За виділення земельної ділянки для будови храму у Любарі, Ружині.
За довершення будови храмів у Великих Коровинцях, Вербівці, Михайленках, Хажині, Чудневі.
За місійну ревність священників.
За всіх нужденних, знедолених. І за тих, хто нині задоволений життям ситим і комфортним.
За добродіїв, які допомагають своїми пожертвами для місій у Бердичівському Протопресвітерстві.
За духовне пробудження на теренах Бердичівського Протопресвітерства.
За довершення будови храмів у Великих Коровинцях, Вербівці, Михайленках, Хажині, Чудневі.
За місійну ревність священників.
За всіх нужденних, знедолених. І за тих, хто нині задоволений життям ситим і комфортним.
За добродіїв, які допомагають своїми пожертвами для місій у Бердичівському Протопресвітерстві.
За духовне пробудження на теренах Бердичівського Протопресвітерства.
Декада місійності – День другий
Другий день. Субота
СВЯТИЙДУХ – УТІШИТЕЛЬ
Євангеліє від Йоана 14, 10–21
Слово Боже.
«І все, що попросите в моє ім’я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився. Вчиню, коли будь-що проситимете в моє ім’я. Якщо любите ви мене, то мої заповіді берегтимете. І проситиму я Отця, і дасть Він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить Його і не знає. Ви ж Його знаєте; бо перебуває Він з вами, і буде в вас».
Роздуми.
Сучасна людина сильно переймається, як до неї ставляться інші люди. А християнин іде за Христом і не переживає, що про нього думає світ. Коли гріхи опановують людину, вона хоче, щоби Бога не було взагалі. Гріх для неї є спочатку невидимим, а потім він стає явним рабським ярмом. Він паралізує людей, руйнує сім’ї та спільноти, сварить між собою цілі народи і робить їх ворогами. Гріх стає звичкою, яку дуже важко викорінити і якої важко позбутися.
Коли ж Дух Святий наповнює людське серце, то очі починають бачити по-новому. У людині відбуваються глибокі зміни. Бог для неї перестає бути ворогом, а стає Світлом. Він – Той, який заради людини пожертвував власним Сином. Те, чого Господь бажає, тепер стає доброю волею людини. Ісус каже: «Якщо любите мене, то мої заповіді берегтимете» (Йо. 14, 15). Відтепер людина – вже не раб, але син або дочка, і під натхненням Святого Духа людина може звернутися до Бога словами «Авва, Отче!» (Рм. 8, 15), глибоко переконана, що вона є дитиною самого Бога. Ось що означає бути народженим від Духа Святого.
До цього запрошує нас Свята Церква, і цією радістю людина ділиться з іншими людьми.
Цитата-свідчення.
«Люди так часто покидають Божі дороги і йдуть своїми дорогами на погибіль душі й тіла. Щоб їх рятувати і вивести на правдиву дорогу, Христос дав нам ще один дар – дар над усі дари.
Після свого святого Вознесіння, в 10 днів, прислав нам свого Святого Духа. І Дух Божий, даний нам, у нас живе і веде кожного, хто лишень схоче піддатися Його святому проводові, Божими дорогами християнського життя. І ви, мої дорогі, одержали той дар, дар великий, світлий, святий, що в душі кожного зокрема приймає, веде і вислуховує нашу молитву. Яке це безконечне добро, який чудесний небесний дар, яке це щастя – бути християнином!» (Митрополит Андрей, Великдень 1943 р.).
Молитва.
Прийдіть, вірні, вийдемо на високу Оливну гору, на яку виходили апостоли, і, піднісши вгору серця і мислі, побачимо Господа, що нині возноситься. Йому, радіючи, вдячно закличмо: Слава вознесінню твоєму, Многомилостивий! (Вечірня, Стихира на стиховні)
Місійні завдання.
Особисто/в сім’ї.
Зробімо іспит совісті відповідно до порад, які містяться у молитовнику, і подякуймо Богові за дар звільнення від гріхів, особливо через добру Сповідь. В сім’ї запровадьмо практику щоденного прощення провин, щоби ми не йшли до сну в гніві один на одного.
У парафії.
Якщо ми когось скривдили словом або вчинком, постановімо до Зіслання Святого Духа попросити прощення та простімо тому, хто нас скривдив.
Поза парафією.
Немає на світі людини без гріха. Сьогодні-завтра, кого б ми не зустріли, про кого би не почули в соціальних мережах, стараймося бачити ту людину Божими очима, як ту, яку Господь хоче спасти.
Декада місійності – Білоцерківське Протопресвітерство УГКЦ
Місійна діяльність Білоцерківського Протопресвітерства УГКЦ
Білоцерківське Протопресвітерство УГКЦ територіально охоплює південну частину Київської області. До складу Білоцерківського Протопресвітерства входять: Білоцерківський, Богуславський, Васильківський, Володарський, Кагарлицький, Миронівський, Обухівський, Рокитнянський, Сквирський, Ставищенський, Таращанський, Тетіївський, Фастівський райони Київської області.
Білоцерківське Протопресвітерство УГКЦ має 12 парафій, з яких тільки чотири мають храми, три храми перебувають у стані будови. Дві парафії моляться в приміщеннях, пристосованих до богослужіння.
Священники долають понад сотню кілометрів щонеділі, доїжджаючи до трьох парафій.
Намірення в часі Декади місійності за Білоцерківське Протопресвітерство УГКЦ:
Другий день. Субота
СВЯТИЙДУХ – УТІШИТЕЛЬ
Євангеліє від Йоана 14, 10–21
Слово Боже.
«І все, що попросите в моє ім’я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився. Вчиню, коли будь-що проситимете в моє ім’я. Якщо любите ви мене, то мої заповіді берегтимете. І проситиму я Отця, і дасть Він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить Його і не знає. Ви ж Його знаєте; бо перебуває Він з вами, і буде в вас».
Роздуми.
Сучасна людина сильно переймається, як до неї ставляться інші люди. А християнин іде за Христом і не переживає, що про нього думає світ. Коли гріхи опановують людину, вона хоче, щоби Бога не було взагалі. Гріх для неї є спочатку невидимим, а потім він стає явним рабським ярмом. Він паралізує людей, руйнує сім’ї та спільноти, сварить між собою цілі народи і робить їх ворогами. Гріх стає звичкою, яку дуже важко викорінити і якої важко позбутися.
Коли ж Дух Святий наповнює людське серце, то очі починають бачити по-новому. У людині відбуваються глибокі зміни. Бог для неї перестає бути ворогом, а стає Світлом. Він – Той, який заради людини пожертвував власним Сином. Те, чого Господь бажає, тепер стає доброю волею людини. Ісус каже: «Якщо любите мене, то мої заповіді берегтимете» (Йо. 14, 15). Відтепер людина – вже не раб, але син або дочка, і під натхненням Святого Духа людина може звернутися до Бога словами «Авва, Отче!» (Рм. 8, 15), глибоко переконана, що вона є дитиною самого Бога. Ось що означає бути народженим від Духа Святого.
До цього запрошує нас Свята Церква, і цією радістю людина ділиться з іншими людьми.
Цитата-свідчення.
«Люди так часто покидають Божі дороги і йдуть своїми дорогами на погибіль душі й тіла. Щоб їх рятувати і вивести на правдиву дорогу, Христос дав нам ще один дар – дар над усі дари.
Після свого святого Вознесіння, в 10 днів, прислав нам свого Святого Духа. І Дух Божий, даний нам, у нас живе і веде кожного, хто лишень схоче піддатися Його святому проводові, Божими дорогами християнського життя. І ви, мої дорогі, одержали той дар, дар великий, світлий, святий, що в душі кожного зокрема приймає, веде і вислуховує нашу молитву. Яке це безконечне добро, який чудесний небесний дар, яке це щастя – бути християнином!» (Митрополит Андрей, Великдень 1943 р.).
Молитва.
Прийдіть, вірні, вийдемо на високу Оливну гору, на яку виходили апостоли, і, піднісши вгору серця і мислі, побачимо Господа, що нині возноситься. Йому, радіючи, вдячно закличмо: Слава вознесінню твоєму, Многомилостивий! (Вечірня, Стихира на стиховні)
Місійні завдання.
Особисто/в сім’ї.
Зробімо іспит совісті відповідно до порад, які містяться у молитовнику, і подякуймо Богові за дар звільнення від гріхів, особливо через добру Сповідь. В сім’ї запровадьмо практику щоденного прощення провин, щоби ми не йшли до сну в гніві один на одного.
У парафії.
Якщо ми когось скривдили словом або вчинком, постановімо до Зіслання Святого Духа попросити прощення та простімо тому, хто нас скривдив.
Поза парафією.
Немає на світі людини без гріха. Сьогодні-завтра, кого б ми не зустріли, про кого би не почули в соціальних мережах, стараймося бачити ту людину Божими очима, як ту, яку Господь хоче спасти.
