Навіщо росіяни знімають на відео розправу над нашими воїнами?

- бо вони збоченці у прямому сенсі цього слова
- щоб деморалізувати наших військових та цивільних
- щоб спровокувати наших на подібне звірство у відповідь
- звісно, це ще наслідок дурості, бо вони самі знімають докази своїх злочинів

Як поводили себе наші?
Як живі люди, які опинились у загрозливій для життя ситуації та стали жертвою жорстокого поводження.

Дуже боляче дивитись, коли своіх катують. І це ще один аргумент, що зупинити цю дику орду можна лише силою.

Піаритись та робити собі політичний капітал на перемовинах з росіянами нікому не вдасться. Навіть Трампу.

Росіяни завжди ці «анонси» спростовують ракетними атаками.

З ними треба спочатку зробити, а потім говорити.

Вчора тисячі експертів у проблемах злочинності встановлювали причини вбивства працівника ТЦК, аналізуючи лише повідомлення про злочин в Інтернеті.

Кримінологи сотні років вивчають вплив суспільних процесів на злочинність, але й досі ця тема має більше запитань ніж відповідей.
Так само і під час розслідування конкретного злочину та судового процесу - далеко не завжди вдається встановити істину.

Проте в Україні по одному повідомленню про вбивство, через кілька хвилин після оприлюднення новини, всі знають мотив і причину вчинення злочину. І головне - що робити, аби цього більше не сталось.

Це так не працює. Щоб розібратись у причинах конкретного вбивства, його треба розслідувати. А не просто прочитати новину. Треба провести допити, експертизи, слідчий експеримент тощо.

В результаті розслідування може з’ясуватись що завгодно.
Не обов’язково конкретне вбивство є наслідком якихось процесів у суспільстві. Наразі - вад мобілізаціі.
Підозрюваний може виявитись психічно нездоровим, може бути під дією наркотиків чи алкоголя або в стані афекту. Злочин може виявитись організованим саме з метою провокації і запуску ланцюгової реакції самосуду. Та, власне, може бути безліч сценаріїв і до істини наблизить тільки слідство.

Не варто однозначно стверджувати, що це вбивство є прямим наслідком порушення прав громадян з боку ТЦК.
Може й так, а може й ні. Це покаже слідство.

Ось приклад хибності такої логіки. Скільки я себе пам’ятаю у нас завжди були проблеми в сфері шкільної освіти. Коли я ще студенткою викладала в школі правознавство, один з учнів 11го класу, який провалив іспит з історії, прийшов на випускний зі зброєю і ледь не вбив вчительку історії.
Можна звісно було сказати, що це через проблеми в освіті. Вони тоді теж були. І частково це було б правдою.
Але не проблеми в освіті, як такі, спонукали цього хлопця вчинити замах на життя вчительки історії.

📌upd
дописую, бо є випадки неправильного розуміння головної думки посту. Порушення прав людей з боку ТЦК - це неприпустимі речі. Тут нема дискусії. Треба вирішувати проблему.
Але суспільство зараз у такому стані, що одне вбивство може запустити хвилю самосуду. В той час як всі ми достаменно не знаємо обставин вчинення цього злочину. Тому краще розібратись.

Хто може нести кримінальну відповідальність за розголошення державної таємниці?

Тільки особа, яка має офіційний допуск до державної таємниці та на яку покладені відповідні обов’язки щодо нерозголошення. Така особа проходить перевірку, інструктаж та повинна дотримуватись правил роботи з секретною інформацією. Приміром, держ таємницю неможна обговорювати у звичайних приміщеннях. Лише у спеціально обладнаних.

Якщо носій держтаємниці розкрив ії журналісту чи несе журналіст відповідальність за подальше розголошення?
Ні.
Бо на журналіста державою не покладались обов’язки зберігати держтаємницю.

