Арсеній Матвійчук

Цікава статистика щодо того, як ІТ-компанії планують відкривати нові офіси та перевозити співробітників.

Загалом очікують, що 18-25% працівників планує виїхати за кордон після закінчення війни. А це, на хвилинку, близько 50 000 — якщо рахувати лише по наявним ІТ-ФОПам.

Також, 100% українських компаній з 1200+ працівників та 64% компаній з 200-1200 відкриють офіси за кордоном. Топ країн для релокейту — Польща, Румунія, Іспанія.

Тут зазначу, що медіанна зарплата ІТ-фахівця в Україні на місяць становить 3400$ після сплати податків. Я не знайшов статистику розподілу доходів громадян, але це, очевидно, входить в топ 5-10% зарплат серед найманих працівників.

Айтішники та ІТ-сектор — потужні бійці «економічного фронту». За 2021 рік було заведено $6,8 млрд надходжень та сплачено 23,5 млрд грн податків. Втратити 20% — це відчутно.

Додам, що ІТ-галузь менше за інші постраждала від війни. За тією ж статистикою «IT UKRAINE», 56% компаній очікують на річний зріст у 5-30% — фантастичні цифри для інших секторів економіки, що вимушені масово скорочувати працівників. Зрівнятись можуть хіба що продавці солі.

Частина компаній, як от Go Wombat, ще у січні вивезли частину команди у Іспанію.

Поцікавився дещо більше про цю компанію, і виявилось, що реєстрація у неї — естонська. Попри багато офісів в Україні, та повністю українське керівництво. Припускаю, причина в тому, що Естонія має програму цифрового резиденства та купу податкових фішок, як от 0% податку на прибуток до розподілу дивідендів. Як не крути, великий бізнес рахує гроші.

Це до теми, що зараз гаряче обговорюється у суспільстві — дозвіл виїзду айтішників на рівні з моряками. Мовляв, це життево необхідно для зустрічі з замовниками — а все для залучення коштів у економіку України. Погодьтесь, звучить благородно.

Як на мене, це виглядає кумедно, бо велика частина компаній відпрацювала віддалену роботу настільки добре, що навіть позакривала офіси, а будь-яка комунікація давно проходить через Zoom. Очевидно, що потреби зустрічатись з замовниками, з якими і до війни ніхто не зустрічався, або їздити на конференції — щось фантастичне.

Але тепер ви здогадуєтесь у чому справа.

У відбудову вірять не всі. Створити умови для росту ІТ — ще один з сотні викликів, що постали перед державою.

Хоча, давайте пам’ятати, що держави, як такої — не існує. Тієї міфічної, в яку вірили в СРСР — щось велетенське, що неодмінно повинне лише давати — пенсії, льготи, білий пломбір і фіксовану ціну на ковбасу.

Погляньте навколо, тут лише ми — ми і є держава.

🔥6❤1

151 viewsedited 16:41