Сподівюсь, більше ніхто не казатиме, що церква поза політикою. Бо це не так. Чим більше прихожан, тим політично впливовіша церква. І це не добре, і не погано - це природня властивість великих організацій - будь-яких.
Католицька церква налічує сукупно близько 1,3 мільярда прихожан по всьому світу.
При своїх крихітних розмірах Ватикан має справжню міць і величезну владу, яка підкріплена колосальними людськими та матеріальними ресурсами у всьому світі.
Тому, звісно, це великий політичний гравець.
Питання наразі у тому - чи це самостійна проросійська позиція Ватикану, чи він скоординовано з Заходом працює на противагу. Для чого противага? Щоб ми розуміли, що не все так однозначно. Офіційно Захід про це не зможе сказати.
Деякі новини військово характеру запускають з розвідувальною метою.
Приміром, новини про нібито знищені наші військові об‘єкти, військову техніку чи озброєння.
Як це працює?
Повідомляють певні джерела про нібито знищення росіянами, скажімо, установки Patriot.
І очікують реакцію наших ЗСУ чи бодай когось публічного. Будь-яка інформація у цій ситуації - спростування, підтвердження, уточнення - працює проти нас.
Тому формула відповіді - не підтверджуємо і не спростовуємо - свідчить про те, що інформаційний гачок не заковтнули.
Демократія слабша за тоталітаризм в умовах війни у більшості процесів.
Ось, власне, це визнали тепер західні офіційні особи. В авторитарній країні з керованою економікою оборонне виробництво запускається значно швидше, ніж у демократіях.
Але є і хороша новина - наші західні партнери планують найближчим часом подолати цю відмінність та збільшити обсяги оборонного виробництва для допомоги Україні.
Наразі, як пишуть в CNN, посилаючись на дані розвідки, РФ зараз виробляє близько 3 млн. снарядів на рік, а США та Європа здатні надати близько 1,2 млн. снарядів на рік.
✔️Можу додати, що вистрілюють росіяни порівняно з нами більше ніж «втричі». В середньому в 5-6 разів більше снарядів за день. А коли особливо гарячі дні і бої, то і в 10 разів більше. Як це було протягом літа на сході.
Під авіаційними ударами та артилерійським вогнем зараз знаходяться всі області вздовж кордону з РФ та тимчасово окупованими територіями.
На північному кордоні ворог зберігає військову присутність, здійснює диверсії, щоб не допустити переміщення звідти наших військ в інші регіони.
На сході триває наступ з динамікою, яку вони підтримують вже не менше року. Тобто одночасно наступ відбувається по декількох напрямках, розподілених вздовж всього східного кордону.
Інтенсивність наступу на напрямках різна, бо ми потужно знищуємо їх особовий склад і техніку. Тому вони беруть паузи для відновлення. Скажімо, минулої доби на Куп’янському напрямку наступальних дій ворог не проводив.
А от на Лиманському, Бахмутському, Новопавлівському, Оріхівському продовжуються ворожі атаки з метою прорвати нашу оборону. І найбільше зусиль росіяни зараз концентрують на Авдіівському напрямку.
Але ми бачимо зараз тенденцію до збільшення використання ракет. Переважно цілями ворога є інфраструктурні об‘єкти, знищення яких, за розрахунками ворога, повинно ослабити наші спроможності у різних сферах. Б‘ють і по цивільним помешканням з метою залякати та деморалізувати нас.
Чи можна по цій обстановці прогнозувати їх дії? Хіба що частково.
По цих діях зрозуміло, що вони не змінили свою мету - захоплення всієї України.
Але для розуміння подальших кроків ворога треба бачити весь комплекс ознак і сигналів. Що видно зараз? ⁃ підготовка до мобілізації ⁃ продовжують нарощувати потужності оборонного виробництва ⁃ Путін знову використовує публічно ядерну риторику в перемішку з сигналами про перемовини ⁃ Путін публічно обіцяв військові перемоги після його виборів ⁃ російська пропаганда збільшила кількість дискредитаціі та фейків щодо нашого військового керівництва. Давно вони так не істерили. І з’явився вал інформації нібито викриваючої наші військові плани. Так вони зазвичай готуються виправдовувати свою військову активність.
☝️Тобто, росіяни активно готуються змінювати ситуацію на свою користь.