Здивована такою дилетантською заявою Президента Польщі Дуди. Все-таки президент у профільних питаннях мусів би мати радників.
За словами Дуди повернення з фронту наших чоловіків може призвести до сплеску транснаціональної злочинності 🤦🏻‍♀️

Мабуть Дуді не розповіли, що за даними Європолу в країнах ЄС діє більше 500 транснаціональних кримінальних угруповань. І там всі ніші злочинного бізнесу вже зайняті🤷🏻‍♀️

А якщо серйозно, то ніякої загрози немає.
Війна за свободу своєї держави не перетворює людину на злочинця. Ми ведемо СПРАВЕДЛИВУ війну. Ми не агресори.
Наші військові на Курщині людей годують і лікують.
Якщо людина до мобілізації не мала схильності до кримінальних проявів поведінки, то захист своєї держави від агресора ніяк це не змінить.
Наші військові не знущаються над полоненими, не катують цивільне населення, не мародерствують.

За росіян треба хвилюватись. От в них дійсно криміналізується поведінка в лавах армії. І вони як раз поповнять європейські злочинні угруповання.

Українці не святі. Наші злочинці теж є у тих 500 злочинних транснаціональних угрупованнях, але то не про війну. То інша історія.

Під час війни дійсно може змінюватись ситуація зі злочинністю, але в тій країні в якій війна. І ще 10 років після війни може бути інерційно низький поріг сприйняття насильства в суспільстві.
Так само війна відкриває певні можливості для зловживань і злочинів у сфері оборони.

Але війна не робить з захисників злочинців.
Це якась дискредитаційна заява.
І виносити це в заголовок - неповага до подвигу нашого народу, який своїми життями прикриває зараз європейські кордони.

Знавці та експерти корпусно-бригадної організаційної структури ЗСУ - не стримуйте себе.
Розкажіть всі нюанси і деталі, дайте більше цифр і локацій, більше прізвищ і головне ☝️напишіть публічно про недоліки і слабкі місця.
Бо в росіян зараз брак інформації. Вони трохи спантеличені.

Не варто поспішати з публічною реакцією та з заявами щодо злочинів.
Завжди через день-два відкриваються цікаві подробиці, які можуть показати ситуацію з іншого боку.
От і тепер, до вибухів біля тцк можливо причетна РФ, як заявляють компетентні органи, а метою нещодавнього резонансного вбивства ймовірно було - врятувати родича співмешканки не від насильства в тцк, а від потрапляння на фронт.

Тобто, це були передчасні висновки про прямий зв’язок між порушеннями, які нажаль мають місце в роботі ТЦК, і вбивством та вибухами.
Треба в усьому розібратись.

Але в будь-якому разі. Очевидні три речі:
1. тцк виконують одну з ключових ролей в обороноздатності під час воєнного стану. Але їм є над чим працювати і порушення прав людей - речі неприпустимі;
2. вбивати чи завдавати тілесних ушкоджень нашим військовим - це ганьба. І дуже небезпечна для суспільства історія;
3. одне з ключових завдань ворога - зірвати мобілізацію.

Сьогодні рік як призначений Головком Сирський і новий склад Генерального штабу.

Важкий рік. Що там говорити. Ворог суне з усіх боків. Але ЗСУ зупинили їх наступ на Харківщині, зайшли до Курщини чим упередили наступ на півночі і знищили ворогів, їх техніки та військових об‘єктів більше ніж сукупно за всі попередні роки війни. Чим суттєво ослабили наступальний потенціал росіян.

Але я хотіла про інше сказати. Я зараз багато буваю по роботі закордоном. Працюю з оборонними відомствами та генеральними штабами європейських країн. Вони всі вивчають операції Сирського. Вивчають як феномен сучасної війни. Кажуть в нього є впізнаваний почерк операцій і унікальна для них якість - реалізовувати успішні наступальні операції в умовах дефіциту людей і зброї. Це ламає їх уяву про військову науку.

Його операції вивчають у військових навчальних закладах США в рамках курсу «російсько-українська війна», вивчають військові країн НАТО в рамках програми удосконалення військової освіти DEEP.

Дійсно, найуспішніші операцііі часів повномасштабного вторгнення планував і реалізовував Сирський.