Декада місійності – Білоцерківське Протопресвітерство УГКЦ
Місійна діяльність Білоцерківського Протопресвітерства УГКЦ
Білоцерківське Протопресвітерство УГКЦ територіально охоплює південну частину Київської області. До складу Білоцерківського Протопресвітерства входять: Білоцерківський, Богуславський, Васильківський, Володарський, Кагарлицький, Миронівський, Обухівський, Рокитнянський, Сквирський, Ставищенський, Таращанський, Тетіївський, Фастівський райони Київської області.
Білоцерківське Протопресвітерство УГКЦ має 12 парафій, з яких тільки чотири мають храми, три храми перебувають у стані будови. Дві парафії моляться в приміщеннях, пристосованих до богослужіння.
Священники долають понад сотню кілометрів щонеділі, доїжджаючи до трьох парафій.
Намірення в часі Декади місійності за Білоцерківське Протопресвітерство УГКЦ:
За розвиток парафій Білоцерківського Протопресвітерства;
За виділення земельної ділянки для будови храму у Володарці, Сквирі, Українці, Фастові.
За довершення будови храмів у Білій Церкві та Обухові.
За місійну ревність священників.
За добродіїв, які допомагають своїми пожертвами для місій у Білоцерківському Протопресвітерстві.
За виділення земельної ділянки для будови храму у Володарці, Сквирі, Українці, Фастові.
За довершення будови храмів у Білій Церкві та Обухові.
За місійну ревність священників.
За добродіїв, які допомагають своїми пожертвами для місій у Білоцерківському Протопресвітерстві.
Декада місійності – День третій
Третій день. Неділя Святих Отців
З НАМИ БОГ – МИ БОЖІ!
Євангеліє від Йоана 17, 1–11
Слово Боже.
Отак мовив Ісус, а підвівши очі свої до неба, проказав: «Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив, згідно з владою, що її ти дав йому над усяким тілом: дарувати життя вічне тим, яких ти передав йому. А вічне життя у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого – Ісуса Христа… Молю ж за них: не за світ молю, лише за тих, яких ти передав мені, бо вони– твої. І все моє– твоє, твоє ж – моє, і в них я прославився. Я вже більш не у світі, а вони у світі, і я до тебе йду. Отче Святий! Заради імени твого бережи їх, тих, що їх ти мені передав, щоб були одно, як ми!»
Роздуми.
Сучасна людина відчуває потребу належати до якоїсь спільноти, яка береже ті самі цінності: для родини, культури, народу, мови, професії, покликання. І попри всі технічні можливості соціального спілкування, вона таки прагне автентичного персонального зв’язку з іншою людиною. Найбільш особливим стає момент, коли одна людина промовляє до іншої: «я – твій», «я – твоя» або «ти – мій», «ти – моя». У цю мить людина відчуває, що «належить» комусь, що вона є частиною якогось більшого важливого взаємного зв’язку.
Коли людина роздумує про Бога, їй стає зрозумілим зв’язок між Отцем, Сином і Святим Духом, бо такий зв’язок знаходить аналоги в людському досвіді. У Бозі все спільне: воля, розум, життя: «і все моє – Твоє, Твоє ж – 3 моє» (Йо. 17, 10). Людина, яка не знає Бога, думає, що Бог живе своїм окремим життям, і навіщо Йому втручатися в моє життя, або мені втручатися у Його життя. Але кондак Вознесіння помагає нам зрозуміти, що людина запрошена до участі в Божому житті: «те, що на землі, з’єднавши з небесним… Ти кличеш до тих, що люблять Тебе: Я з вами і ніхто проти вас!». Особливим чином Бог присутній для нас у Пресвятій Євхаристії: «Прийміть, їжте: це є тіло моє… Пийте з неї всі, це є кров моя Нового Завіту…» (Мт. 26, 26–28). Христос каже людині: «Я – твій, а ти – моя», а людина каже Христу: «я – Твоя, а Ти – мій».
Цитата-свідчення.
«Сказав Христос: це робіть на мою пам’ять, на мій спомин. Поети лишають свої твори на спомин, скульптори та мистці лишають свої статуї чи свої образи – лишають, щоб згадувати їх. А найбільший живий спомин залишив нам Ісус Христос: дав нам своє тіло, свою кров на те, щоб ми згадували – “сіє творіте…” – що те тіло й та пролята кров передані на відпущення гріхів». (Патріарх Йосиф Сліпий, 13 червня 1974 р.)
Молитва.
Господи, я тут. Господи, я Твій! (Повторюймо цю молитву впродовж дня).
Місійні завдання.
Особисто/в сім’ї.
Звернімося до Ісуса після Причастя своїми словами і подякуймо Йому за Його присутність у нашому житті. Вдома після Літургії відмовмо разом одну з подячних молитов після Причастя. Зробімо це сімейною практикою.
У парафії.
Приступивши до Святого Причастя, подумаймо про нашу парафіяльну спільноту і пригадаймо собі, що саме в той момент ми перебуваємо в найглибшій духовній єдності одні з одними.
Поза парафією.
Коли виходимо поза двері храму, особливо в неділю, у День Господній, стараймося, щоби перед невіруючими наша християнська поведінка була проповіддю про Бога, який хоче усе людство пригорнути до себе.
Місійна діяльність Броварського Протопресвітерства УГКЦ
Броварське Протопресвітерство УГКЦ територіально охоплює східну частину Київської області. До складу Броварського Протопресвітерства входять: Баришівський, Бориспільський, Броварський, Згурівський, Переяслав-Хмельницький, Яготинський райони Київської області.
Броварське Протопресвітерство УГКЦ має 6 парафій, з яких чотири парафії мають храми, один храм перебуває у стані будови. Одна парафія молиться в приміщенні, пристосованому до богослужіння.
Священники долають близько сотні кілометрів щонеділі, доїжджаючи до однієї відділеної парафії.
Намірення в часі Декади місійності за Броварське Протопресвітерство УГКЦ:
За розвиток парафій Броварського Протопресвітерства;
За виділення земельної ділянки для будови храму у Щасливому.
За довершення будови храму у Броварах.
Третій день. Неділя Святих Отців
З НАМИ БОГ – МИ БОЖІ!
Євангеліє від Йоана 17, 1–11
Слово Боже.
Отак мовив Ісус, а підвівши очі свої до неба, проказав: «Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив, згідно з владою, що її ти дав йому над усяким тілом: дарувати життя вічне тим, яких ти передав йому. А вічне життя у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого – Ісуса Христа… Молю ж за них: не за світ молю, лише за тих, яких ти передав мені, бо вони– твої. І все моє– твоє, твоє ж – моє, і в них я прославився. Я вже більш не у світі, а вони у світі, і я до тебе йду. Отче Святий! Заради імени твого бережи їх, тих, що їх ти мені передав, щоб були одно, як ми!»
Роздуми.
Сучасна людина відчуває потребу належати до якоїсь спільноти, яка береже ті самі цінності: для родини, культури, народу, мови, професії, покликання. І попри всі технічні можливості соціального спілкування, вона таки прагне автентичного персонального зв’язку з іншою людиною. Найбільш особливим стає момент, коли одна людина промовляє до іншої: «я – твій», «я – твоя» або «ти – мій», «ти – моя». У цю мить людина відчуває, що «належить» комусь, що вона є частиною якогось більшого важливого взаємного зв’язку.
Коли людина роздумує про Бога, їй стає зрозумілим зв’язок між Отцем, Сином і Святим Духом, бо такий зв’язок знаходить аналоги в людському досвіді. У Бозі все спільне: воля, розум, життя: «і все моє – Твоє, Твоє ж – 3 моє» (Йо. 17, 10). Людина, яка не знає Бога, думає, що Бог живе своїм окремим життям, і навіщо Йому втручатися в моє життя, або мені втручатися у Його життя. Але кондак Вознесіння помагає нам зрозуміти, що людина запрошена до участі в Божому житті: «те, що на землі, з’єднавши з небесним… Ти кличеш до тих, що люблять Тебе: Я з вами і ніхто проти вас!». Особливим чином Бог присутній для нас у Пресвятій Євхаристії: «Прийміть, їжте: це є тіло моє… Пийте з неї всі, це є кров моя Нового Завіту…» (Мт. 26, 26–28). Христос каже людині: «Я – твій, а ти – моя», а людина каже Христу: «я – Твоя, а Ти – мій».
Цитата-свідчення.
«Сказав Христос: це робіть на мою пам’ять, на мій спомин. Поети лишають свої твори на спомин, скульптори та мистці лишають свої статуї чи свої образи – лишають, щоб згадувати їх. А найбільший живий спомин залишив нам Ісус Христос: дав нам своє тіло, свою кров на те, щоб ми згадували – “сіє творіте…” – що те тіло й та пролята кров передані на відпущення гріхів». (Патріарх Йосиф Сліпий, 13 червня 1974 р.)
Молитва.
Господи, я тут. Господи, я Твій! (Повторюймо цю молитву впродовж дня).
Місійні завдання.
Особисто/в сім’ї.
Звернімося до Ісуса після Причастя своїми словами і подякуймо Йому за Його присутність у нашому житті. Вдома після Літургії відмовмо разом одну з подячних молитов після Причастя. Зробімо це сімейною практикою.