По завершенню того, що в Росії зараз називають «виборами», Путін стає нелегітимним.
З юридичної точки зору жодної ознаки законних виборів. «Вибори» проведені на тимчасово окупованих територіях порушують всі норми і принципи електоральних прав. Навіть сам факт, а не тільки примус, який здійснюють зараз щодо наших громадян, обходячи їх по квартирах з бюлетенями.
Крім того, не відбулись вибори у прикордонних з Україною областях. Російська влада просто не змогла забезпечити їх проведення. Стільки умисно зіпсованих на знак протесту бюлетенів ще не було у Путіна. Якщо знайдеться країна чи лідер, які це визнають, вони просто поповнять ряди тих, хто підтримує тероризм, авторитаризм та злочинні режими.
Треба зрозуміти, що після цих виборів в Росії не буде законного глави держави. Буде людина, яка захопила владу.
Живий і добре. Колись це повинно було розпочатись. Перекличка тг каналів і ЗМІ, які не роблять фактчекінг, а женуться за переглядами.
Довгий час цією гонитвою користувались різні гравці політичні та бізнесові для запуску фейків. Але тепер це працюватиме інакше. Фейки почали виконувати місію санітарів інформаційних хащів.
Після набору інформаційним сміттєзвалищем, у якому ми зараз живемо, критичної маси, природнім чином починається саморегуляція середовища.
Що буде після «виборів» Путіна, тобто після захоплення ним влади?
Інавгурація запланована на травень. До травня Путін буде торгуватись, підвищувати ставки та випробовувати межі, до яких йому дозволить дійти Захід.
Приміром, якщо світ «проковтне» ці так звані вибори і продовжить сприймати Путіна як президента, це його посилить та надихне на подальшу військову активність.
Торгуватись він буде своїми перевіреними методами - залякування, шантаж, тиск та одночасно пропозиції до перемовин. Бо він вважає, що так він створює максимально сильну позицію для перемовного процесу.
Як він буде діяти у травні/червні залежить від того, чого він досягне зараз. Але очевидно одне - зупинятись він не збирається. Йому просто треба визначитись як далеко він може собі дозволити зайти.
Десь з осені 2022 стала очевидною логіка подій цієї війни, що дає можливість прогнозувати тенденції.
Те, що війна дуже скоро перейде у війну технологій - зрозуміло, бо це діалектика сучасної війни. Нам виграти вдасться лише завдяки технологічній перевазі у поєднанні з асиметричними діями.
Але є ще й інші фактори, які впливають на хід цієї війни: -наш багаторічний досвід взаємин з Росією; -ментальність обох сторін; -особливість історичного моменту, тобто відкрите для нас вікно можливостей аби змінити власну історію.
Це означає, що воювати ми будемо до 12 раунду і перемагати на останніх секундах тотального виснаження та «стікання кров‘ю».
Коли це настане? Ще не сьогодні, але не в такому вже й далекому майбутньому, бо в усього на цій планеті є межа і кінець.
Приміром, межу залякування росіяни вже подолали і воно не працює. Ми вже стільки пройшли і пережили, що залякати нас нема чим. Межа обсягів оборонного виробництва теж є. У росіян межа у нарощуванні обсягів оборонпрому за різними оцінками, які є у відкритих джерелах, - наступний рік.
І межа критичного виснаження людського та матеріального ресурсу у Росії також є.
Тому зараз іде війна на виснаження. Високі технології та допомога партнерів нам би допомогли виснажити ворога швидше. А потім вирішальна фаза. Переможе не тільки зброя і технології, але й той, хто морально та психологічно виявиться міцнішим.
Російські ЗМІ знову повідомили про нібито знищення нашого генералітету серед яких на їх думку був і Главком. Так вони пишуть щотижня.
Минулого тижня в них за інформаційним планом знищення нашого генералітету було у Красногорівці, сьогодні «знищували» у Вовчанську на Харківщині.
Якщо підсумувати всі такі повідомлення, скажімо, за рік, то вони вже знищили 5 генеральних штабів у повному складі і в декілька разів більше командувань, ніж у нас є.
- Чергові скандали з ТЦК у Львові, Житомирі та Сумах. Чому все частіше виникають протиріччя між військкомами та цивільними. Новий закон про мобілізацію поставить крапку на «вуличній мобілізації»?