Оборона Києва - я свідок і учасник подій, щодня була на нарадах в штабі оборони Києва і на позиції виїжджала, можу багато розповісти як все було. Це унікальна операція з багатьох причин.
По-перше, вірили в наші сили тільки ми. Весь світ тоді вже нас поховав. По-друге, оборона Києва - це ключовий поворот війни, який змусив ворога докорінно змінити плани. Саме тоді ми відстояли Україну. Це зробили всі, хто долучився до захисту - військові, тисячі добровольців, місцеві жителі. Але у цієї оборони був мозок. Це Сирський.
В мене збереглась переписка і є те історичне смс про звільнену Київщину. Я пам‘ятаю це друге народження і стан, коли ми зрозуміли, що ми вистояли. Це словами от так зараз не висловиш.

Оборона Харкова і звільнення майже 12 тисяч кВ.км Харківщини - я теж безпосередній свідок подій, теж не раз була в штабі оборони Харкова і Харківщині та на позиціях. Тоді сталась історична річ, яку ми ще не усвідомили, бо війна і нема коли все це осмислювати. Але саме звільнення Харківщини - це була перша такого масштабу спланована наступальна операція української армії за часів незалежності. Наша армія навчена обороні. Це була ключова філософія нашої військової політики - тільки оборона. І тоді на Харківщині довелось переламати цю психологію і рухатись вперед. Операція реалізована з мінімальними втратами як для наступальної операції.
Як власне і всі операції Сирського попри улюблену мантру росіян про «м‘ясника».
Є ж цифри. Їх легко порівняти з іншими операціями і втратами. І ці цифри неодноразово були оприлюднені.
Але росіян можна зрозуміти - вони його бояться.

Так, Бахмут - знаю, що зараз подумки багато хто вже сказав - а як же оборона Бахмута?
В Бахмуті було назавжди знищено найпотужніше російське угруповання Вагнер.
Бахмут став порогом, за який ворог зачепився і не захопив Донецьку область. Якби ворог тоді не був зупинений у Бахмуті, то далі по степу 2-3 дні і Донецька область була б повністю захоплена.
Бахмут став найдорожчою операцією для ворога по кількості втрат і людей, і техніки. І ворог був зупинений. Попри десятикратну перевагу в озброєнні.

Курська операція заслуговує на окрему позицію і вивчення. Бо це перша в світі операція, коли неядерна держава утримує під контролем ділянку території ядерної держави.
Це історична подія в контексті російсько-українських багатосотрічних відносин.
Курська операція зламала російську історичну міфологію.

Операції Сирського - це про нашу українську силу і професійність.
Операціі під його командуванням показали всьому світу як ми вміємо воювати. Це і є аргумент, щоб давати нам зброю.
Ми зможемо нею скористатись ефективно.

Війна - це мистецтво обману.

Як воюють демократії? Більше галасу ніж дій. Ще тільки ідея в зародку, ще тільки обговорили, ще нічого немає в реальності, але всі провідні світові ЗМІ вже написали. Це стосується і перемовин, і озброєння, і щодо військових дій.

Як воює Путін? дезінформує і заплутує.

В ефірі новини Live обговорили

✔️Курщина. На заході дивуються двом речам - сміливості самого задуму операції та цивілізованості поводження наших військових з місцевим населенням.

✔️Нова корпусна модель управління та організації військ.

✔️Звільнення і призначення в оборонному відомстві.

✔️Серія вибухів у ТЦК. Мета росіі - зірвати у нас мобілізацію. Звісно, вони використовують будь-який привід, щоб масштабувати проблему і запусти хвилю невдоволення. З нічого дуже складно роздути хвилю. Вона швидко спаде, після першого ж спростування. Тому росіяни вишукують органіку. Тобто реальні випадки порушення прав. Тож, аби знешкодити росіян в інформаційній війні проти ТЦК треба насамперед усунути випадки неповаги до людей та порушень прав у самих ТЦК.

✔️Чи можливі вибори в умовах воєнного стану. Одразу зауважу - ні, але у відео детальніше.

✔️Червоний хрест, «здувся» з перших днів повномасштабного вторгнення як і ряд інших міжнародних інституцій.
Згадала як доводилось з ними працювати у перші місяці повномасштабного вторгнення. Була здивована відсутністю елементарних спроможностей.