У парафії.
Приступивши до Святого Причастя, подумаймо про нашу парафіяльну спільноту і пригадаймо собі, що саме в той момент ми перебуваємо в найглибшій духовній єдності одні з одними.
Поза парафією.
Коли виходимо поза двері храму, особливо в неділю, у День Господній, стараймося, щоби перед невіруючими наша християнська поведінка була проповіддю про Бога, який хоче усе людство пригорнути до себе.
Місійна діяльність Броварського Протопресвітерства УГКЦ
Броварське Протопресвітерство УГКЦ територіально охоплює східну частину Київської області. До складу Броварського Протопресвітерства входять: Баришівський, Бориспільський, Броварський, Згурівський, Переяслав-Хмельницький, Яготинський райони Київської області.
Броварське Протопресвітерство УГКЦ має 6 парафій, з яких чотири парафії мають храми, один храм перебуває у стані будови. Одна парафія молиться в приміщенні, пристосованому до богослужіння.
Священники долають близько сотні кілометрів щонеділі, доїжджаючи до однієї відділеної парафії.
Намірення в часі Декади місійності за Броварське Протопресвітерство УГКЦ:
За розвиток парафій Броварського Протопресвітерства;
За виділення земельної ділянки для будови храму у Щасливому.
За довершення будови храму у Броварах.
За місійну ревність священників.
За добродіїв, які допомагають своїми пожертвами для місій у Броварському Протопресвітерстві.
За довершення формування парафій у Березані та Переяславі.
Акція солідарності із жертводавцями
у 2016 році Пресвітерською радою КА (протокол № 21) було запропоновано визначити Неділю після Вознесіння днем молитви та солідарності з Католицькою Церквою (за жертводавців та партнерів Київської Архиєпархії УГКЦ).
Закликаємо кожного без винятку у доступний йому спосіб долучитися до цієї молитовної ініціативи особисто і разом із своїми вірними. Для цього пропонуємо Вам два прості кроки:
КРОК 1. В часі декади місійності, а особливо в Неділю після Вознесіння, ознайомитися особисто та поінформувати вірних про партнерів і жертводавців КА, та помолитися в їх наміренні. Закликаємо молитися за всіх наших жертводавців, а особливо ж ті парафії, які отримали чи зараз очікують на конкретну проектну допомогу, молитися за своїх конкретних жертводавців.
КРОК 2. Організувати флеш-моб – спільна з парафіянами креативна фотографія з гаслом «We pray for you» («Ми молимось за вас») або креативне відео до 20 секунд. Гасло ви можете видрукувати на аркушах (кожну літеру на окремому аркуші А4), або ж написати його на плакаті-банері, чи викласти в інший креативний спосіб. Зроблені фотографії чи відео просимо надсилати електронною поштою за адресою ka.econom@gmail.com
Наша спільна молитва дуже важлива саме в цей час, напередодні П’ятидесятниці, адже щороку саме на Зіслання Святого Духа по всіх парафіях Німеччини проводиться збірка на Реновабіс, задля солідарної підтримки вірних у центральній і східній Європі.
За добродіїв, які допомагають своїми пожертвами для місій у Броварському Протопресвітерстві.
За довершення формування парафій у Березані та Переяславі.
Акція солідарності із жертводавцями
у 2016 році Пресвітерською радою КА (протокол № 21) було запропоновано визначити Неділю після Вознесіння днем молитви та солідарності з Католицькою Церквою (за жертводавців та партнерів Київської Архиєпархії УГКЦ).
Закликаємо кожного без винятку у доступний йому спосіб долучитися до цієї молитовної ініціативи особисто і разом із своїми вірними. Для цього пропонуємо Вам два прості кроки:
КРОК 1. В часі декади місійності, а особливо в Неділю після Вознесіння, ознайомитися особисто та поінформувати вірних про партнерів і жертводавців КА, та помолитися в їх наміренні. Закликаємо молитися за всіх наших жертводавців, а особливо ж ті парафії, які отримали чи зараз очікують на конкретну проектну допомогу, молитися за своїх конкретних жертводавців.
КРОК 2. Організувати флеш-моб – спільна з парафіянами креативна фотографія з гаслом «We pray for you» («Ми молимось за вас») або креативне відео до 20 секунд. Гасло ви можете видрукувати на аркушах (кожну літеру на окремому аркуші А4), або ж написати його на плакаті-банері, чи викласти в інший креативний спосіб. Зроблені фотографії чи відео просимо надсилати електронною поштою за адресою ka.econom@gmail.com
Наша спільна молитва дуже важлива саме в цей час, напередодні П’ятидесятниці, адже щороку саме на Зіслання Святого Духа по всіх парафіях Німеччини проводиться збірка на Реновабіс, задля солідарної підтримки вірних у центральній і східній Європі.
Декада місійності – День четвертий
Четвертий день. Понеділок
ГІЛКА, ЯКА ПРИНОСИТЬ ПЛІД
Євангеліє від Йоана 14, 27– 15, 7
Слово Боже.
«Я – виноградина правдива, а мій Отець – виноградар. Кожну в мені гілку, яка не приносить плоду, відрізує він. А кожну, яка вроджує плід, він очищує, аби ще більше плоду давала. Уже і ви чисті – словом, яким промовляв я до вас. У мені перебувайте – а я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені. Я виноградина, ви – гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, – той плід приносить щедро».
Роздуми.
У Христовій Церкві одна з найважливіших гілок – це єпархія. Вона має свою територію і свого єпископа, який відповідає перед Богом за довірене йому стадо. Він же дбає про те, щоби його вірні мали добру духовну опіку в особі пароха-душпастиря. Парох не тільки керівник, а й, передусім, учитель, священик і духовний батько. Він покликаний бути прикладом любові до ближнього, керувати діяльністю своєї спільноти та організувати все життя парафії.
В місії парафії беруть участь не тільки священик-душпастир, а й усі її вірні. Усі разом, духовенство і миряни, повинні насамперед обговорювати потреби парафії та можливості працювати над Божими справами на місці свого проживання. Слід пам’ятати, що кожна парафія потребує, окрім Божої благодаті, людських і матеріальних ресурсів. Зокрема, ми повинні звернути увагу на три види дарів, які потрібні в Церкві, щоб вона могла виконати свою місію, – дари часу, талантів і скарбу (матеріальних благ). Особливу роль у парафії відіграють пасторальні та економічні ради.
Найважливіше, щоби ніхто не почував себе непотрібним, бо стільки є роботи в Господньому винограднику! У Першому посланні апостола Петра читаємо: «Служіть один одному, кожен тим даром, що його прийняв, як добрі домоуправителі різноманітної Божої благодаті» (1 Пт. 4, 10).
Цитата-свідчення.
«Господь Бог, той господар… дав одному п’ять талантів, другому два, третьому один, і казав їм торгувати, працювати та розмножувати їх, бо за них колись прийдеться їм здати рахунок.
Ми знаємо, який був вислід, і тому це для нас велика нині заохота і пересторога, щоб свої таланти – ті духовні спосібності, які кожному дав Господь Бог… – подвоїти, а то й потроїти, щоб їх ми зуміли опісля в своєму житті, у праці для себе, для своєї родини, для Церкви й народу якнайбільше використати та ними послуговуватися» (Патріарх Йосиф Сліпий, 6 жовтня 1974 р.).
Молитва.
Пом’яни, Господи, тих, що ці дари Тобі принесли, і тих, за кого, ким і ради кого їх принесли. Пом’яни, Господи, тих, що плоди приносять і добро творять у святих Твоїх Церквах і пам’ятають про вбогих; воздай їм Твоїми багатими і небесними даруваннями; даруй, їм замість земного – небесне, замість дочасного – вічне, замість тлінного – нетлінне. (Божественна Літургія св. Василія Великого)
Місійні завдання.
Особисто/в сім’ї.
Поцікавмося: чим живе моя парафія серед тижня і чи я міг би присвятити їй свій час чи якийсь талант. У своїх сім’ях звертаймо увагу на Богом дані таланти наших дітей і заохочуймо їх ділитися своїми талантами на добро інших.
У парафії.
Виявляймо свою вдячність тим, хто виконує різні служіння в нашій парафіяльній спільноті. Постановімо взяти живу участь в організаційних зборах парафії, особливо для пасторального планування.
Поза парафією.
Даваймо добрий приклад волонтерства в християнській спільноті та запрошуймо інших ділитися своїми дарами, навіть тих, хто далекий від Церкви.
Місійна діяльність Вишгородського Протопресвітерства УГКЦ
Вишгородське Протопресвітерство УГКЦ територіально охоплює північно-західну частину Київської області. До складу Вишгородського Протопресвітерства входять: Бородянський, Вишгородський, Іванківський, Києво-Святошинський, Макарівський, Поліський райони Київської області.
Вишгородське Протопресвітерство УГКЦ має 15 парафій, з яких чотири парафії мають храми, два храми перебувають у стані будови. Шість парафій молиться в приміщеннях, пристосованих до богослужіння.