- Іноземні війська вже в Україні. У цьому переконує міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський. Які існують варіанти присутності контингенту союзників та чи допоможе це завершити війну?
Про це сьогодні ☝️ о 21-00 у ток-шоу «Українська правда»
Шириться думка, що сьогоднішня ракетна атака - це відповідь росіян. Так, це відповідь. Тільки не на влучання по НПЗ. Це відповідь на факт нашого існування - як держави і як нації.
Очікувано у російському медіапросторі почали з’являтись звинувачення українців у теракті.
Якщо вони працюють на зовнішню аудиторію, то в них просто заїла пропагандистська платівка. Це вже навіть не «баян».
Мабуть, все ж таки це для внутрішньої аудиторії. Таке тільки вони можуть сприймати серйозно. І означає це, що в росіі почав падати градус ненависті до українців, тому його треба терміново підняти. Адже саме на пропагандистській ненависті до українців путін починав повномасштабне вторгнення і протримався два роки.
Якщо ж вони офіційно прийдуть до таких висновків, це буде ще одним маркером готування до зміни ситуації на фронті.
Оголошувати війну не потрібно для того, щоб юридично війна була війною.
Дивно, що залишились окремі публічні люди і політики, які за 10 років у цьому питанні так і не розібрались.
Все дуже просто. В міжнародному праві війна вважається війною по факту навіть без оголошення. Це як схід сонця. Його не треба оголошувати чи приймати акт парламенту.
Про це йдеться у Резолюції «Про агресію" Генеральної Асамблеї ООН, 1974 р. Так, відповідно до пунктів а,g третьої статті зазначеної Резолюції, незалежно від оголошення війни, будуть кваліфікуватись як агресія наступні дії: ➖будь-яка анексія території іншої держави із застосуванням сили; ➖заслання державою або від імені держави озброєних банд, груп і регулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави або значна участь держави в таких діях.
Просто нагадаю всім, хто в цій війні на боці України і хоче нашої перемоги, що викладати публічно ваші припущення чи інсайди, куди саме цілив ворог, але промахнувся - неможна.
Ворог цілить по густонаселеному мегаполісу, добре знаючи, що тут у кожному кварталі школа, садочок, лікарня та інші цивільні об‘єкти. Тому відповідати повинен саме за руйнування цивільних об‘єктів та вбивство цивільних людей.
Які плани кремля? Вони незмінні - ліквідація України як держави. План мінімум прописаний в їх так званій Конституції, куди вони вписали наші 4 області - Донецька, Луганська, Запорізька, Херсонська.
Планів у них завжди декілька одночасно. Рішення приймають по ситуації. Втім, наші дії дуже відчутно завжди їм ці плани змінюють.
Свої плани вони випадково чи з необережності в пресу не «зливають». У них інформація так само, як і в нас, - це зброя. Вони запускають багато «дези» та фейків. З різними військовими цілями.
Тому треба дуже обережно ставитись до будь-якої інформації родом з РФ. Краще не поширювати, щоб не бути використаним «втемну».
В історії з рівненським воєнкомом необхідно встановити хто знімав це відео? Можливо, оприлюднення відео є злочином.
Якщо це робили правоохоронні органи в рамках проведення, скажімо, негласних слідчих(розшукових) дій, для яких повинні бути відповідні підстави, то за таке оприлюднення оперативних даних повинна наставати кримінальна відповідальність тих, хто мав доступ по службі до цих даних і передав їх стороннім особам або оприлюднив самостійно.
Кримінальний кодекс України Стаття 387. Розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування
Крім того, частина 3 цієї статті передбачає ще й кваліфікуючу ознаку, яка збільшує розмір покарання, - «якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність».
🔺треба відкривати кримінальне провадження і розбиратись
В інформаційному полі, звісно, події розвиваються динамічніше і в дискусію про можливий новий наступ РФ втягнуті всі. Інфопростір бурлить і в нас, і на Заході.
В реаліях ситуація така: росіяни продовжують спроби протискати наш фронт. Атакують на Куп‘янському, Лиманському, Бахмутському, Авдіївському, Новопавлівському напрямках.
За останній місяць ми маємо певні успіхи на Куп‘янському та Лиманському напрямках. На інших стримуємо тиск. Якщо дуже просто описувати, то - ворог протискає, ми відвойовуємо і повертаємо позиції. День на день не приходиться. Бувають різні результати. Але у загальному підсумку оборону ми тримаємо.
