Живий і добре.
Колись це повинно було розпочатись.
Перекличка тг каналів і ЗМІ, які не роблять фактчекінг, а женуться за переглядами.

Довгий час цією гонитвою користувались різні гравці політичні та бізнесові для запуску фейків. Але тепер це працюватиме інакше. Фейки почали виконувати місію санітарів інформаційних хащів.

Після набору інформаційним сміттєзвалищем, у якому ми зараз живемо, критичної маси, природнім чином починається саморегуляція середовища.

Бо інакше довіру і вплив втратять всі.

Що буде після «виборів» Путіна, тобто після захоплення ним влади?

Інавгурація запланована на травень.
До травня Путін буде торгуватись, підвищувати ставки та випробовувати межі, до яких йому дозволить дійти Захід.

Приміром, якщо світ «проковтне» ці так звані вибори і продовжить сприймати Путіна як президента, це його посилить та надихне на подальшу військову активність.

Торгуватись він буде своїми перевіреними методами - залякування, шантаж, тиск та одночасно пропозиції до перемовин. Бо він вважає, що так він створює максимально сильну позицію для перемовного процесу.

Як він буде діяти у травні/червні залежить від того, чого він досягне зараз.
Але очевидно одне - зупинятись він не збирається.
Йому просто треба визначитись як далеко він може собі дозволити зайти.

❌Коли ймовірна перемога?

Десь з осені 2022 стала очевидною логіка подій цієї війни, що дає можливість прогнозувати тенденції.

Те, що війна дуже скоро перейде у війну технологій - зрозуміло, бо це діалектика сучасної війни. Нам виграти вдасться лише завдяки технологічній перевазі у поєднанні з асиметричними діями.

Але є ще й інші фактори, які впливають на хід цієї війни:
-наш багаторічний досвід взаємин з Росією;
-ментальність обох сторін;
-особливість історичного моменту, тобто відкрите для нас вікно можливостей аби змінити власну історію.

Це означає, що воювати ми будемо до 12 раунду і перемагати на останніх секундах тотального виснаження та «стікання кров‘ю».

Коли це настане?
Ще не сьогодні, але не в такому вже й далекому майбутньому, бо в усього на цій планеті є межа і кінець.

Приміром, межу залякування росіяни вже подолали і воно не працює. Ми вже стільки пройшли і пережили, що залякати нас нема чим.
Межа обсягів оборонного виробництва теж є.
У росіян межа у нарощуванні обсягів оборонпрому за різними оцінками, які є у відкритих джерелах, - наступний рік.

І межа критичного виснаження людського та матеріального ресурсу у Росії також є.

Тому зараз іде війна на виснаження. Високі технології та допомога партнерів нам би допомогли виснажити ворога швидше.
А потім вирішальна фаза.
Переможе не тільки зброя і технології, але й той, хто морально та психологічно виявиться міцнішим.

Коли ворог сумлінно виконує інформаційний план.

Російські ЗМІ знову повідомили про нібито знищення нашого генералітету серед яких на їх думку був і Главком. Так вони пишуть щотижня.

Минулого тижня в них за інформаційним планом знищення нашого генералітету було у Красногорівці, сьогодні «знищували» у Вовчанську на Харківщині.

Якщо підсумувати всі такі повідомлення, скажімо, за рік, то вони вже знищили 5 генеральних штабів у повному складі і в декілька разів більше командувань, ніж у нас є.

Хто з ними зараз воює? От у чому питання 🤔

- Чергові скандали з ТЦК у Львові, Житомирі та Сумах. Чому все частіше виникають протиріччя між військкомами та цивільними. Новий закон про мобілізацію поставить крапку на «вуличній мобілізації»?

- Іноземні війська вже в Україні. У цьому переконує міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський. Які існують варіанти присутності контингенту союзників та чи допоможе це завершити війну?

Про це сьогодні ☝️ о 21-00 у ток-шоу «Українська правда»

Дивіться прямий ефір за посиланням ⬇️
https://m.youtube.com/watch?v=YPRtseit8DU

Шириться думка, що сьогоднішня ракетна атака - це відповідь росіян.
Так, це відповідь. Тільки не на влучання по НПЗ. Це відповідь на факт нашого існування - як держави і як нації.

Очікувано у російському медіапросторі почали з’являтись звинувачення українців у теракті.

Якщо вони працюють на зовнішню аудиторію, то в них просто заїла пропагандистська платівка. Це вже навіть не «баян».

Мабуть, все ж таки це для внутрішньої аудиторії. Таке тільки вони можуть сприймати серйозно. І означає це, що в росіі почав падати градус ненависті до українців, тому його треба терміново підняти.
Адже саме на пропагандистській ненависті до українців путін починав повномасштабне вторгнення і протримався два роки.

Якщо ж вони офіційно прийдуть до таких висновків, це буде ще одним маркером готування до зміни ситуації на фронті.