Четвертий день. Понеділок
ГІЛКА, ЯКА ПРИНОСИТЬ ПЛІД
Євангеліє від Йоана 14, 27– 15, 7
Слово Боже.
«Я – виноградина правдива, а мій Отець – виноградар. Кожну в мені гілку, яка не приносить плоду, відрізує він. А кожну, яка вроджує плід, він очищує, аби ще більше плоду давала. Уже і ви чисті – словом, яким промовляв я до вас. У мені перебувайте – а я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені. Я виноградина, ви – гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, – той плід приносить щедро».
Роздуми.
У Христовій Церкві одна з найважливіших гілок – це єпархія. Вона має свою територію і свого єпископа, який відповідає перед Богом за довірене йому стадо. Він же дбає про те, щоби його вірні мали добру духовну опіку в особі пароха-душпастиря. Парох не тільки керівник, а й, передусім, учитель, священик і духовний батько. Він покликаний бути прикладом любові до ближнього, керувати діяльністю своєї спільноти та організувати все життя парафії.
В місії парафії беруть участь не тільки священик-душпастир, а й усі її вірні. Усі разом, духовенство і миряни, повинні насамперед обговорювати потреби парафії та можливості працювати над Божими справами на місці свого проживання. Слід пам’ятати, що кожна парафія потребує, окрім Божої благодаті, людських і матеріальних ресурсів. Зокрема, ми повинні звернути увагу на три види дарів, які потрібні в Церкві, щоб вона могла виконати свою місію, – дари часу, талантів і скарбу (матеріальних благ). Особливу роль у парафії відіграють пасторальні та економічні ради.
Найважливіше, щоби ніхто не почував себе непотрібним, бо стільки є роботи в Господньому винограднику! У Першому посланні апостола Петра читаємо: «Служіть один одному, кожен тим даром, що його прийняв, як добрі домоуправителі різноманітної Божої благодаті» (1 Пт. 4, 10).
Цитата-свідчення.
«Господь Бог, той господар… дав одному п’ять талантів, другому два, третьому один, і казав їм торгувати, працювати та розмножувати їх, бо за них колись прийдеться їм здати рахунок.
Ми знаємо, який був вислід, і тому це для нас велика нині заохота і пересторога, щоб свої таланти – ті духовні спосібності, які кожному дав Господь Бог… – подвоїти, а то й потроїти, щоб їх ми зуміли опісля в своєму житті, у праці для себе, для своєї родини, для Церкви й народу якнайбільше використати та ними послуговуватися» (Патріарх Йосиф Сліпий, 6 жовтня 1974 р.).
Молитва.
Пом’яни, Господи, тих, що ці дари Тобі принесли, і тих, за кого, ким і ради кого їх принесли. Пом’яни, Господи, тих, що плоди приносять і добро творять у святих Твоїх Церквах і пам’ятають про вбогих; воздай їм Твоїми багатими і небесними даруваннями; даруй, їм замість земного – небесне, замість дочасного – вічне, замість тлінного – нетлінне. (Божественна Літургія св. Василія Великого)
Місійні завдання.
Особисто/в сім’ї.
Поцікавмося: чим живе моя парафія серед тижня і чи я міг би присвятити їй свій час чи якийсь талант. У своїх сім’ях звертаймо увагу на Богом дані таланти наших дітей і заохочуймо їх ділитися своїми талантами на добро інших.
У парафії.
Виявляймо свою вдячність тим, хто виконує різні служіння в нашій парафіяльній спільноті. Постановімо взяти живу участь в організаційних зборах парафії, особливо для пасторального планування.
Поза парафією.
Даваймо добрий приклад волонтерства в християнській спільноті та запрошуймо інших ділитися своїми дарами, навіть тих, хто далекий від Церкви.
Місійна діяльність Вишгородського Протопресвітерства УГКЦ
Вишгородське Протопресвітерство УГКЦ територіально охоплює північно-західну частину Київської області. До складу Вишгородського Протопресвітерства входять: Бородянський, Вишгородський, Іванківський, Києво-Святошинський, Макарівський, Поліський райони Київської області.
Вишгородське Протопресвітерство УГКЦ має 15 парафій, з яких чотири парафії мають храми, два храми перебувають у стані будови. Шість парафій молиться в приміщеннях, пристосованих до богослужіння.
Священники долають понад сотню кілометрів щонеділі, доїжджаючи до трьох парафій.
Намірення в часі Декади місійності за Вишгородське Протопресвітерство УГКЦ:
За розвиток парафій Вишгородського Протопресвітерства.
За виділення земельної ділянки для будови храму у Боярці, Білогородці, Бучі, Гостомелі, Макарові, Петропавлівській Борщагівці.
За довершення будови храмів у Вишневому та Святопетрівському.
За місійну ревність священників.
За добродіїв, які допомагають своїми пожертвами для місій у Вишгородському Протопресвітерстві.
За довершення формування парафій у Коцюбинському, Нових Петрівцях, Бородянці.
Намірення в часі Декади місійності за Вишгородське Протопресвітерство УГКЦ:
За розвиток парафій Вишгородського Протопресвітерства.
За виділення земельної ділянки для будови храму у Боярці, Білогородці, Бучі, Гостомелі, Макарові, Петропавлівській Борщагівці.
За довершення будови храмів у Вишневому та Святопетрівському.
За місійну ревність священників.
За добродіїв, які допомагають своїми пожертвами для місій у Вишгородському Протопресвітерстві.
За довершення формування парафій у Коцюбинському, Нових Петрівцях, Бородянці.
Декада місійності – День п’ятий
П’ятий день. Вівторок
ДЕ НАМ ШУКАТИ ПРАВДИ?
Євангеліє від Йоана 16, 2–13
Боже Слово:
Виключать вас із синагог. А й година настане, коли то всяк, хто вас убиватиме, буде гадати, що служить тим Богові. Чинитимуть вам те, бо ані Отця, ані мене вони не спізнали. Сказав же я вам це, щоб ви нагадали те, що я вам говорив, коли прийде ота година… Кажу вам, однак, правду: Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, – пришлю його до вас… Тож коли зійде той, Дух істини, Він і наведе вас на всю правду, – Він бо не промовлятиме від себе, лише буде повідати, що вчує, і звістить те, що настане.
Роздуми.
Ісус Христос прислав Утішителя, який навчає і виховує нові покоління християн. Через Духа Святого людина має можливість протягом усього свого життя глибше пізнавати правди святої віри. Ці правди передані у Святому Письмі, яке творилося століттями під натхненням Святого Духа і дане людині для пізнання Бога, себе і світу. Божі правди передаються у текстах наших богослужінь, у писаннях Отців Церкви, в рішеннях Вселенських Соборів та іншими проявами учительського уряду Церкви. У катехизмі УГКЦ «Христос – наша Пасха» дуже гарно зібрано все основне, що кожен віруючий повинен знати.
Для пізнання Божих правд потрібне яскраве світло, а цим світлом є Дух– палаючий вогонь (Мт. 3, 11; Дан. 7, 9). На Літургії ми співаємо: «ми бачили світло істини, ми прийняли Духа небесного, ми знайшли віру істинну…». Та до світла треба додати наше зусилля: плекати у собі відкритість до Божої правди, постійно шукати тієї правди. Божа правда вимагає нашої особистої жертви і нашої готовності ділитися нею з іншими, пам’ятаючи, що ціллю нашого життя є завжди єднання з живим Христом, воплоченим Словом Божим.
Цитата-свідчення.
«Боже Слово має принести видимі плоди у нашому щоденному житті, бо лише ті, хто це Слово зберігає, тобто виконує, назвуться блаженними у Господа (пор. Лк. 11, 28). У наших парафіях не повинно бути жодної родини, яка б не мала Біблії. Всіх вірних закликаю до щоденного читання Святого Письма, найкраще – через участь у біблійних гуртках при парафії та через молитовне читання вдома» (Блаженнiший Святослав).
Молитва.
Нехай сповняться уста наші хвалення Твого, Господи, щоб ми співали славу Твою, бо Ти сподобив нас причаститися святих Твоїх божественних, безсмертних і животворящих таїн. Збережи нас у Твоїй святині – ввесь день поучатися правді Твоїй. Алилуя, алилуя, алилуя.
Місійні завдання.
Особисто/в сім’ї.
Наново перечитаймо самi або в сім’ї Пастирське послання Блаженнішого Патріарха Святослава «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом» (2011), i спитаймо себе, чи щось змінилося в нашому житті за той час.
У парафії.
Постараймося, щоб у нашій парафії можна було скористатися різного роду доброю літературою. Звертаймо увагу у нашій парафії на те, як кожен може знайти щось для свого зростання в пізнанні правд віри.
Поза парафією.
Запропонуймо прочитати пастирське послання Блаженнішого Святослава про «живу парафію» тим людям, які можливо ніколи не чули про це послання.
Якщо я прочитав якусь добру духовну книжку чи побачив гарний релігійний фільм, то поділюся цим з іншими.
