Я відчиняю двері у дитинство,
Де Мамине волосся золоте,
І молодість її блищить намистом,
І сивина, мов вихор, не мете…

Я йду до школи, осінь на порозі,
А Мама все така ж струнка!
Іще далеко до страшних морозів,
Та, все ж тече років її ріка…

Буя весна, останній дзвоник школи,
І ледь не перша Мами гіркая сльоза,
Що дуже швидко діти виростали,
А десь на сході вже гримить гроза…

Я відкриваю очі, голос лине в небеса,
Не забирай у мене Мами, Боже - Отче,
Нехай завжди живе її свята краса,
Нехай не знають горя її серце й очі…

Я знову відчиняю двері у дитинство,
Для мене Мама - то найвища в світі суть,
Це те, що може врятувати людство,
Нехай на світі Мами всі живуть…

Сергій БРАТЧУК, #РечникУДА
#ДеньМатері