Наші люди повертаються додому з російського полону. Це воїни Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби. Більшість із них перебувала в полоні з 2022 року.

Захисники України, які воювали на Донеччині, Запоріжжі, Луганщині, Харківщині, Сумщині, Чернігівщині, Київщині.

Працюємо над поверненням наших людей. Дякую всім, хто допомагає робити ці обміни можливими. Наша мета – звільнити кожного й кожну.

Ще один обмін. Ще один ковток рідного повітря для тих, хто провів роки у ворожому полоні.

Сьогодні відбувся черговий етап великого обміну полоненими у категорії «тяжкохворі і поранені» в межах домовленостей у Стамбулі.

Додому повернулися військовослужбовці сержантського і рядового складу - прикордонники та нацгвардійці, які тримали оборону на чотирьох напрямках. Більшість із них потрапили в полон ще у 2022-му. Один - у 2024-му.

Для них усе тільки починається: реабілітація, лікування, відновлення. Але головне - вони вдома.

Ці миті - не лише емоція щастя. Це сенс складної і масштабної роботи.

Щиро дякую Президенту України Володимиру Зеленському за незмінну мету - повернути всіх. Вдячність керівнику Офісу Президента Андрію Єрмаку, переговорній групі, колегам з Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.

Ми не забуваємо. Не залишаємо. І обов’язково повернемо кожного.

Боремося за своїх 🇺🇦

Цинізм без меж: росія перетворює репатріацію тіл загиблих на інструмент маніпуляції та тиску.

Ворог навмисно ускладнює нам ідентифікацію, породжує хаос, змішує тіла російських військових з тілами українців.

Так, у нас є факти. У нас є встановлені імена цих непотрібних «родінє» солдатів та офіцерів.

Труп №192/25. Одягнений у форму зразка збройних сил росії. При ньому - паспорт громадянина рф, військовий квиток, талон атестату військовослужбовця №1252, виписки з наказу командира в/ч №52 від 26.12.2023, жетон з написом: «ВС РОССИИ МТ-146004».

Особу встановлено: Бугаєв Олександр Вікторович, 1974 року народження, військовослужбовець 1-го батальйону 39-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади рф (в/ч 35390). Його родичі почали пошуки ще наприкінці березня після його зникнення у районі Новомихайлівки на Донеччині.

Це черговий доказ того, як росія зневажливо ставиться до своїх людей, підкидаючи їхні тіла до тіл українських військових. Це свідчення того, наскільки дріб’язковий для росії є людське життя. Або ж це просто спосіб уникнути виплат родинам.

Та платити все ж доведеться: ми повертаємо ці тіла.

Світ бачить різницю: поки Україна повертає кожного свого воїна - з ім’ям та честю, росія приховує своїх, використовує їх як матеріал, а потім забуває. Стратегія ворога - не тільки вбивати, а й брехати про смерть.