Місійна діяльність Вінницького Протопресвітерства УГКЦ
Вінницьке Протопресвітерство УГКЦ територіально охоплює північну частину Вінницької області. До складу Вінницького Протопресвітерства входять: Вінницький, Гайсинський, Іллінецький, Калинівський, Козятинський, Липовецький, Літинський, Немирівський, Оратівський, Погребищенський, Теплицький, Тиврівський, Тульчинський, Хмільницький райони Вінницької області.
Вінницьке Протопресвітерство УГКЦ має 15 парафій, з яких чотири парафії мають храми, п’ять храмів перебувають у стані будови. Шість парафій молиться в приміщеннях, пристосованих до богослужіння.
Священники долають кілька сотень кілометрів щонеділі, доїжджаючи до шести парафій.
Намірення в часі Декади місійності за Вінницьке Протопресвітерство УГКЦ:
За розвиток парафій Вінницького Протопресвітерства.
П’ятий день. Вівторок
ДЕ НАМ ШУКАТИ ПРАВДИ?
Євангеліє від Йоана 16, 2–13
Боже Слово:
Виключать вас із синагог. А й година настане, коли то всяк, хто вас убиватиме, буде гадати, що служить тим Богові. Чинитимуть вам те, бо ані Отця, ані мене вони не спізнали. Сказав же я вам це, щоб ви нагадали те, що я вам говорив, коли прийде ота година… Кажу вам, однак, правду: Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, – пришлю його до вас… Тож коли зійде той, Дух істини, Він і наведе вас на всю правду, – Він бо не промовлятиме від себе, лише буде повідати, що вчує, і звістить те, що настане.
Роздуми.
Ісус Христос прислав Утішителя, який навчає і виховує нові покоління християн. Через Духа Святого людина має можливість протягом усього свого життя глибше пізнавати правди святої віри. Ці правди передані у Святому Письмі, яке творилося століттями під натхненням Святого Духа і дане людині для пізнання Бога, себе і світу. Божі правди передаються у текстах наших богослужінь, у писаннях Отців Церкви, в рішеннях Вселенських Соборів та іншими проявами учительського уряду Церкви. У катехизмі УГКЦ «Христос – наша Пасха» дуже гарно зібрано все основне, що кожен віруючий повинен знати.
Для пізнання Божих правд потрібне яскраве світло, а цим світлом є Дух– палаючий вогонь (Мт. 3, 11; Дан. 7, 9). На Літургії ми співаємо: «ми бачили світло істини, ми прийняли Духа небесного, ми знайшли віру істинну…». Та до світла треба додати наше зусилля: плекати у собі відкритість до Божої правди, постійно шукати тієї правди. Божа правда вимагає нашої особистої жертви і нашої готовності ділитися нею з іншими, пам’ятаючи, що ціллю нашого життя є завжди єднання з живим Христом, воплоченим Словом Божим.
Цитата-свідчення.
«Боже Слово має принести видимі плоди у нашому щоденному житті, бо лише ті, хто це Слово зберігає, тобто виконує, назвуться блаженними у Господа (пор. Лк. 11, 28). У наших парафіях не повинно бути жодної родини, яка б не мала Біблії. Всіх вірних закликаю до щоденного читання Святого Письма, найкраще – через участь у біблійних гуртках при парафії та через молитовне читання вдома» (Блаженнiший Святослав).
Молитва.
Нехай сповняться уста наші хвалення Твого, Господи, щоб ми співали славу Твою, бо Ти сподобив нас причаститися святих Твоїх божественних, безсмертних і животворящих таїн. Збережи нас у Твоїй святині – ввесь день поучатися правді Твоїй. Алилуя, алилуя, алилуя.
Місійні завдання.
Особисто/в сім’ї.
Наново перечитаймо самi або в сім’ї Пастирське послання Блаженнішого Патріарха Святослава «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом» (2011), i спитаймо себе, чи щось змінилося в нашому житті за той час.
У парафії.
Постараймося, щоб у нашій парафії можна було скористатися різного роду доброю літературою. Звертаймо увагу у нашій парафії на те, як кожен може знайти щось для свого зростання в пізнанні правд віри.
Поза парафією.
Запропонуймо прочитати пастирське послання Блаженнішого Святослава про «живу парафію» тим людям, які можливо ніколи не чули про це послання.
Якщо я прочитав якусь добру духовну книжку чи побачив гарний релігійний фільм, то поділюся цим з іншими.
Місійна діяльність Вінницького Протопресвітерства УГКЦ
Вінницьке Протопресвітерство УГКЦ територіально охоплює північну частину Вінницької області. До складу Вінницького Протопресвітерства входять: Вінницький, Гайсинський, Іллінецький, Калинівський, Козятинський, Липовецький, Літинський, Немирівський, Оратівський, Погребищенський, Теплицький, Тиврівський, Тульчинський, Хмільницький райони Вінницької області.
Вінницьке Протопресвітерство УГКЦ має 15 парафій, з яких чотири парафії мають храми, п’ять храмів перебувають у стані будови. Шість парафій молиться в приміщеннях, пристосованих до богослужіння.
Священники долають кілька сотень кілометрів щонеділі, доїжджаючи до шести парафій.
Намірення в часі Декади місійності за Вінницьке Протопресвітерство УГКЦ:
За розвиток парафій Вінницького Протопресвітерства.
За виділення земельної ділянки для будови храму у Лозуватій, Погребищі, Тиврові.
За довершення будови храмів у Вінниці, Жежелеві, Козятині, Липовці, Хмільнику.
За місійну ревність священників.
За добродіїв, які допомагають своїми пожертвами для місій у Вінницькому Протопресвітерстві.
За довершення формування парафій у Калинівці, Махнівці, Тульчині.
За довершення будови храмів у Вінниці, Жежелеві, Козятині, Липовці, Хмільнику.
За місійну ревність священників.
За добродіїв, які допомагають своїми пожертвами для місій у Вінницькому Протопресвітерстві.
За довершення формування парафій у Калинівці, Махнівці, Тульчині.
Декада місійності – День шостий
Шостий день. Середа
ОСОБИСТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Євангеліє від Йоана 16, 15–23
Слово Боже.
«Істинно, істинно говорю вам: Голоситимете, ридатимете, світ же радітиме. Журитиметесь, але журба ваша у радощі обернеться. Журба жінці, коли вона народжує, бо година її вибила. А вродить дитятко – з радощів, що людина на світ народилася, вже й пам’яті про болі нема! Оце й ви нині в журбі. Але я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере. І того дня ви не будете питати мене нічого. Істинно, істинно кажу вам: Чого б ви тільки попросили в Отця, – він дасть вам у моє ім’я».
Роздуми.
Ісус Христос знав, що Його смерть на хресті завдасть великого болю і журби Його перестрашеним учням. Він пробував їх підготувати до цього: «Ще трохи, і ви не побачите мене більше, і знову ще трохи, – і побачите мене: я бо йду до Отця» (Йо. 16, 16). Після Вознесіння Церква перебуває в подібній ситуації. Вона знову нетерпеливо чекає на повернення Христа, але цього разу вона може чекати впевнено та в повній радості, бо ж її сини і дочки, одержавши Духа Святого і, будучи «христовими», мають безпосередній доступ до Отця в ім’я Господа Ісуса.
Цей безпосередній доступ до Отця накладає на нас певні обов’язки і повинен викликáти в нас почуття особистої відповідальності за поширення Христового Євангелія – якщо не по всьому світі, то принаймні там, де ми живемо. Бути учнями Христовими – означає бути «такими, як Христос», як це гарно зауважив апостол Павло: «Живу вже не я, а живе Христос у мені» (Гал. 2, 20). Отож, ми повинні усі наші дані Богом дари, чи то природні, чи то надприродні, творчо віддавати для поширення Божого Царства. Мати особисту відповідальність – означає не боятися самому братися за якусь ініціативу і відважно просити в Бога-Отця сили, мудрості й усього, що нам потрібне для праці на Божу славу і для розвитку Церкви.
Цитата-свідчення.
«Співвідповідальність вимагає зміни менталітету, особливо щодо ролі мирян у Церкві, яких слід вважати не “співпрацівниками” духовенства, а особами справді “співвідповідальними” за буття і діяльність Церкви. Отже, важливо, аби зріле і віддане мирянство було об’єднане, здатне зробити свій особливий внесок у місію Церкви» (Папа Венедикт XVI, до Католицької Акції, 10 серпня 2012 р.).
Молитва.
Насити нас милістю Твоєю вранці, щоб ми раділи й веселились по всі дні наші. Звесели нас мірою днів, за яких засмутив єси нас, мірою літ, що ми в них звиділи горе. Хай з’явиться Твоїм слугам Твоє діло, і слава Твоя їхнім дітям. І ласка Господа, Бога нашого, хай буде над нами, і стверди діло рук наших; стверди його – діло рук наших! (Псалом 90(89), 14–17).
Місійні завдання.
Особисто/в сім’ї.
Подумаймо, щó ми як сім’я зробили за минулий рік для того, аби наша парафія зростала. Скажімо парохові, яку особисту відповідальність у парафії ми готові взяти на себе.
