за своє життя.

Причини "втечі від свободи":

1. Страх перед відповідальністю:

- Свобода вимагає самостійного прийняття рішень і несе за собою ризик помилок.
- Багато людей вважають за краще передати цю відповідальність авторитетам, ідеологіям чи суспільним нормам.

2. Історичний контекст:

- Фромм аналізував, як у певні історичні періоди (наприклад, під час розвитку капіталізму) люди втрачали традиційні зв’язки, що давали відчуття безпеки (сім'я, релігія, громада), і почувалися самотніми й відчуженими.

3. Психологічні механізми втечі:

- Авторитаризм: Підпорядкування сильнішій владі, щоб уникнути необхідності робити вибір.
- Деструктивність: Агресія або руйнування як спосіб уникнути відчуття безсилля.
- Конформізм: Пристосування до суспільних очікувань і норм, навіть якщо це суперечить особистим бажанням.


Є над чим поміркувати. Але все ж таки відповідь, яка все одно буде вірною за будь яких обставин - звернути свій поглад від вектору пошуку ззовні, на вектор - в середину. Час нарешті увійти в ближчий та найтепліший контакт із самими собою.

Сьогодні повернуся до головної теми цього каналу - спокій, радість, та магія мозку у досягненні цілей. Але все ж таки трохі зачеплю і тему кризи середнього віку, бо саме вона робить з нашим мозком те, що до цього треба було робити спеціально і полягаючись на наявні знання.

Багато хто і багато де пише одну полумагічну фразу - "Де наша увага - там наша енергія".

Насправді магічного в цьому немає ані крапельки. Якщо розгладати це ствердження з точки зору розміння роботи нашої довгострокової та робочої (в деяких джерелах - оперативної) пам'яті, то все стає криштально ясно.

Зазвичай бесконтрольний процесс цілеполагання, мрій, фантазування створює в голові такий вінегрет з "актуальних" завдань для нашої уваги, що цієї уваги на кожен напрямок і не встачає.

Активна діяльність, яка зустрічається з багатовекторністю перетворюється в галоп на місці.

Одним з позитивних результатів кризи середнього віку є автоматичне та цілком природне відсіювання усього зайвого зі свого життя.

Наприклад, з деяким сумом я розумію, що в цьому житті вже точно я не буду футболістом, баскетболістом або будь яким іншим спортсменом. У 38 багато хто вже завершує професійну кар'єру. Здавалося б, така думка і визнання такого факту - є чимость зрозумілим та простим. Але в часи коли я був підлітком і світ був значно ширшим, а життя здавалося нескінченним, це було відкритим питанням. Можна було стати ким завгодно. А зараз багато шляхів закриті сами собою. І це ... дуже добре! Це вивільняє неймовірну кількість ресурсу!

Чим меньше вибір, тим більше енергії можна направити в одну точку.

До речі це є корисною шпаргалкою майже у всіх випадках, коли людина жаліється на те, що робить багато, а результатів нуль.

Слід просто станом на зараз відмовитися від більшості цілей та векторів діяльності, щоб залишити собі лише два, максимум три на найближчі півроку - рік.

Це звучить достатньо просто, і ніби це можна зрозуміти та уявити собі.

Я зараз так кажу, бо пишу про себе, ще три місяці тому, коли я буквально катував себе за те, що ніби і працювати треба, і вести інстаграм, знімати відео, монтувати, писати блог, а ще давно не брав в руки фарби з пензлем, а ще ж купив собі укулеле і вивчив лише одну пісеньку. А ще ж купив собі абонемент в зал, а часу на це взагалі немає. А ще треба приділяти увагу доньці... А сам багато з цього всього не роблю.

В решті, я сів і вирішив вирізати багато з цих позитивних, революційних, розвиткових, та яскравих задумів більшу частину. Залишив тільке актуальне. І знаєте що?

По-перше, я відчув великий потік нової енергії.
По-друге, я позбавився від постійної тривоги на задньому плані.
По-третє, почав знову відчувати спокій та радість. Почав більше відчувати себе живим.

І точно можу сказати, це все радикально відрізняється від того, що я собі уявляв, коли думав про те, що буде, коли позбавлюся від зайвого і сфокусуюся на головному, і ще й приділю більше уваги своєму стану та відпочинку.

Дуже рекомендую.

А закінчити цей пост хочу такою думкою:

Вичистити зайве зі своєї голови - це не завжди про те, щоб позбавитися від чогось негативного та поганого, велика кількість добрих намірів, цілей та планів здатна не меньш ефективно вимостити нам власну дорогу в ад.

Є дуже чудовий фільм "Пригоди Гектора у пошуках Щастя". Якщо не дивилися - це моя рекомендація. Він як раз про чоловіка, в якого є робота, є родина, але він стикається з особистою кризою. І його кохана дружина відпускає його у довгу подорож. Бо вона кохає його і знає, що він має вирішити цю кризу самостійно. Частина її підтримки - відпустити його у його подорож. Кінцівку не розповідаю, щоб не робити спойлери.

Такі варианти є. Якщо це є опцією, ваша пара не має нічого проти, є можливість - можна.

Інакше цей варіант може стати негативним. Я особисто спостерігав за родиною мого друга, який пішов ва-банк. Пішов з родини, увімкнув весілля та гулянки на усю. Почав жити з новою жінкою. Закінчилося тим, що він на колінах благав прийняти його назад. Бо правди там він не знайшов.

А можна отримувати шанс розібратися із собою і не покидаючи свою пару. А просто будучі абсолютно спокійним, що ти маєшь достатньо простору та часу для того, щоб побути на самоті коли тобі треба.

