Олександр Мусієнко

‼️Щодо Стамбулу, по порядку:

✅Україна разом із західними партнерами продемонструвала готовність до припинення вогню. Цю позицію було чітко задекларовано, і, ймовірно, обговорювалися технічні деталі: механізми моніторингу, контроль за лінією зіткнення тощо.

Туреччина висловила готовність долучитися, а президент Франції Еммануель Макрон після візиту до Києва заявив, що ідея відправлення миротворчої місії разом із Британією залишається актуальною. Ця ініціатива – на порядку денному.

💥У підсумку Володимир Зеленський та країни-лідери "коаліції охочих" зателефонували президенту США Дональду Трампу 10 травня. Сторони погодили запровадження 30-денного режиму тиші, починаючи з 12 травня. Це – спільна позиція Заходу.

Після цього пропозиція та вимоги були передана Росії. Але російський диктатор Владімір Путін цю ідею відкинув, запропонувавши натомість відновити перемовини в Стамбулі 15 травня.

Путін тягне час, імітуючи готовність до діалогу. Він створює ілюзію переговорного процесу, намагаючись уникнути жорсткіших санкцій і нав'язати свій порядок денний.
У разі початку перемовин у Стамбулі Росія з великою імовірністю одразу висуватиме вимоги, як-от припинити мобілізацію, відвести війська тощо. Це тактика затягування, яку ми вже бачили. Історія повторюється.

Зараз будуть виходити Ушакови, Захарови, Пєскови та інші діячі. Їхнім завданням буде максимально акцентувати на переговорах у Стамбулі та розмити ідею про припинення вогню. Тобто вони будуть концентрувати фокус уваги в інформаційному просторі на тому, що, мовляв, дивіться, який Путін нібито миротворець, він пропонує переговори, водночас намагаючись розмити та всіляко прибрати з інформаційного простору ідею про припинення вогню. Вони намагатимуться нав’язувати саме російську ініціативу, говорити про те, що Росія завжди готова, мовляв, Україна і Захід відмовляються.

У РФ перескакують через сходинки, через етапність того переговорного процесу, який підтриманий Україною і Заходом, та був запропонований. До того моменту, поки Сполучені Штати не пропонували реалізувати ідею про припинення вогню і перевірити щирість сторін у тому, чи готові вони до припинення вогню, чи ні, до цього Росія нічого подібного не пропонувала. Абсолютно. Усі ідеї, які там були та звучали до цього, не витримували критики, оскільки російська армія вела наступальні дії.

‼️Кремль прагне ослабити Україну й остаточно її завоювати. Від цієї мети Росія не відмовилась. Водночас Захід демонструє певну нерішучість. Попри важливі візити та підтримку, не видно логічного продовження: якщо Путін не погоджується на режим тиші з 12 травня, то мають бути жорсткіші санкції та більша підтримка України. Але поки що реакція слабка, і Путін цим користується.

Він побачив, що Трамп, схоже, зацікавлений у самому процесі переговорів, а не в результаті. І це дозволяє Росії знову створювати картинку нібито прогресу – подібно до того, як це було з Мінськими домовленостями, що тривали роками без результату.

Путін продовжує маніпулювати, водити за ніс Захід і фактично демонструвати ілюзорність переговорного процесу, який не веде до зрушень в позитивному напрямку.

30-денне припинення вогню – це тест. Якщо Росія справді готова до миру, то має припинити обстріли та бойові дії. Але, як бачимо, Путін веде подвійну гру: одночасно говорить про перемовини та продовжує наступальні дії.

Навіть якщо переговори у Стамбулі розпочнуться 15 травня, це може бути лише перша, ознайомча зустріч. Росія затягуватиме процес, щоб виграти час для покращення своїх позицій на полі бою, продовжити атаки на цивільні об'єкти, а восени, коли ситуація зміниться, заявити про готовність до припинення вогню.

Усе це виглядає як абсурдизація самого процесу. Україна, Європа й США намагаються запропонувати конструктивні рішення, але Путін їх свідомо нівелює.

Припинення вогню — це свого роду іспит. Це іспит, це випробування на те, наскільки ви щирі в бажанні дійсно припиняти війну.

1.0K views08:17