У парафії.
Подумаймо, якою є система організації волонтерства у парафії і як її можна покращити, щоби парафіяни відчули свою особисту відповідальність за життя парафіяльної спільноти.
Поза парафією.
Розкажу іншим, за що я відповідаю в парафії і чому саме до неї ходжу (що мені найбільше подобається).
Місійна діяльність Житомирського Протопресвітерства УГКЦ
Житомирське Протопресвітерство УГКЦ територіально охоплює північну частину Житомирської області. До складу Житомирського Протопресвітерства входять: Баранівський, Брусилівський, Ємільчинський, Житомирський, Коростенський, Коростишівський, Лугинський, Малинський, Народицький, Новоград-Волинський, Овруцький, Олевський, Пулинський, Радомишльський, Романівський, Хорошівський, Черняхівський райони Житомирської області.
Житомирське Протопресвітерство УГКЦ має 8 парафій, з яких дві парафії мають храми, два храми перебувають у стані будови. Дві парафії молиться в приміщеннях, пристосованих до богослужіння.
Священники долають понад сотню кілометрів щонеділі, доїжджаючи до двох парафій.
Намірення в часі Декади місійності за Житомирське Протопресвітерство УГКЦ:
За розвиток парафій Житомирського Протопресвітерства.
Шостий день. Середа
ОСОБИСТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Євангеліє від Йоана 16, 15–23
Слово Боже.
«Істинно, істинно говорю вам: Голоситимете, ридатимете, світ же радітиме. Журитиметесь, але журба ваша у радощі обернеться. Журба жінці, коли вона народжує, бо година її вибила. А вродить дитятко – з радощів, що людина на світ народилася, вже й пам’яті про болі нема! Оце й ви нині в журбі. Але я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере. І того дня ви не будете питати мене нічого. Істинно, істинно кажу вам: Чого б ви тільки попросили в Отця, – він дасть вам у моє ім’я».
Роздуми.
Ісус Христос знав, що Його смерть на хресті завдасть великого болю і журби Його перестрашеним учням. Він пробував їх підготувати до цього: «Ще трохи, і ви не побачите мене більше, і знову ще трохи, – і побачите мене: я бо йду до Отця» (Йо. 16, 16). Після Вознесіння Церква перебуває в подібній ситуації. Вона знову нетерпеливо чекає на повернення Христа, але цього разу вона може чекати впевнено та в повній радості, бо ж її сини і дочки, одержавши Духа Святого і, будучи «христовими», мають безпосередній доступ до Отця в ім’я Господа Ісуса.
Цей безпосередній доступ до Отця накладає на нас певні обов’язки і повинен викликáти в нас почуття особистої відповідальності за поширення Христового Євангелія – якщо не по всьому світі, то принаймні там, де ми живемо. Бути учнями Христовими – означає бути «такими, як Христос», як це гарно зауважив апостол Павло: «Живу вже не я, а живе Христос у мені» (Гал. 2, 20). Отож, ми повинні усі наші дані Богом дари, чи то природні, чи то надприродні, творчо віддавати для поширення Божого Царства. Мати особисту відповідальність – означає не боятися самому братися за якусь ініціативу і відважно просити в Бога-Отця сили, мудрості й усього, що нам потрібне для праці на Божу славу і для розвитку Церкви.
Цитата-свідчення.
«Співвідповідальність вимагає зміни менталітету, особливо щодо ролі мирян у Церкві, яких слід вважати не “співпрацівниками” духовенства, а особами справді “співвідповідальними” за буття і діяльність Церкви. Отже, важливо, аби зріле і віддане мирянство було об’єднане, здатне зробити свій особливий внесок у місію Церкви» (Папа Венедикт XVI, до Католицької Акції, 10 серпня 2012 р.).
Молитва.
Насити нас милістю Твоєю вранці, щоб ми раділи й веселились по всі дні наші. Звесели нас мірою днів, за яких засмутив єси нас, мірою літ, що ми в них звиділи горе. Хай з’явиться Твоїм слугам Твоє діло, і слава Твоя їхнім дітям. І ласка Господа, Бога нашого, хай буде над нами, і стверди діло рук наших; стверди його – діло рук наших! (Псалом 90(89), 14–17).
Місійні завдання.
Особисто/в сім’ї.
Подумаймо, щó ми як сім’я зробили за минулий рік для того, аби наша парафія зростала. Скажімо парохові, яку особисту відповідальність у парафії ми готові взяти на себе.
У парафії.
Подумаймо, якою є система організації волонтерства у парафії і як її можна покращити, щоби парафіяни відчули свою особисту відповідальність за життя парафіяльної спільноти.
Поза парафією.
Розкажу іншим, за що я відповідаю в парафії і чому саме до неї ходжу (що мені найбільше подобається).
Місійна діяльність Житомирського Протопресвітерства УГКЦ
Житомирське Протопресвітерство УГКЦ територіально охоплює північну частину Житомирської області. До складу Житомирського Протопресвітерства входять: Баранівський, Брусилівський, Ємільчинський, Житомирський, Коростенський, Коростишівський, Лугинський, Малинський, Народицький, Новоград-Волинський, Овруцький, Олевський, Пулинський, Радомишльський, Романівський, Хорошівський, Черняхівський райони Житомирської області.
Житомирське Протопресвітерство УГКЦ має 8 парафій, з яких дві парафії мають храми, два храми перебувають у стані будови. Дві парафії молиться в приміщеннях, пристосованих до богослужіння.
Священники долають понад сотню кілометрів щонеділі, доїжджаючи до двох парафій.
Намірення в часі Декади місійності за Житомирське Протопресвітерство УГКЦ:
За розвиток парафій Житомирського Протопресвітерства.
За виділення земельної ділянки для будови храму у Коростишеві, Житомирі, Брусилові.
За довершення будови храмів у Житомирі та Радомишлі.
За місійну ревність священників.
За добродіїв, які допомагають своїми пожертвами для місій у Житомирському Протопресвітерстві.
За довершення формування парафій у Черняхові, Коростені, Лугинах, Брусилові.
За розвиток Карітас-Житомир та соціально служіння у парафіях Житомирського Протопресвітерства.
За довершення будови храмів у Житомирі та Радомишлі.
За місійну ревність священників.
За добродіїв, які допомагають своїми пожертвами для місій у Житомирському Протопресвітерстві.
За довершення формування парафій у Черняхові, Коростені, Лугинах, Брусилові.
За розвиток Карітас-Житомир та соціально служіння у парафіях Житомирського Протопресвітерства.
Студенти київської групи Катехитично-педагогічного інституту УКУ склали випускний богословський іспит
15 червня 2021 року в Курії Київської Архиєпархії відбувся випускний богословський іспит студентів київської групи Катехитично-педагогічного інституту УКУ.
Більше: https://ugcc.church/blog/studenty-kyivskoi-hrupy-katekhytychno-pedahohichnoho-instytutu-uku-sklaly-vypusknyy-bohoslovskyy-ispyt/
15 червня 2021 року в Курії Київської Архиєпархії відбувся випускний богословський іспит студентів київської групи Катехитично-педагогічного інституту УКУ.
Більше: https://ugcc.church/blog/studenty-kyivskoi-hrupy-katekhytychno-pedahohichnoho-instytutu-uku-sklaly-vypusknyy-bohoslovskyy-ispyt/
Декада місійності – День сьомий
Сьомий день. Четвер
СПІЛЬНОТА МОЛИТВИ
Євангеліє від Йоана 16, 23–33
Боже Слово.
Просіте ж – і ви одержите, щоб радощів ваших було вщерть. Оповідав я вам про те притчами. Надходить година, коли вже і притчами не промовлятиму до вас, лише – одверто про Отця звістую вам. Ось того дня проситимете ви в моє ім’я, – і я вже не кажу, що за вас Отця буду благати: Отець бо й сам любить вас, бо ви мене полюбили і повірили, що я від Бога вийшов.
Роздуми.
Будьмо привітні одне до одного, як годиться улюбленим Отця. Коли ми приходимо на Божественну Літургію, то пам’ятаймо, до якої великої родини належимо. Це відчуття спільноти-родини треба постійно плекати.
Не забуваймо вітатися одне з одним, коли збираємось у храмі. Одних людей ми знаємо добре, інших – лише трохи, а ще інших – не знаємо взагалі. Але ж ми є однією спільнотою дітей Божих! Докладімо зусиль, аби не тільки познайомитися з іншими членами парафії, а й щоб цікавитись, які в них життєві виклики, радості і болі, щоби знати, про що просити в Бога, за що дякувати.
Третя Божа заповідь – «Пам’ятай день святий святкувати» (Вих. 20, 8) – зобов’язує нас відвідувати храм щонайменше в неділю і на великі свята. Проте ми знаємо, що багато наших сусідів, рідних і знайомих ходять до церкви лише на найбільші свята. Щоби частіше ходити, вони мусять відчути себе частиною великої християнської і парафіяльної родини. Основне, отже, показати їм, що ми раді їх бачити на молитві з нами в спільноті улюблених учнів Христових. А коли хтось не відгукується на всякі наші запрошення чи заохочення, не судімо їх, а молімося за них до Святого Духа. Він же Той, хто зрушує серця, відкриває Христа для кожного, провадить до Отця.