Крім того, знищуємо їх наступальний потенціал - техніку і особовий склад. Знищуємо відчутно для них.
Що стосується можливого нападу чи загострення ближче до літа, то варто аналізувати тільки факти, які можуть свідчити про наміри ворога.
Факти готування РФ до інтенсивного продовження війни є. ⁃ мобілізація ⁃ збільшення потужностей оборонного виробництва ⁃ розробка і випробування нових зразків озброєння ⁃ заяви фюрера ⁃ інформаційна істерика щодо нашого Головнокомандувача. Такої переляканої істерики в них не було з початку повномасштабного вторгнення.
І те, що вони збільшили кількість застосування бомб і ракет, свідчить про твердість намірів - захопити всю Україну.
🔺Що ми? Ми готуємось. Але без підтримки партнерів зброєю втримати фронт буде важко.
Нашою ключовою перевагою на початку повномасштабного вторгнення була фаховість військових.
Ми любимо своє критикувати, але наші штаби працювали значно ефективніше за ворожі. Наші операції планувались майстерніше. Наша військова бюрократія і шлях прийняття рішень були набагато менші ніж у ворога. Ми навіть фіксували скільки в них минає днів від втрати позиції до прийняття рішення щодо подальших дій - дійсно, це було у 2022 в рази довше ніж у нас.
Втім, це не тільки ми усвідомили, а й ворог теж. Бо якщо суто математично підходити до порівняння двох армій, то нас вже не повинно було існувати як держави. А ми звільнили чимало територій і доволі впевнено тримаємо оборону. Тож, вороги почали в нас вчитись.
Вони запозичили певну нашу специфіку роботи штабів, яка давала нам перевагу. Вони почали копіювати деякі наші військові рішення та оптимізували процес їх прийняття. І попри те, що вони потужно наступають, вони використовують наші військові ідеї навіть щодо пересування підрозділів.
Цей процес неминучий і час грає проти нас. Чи є з цього вихід? Він був і рік тому - допомогти нам із зброєю та ППО, аби ми отримали перевагу над ворогом і швидше звільнили свої території.
Все що вони не можуть завоювати у боях, знищують бомбами і ракетами. Самі ми це не зупинимо.
І навіть для допомоги час має негативний перебіг. Бо чим пізніше надається допомога, тим більше ії потрібно і тим більше об’єктів треба буде потім відновлювати.
Зараз у росіян я бачу триває інформаційне нагнітання.
Вони у своїх новинах вже завоювали купу населених пунктів, які під нашим контролем та активно спотворюють реальну картину наших військових рішень. Що ніби то прийнято якесь рішення стояти десь там до останнього солдата, тримати будь-якою ціною населений пункт до травня/червня тощо.
Нема таких рішень. Військові рішення мають геть інші задачі і це точно не стояти заради того, щоб стояти.
Мета таких вкидів - налаштувати військових проти їх командирів і командування. Це звичний прийом росіян. Вони таке вкидували під час битв за всі значимі для них міста.
Те, що ми самі не могли і не зможемо протистояти такій навалі - це очевидні речі. Ми і так, зруйнували всі існуючі у військовій науці уявлення про оборону в умовах настільки значної переваги ворога.
Так боротись, як українці - ніхто б не зміг.
Але без допомоги дива не буде. І те, що нам цідили ії, щоб ми просто протримались, а не зупинили війну, тепер має дуже важкі наслідки. Наразі питання чи вистачить у партнерів ресурсів на те, щоб ці наслідки зупинити.
Те, про що я завжди говорю, - демократія слабша у війні за тоталітарний режим. І найуразливіше місце демократії під час війни - характер і спосіб прийняття рішень.
Демократія ідеальна для бізнесу, а така війна як в нас - це витрати. Суцільні витрати. Мир - має високу ціну, а не прибуток. За нього треба платити. Путін за свій уявний «мир» готовий платити.
Мене цей випадок особисто зачепив, тому напишу. Я багато років свого життя присвятила боротьбі за права потерпілих у таких злочинах. І знаю як воно може далі бути.
Є такі злочини, які приречені стати резонансними. Це випадки, коли вчинок злочинця переходить критичну межу сприйняття суспільством насильства і несправедливості.
