Розпочинаємо наш п'ятничний #кіноклуб. Сьогодні будемо говорити про один з найвидатніших горорів в історії кіно - "Сяйво" Стенлі Кубрика в основі якого лежить однойменний роман Стівена Кінга.

Трішки про те, як виникли роман і фільм.

На початок 1970-х Кінг уже видав "Керрі" та "Салимове лігво" і був популярним горор-автором, але саме в цей час його спіткала творча криза посилена алкогольною залежністю і щоб не зірватись на власних дітям та знайти новий приплив сил, Кінг з родиною перебирались на гірський курорт "Стенлі" в Колорадо, який взимку був зачинений. Так родина Кінгів прожила в порожньому старомодному готелі всю зиму, а отець сімейства придумав історію про примар та простір, які змушують сифонити флягу письменника, що переживає творчу кризу, має проблеми з алкоголем та періодично зривається на дітях.

І якщо Кінг вкладав у фільм себе і цей роман був своєрідною терапією. То Кубрик відверто хотів хайпанути. Після складного і провального "Баррі Ліндона", Кубрику треба було якесь супержанрове і популярне кінцо. А 1970-ті, це буквально розквіт горора (згадайте хоча б "Той, що виганяє диявола" Фрідкіна чи "Щелепи" Спілберга, не кажучи про вже екранізований дебютний роман Кінга "Керрі"). Тому Кубрик попросив помічника купити йому дюжину популярних горор-романів і закрився в своєму кабінеті. Кожні півгодини було чути глухий удар в двері - це Кубрик кидався нецікавими на його думку романами. В якийсь момент ці гупання зупинились, помічник подумав, що Кубрика знову взяв серцевий напад. Але зайшовши в кабінет він побачив, що режисер читає "Сяйво" Кінга.

Проте, в чому принципова розбіжність Кубрика і Кінга на цю історію в наступному дописі.