Цитата-свідчення.
«Парафія є спільнотою спільнот. У ній існують різні молитовні групи, братства та молодіжні організації. Всі вони покликані укріплювати єдність і любов між членами парафіяльної спільноти. Підтримуючи одні одних молитвою, обмінюючись Божими дарами та співпрацюючи в дусі Христового служіння, зможемо втілювати у життя синодальну програму “Святість об’єднаного люду Божого”» (Патріарх Святослав).
Молитва.
Пом’яни, Господи, тут присутніх людей і з оправданих причин відсутніх, і помилуй їх та нас по множеству милости Твоєї; скарбниці їх сповни всяким добром; подружжя їх у мирі й одномислії збережи, младенців вигодуй, молодь навчи, старців піддерж, малодушних потіш, розсіяних собери, заблуканих поверни і приєднай до Твоєї соборної й апостольської Церкви. (Божественна Літургія св. Василія Великого)
Місійні завдання.
Особисто/в сім’ї.
Зробімо іспит сумління щодо нашої особистої молитви та спільної молитви нашої сім’ї. Сьогодні-завтра окремо помолімося за здоров’я і спасіння наших рідних, сусідів, друзів, співробітників.
У парафії.
Оголосімо про богослуження на парафії якимось новим методом (плакати, соціальні мережі, листівки…). Допоможімо молитовним спільнотам на парафії набути нових членів.
Поза парафією.
Якщо ми знаємо когось, хто не ходить регулярно на богослуження до храму, запропонуймо їм піти з нами. Якщо вони відмовляться, спитаймо, чи ми можемо від їхнього імені помолитися в якомусь особливому наміренні.
Місійна діяльність Черкаського Протопресвітерства УГКЦ
Черкаське Протопресвітерство УГКЦ охоплює територію Черкаської області.
Черкаське Протопресвітерство УГКЦ має 9 парафій, з яких чотири парафії мають храми, два храми перебувають у стані будови. Дві парафії молиться в приміщеннях, пристосованих до богослужіння.
Священники долають понад сотню кілометрів щонеділі, доїжджаючи до двох парафій.
Намірення в часі Декади місійності за Черкаське Протопресвітерство УГКЦ:
За розвиток парафій Черкаського Протопресвітерства.
За довершення будови храмів у Золотоноші, Черкасах.
За початок будови храму в Умані.
За місійну ревність священників.
За добродіїв, які допомагають своїми пожертвами для місій у Черкаському Протопресвітерстві.
За довершення формування парафій у Каневі, Маньківці, Чигирині.
Сьомий день. Четвер
СПІЛЬНОТА МОЛИТВИ
Євангеліє від Йоана 16, 23–33
Боже Слово.
Просіте ж – і ви одержите, щоб радощів ваших було вщерть. Оповідав я вам про те притчами. Надходить година, коли вже і притчами не промовлятиму до вас, лише – одверто про Отця звістую вам. Ось того дня проситимете ви в моє ім’я, – і я вже не кажу, що за вас Отця буду благати: Отець бо й сам любить вас, бо ви мене полюбили і повірили, що я від Бога вийшов.
Роздуми.
Будьмо привітні одне до одного, як годиться улюбленим Отця. Коли ми приходимо на Божественну Літургію, то пам’ятаймо, до якої великої родини належимо. Це відчуття спільноти-родини треба постійно плекати.
Не забуваймо вітатися одне з одним, коли збираємось у храмі. Одних людей ми знаємо добре, інших – лише трохи, а ще інших – не знаємо взагалі. Але ж ми є однією спільнотою дітей Божих! Докладімо зусиль, аби не тільки познайомитися з іншими членами парафії, а й щоб цікавитись, які в них життєві виклики, радості і болі, щоби знати, про що просити в Бога, за що дякувати.
Третя Божа заповідь – «Пам’ятай день святий святкувати» (Вих. 20, 8) – зобов’язує нас відвідувати храм щонайменше в неділю і на великі свята. Проте ми знаємо, що багато наших сусідів, рідних і знайомих ходять до церкви лише на найбільші свята. Щоби частіше ходити, вони мусять відчути себе частиною великої християнської і парафіяльної родини. Основне, отже, показати їм, що ми раді їх бачити на молитві з нами в спільноті улюблених учнів Христових. А коли хтось не відгукується на всякі наші запрошення чи заохочення, не судімо їх, а молімося за них до Святого Духа. Він же Той, хто зрушує серця, відкриває Христа для кожного, провадить до Отця.
Цитата-свідчення.
«Парафія є спільнотою спільнот. У ній існують різні молитовні групи, братства та молодіжні організації. Всі вони покликані укріплювати єдність і любов між членами парафіяльної спільноти. Підтримуючи одні одних молитвою, обмінюючись Божими дарами та співпрацюючи в дусі Христового служіння, зможемо втілювати у життя синодальну програму “Святість об’єднаного люду Божого”» (Патріарх Святослав).
Молитва.
Пом’яни, Господи, тут присутніх людей і з оправданих причин відсутніх, і помилуй їх та нас по множеству милости Твоєї; скарбниці їх сповни всяким добром; подружжя їх у мирі й одномислії збережи, младенців вигодуй, молодь навчи, старців піддерж, малодушних потіш, розсіяних собери, заблуканих поверни і приєднай до Твоєї соборної й апостольської Церкви. (Божественна Літургія св. Василія Великого)
Місійні завдання.
Особисто/в сім’ї.
Зробімо іспит сумління щодо нашої особистої молитви та спільної молитви нашої сім’ї. Сьогодні-завтра окремо помолімося за здоров’я і спасіння наших рідних, сусідів, друзів, співробітників.
У парафії.
Оголосімо про богослуження на парафії якимось новим методом (плакати, соціальні мережі, листівки…). Допоможімо молитовним спільнотам на парафії набути нових членів.
Поза парафією.
Якщо ми знаємо когось, хто не ходить регулярно на богослуження до храму, запропонуймо їм піти з нами. Якщо вони відмовляться, спитаймо, чи ми можемо від їхнього імені помолитися в якомусь особливому наміренні.
Місійна діяльність Черкаського Протопресвітерства УГКЦ
Черкаське Протопресвітерство УГКЦ охоплює територію Черкаської області.
Черкаське Протопресвітерство УГКЦ має 9 парафій, з яких чотири парафії мають храми, два храми перебувають у стані будови. Дві парафії молиться в приміщеннях, пристосованих до богослужіння.
Священники долають понад сотню кілометрів щонеділі, доїжджаючи до двох парафій.
Намірення в часі Декади місійності за Черкаське Протопресвітерство УГКЦ:
За розвиток парафій Черкаського Протопресвітерства.
За довершення будови храмів у Золотоноші, Черкасах.
За початок будови храму в Умані.
За місійну ревність священників.
За добродіїв, які допомагають своїми пожертвами для місій у Черкаському Протопресвітерстві.
За довершення формування парафій у Каневі, Маньківці, Чигирині.
Дванадцять років тому, в Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ у Києві, відбулася Архиєрейська хіротонія Преосвященного Владики Йосиф Міляна. Більше: https://ugcc.church/blog/dvanadtsiat-rokiv-tomu-vidbulasia-arkhyiereyska-khirotoniia-vladyky-yosyf-miliana/
«Слово Боже має мати інструмент, яким Воно промовить до всіх людей. Першими тими інструментами були самі апостоли, які пішли та проповідували Євангеліє. Сьогодні цими апостолами є наші священники та єпископи. Тому, щиро вітаємо цього сучасного апостола, який вже 12 років, так символічно, провадить нас усіх священників та людей до святості, до спасіння. Хай Господь благословить Вас Преосвященний Владико Йосифае, у многих літах провадити нас до Бога, до добра», – на цьому 18 червня 2021 року, наголосив Синкел у справах духовенства Київської Архиєпархії, Протоєрей Павло Локоть, під час святкування дванадцятиріччя з дня звершення Архиєрейської хіротонії Преосвященного Владики Йосифа Міляна.
Більше: https://ugcc.church/blog/synkel-kyivskoi-arkhyieparkhii-vladyka-yosyf-milian-ie-suchasnym-apostolom-iakyy-provadyt-nas-do-boha/
Більше: https://ugcc.church/blog/synkel-kyivskoi-arkhyieparkhii-vladyka-yosyf-milian-ie-suchasnym-apostolom-iakyy-provadyt-nas-do-boha/
Декада місійності – День дев’ятий
Дев’ятий день. Субота
«ПАСИ МОЇ ВІВЦІ!»
Євангеліє від Івана 21, 15–25
Слово Боже.