Вбивство 16-річного хлопця біля Фунікулеру працівником однієї з силових структур - це саме той випадок.
На жаль, жодне слідство і правосуддя вже не відновить справедливість у традиційному розумінні. Бо від рук негідника постраждала хороша молода людина, життя якої не повернеш, а негідник продовжить жити.
Але є шанси на справедливість у розумінні Кримінального кодексу. Коли покарання відповідає тяжкості вчиненого.
Так, обставини злочину дозволяють добре маніпулювати кваліфікацією злочину і довести її до мінімальних санкцій. І кримінальний кодекс теж дозволяє так зробити. Тим більше, що загиблий вже нічого не розкаже, а свідки можуть піддаватись різним видам впливу - навіть законним. З людиною можна так «фахово» поговорити, що вона повірить у те, чого не бачила.
🔺Тому залишу це тут(це суб‘єктивне судження) коли дорослий дядько з силового відомства, з великою ймовірністю нетверезий(за свідченням очевидців) ображає у громадському місці незнайомого йому підлітка, а потім не задовольнившись драматургією подій наносить удар такої сили, що людина головою пробиває міцне скло - то це не прикра необережність, а з великою ймовірністю - умисел. Бо сили вочевидь неспівмірні між ними. І це видно навіть п’яному. Зрозуміти, що це може призвести до фатальних наслідків, не так складно. Навіть якби там скла не було. Падіння від такого удару на тверду поверхню може призвести до смерті. А якщо зловмисник це не розумів через свій стан, то це лише обтяжує його відповідальність.
Це було б дуже дивно, якби на тлі активізації наступа ворога і реальних загроз нової ескалації прийняли норми про демобілізацію. Ситуація наразі вкрай складна.
І заради об’єктивності дискусії давайте не забувати, що зараз нарешті почалась ротація, якої два роки не було. Підрозділи, які довгий час перебували на передньому краї, тепер матимуть змогу відпочити.
Просто для розуміння: росіяни щомісяця поповнюють армію 30-ма тисячами контрактників. Це ті хто добровільно іде служити.
Ось зараз ще примусово мобілізують 300 тисяч. До осені вони фактично закриють всі свої втрати - загиблих та поранених.
Технологіі технологіями, але піхота в них сильна. Вони, попри виснаження і втому, вивчили всі уроки своїх програшів у 2022 і стали професійніше воювати.
Оперативна ситуація загострена. Не варто виключати ймовірність відкриття нового фронту.
Що нам робити?
Продовжувати з диванів вчити військових як їм воювати, скільки їм людей треба, як їм демобілізацію проводити, яке місто утримувати і як, продовжувати демонізувати тцк та вважати, що ми можемо програти величезній армії тільки тому, що не воюють депутати.
До нашої міжнародної команди, яка створює серіал про героїчну боротьбу українського народу, долучаються британські кінематографісти.
Поки без прізвищ, але ви їх кінороботи точно бачили.
Важливо художніми засобами донести європейським глядачам, що ми сильні і можемо себе захистити, але наш ворог в рази переважає у кількості людей і зброї, тому нам потрібна допомога.
Все стрімко змінюється. Якщо раніше ситуація в Ізраїлі суттєво не відображалась на українському треку. То зараз, вона свою роль відіграє.
На тлі нашої гнітючої ситуації у США є привід писати переможні заголовки і виглядати в очах своїх виборців успішно. Інформаційно зроблять все, щоб змістити акценти. Ізраільський блокбастер більш «видовищний» у їхньому розумінні.
У Росіі непогано вдається тактика роззосередження сил ворога по різних напрямках та збурювання конфліктів в інших країнах. До того ж, є амбіції перекроювати карту світу і бути великим гравцем.
Вони цю тактику зараз використають за межами України і збільшать кількість точок напруги в світі.
📢Ми на порозі нового наступу росіян. Від початку року вони не лише не припиняли набору, але й готуються, формують резерви. Є ризики відкриття нового фронту. І ми можемо бути певні, що із західною допомогою чи без неї, але ми з вами не зможемо не лише перемогти, а навіть встояти без ключового – людей.
Мобілізація в Україні - це найважливіше та водночас найболючіше рішення на сьогодні. Це питання виживання нас як країни і нашого народу. Проголосований закон про мобілізацію - відверто не найкращий, але він був необхідний. Військові вимагали цей закон вже давно, і просили в тому числі не проводити демобілізацію, щоб не оголяти фронти. Це світова практика. Жодна держава під час війни не демобілізовує свої війська.
