Уривочок із оповідання @yatsuta_lesya із космічної збірки 'HyperJump' ⬇️
"Я відчувала, як захоплення сестри росло з кожною секундою і як все навколо мене втратило звичні горизонти життя. Тепер та частина мене, котра всі роки була поряд, вирушала у невідомість, а я лишалася тут, сконцентрована на її відчуттях, що підхоплювали мене, наче стрімка карусель. Я вслухалася в думки сестри.
⠀
Все навколо затихло. На станції Об'єднаного Центру Підкорення Космосу (ОЦПК), де були сотні людей, приклеєних до своїх моніторів, приладів і спостережень за кораблями, в якусь мить настала суцільна тиша. На великому табло, котре я бачила зі своєї капсули, почався відлік.
На «старт» дали якихось двадцять секунд. Двадцять секунд до початку чи не найважливішого етапу для всього людства. Двадцять секунд, в які я могла думати лише про те, що там моя сестра з німим захопленням жадає вирватися в обійми неосяжного космосу. І кожна цифра, що висвічувалася на табло, відбивалася стуком в моїх вухах.
⠀
«Заспокойся, Коро, мені потрібна концентрація», – я любила такий її ментальний голос, бо зараз він був живий, тремтячий і нетерплячий. Наше хвилювання зливалося воєдино завдяки нейролінії під назвою «TWINS». Назвали в честь тих, на кому її вперше тестували, і єдиних, кому вона таки стала в пригоді.
⠀
Я видихнула, зосередилася на відліку, та не встигла остаточно прийти до тями, не встигла попрощатися з нею, як вся станція зірвалась одним єдиним словом "Старт".
https://www.instagram.com/p/CVVaxk8MdE-/?utm_medium=share_sheet
"Я відчувала, як захоплення сестри росло з кожною секундою і як все навколо мене втратило звичні горизонти життя. Тепер та частина мене, котра всі роки була поряд, вирушала у невідомість, а я лишалася тут, сконцентрована на її відчуттях, що підхоплювали мене, наче стрімка карусель. Я вслухалася в думки сестри.
⠀
Все навколо затихло. На станції Об'єднаного Центру Підкорення Космосу (ОЦПК), де були сотні людей, приклеєних до своїх моніторів, приладів і спостережень за кораблями, в якусь мить настала суцільна тиша. На великому табло, котре я бачила зі своєї капсули, почався відлік.
На «старт» дали якихось двадцять секунд. Двадцять секунд до початку чи не найважливішого етапу для всього людства. Двадцять секунд, в які я могла думати лише про те, що там моя сестра з німим захопленням жадає вирватися в обійми неосяжного космосу. І кожна цифра, що висвічувалася на табло, відбивалася стуком в моїх вухах.
⠀
«Заспокойся, Коро, мені потрібна концентрація», – я любила такий її ментальний голос, бо зараз він був живий, тремтячий і нетерплячий. Наше хвилювання зливалося воєдино завдяки нейролінії під назвою «TWINS». Назвали в честь тих, на кому її вперше тестували, і єдиних, кому вона таки стала в пригоді.
⠀
Я видихнула, зосередилася на відліку, та не встигла остаточно прийти до тями, не встигла попрощатися з нею, як вся станція зірвалась одним єдиним словом "Старт".
https://www.instagram.com/p/CVVaxk8MdE-/?utm_medium=share_sheet
Доброї ночі, панденята. Будемо вас тішити не лише хорошим, а й зашкварним:
❗18+❗
"…Це схоже на страшний сон! Мене лишив цноти хлопець рідної сестри і вона нас застукала при цьому. Потім вона вигнала мене з кімнати, виволокла практично за волосся з нашої спільної квартири, подарованої батьками на наше повноліття.
Всім, хто скаже, що мріє про сестру близнючку я дам в око. Якраз я дійшла до тієї кондиції, коли море по коліно. Один день народження на двох, один подарунок на двох. І тепер один хлопець на двох.
Я хмикнула. Потім засміялася. Ті, хто сидів поруч боязко покосилися, а потім взагалі пересіли. Хмикнувши, відвернулася від дурних людей. Я святкую! Покрутивши головою вперлася поглядом у чоловіка. Ось це самець! Широкі плечі, але при цьому не величезний. Якщо сильно постаратися я б змогла обхопити його руками. Ну, середні пальчики точно б з’єднала. Густе русяве волосся в модній зараз зачісці: нахер все з боків, даєш свободу зверху! Середній ніс, тонкі губи, і зелені очі. Може контактні лінзи? Хіба існує такий насичений колір?..."