Оголошувати війну не потрібно для того, щоб юридично війна була війною.

Дивно, що залишились окремі публічні люди і політики, які за 10 років у цьому питанні так і не розібрались.

Все дуже просто. В міжнародному праві війна вважається війною по факту навіть без оголошення. Це як схід сонця. Його не треба оголошувати чи приймати акт парламенту.

Про це йдеться у Резолюції «Про агресію" Генеральної Асамблеї ООН, 1974 р.
Так, відповідно до пунктів а,g третьої статті зазначеної Резолюції, незалежно від оголошення війни, будуть кваліфікуватись як агресія наступні дії:
➖будь-яка анексія території іншої держави із застосуванням сили;
➖заслання державою або від імені держави озброєних банд, груп і регулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави або значна участь держави в таких діях.

📰Я писала про це ще у червні 2014 на шпальтах Української правди, тому можна детальніше почитати, кому цікаво, за посиланням 👉 https://www.pravda.com.ua/columns/2014/06/16/7029138/

Просто нагадаю всім, хто в цій війні на боці України і хоче нашої перемоги, що викладати публічно ваші припущення чи інсайди, куди саме цілив ворог, але промахнувся - неможна.

Ворог цілить по густонаселеному мегаполісу, добре знаючи, що тут у кожному кварталі школа, садочок, лікарня та інші цивільні об‘єкти. Тому відповідати повинен саме за руйнування цивільних об‘єктів та вбивство цивільних людей.

Зараз в ТГ запущена росіянами інформація в апокаліптичному стилі про ймовірні ракетні атаки та обстріли. Мета - посіяти паніку, страх, розгубленість.

Ми з вами вже третій рік у повномасштабній війні. Знаємо як ці атаки відбуваються.
Алгоритм простий: чуємо тривогу - в укриття.

І прогноз зараз один - війна, тому запустити ракети вони можуть у будь-який час.
Треба це усвідомити і максимально дбати про безпеку.

Які плани кремля?
Вони незмінні - ліквідація України як держави.
План мінімум прописаний в їх так званій Конституції, куди вони вписали наші 4 області - Донецька, Луганська, Запорізька, Херсонська.

Планів у них завжди декілька одночасно. Рішення приймають по ситуації. Втім, наші дії дуже відчутно завжди їм ці плани змінюють.

Свої плани вони випадково чи з необережності в пресу не «зливають». У них інформація так само, як і в нас, - це зброя. Вони запускають багато «дези» та фейків. З різними військовими цілями.

Тому треба дуже обережно ставитись до будь-якої інформації родом з РФ. Краще не поширювати, щоб не бути використаним «втемну».

Ситуація на фронті простими словами.

В інформаційному полі, звісно, події розвиваються динамічніше і в дискусію про можливий новий наступ РФ втягнуті всі. Інфопростір бурлить і в нас, і на Заході.

В реаліях ситуація така:
росіяни продовжують спроби протискати наш фронт. Атакують на Куп‘янському, Лиманському, Бахмутському, Авдіївському, Новопавлівському напрямках.

За останній місяць ми маємо певні успіхи на Куп‘янському та Лиманському напрямках.
На інших стримуємо тиск.
Якщо дуже просто описувати, то - ворог протискає, ми відвойовуємо і повертаємо позиції. День на день не приходиться. Бувають різні результати. Але у загальному підсумку оборону ми тримаємо.

Крім того, знищуємо їх наступальний потенціал - техніку і особовий склад. Знищуємо відчутно для них.

Що стосується можливого нападу чи загострення ближче до літа, то варто аналізувати тільки факти, які можуть свідчити про наміри ворога.

Факти готування РФ до інтенсивного продовження війни є.
⁃ мобілізація
⁃ збільшення потужностей оборонного виробництва
⁃ розробка і випробування нових зразків озброєння
⁃ заяви фюрера
⁃ інформаційна істерика щодо нашого Головнокомандувача. Такої переляканої істерики в них не було з початку повномасштабного вторгнення.

І те, що вони збільшили кількість застосування бомб і ракет, свідчить про твердість намірів - захопити всю Україну.

🔺Що ми?
Ми готуємось.
Але без підтримки партнерів зброєю втримати фронт буде важко.

Росіяни вчаться в нас воювати.

Нашою ключовою перевагою на початку повномасштабного вторгнення була фаховість військових.

Ми любимо своє критикувати, але наші штаби працювали значно ефективніше за ворожі. Наші операції планувались майстерніше. Наша військова бюрократія і шлях прийняття рішень були набагато менші ніж у ворога. Ми навіть фіксували скільки в них минає днів від втрати позиції до прийняття рішення щодо подальших дій - дійсно, це було у 2022 в рази довше ніж у нас.

Втім, це не тільки ми усвідомили, а й ворог теж. Бо якщо суто математично підходити до порівняння двох армій, то нас вже не повинно було існувати як держави. А ми звільнили чимало територій і доволі впевнено тримаємо оборону. Тож, вороги почали в нас вчитись.

