Зовнє поведінка Трампа справляє враження, що його росіяни взяли у заручники).
А йому треба зберегти обличчя.

Бо в кого реально сильна перемовна позиція навпаки дуже спокійно себе поводять і навіть намагаються приспати пильність контрагента, тобто здаватись мирним і гнучким.

Зазвичай - психологічний тиск, демонстрацію впливовості, анонс рішучих дій, емоційність - проявляють люди зі слабкою позицією.
І не лише «у верхах».

У звичайному житті так само. Чим більше людина нагнітає і говорить про свої можливості, готовність діяти та ставить ультиматуми, тим вона реально слабша.

Ми заходимо у найскладнішу фазу війни.

Росії щоб зробити вирішальний наступальний ривок треба нас ослабити - і зсередини, і зовнє.

З 2022 року вони інформаційно та через агентурний вплив б’ють по двом цілям - люди і зброя.

Мета - зрив мобілізації і зрив постачання зброї.
Будемо відверті - вони стрімко наближаються до цих цілей. В тому числі використовуючи наших громадян.

З іншого боку - зараз не лише в них, але й в нас вікно можливостей.

Головне не захопитись внутрішніми сварками. Бо це наша сильна сторона, можемо і державу втратити не виходячи з фейсбучних боїв.

Зараз розпочався наш доленосний тест на єдність і зрілість.

Цікаво чи почав вже хтось рахувати збитки, які всіма цими заявами завдані Сполученим штатам?
Адже довіра до держави як партнера - це теж капітал, який США напрацьовували десятиріччями.
А зруйнували це за кілька тижнів.

Це очікувано, що росіяни будуть кидати всі свої військові і пропагандистські сили на Курщину. Бо Курщина для них найбільш ганебна історія.

З політичної точки зору це факт їхньої слабкої позиції. Тому вони з особливою затятістю хочуть це виправити до початку практичноі фази перемовин.

Ну і звісно - 9 травня. Щороку вони до цієї дати шукають приводи для «перемог». Самотужки вони ніде не впораються. А тут вони бачать свої шанси у союзі з північнокорейцями.

Почався період великої політичної турбулентності.

Інформаційно це буде виглядати так:
✔️частина публічних людей, які все коментують, не впораються з собою і їх понесе. Але свою психологічну нестабільність вони видадуть за прямоту і сміливість. Будуть різкі висловлювання, апокаліптичні прогнози, «я ж казав/казала», будуть гойдалки від «всьо пропало» до «героям слава». Ну власне, ці істерики де в кого вже почались.

✔️буде група цинічних заробітчан на інформації - це їх зірковий час. Вони будуть ще більше розхитувати - бо це їх перегляди і лайки. На позитивній інформації їх не набереш. Вони добре знають як воювати, як перемовини вести, кого призначати, хто може бути комбригом, хто командувачем і як правильно збивати ракети. Хоча самі цього ніколи не робили.

✔️активізуються клани і групи, які хочуть отримати доступ до тих чи інших посад (читай ресурсу). В період такої турбулентності більше шансів. І найкращий помічник у цьому - інформаційна атака.

➕плюс вороже ІПСО

Чи можна цьому якось завадити?
Ні.
Що робити?
Виробляти стійкість.

Зараз зламаю комусь наративи, але в нас не радянська армія. Це таку армію побудувала Україна за мовчазної згоди більшості суспільства.

Верніше, спочатку Україна знищила армію вщент, а потім з 2014 почала створювати.
І лише з 2022 армія отримала справжній поштовх до перетворення на сильну і сучасну.

Але в умовах повномасштабної війни за три роки відновити те, що десятиліттями знищували, не так просто.

Деконструкція НАТО - це оптимальний вихід для всіх із ситуації, що склалась(⬇️внизу я даю значення слова «деконструкція» у якому воно тут вжите)

А склалась - глобальна криза системи колективної безпеки. Така криза неминуче породжує війну. Війна повинна закінчуватись створенням нової моделі безпеки.
Зі старою - знову війна.

Зараз замкнене коло
⁃ Путін вважає першопричиною війни - ймовірність вступу України в НАТО. Його мета - остаточно виключити таку можливість, в тому числі і шляхом захоплення Украіни.
⁃ НАТО втратить довіру і обличчя, якщо відмінить всі свої рішення навіть щодо далеких і гіпотетичних перспектив України в НАТО. Тому вони не можуть відступити.
⁃ Ми теж не можемо відступити. В нас навіть Конституція встановлює цей зовнішньополітичний вектор.