Белла Сніжна "Пропоную тільки інтим"
https://www.instagram.com/p/CVV_z5bs73k/?utm_medium=share_sheet
❗18+❗
"…Це схоже на страшний сон! Мене лишив цноти хлопець рідної сестри і вона нас застукала при цьому. Потім вона вигнала мене з кімнати, виволокла практично за волосся з нашої спільної квартири, подарованої батьками на наше повноліття.
Всім, хто скаже, що мріє про сестру близнючку я дам в око. Якраз я дійшла до тієї кондиції, коли море по коліно. Один день народження на двох, один подарунок на двох. І тепер один хлопець на двох.
Я хмикнула. Потім засміялася. Ті, хто сидів поруч боязко покосилися, а потім взагалі пересіли. Хмикнувши, відвернулася від дурних людей. Я святкую! Покрутивши головою вперлася поглядом у чоловіка. Ось це самець! Широкі плечі, але при цьому не величезний. Якщо сильно постаратися я б змогла обхопити його руками. Ну, середні пальчики точно б з’єднала. Густе русяве волосся в модній зараз зачісці: нахер все з боків, даєш свободу зверху! Середній ніс, тонкі губи, і зелені очі. Може контактні лінзи? Хіба існує такий насичений колір?..."
Белла Сніжна "Пропоную тільки інтим"
https://www.instagram.com/p/CVV_z5bs73k/?utm_medium=share_sheet
Forwarded from Афіша по-Київськи
Виставка OLE! Леся Подерв’янського
⠀
Dymchuk Gallery представляє проект «OLE!» Леся Подерв’янського. До проєкту увійшли 8 живописних робіт з циклу «Корида», написаних автором протягом цього року. Композиційно сюжети полотен створені наче вірші японської поезії, де драматургія вибудовується на співвідношенні людини й природного оточення, яке умовно передано кольором, з ледь помітними, все вирішуючими деталями: напруженим застгилим рухом, поглядом, шпагою.
⠀
🕘 Виставка буде працюватиме до 21 листопада з вівторка до неділі (11:00-19:00)
⠀
Dymchuk Gallery представляє проект «OLE!» Леся Подерв’янського. До проєкту увійшли 8 живописних робіт з циклу «Корида», написаних автором протягом цього року. Композиційно сюжети полотен створені наче вірші японської поезії, де драматургія вибудовується на співвідношенні людини й природного оточення, яке умовно передано кольором, з ледь помітними, все вирішуючими деталями: напруженим застгилим рухом, поглядом, шпагою.
⠀
🕘 Виставка буде працюватиме до 21 листопада з вівторка до неділі (11:00-19:00)
Це форзац до оновленої збірки 'Місто спогадів' від @bookbanda. Ви його вже бачили. А наступне зображення в каруселі — це те, з чого все починалося. Референси, на які я опиралася, малюючи цю роботу.
В новому видання число оповідань збільшиться з 10 до гарного числа 13, до нас приєдналися три чудових таємний автора. І, звісно, ілюстрації — окрім всього іншого два нових для збірки ілюстратори: @katuriel та @anikio_art 🔥
Нагадую, що на збірочку триває передпродаж. Ви можете в прямому сенсі придбати квиток в примарне місто і самі там все роздивитися. Пишіть на сторінку @bookbanda ✨
В новому видання число оповідань збільшиться з 10 до гарного числа 13, до нас приєдналися три чудових таємний автора. І, звісно, ілюстрації — окрім всього іншого два нових для збірки ілюстратори: @katuriel та @anikio_art 🔥
Нагадую, що на збірочку триває передпродаж. Ви можете в прямому сенсі придбати квиток в примарне місто і самі там все роздивитися. Пишіть на сторінку @bookbanda ✨
Forwarded from ULC - Litcentr
Стартував Конкурс «Драматичні романи. Новий голос в літературі» від КСД
Новий уривок до збірки "HyperJump".
Неймовірна Дар'я Гребельник , "Планета туману"
Запанувала тиша. Не дивлячись на намагання астронавтів бадьоро реагувати на ситуацію, холодний простір космосу все більше тиснув на свідомість кожного. Раптом панорама за вікном знову почала змінюватись.
— Так і має бути чи щось відбувається? — Род вражено дивився на те, як із синьо-фіолетових хмар виринають гігантські обриси планети. — Ми ж наче мали дрейфувати десь на орбіті.
Яра кинулась до моніторів.
— Ми наближаємось до планети! — її обличчя стало схвильованим.
— Тобто зійшли з орбіти і падаємо, ти хотіла сказати?
— Не зовсім. Схоже нас затягує чимось на кшталт велетенського торнадо…
— Типу бурі на Юпітері?
— Сподіваюсь, що ні, — зблідла Яра.
