Бакмен то 🖤

😳Чудові новини наніч: крутяцький режисер Едґар Райт («Зомбі на імʼя Шон», «На драйві») екранізує «Переслідуваного» Річарда Бакмена Стівена Кінґа!

Зйомки розпочнуться наступного року. Сама повість нещодавно вийшла українською у видавництві КСД.

p. s. Не забудьте перевести годинник цієї ночі☝️

Тримайте кілька тез зі свіжого подкасту зі Стівеном Кінгом, де він говорить про те, чому люди люблять страшні історії👻

🖇 «Я люблю контролювати ситуацію. Я не люблю боятись по-справжньому. Але думаю, що всім подобається така собі генеральна репетиція дійсно лячних речей - так, щоб можна було піти в кіно і побачити, до прикладу, чувака зі шкіряним обличчям Майкла Маєрза або одного з тих хлопців у хокейних масках, і сказати - окей, це просто гра, але це дає мені можливість провести щось на кшталт тест-драйву цих емоцій страху»

🖇 «Страшні історії також дають нам можливість висловити страхи, що ховаються всередині нас»

🖇 «Сьогодні мене найбільше лякає хвороба Альцгеймера. Я боюсь щоразу, коли не можу згадати якесь слово. Цього і втратити свою родину, ці речі мене жахають»

🖇 «У мене є звичка писати про те, що мене лякає»

🖇 «Коли я пишу, то не думаю про якесь глибоке послання читачеві. Я думаю про те, що налякало б мене»

🖇 «Я думаю, що середній шанувальник жахів — це той, хто відточив свою уяву трохи більше, ніж люди, які цього не роблять. Хто трохи більше схильний бачити можливі наслідки [реальних подій, що відбуваються у світі]»

Кінг вважає, що здатність читати страшні історії каже про добру уяву, бо страх без уяви - це про перегляд новин.