Трамп зараз доводить цю кризу до точки кипіння. Європа зрозуміла, що потрібно створювати власну безпекову архітектуру. Яка БЕЗ УКРАІНИ неможлива. Це вже очевидно, що наша армія - основа європейської безпеки. Але поки інснує НАТО Європі буде важко з усіх міркувань формувати свій безпековий простір разом з Україною. І Європа теж у цій ситуації втрачає.
Втрачає час.
Бо безпекова криза не розсмокчеться. Вона набула незворотній характер. Просто можна якийсь час робити вигляд, що мертвий кінь ще живий. Бо такі процеси зазвичай багаторічні.

Деконструкція НАТО знімає політичну безвихідь, яка утворилась. І на місці НАТО захід може створити ще більш потужний альянс. В якому буде місце Україні.

📌слово «деконструкція» я вживаю у значенні, яке в нього вкладав автор цього терміну філософ постмодерніст Жак Деріда.

Він вважав, що люди мають здатність нав'язувати психологічні конструкції сенсу свого світу. Тому часто те що подається за істину - це просто чийсь психологічний твір.

🔖Тож, «деконструкція» в цьому тексті - це позбавлення НАТО гіпербалізованої значимості, як єдино можливої системи колективної безпеки, через яку варто заходити у третю світову.

Львівський аеропорт можуть відкрити вже навесні, — гендиректорка аеропорту.

Таку інформацію під час гарячої фази війни оприлюднювати вкрай небезпечно.
Особливо коли в нас брак ППО.
Навіть якщо такі плани є.

Війна поки що у розпалі. І ворог щодня руйнує ракетами нашу інфраструктуру.

Мало нам росіян, ще й свої інформаційні терористи хайпують на темі війни.

Путін досяг своєї мети - легалізувався у міжнародній політиці вищого ешелону, втяг США у завідомо невигідні для них перемовини. Бо для США це пониження статусу і авторитету - такий візаві.

Тепер умови ставить Путін. Бо в країнах квітучого популізму політики стають заручниками своїх популістичних обіцянок.

Тож, США і Захід замість того, аби дати нам зброю і ПВО у достатній кількості та дотиснути міжнародного злочинця політично, будуть шукати шляхи збереження обличчя ціною наших жертв і територій.

Це як Росія виконувала зобов’язання з припинення вогню. Листопад 2021.
І так 8 років щомісяця.
Чому Трампу ніхто не сказав, що ми вже домовлялись з Путіним?

З великою ймовірністю Путін посилюватиме тиск на фронті.
Так виглядає зараз логіка подій.

Тому настав час розхитати наше військове керівництво, вбити клин між солдатами та генералами, підірвати довіру суспільства до військових рішень, розкритикувати Генштаб, зірвати мобілізацію, всіх демотивувати…

Чомусь, разом з росіянами і деякі наші загострюються. Синхронно.

Після ініціатив і бравади Трампа ситуація лише погіршилась.

Путін не збирався зупиняти війну.
Просто використав ситуацію для офіційного повернення у велику світову політику.
Тепер він не міжнародний злочинець, а «сторона перемовин».
Бо з міжнародними злочинцями не говорять у такому форматі.

Хіба хтось очікував іншої поведінки від росіі?
Ми ж це вже проходили.

росію може зупинити лише сила або розвал.
Все інше робить їх сильнішими, на превеликий жаль.

За уточненою інформацією, у результаті удару Сил оборони України по аеродрому повітряно-космічних сил зс рф "Енгельс-2" 20 березня 2025 року, ворог втратив 96 крилатих ракет повітряного базування. Зокрема, і внаслідок вторинної детонації.

Зазначені засоби ураження були розраховані для завдання трьох ракетних ударів протягом березня-квітня цього року.

Крім того, удари по місцях зберігання авіаційного пального привели до знищення значних його запасів, що негативно впливає на можливість російського агресора забезпечувати бойові дії.

Боротьба триває!
Слава Україні!

Фото ілюстративне

Ще трохи і в деяких американських змі з‘явиться одкровення від неназваних джерел у верхах, що це Україна напала на росію.

Я нічому не дивуюсь, бо бачила багато шкоди, завданої нашим військовим інтересам «сенсаціями», оприлюдненими в деяких західних змі.
Ці «сенсації» не відповідали дійсності і я не вірю, що були реальні джерела, які таке могли наговорити. Але читач не перевірить, а «папір» чи екран монітора все стерпить.