Коли ж поснідали, каже Ісус до Симона Петра: «Симоне Йонин! Чи любиш ти мене більш, ніж оці?» – «Так, Господи, – відрікає той йому, – Ти знаєш, що люблю Тебе». Тож мовить йому: «Паси мої ягнята!» І знову, вдруге каже до нього: «Симоне Йонин! Чи любиш мене?». «Так, Господи, – відвічає йому, – Ти знаєш, що люблю Тебе». І мовить йому: «Паси мої вівці!» І втретє йому каже: «Симоне Йонин! Чи любиш ти мене?» І засмутився Петро, що аж утретє його питає: «Чи любиш мене», – то й каже Йому: «Господи, Ти все знаєш, Ти знаєш, що Тебе люблю!» І каже йому Ісус: «Паси мої вівці!
Роздуми.
Для Йоана Богослова Ісус Христос – Добрий пастир. Він – Той, хто «життя своє за овець покладе» (Йо. 10, 11), знає своїх, і свої Його знають (пор. 10, 14). Він кличе овець, і вони слухають його голосу (пор. 10, 3). У Церкві душпастир покликаний бути таким самим – знати своїх і бути готовим віддати за них життя. За голосом такого душпастиря піде кожна віруюча душа, бо в ньому вона може побачити образ самого Христа.
Йти за добрим пастирем – означає підтримувати його в його різноманітній праці, морально, молитовно і, так, фінансово. Добрий пастир дбає, щоби його стадо зростало в розумінні правд віри, збиралося разом у радості на молитву, допомагало ближнім у потребі. Та не може Церква виконувати свою місію без якоїсь фінансової бази. Ми усі це розуміємо. Будівництво, ремонти, світло, опалення, посуд, книжки, допомога бідним – усе це вимагає коштів. А коли йдеться про загальноцерковну місійну діяльність, якій присвячена Декада місійності, потрібно, аби кожна парафія глянула назовні й подумала, як підтримати Блаженнішого Святослава і місцевого Єпископа, щоби Боже Слово дійшло до тих, які ще його не почули, і тим збільшилося Христове стадо.
Цитата-свідчення.
«Серед апостолів найбільше рятунку і покаяння, а може, й потіхи потребує Петро. Він же у тих страшних годинах, у котрих Христа ставляли перед суд, три рази відрікся Господа, на голос служниці, слуги чи сторожа з клятьбою заперечував, що ніколи не знав Христа.
(…) Йому Христос являється вже тієї першої днини, певно, з ним довше розмовляє, потішає, очищує, підносить, освячує душу ученика так, як гончар чи скульптор виробляє глину, з котрої виходить архітвір» (Митрополит Андрей, Великдень 1939 р.).
Молитва.
Господь – мій пастир: Нічого мені не бракуватиме. На буйних пасовиськах Він дає мені лежати; веде мене на тихі води. Він відживляє мою душу, веде мене по стежках правих імени ради свого. Навіть коли б ходив я долиною темряви, – я не боюся лиха, бо Ти зо мною. Жезло Твоє й палиця Твоя – вони дають мені підтримку. Готуєш стіл для мене перед моїми противниками; Ти голову мою помазав миром, переливається мій кубок. Добрість і милість будуть мене супроводити усі дні життя мого, і житиму в домі Господнім по вічні віки. (Псалом 22(23).
Місійні завдання.
Особисто/в сім’ї.
Увечері помолімося за нашого парафіяльного священика і за всіх наших душпастирів, дякуючи Богові за їхнє служіння.
У парафії.
Звернімо особливу увагу на тих у нашій Церкві, хто працює на місійних теренах або у різних капеланіях. Парохи, слідкуймо за працею Пасторально-місійного відділу УГКЦ і розповідаймо вірним про життя нашої Церкви там, де немає формально створених структур.
Поза парафією.
Постараймося сьогодні-завтра скласти свою пожертву, щоби підтримати місійну діяльність нашої Церкви та єпархії.
Місійна діяльність Київ-Правобережного Протопресвітерства УГКЦ
Київ-Правобережне Протопресвітерство УГКЦ охоплює територію Голосіївського, Подільського, Оболонського, Шевченківського, Печерського, Солом’янського, Святошинського районів м. Києва.
Київ-Правобережне Протопресвітерство УГКЦ має 13 парафій, з яких сім парафій мають храми. Дві парафії молиться в приміщеннях, пристосованих до богослужіння. П’ять парафій клопочуть про отримання земельної ділянки для будови храму.
Намірення в часі Декади місійності за Київ-Правобережне Протопресвітерство УГКЦ:
За розвиток парафій Київ-Правобережного Протопресвітерства.
Дев’ятий день. Субота
«ПАСИ МОЇ ВІВЦІ!»
Євангеліє від Івана 21, 15–25
Слово Боже.
Коли ж поснідали, каже Ісус до Симона Петра: «Симоне Йонин! Чи любиш ти мене більш, ніж оці?» – «Так, Господи, – відрікає той йому, – Ти знаєш, що люблю Тебе». Тож мовить йому: «Паси мої ягнята!» І знову, вдруге каже до нього: «Симоне Йонин! Чи любиш мене?». «Так, Господи, – відвічає йому, – Ти знаєш, що люблю Тебе». І мовить йому: «Паси мої вівці!» І втретє йому каже: «Симоне Йонин! Чи любиш ти мене?» І засмутився Петро, що аж утретє його питає: «Чи любиш мене», – то й каже Йому: «Господи, Ти все знаєш, Ти знаєш, що Тебе люблю!» І каже йому Ісус: «Паси мої вівці!
Роздуми.
Для Йоана Богослова Ісус Христос – Добрий пастир. Він – Той, хто «життя своє за овець покладе» (Йо. 10, 11), знає своїх, і свої Його знають (пор. 10, 14). Він кличе овець, і вони слухають його голосу (пор. 10, 3). У Церкві душпастир покликаний бути таким самим – знати своїх і бути готовим віддати за них життя. За голосом такого душпастиря піде кожна віруюча душа, бо в ньому вона може побачити образ самого Христа.
Йти за добрим пастирем – означає підтримувати його в його різноманітній праці, морально, молитовно і, так, фінансово. Добрий пастир дбає, щоби його стадо зростало в розумінні правд віри, збиралося разом у радості на молитву, допомагало ближнім у потребі. Та не може Церква виконувати свою місію без якоїсь фінансової бази. Ми усі це розуміємо. Будівництво, ремонти, світло, опалення, посуд, книжки, допомога бідним – усе це вимагає коштів. А коли йдеться про загальноцерковну місійну діяльність, якій присвячена Декада місійності, потрібно, аби кожна парафія глянула назовні й подумала, як підтримати Блаженнішого Святослава і місцевого Єпископа, щоби Боже Слово дійшло до тих, які ще його не почули, і тим збільшилося Христове стадо.
Цитата-свідчення.
«Серед апостолів найбільше рятунку і покаяння, а може, й потіхи потребує Петро. Він же у тих страшних годинах, у котрих Христа ставляли перед суд, три рази відрікся Господа, на голос служниці, слуги чи сторожа з клятьбою заперечував, що ніколи не знав Христа.
(…) Йому Христос являється вже тієї першої днини, певно, з ним довше розмовляє, потішає, очищує, підносить, освячує душу ученика так, як гончар чи скульптор виробляє глину, з котрої виходить архітвір» (Митрополит Андрей, Великдень 1939 р.).
Молитва.
Господь – мій пастир: Нічого мені не бракуватиме. На буйних пасовиськах Він дає мені лежати; веде мене на тихі води. Він відживляє мою душу, веде мене по стежках правих імени ради свого. Навіть коли б ходив я долиною темряви, – я не боюся лиха, бо Ти зо мною. Жезло Твоє й палиця Твоя – вони дають мені підтримку. Готуєш стіл для мене перед моїми противниками; Ти голову мою помазав миром, переливається мій кубок. Добрість і милість будуть мене супроводити усі дні життя мого, і житиму в домі Господнім по вічні віки. (Псалом 22(23).
Місійні завдання.
Особисто/в сім’ї.
Увечері помолімося за нашого парафіяльного священика і за всіх наших душпастирів, дякуючи Богові за їхнє служіння.
У парафії.
Звернімо особливу увагу на тих у нашій Церкві, хто працює на місійних теренах або у різних капеланіях. Парохи, слідкуймо за працею Пасторально-місійного відділу УГКЦ і розповідаймо вірним про життя нашої Церкви там, де немає формально створених структур.
Поза парафією.
Постараймося сьогодні-завтра скласти свою пожертву, щоби підтримати місійну діяльність нашої Церкви та єпархії.
Місійна діяльність Київ-Правобережного Протопресвітерства УГКЦ
Київ-Правобережне Протопресвітерство УГКЦ охоплює територію Голосіївського, Подільського, Оболонського, Шевченківського, Печерського, Солом’янського, Святошинського районів м. Києва.
Київ-Правобережне Протопресвітерство УГКЦ має 13 парафій, з яких сім парафій мають храми. Дві парафії молиться в приміщеннях, пристосованих до богослужіння. П’ять парафій клопочуть про отримання земельної ділянки для будови храму.
Намірення в часі Декади місійності за Київ-Правобережне Протопресвітерство УГКЦ:
За розвиток парафій Київ-Правобережного Протопресвітерства.