В мене, наприклад, є своя традиція на холодну пору року. Кожну неділю я сам їду на озеро (десь 30 км). Там восени та взимку нікого немає. Я беру термос із чаєм, якісь снеки, приїзджаю туди і просто гуляю. Потім сиджу в машині гріюся та п'ю чай. Година в тиждень на самоті і я відчуваю себе значно більше свіжим та відпочившим. І це нормально.

Як ітог цього посту, в якості відповіді на запитання скажу - будь які методи є класними, якщо вони нікому не шкодять. Якщо вони не деструктивні. Ну а якщо стосунки є такими, що в них немає можливості ні домовитися, ні побути на самоті, тоді це вже зовсім інше питання. Яке все одно буде розібрано в процесси глобальної переоцінки свого життя.

Якщо у вас є власні приклади подібних криз - діліться, це буде корисно. Дякую за увагу!

З Різдвом, друзі!

Віра - це та сила, яка здатна творити майбутнє, змінювати реальність, у пику всьому, що здається реальністю зараз. Все буде за вірою нашою.

Син божий народився.

Любові, миру та радості❤️

Писав пост про взаємозалежність того, чим ми займаємося протягом дня, із відчуттям радості та задоволення від життя, а потім дещо згадав і побіг шукати у шафі книжку Чіксентміхайі "У пошуках потоку". Того самого науковця, який і ввів той самий "поток", який дружньо підхопили блогери усея інтернету.

В цій книжці наводиться історія, яка найкраще передає думку, яку і хотів донести. Хочу вам запропонувати цю історію з книги без змін, в якості цитати.

І спитати, на які думки наштовхує вас ця історія?

Дещо перебільшений приклад того, як це працює, надав нам Мартін Деврі, психіатр, який керує великим громадським центром психічного здоров’я в Нідерландах. У його лікарні регулярно проводилися дослідження за методом вибірки переживань (ESM), метою яких було з'ясувати, чим займаються пацієнти протягом дня, про що вони думають, і який у них настрій. Одна з пацієнток — жінка, яка страждає на хронічну шизофренію і провела у стінах лікувального закладу понад десять років, перебуваючи у постійному сплутаному стані свідомості та відзначаючись низьким рівнем емоційності, що характерно для серйозної психічної патології. Однак за два тижні дослідження вона двічі заявила, що у неї хороший настрій. Обидва рази це було тоді, коли вона робила собі манікюр.

Вирішивши, що варто спробувати витягти з цього користь, адміністрація запросила професійну манікюршу, щоб та навчила пацієнтку секретам свого ремесла. Жінка з ентузіазмом пройшла інструктаж і незабаром уже робила манікюр усім пацієнтам госпіталю. Стан хворої змінився настільки суттєво, що її випустили з лікарні під нагляд лікарів. Вона повісила на двері відповідну табличку й протягом багатьох років забезпечувала себе самостійно.

Ніхто не знає, чому догляд за нігтями виявився саме тією роботою, у якій потребувала ця жінка, а якщо спробувати інтерпретувати цю історію з точки зору психоаналізу, можливо, ніхто не захоче цього знати. Проте факт залишається фактом: у той конкретний момент робота манікюршею справді привнесла в життя цієї жінки хоча б слабку подібність до потоку.

Що думаєте про це?

Неділя. По традиції час пригальмувати нервову систему на прогулянці біля озера.

Якщо ви читаєте цей текст, то це означає:

1. Що ви живі на кінець цього року. Що вже досягнення та подарунок долі.

2. У вас є смартфон і він тягне соцмережі. Що вже доступно далеко не всім у світі.

3. Ви маєте доступ до інтернету. Домашнього або мобільного! Роскіш! Це означає, що у вас є доступ до усіх знань світу, щоб досягнути у новому році усіх своїх мрій та бажань! Варто тільки вам спитати - і потрібна інформація з'явиться на екрані і допоможе вам у справах.

4. Ви маєте хоча б одну руку, щоб тримати телефон та листати ленту соцмереж. А також цією рукою, або руками ви можете обіймати тих, хто поруч, та хто є свідком вашого існування на цій планеті.

5. Якщо ви чуєте музику у цьому пості - ви щасливчик. Ви можете насолоджуватися усіма звуками цієї планети - музика, спів птахів, голоси коханих людей, пісні, які чіпляють струни душі.

6. Ви маєте зір і вмієте читати! Це привілей! Правда! І за роки війни, впевнений ви вже думали про це хоча б раз. Якщо ви можете бачити - подивіться навколо себе, та посміхніться, щоб ви там не бачили: близьких навколо, пусту квартиру, або може пасажирів, які прямо зараз їдуть разом з вами у метро. Це так прекрасно - бачити.

7. Крім того, це означає, що ви ще в своєму розумі. Ви маєте волю, творчість та силу творити світ навколо.

8. А ще, означає, що ви ще на мене підписані і я вам за це дуже вдячний!

Я вітаю вас з Новим 2025 роком, та бажаю щоб ви і ваші близькі були здорові.

Піклуйтеся про себе, любіть себе, та між цілями, успішними успіхами, досягненнями та дедлайнами не забувайте жити та радіти простим речам. Бо як показує практика, найпростіші радощі, на які ми навіть не звертаємо уваги та сприймаємо за щось звичайне - це те, без чого все інше втратить вагу.

Підсумки року... Можу тільки сказати, що починав рік в вазі 100кг, хотів 85кг, закінчую рік 104,5. Таке)))

З Новим Роком! Побачимось)