Якби рішення про демобілізацію було б зараз прийнято, то на весну 2025 ми б мали однозначно програшну позицію і нам би довелось мобілізовувати значно більше людей, ніж це відбувається зараз. І кількість загиблих зросла б в рази через «необстріляність» такої маси людей.
З іншого боку - депутати, які не лише не сприяли, а ставили палки в колеса на кожному етапі і завалили законопроєкт тисячами правок. Протягом цих місяців складалось враження, що депутати або не розуміють, або легковажать загрозою. Політичні ігрища під час війни - це абсолютно неприпустимо, особливо довкола важливих для нас як повітря питань.
Але, попри все це, я не мала морального права так емоційно реагувати на ток-шоу. Мене обурив той факт, що народний депутат Інна Совсун утрималась, тобто не дала свій «голос» за життєво важливий для країни закон. Але мене це не виправдовує. Я не права. Я прошу вибачення у народного депутата фракції «Голос» Інни Совсун.
Пані Інно, це важке випробування для вас і тисяч українських сімей в кого рідні служать в силах оборони. Я щиро перепрошую і мені самій ніяково від того, що відбулось в ефірі. Останні два роки були непростими і попереду не менш складні часи.
Ми всі в одній команді - команді України. Хоч я давно не працюю в державних установах, але мені як і кожному громадянину болять усі гострі питання, повʼязані з війною. Головне тут, що перед лицем московської загрози ми повинні діяти спільно, незалежно від політичних поглядів.
‼️Я не політик і не чиновник, в мене нема ні задачі, ні бажання всім сподобатись. Я хочу, щоб Україна вистояла.
Штучний інтелект значно здешевлює хейтерські кампанії.
Зараз його тестують у співвідношенні 50/50 - в рамках однієї кампанії. Тобто 50% хейту все ще розносять наймані бото-бджоли. Тобто живі люди, які отримують гроші за це.
Чудова дистанційна робота, освіта непотрібна, помилки навпаки додають органіку. Зарплата вища, ніж скажімо у соціальній сфері.
Але протягом найближчого часу всі ці люди переважно залишаться без роботи. Бо штучний інтелект працює швидко, дешево і використовує неспівмірно більші обсяги інформаціі для створення контенту.
Переконати людину без критичного мислення тепер буде набагато дешевше.
Європейське суспільство інакше бачить і відчуває нашу війну.
Це я усвідомлювала неодноразово протягом нинішнього відрядження до Німеччини та роботи над фільмом про боротьбу українців за свою державу.
Ми з вами живемо в контексті війни, ми знаємо багатосотрічну історію цієї війни, знаємо як росіяни створили міф про своє походження і привласнили історію Київської Русі, знаємо як вони сотні років знищували нашу культуру і самоідентифікацію та багато іншого, знаємо як радянські тюрми були переповнені українськими дисидентами тощо.
Переважна більшість європейців контексту війни не знають і не розуміють. Для них це просто території, якими зрештою можна і поступитись, якщо вже до такої війни дійшло.
На заході не вистачає інформації про Україну, яка б показувала контекст подій.
Адже від розуміння контексту залежить їх сприйняття чи несприйняття сценаріїв завершення цієї війни.
Ключове питання виграшу/програшу війни - це питання ціни. Нажаль. Свого часу Горбулін влучно сформулював думку, що треба зробити так, аби Росії було дуже дорого на нас нападати. Не дослівно цитую, але це і є рецепт миру.
До 2014 ми це не зробили, а навпаки розвалили власну оборонну промисловість та майже знищили армію. Зараз це робити вкрай важко.
Оскільки бліцкриг у росіян не вийшов і війна затягнулась, то тепер вони працюють на наше виснаження і максимальне здорожчання війни для нас і наших партнерів. Бо це не лише війна технологій, але насамперед ресурсів. Росіяни готові витратити на це все і навіть більше. Вони готові нераціонально жертвувати людьми і грошима і це видно неозброєним оком навіть по боям, які відбуваються зараз на сході та півдні.