Жодним чином не хочу знецінити ті іноземні ЗМІ, які професійно займаються чесним інформуванням і тим самим допомагають Україні, але неможна заперечувати і те, що на нашій війні спекулюють та заробляють інформаційний капітал.

От приміром сьогодні NYT видає за інсайд інформацію щодо розподілу резервів та озброєння між напрямками фронту у 2023 році, яка курсувала у нас два роки тому в якості пліток і була неодноразово офіційно спростована.

Ще в статті NYT некоректно написано про ставку - і хто там що кому сказав.

Цієї помилки припускається багато хто. Бо думають, що на ставці обговорюються секретні деталі та плани військових операцій. Це не так. Щодо планування військових операцій зазвичай обізнано декілька людей в державі. Про це неодноразово писали і говорили.
Це захід безпеки від витоку інформації.

Бачу Азаров воскрес у публічному просторі.

На зміст його відео час витрачати не буду. Це хай СБУ вивчає.
Я звернула увагу на форму - інтонацію та манеру триматись.
Справжній член політбюро ЦК КПРС, який розмовляє з робітниками і селянами.

Я ще застала таких колишніх чиновників вищого рангу, коли у серпні 2021 була призначена на посаду заступника міністра. Вони і до мене в кабінет намагались ногою двері відкривати.

Це такий тип чиновників, які після звільнення йдуть з кабінета з «кріслом» і ніколи з ним не розлучаються. Вони завжди в ролі «члена політбюро». Це представники старої політичної еліти, які встигли покерувати до Майдану 2014, коли їх влада обмежувалась лише державним кордоном України.

Якось такий колишній міністр уряду Кучми намагався в мене в кабінеті з інтонаціє «члена політбюро» розказати кого треба на нагороди подавати(в нього був список своїх «героїв тилу», які хотіли до пенсії мати ще виплати за державні нагороди) і прагнув втрутитись у деякі питання.
Після невдачі, яка його спіткала у моєму обличчі, він образився і написав на мене скаргу.

Тоді я це відчула як зустріч різних поколінь чиновників і як багато змінилось з часів його перебування на посаді.

От і Азаров - прямо в кадрі зі своїм «кріслом» застряг в ролі прем‘єр-міністра та в російських наративах. І у повчально-наказному тоні «члена політбюро» вчить українців історії.

Жалюгідне видовище я вам скажу.
Якась дика неадекватність.

Сьогодні три роки як Сили оборони України звільнили Київську область від росіян.

Київська оборонна операція тривала 38 діб. Мені вони тоді здались вічністю.

Це була насправді битва за існування України як держави. І на мапі світу ми залишились саме тоді.

Захистити Київ вдалось тоді завдяки декільком факторам. Насамперед підготовці до оборони Києва, яку організував Сирський тими силами, які в нього були. Днів за 10 до повномасштабного вторгнення він почав переміщати особовий склад на позиції, потім - техніку, сформував сектори оборони, призначив командувачів, було організовано внутрішній та зовнішній рубіж оборони і за день до початку великої війни він зібрав на нараду військових, правоохоронців, місцеву владу і розподілив задачі. Тому на ранок 24 лютого 2022 всі діяли згідно плану.

Таким самим вирішальним фактором успішної оборони Києва був героїзм наших воїнів та неймовірне об’єднання зусиль добровольців, волонтерів і місцевих жителів Києва та області.
Ми тоді боролись з найпотужнішими підрозділами російської армії, які вони кинули на захоплення Києва. В них було значно більше і людей, і зброї. А в нас ще не було ні петріотів, ні хаймарсів, ні абрамсів ні іншої західної зброї та техніки.

Добре пам’ятаю ранкові наради в штабі оборони Києва, у яких я тоді брала участь. Там збирались і військові, і цивільні - київська влада, народні депутати. Щоранку Сирський для всіх знаходив завдання і всі діяли як один великий налагоджений механізм.

З мурахами по шкірі перечитую переписку за 2 квітня 2022 з Головнокомандувачем Залужним і командувачем оборони Києва Сирським про те, що Київська область звільнена і тепер про це можна повідомити публічно.

✔️Вдячна виданню «Главком», яке відтворило тодішню атмосферу штабу оборони Києва.
Посилання 🔗
Завтра була війна. Як Київ готувався до оборони: нові подробиці