Я такий розвиток подій спрогнозувала ще на початку листопада 2024 в ефірі Суспільного

Інтерв’ю Трампа на Fox News трохи остудило голови мрійників.
Він бізнесмен і вже у 78 навряд зміниться.
Трамп хоче повернути надані Україні кошти. Готовий взяти корисними копалинами.
А гарантії безпеки, як каже радник Трампа Вольц, хай Європа дає.

А ще про Україну він сказав таке:
«Вони можуть укласти угоду, вони можуть не укласти угоди. Вони одного дня можуть бути росією, а можуть і не бути»

Це сигнал про те, що роль «захисника»Украіни він на себе не готовий брати.
Але це не фіаско, просто він хоче, щоб грали по його правилах.

Це неправда, що всі війни завершуються перемовинами. Навіть не знаю хто і навіщо це запустив.
Більшість війн в історії людства завершувались завоюванням без перемовин, меншість - тим, що не вдалось завоювати.

В основі війни лежить сила.

Сильніший завойовує слабшого.
Зупинити агресора можна або силою або поступками.
Власне щодо поступок і можуть бути перемовини. Якщо агресор захоче.
І тут знову ми упираємось в «силу».
Агресора можна змусити сісти за стіл перемовин лише демонструючи силу.

Агресор мусить зрозуміти, що воювати йому дорожче і безперспективно, краще почати домовлятись.

Якщо не демонструвати силу, то агресору нема сенсу зупинятись і йти на перемовини.

📌Захід просто давно не брав участі у таких війнах і втратив розуміння і відчуття сутності війни.

Ну, що? Пристебніть ремені.
Ми злітаємо.
Нас чекає захоплююча подорож.
Кінцева зупинка поки невідома.

Я впевнена, що жодна західна держава за таких умов як у нас і при такому співвідношенні з ворогом людей і зброї - не вистояла б три роки повномасштабної війни.

Тому є всі підстави з нами рахуватись.

Ми не бідні родичі, наша армія поки що єдина в світі, яка витримує такий натиск ворога. Та ще й зайшла на його територію.

Ну все, інфо поле перегріли.
Відволіку вас трохи особистим.

Публічність, крім приємних моментів, має і багато різних незручностей для приватного життя.
Приміром, багато людей пам’ятаючи твоє обличчя, бачать тебе там де ти не був і переказують нібито твої слова, яких ти не говорив.
Така специфіка пам‘яті. Людина може згадувати те, чого не було, абсолютно щиро. Так, приміром, буває під час допитів у кримінальних провадженнях.

У мене ці історії з 2012 року, відколи я з‘явилась в ефірах загальнонаціональних телеканалів.
Було таке, що люди мене бачили в місті в якому я ніколи не була і вважали, що це я перекручую, а не вони. І тут крити нема чим. Слово проти слова 😁.

Публічні люди завжди в епіцентрі пліток і їм приписують все на світі. Ну просто тому що про цю людину частіше говорять і ії життя більше привертає уваги.

Ще один незручний бік публічності - «діти лейтенанта Шмідта»). Це люди, які стверджують, що добре тебе особисто знають і далі сюжети дуже по-різному розвиваються.
Я бачила чимало людей, які приходили і казали, що особисто знають такого-то, навіть радниками представлялись та далекими родичами. Звучить красиво і рідко хто перевіряє.

Мій привид жив до 2021 року лише в історіях про гучні злочини та темі боротьби із злочинністю. Було таке, що мені приписували те, чого я не говорила. Навіть серйозні казуси траплялись. Слава Богу є записи ефірів.

Тепер мій привид живе там де мене немає вже півтора роки 😎.
Але «привид Маляр» ходить по коридорах мого колишнього місця роботи і лякає людей.

Добре, що я про це нічого не знаю і живу своїм повноцінним життям.

Втім, якщо побачите мій привид, і вам про нього ще й щось розкажуть, - не лякайтесь одразу. Краще зателефонуйте мені і спитайте.
Мій номер півкраїни знає.

Щиро вболіваю за Міноборони та ЗСУ і допомагаю чим можу, як і мусить робити кожен громадянин під час війни.

Американці зараз в інфо полі, як діти в гостях. Наче ти їм і радієш, вони такі гарні і щирі, але стіни олівцем помалювати, гумку жувальну під стілець приліпили, коту на хвіст бантик зав‘язали і облили соком диван.