Вони кинули чимало зусиль, щоб наразі прорвати нашу оборону і рухатись вперед. Важкі бої зараз по всьому східному фронту. Ситуація гостра і постійно ускладнюється. В них навіть є певні тактичні успіхи на деяких напрямках, бо так гатити авіацією і артилерією, то це передбачувано. Але ціна цих тактичних успіхів, які динамічні і постійно змінюються, невиправдано висока для РФ.
До того ж, вони руйнують нашу енергетичну інфраструктуру, щоб знекровити наші виробничі потужності і щоб відновлення генерації було для нас непомірно дорогим.
Росіяни самі несуть величезні втрати, але в них ще є що витрачати, тому їх це не зупиняє. Вони намагаються перемогти у битві ресурсів, яких у них від самого початку було більше. І тут треба бути реалістами та розуміти, що західна допомога є запорукою нашого виживання, але це ще не все, що забезпечить повернення окупованих територій.
Чи можна перемогти у таких умовах? Ми повинні довести, що так. Ресурсів більше ніж у росіян у нас не буде. Тому треба мінімізувати різницю і компенсувати ії професійністю, грамотними рішеннями, ефективним і раціональним використанням озброєння та військової техніки.
Наразі немає значення, що саме сказав Дугін Такеру Карлсону.
Це росіяни у звичній їм манері відкривали «вікно Овертона». Заводили у міжнародний інформаційний простір та експертне топ-середовище ідеолога рашизму.
Росіяни завжди використовують західну свободу слова для таких речей. Варто сказати, що на сьогодні західні держави безсилі проти цього явища. Росія виконує свої задачі інструментами західної демократії.
У росіян створення фейків працює як справжнє виробництво. Щодня вони створюють 3-4 фейки про наші бойові підрозділи і стільки ж про Главкома.
Технологія проста. Є кілька наративів в рамках яких і створюються всі фейки. Зрідка бувають справді цікаві сюжети. А в основному це інфо.сміття, яке не витримує критики і розміщують вони його на різних «інфопомийках».
Чи варто з цього приводу перейматись? Ну якщо ви читаєте їхні «помийки», тоді - так.
Чи впливають вони на українську аудиторію? Якщо їх починають ширити наші ЗМІ та соцмережі, то можуть і вплинути. Бо росіяни майстри сіяти сумнів і ворожнечу.
Тому, краще цей бруд сюди не заносити. Хай самі споживають.
🤔Парадокс, який ще потребує вивчення, але іноді спростування фейку поширює його більше, ніж він сам спромігся.
Близько 2-3 останніх місяців спостерігаю в російських ЗМІ і соцмережах суттєве підвищення градусу ненависті до українців та до ЗСУ.
Вони це роблять завжди перед тим, як треба виправдовуватись і якось пояснювати свої дії своїм громадянам.
Їх улюблений наратив для внутрішнього споживача - ну от бачите, ми ж казали, що якби ми зараз не пішли першими, українці б нас знищили.
Під цей наратив відповідно створюється образ українців та української армії як спільноти кровожерливих агресивних небезпечних людей. Так формується в їх суспільстві рефлекторне бажання захиститись від українців.
От росіяни вже вкинули свою улюблену тему, що нібито нашою армією керують парнери із США, а не ми.
Це вони так підвищують градус ненависті росіян і це їхній залізобетонний аргумент агресії, який підтримає і зрозуміє ледь не кожен співвітчизник.
З Америкою воювати - то їх вічний незакритий гештальт і спокуслива фантазія. Під неї горілка навіть має інший смак. Без жартів.
Інформаційний сценарій вони не змінюють, про Америку пишуть в кінці кампанії з нагнітання і безпосередньо перед готовністю змінювати ситуацію на фронті.
Це цитата з їх вчорашніх новин: «Генерал-лейтенант армии США Антонио Агуто стоит за спиной командования украинских войск…..» далі текст не викладаю, бо від нього розкладається мозок.
Те, що росіяни подали у розшук наше військово-політичне керівництво, повністю відповідає їх інформаційній стратегії, про яку я постійно пишу.
Це історія виключно для внутрішнього електорату. Більше ніде серйозно це не сприймають.
Це сюжет з їх наративу, що «українці нібито кровожерливі агресори, які загрожують РФ і через це РФ змушена діяти на упередження та нападати».
Цим розшуком вони показали своїм людям, що роблять все можливе аби зупинити українців, але мабуть не вийде, тому треба буде вдаватись до більш серйозних кроків.