Вони запозичили певну нашу специфіку роботи штабів, яка давала нам перевагу.
Вони почали копіювати деякі наші військові рішення та оптимізували процес їх прийняття. І попри те, що вони потужно наступають, вони використовують наші військові ідеї навіть щодо пересування підрозділів.

Цей процес неминучий і час грає проти нас.
Чи є з цього вихід?
Він був і рік тому - допомогти нам із зброєю та ППО, аби ми отримали перевагу над ворогом і швидше звільнили свої території.

Російський інфопростір рясніє сьогодні заголовками про нібито «розкриті наші плани - звільняти найближчим часом Крим».

Це вони прощупують приводи для формального виправдання своїх ще більш агресивних дій.
«Крокус» - не зайшов. Почали протискати Крим.

Все що вони не можуть завоювати у боях, знищують бомбами і ракетами.
Самі ми це не зупинимо.

І навіть для допомоги час має негативний перебіг. Бо чим пізніше надається допомога, тим більше ії потрібно і тим більше об’єктів треба буде потім відновлювати.

Зараз у росіян я бачу триває інформаційне нагнітання.

Вони у своїх новинах вже завоювали купу населених пунктів, які під нашим контролем та активно спотворюють реальну картину наших військових рішень.
Що ніби то прийнято якесь рішення стояти десь там до останнього солдата, тримати будь-якою ціною населений пункт до травня/червня тощо.

Нема таких рішень. Військові рішення мають геть інші задачі і це точно не стояти заради того, щоб стояти.

Мета таких вкидів - налаштувати військових проти їх командирів і командування. Це звичний прийом росіян. Вони таке вкидували під час битв за всі значимі для них міста.

Те, що ми самі не могли і не зможемо протистояти такій навалі - це очевидні речі.
Ми і так, зруйнували всі існуючі у військовій науці уявлення про оборону в умовах настільки значної переваги ворога.

Так боротись, як українці - ніхто б не зміг.

Але без допомоги дива не буде. І те, що нам цідили ії, щоб ми просто протримались, а не зупинили війну, тепер має дуже важкі наслідки.
Наразі питання чи вистачить у партнерів ресурсів на те, щоб ці наслідки зупинити.

Те, про що я завжди говорю, - демократія слабша у війні за тоталітарний режим. І найуразливіше місце демократії під час війни - характер і спосіб прийняття рішень.

Демократія ідеальна для бізнесу, а така війна як в нас - це витрати. Суцільні витрати.
Мир - має високу ціну, а не прибуток. За нього треба платити.
Путін за свій уявний «мир» готовий платити.

Мене цей випадок особисто зачепив, тому напишу. Я багато років свого життя присвятила боротьбі за права потерпілих у таких злочинах. І знаю як воно може далі бути.

Є такі злочини, які приречені стати резонансними. Це випадки, коли вчинок злочинця переходить критичну межу сприйняття суспільством насильства і несправедливості.

Вбивство 16-річного хлопця біля Фунікулеру працівником однієї з силових структур - це саме той випадок.

На жаль, жодне слідство і правосуддя вже не відновить справедливість у традиційному розумінні.
Бо від рук негідника постраждала хороша молода людина, життя якої не повернеш, а негідник продовжить жити.

Але є шанси на справедливість у розумінні Кримінального кодексу. Коли покарання відповідає тяжкості вчиненого.

Так, обставини злочину дозволяють добре маніпулювати кваліфікацією злочину і довести її до мінімальних санкцій.
І кримінальний кодекс теж дозволяє так зробити.
Тим більше, що загиблий вже нічого не розкаже, а свідки можуть піддаватись різним видам впливу - навіть законним. З людиною можна так «фахово» поговорити, що вона повірить у те, чого не бачила.

🔺Тому залишу це тут(це суб‘єктивне судження)
коли дорослий дядько з силового відомства, з великою ймовірністю нетверезий(за свідченням очевидців) ображає у громадському місці незнайомого йому підлітка, а потім не задовольнившись драматургією подій наносить удар такої сили, що людина головою пробиває міцне скло - то це не прикра необережність, а з великою ймовірністю - умисел.
Бо сили вочевидь неспівмірні між ними. І це видно навіть п’яному. Зрозуміти, що це може призвести до фатальних наслідків, не так складно. Навіть якби там скла не було. Падіння від такого удару на тверду поверхню може призвести до смерті. А якщо зловмисник це не розумів через свій стан, то це лише обтяжує його відповідальність.

Це було б дуже дивно, якби на тлі активізації наступа ворога і реальних загроз нової ескалації прийняли норми про демобілізацію.
Ситуація наразі вкрай складна.

І заради об’єктивності дискусії давайте не забувати, що зараз нарешті почалась ротація, якої два роки не було.
Підрозділи, які довгий час перебували на передньому краї, тепер матимуть змогу відпочити.