— Гаразд, — зосередився Род. — Ми здатні здійснити аварійну посадку?
— Теоретично, так.
— Схоже прийшов час перевірити на практиці, — невесело всміхнувся він і швидко попрямував до екіпірувального відсіку.
На півдорозі його почало трусити через сильну турбулентність, а ще через мить частково відмовила штучна гравітація. Род продирався, хапаючись за все що міг, аби хоч трохи прискорити своє напів плаваюче тіло, і кляв інженерів ОЦПК за таке далеке розташування відсіку для виходів у відкритий космос.
Коли астронавт повернувся, простір у вікні вже почав обертатись.
— Хутко в скафандри! — крикнув він Ярі, що марно намагалась керувати зорельотом.
Вони вдягнули скафандри, зафіксували себе в кріслах і напружено спостерігали, як фіолетовий гігант то виринає, то знову тоне у густому тумані. Зореліт почало нещадно трусити, а обертання стали ще швидшими. Астронавтів вдавило в крісла. Род зробив надзусилля щоб дотягнутися до монітора, на якому вже кілька хвилин з пронизливим звуком мерехтів напис: «Пошкоджено корпус корабля в технічному секторі. Ізолювати відсік?»
— Якщо ізолюєш — ми його втратимо! — ледве вичавила з себе Яра, бо тиск здавалось заштовхував слова назад у горло.
— А якщо ні, то ми загинемо, — прохрипів Род і рішуче натиснув «Так» на екрані.
Напис зник, а тиск збільшився настільки, що стало важко дихати. Останнє, що Род бачив — це непритомне обличчя Яри у візорі скафандра. А тоді все поринуло в полум’яну безодню…
Неймовірна Дар'я Гребельник , "Планета туману"
Запанувала тиша. Не дивлячись на намагання астронавтів бадьоро реагувати на ситуацію, холодний простір космосу все більше тиснув на свідомість кожного. Раптом панорама за вікном знову почала змінюватись.
— Так і має бути чи щось відбувається? — Род вражено дивився на те, як із синьо-фіолетових хмар виринають гігантські обриси планети. — Ми ж наче мали дрейфувати десь на орбіті.
Яра кинулась до моніторів.
— Ми наближаємось до планети! — її обличчя стало схвильованим.
— Тобто зійшли з орбіти і падаємо, ти хотіла сказати?
— Не зовсім. Схоже нас затягує чимось на кшталт велетенського торнадо…
— Типу бурі на Юпітері?
— Сподіваюсь, що ні, — зблідла Яра.
— Гаразд, — зосередився Род. — Ми здатні здійснити аварійну посадку?
— Теоретично, так.
— Схоже прийшов час перевірити на практиці, — невесело всміхнувся він і швидко попрямував до екіпірувального відсіку.
На півдорозі його почало трусити через сильну турбулентність, а ще через мить частково відмовила штучна гравітація. Род продирався, хапаючись за все що міг, аби хоч трохи прискорити своє напів плаваюче тіло, і кляв інженерів ОЦПК за таке далеке розташування відсіку для виходів у відкритий космос.
Коли астронавт повернувся, простір у вікні вже почав обертатись.
— Хутко в скафандри! — крикнув він Ярі, що марно намагалась керувати зорельотом.
Вони вдягнули скафандри, зафіксували себе в кріслах і напружено спостерігали, як фіолетовий гігант то виринає, то знову тоне у густому тумані. Зореліт почало нещадно трусити, а обертання стали ще швидшими. Астронавтів вдавило в крісла. Род зробив надзусилля щоб дотягнутися до монітора, на якому вже кілька хвилин з пронизливим звуком мерехтів напис: «Пошкоджено корпус корабля в технічному секторі. Ізолювати відсік?»
— Якщо ізолюєш — ми його втратимо! — ледве вичавила з себе Яра, бо тиск здавалось заштовхував слова назад у горло.
— А якщо ні, то ми загинемо, — прохрипів Род і рішуче натиснув «Так» на екрані.
Напис зник, а тиск збільшився настільки, що стало важко дихати. Останнє, що Род бачив — це непритомне обличчя Яри у візорі скафандра. А тоді все поринуло в полум’яну безодню…
Forwarded from ULC - Litcentr
Завершується прийом заявок на участь у The Zev Birger Editorial Fellowship program від Єрусалимського міжнародного книжкового форуму
Forwarded from АРКУШ - українська літплатформа
Вітання, Аркушики! 🙂
Раді повідомити, що конкурс фентезі прози від проєкту "Аль Мор" вже стартував на Аркуші! 🌟 І ми з нетерпінням чекаємо ваші захоплюючі історії! 🦄☘️ Це може бути будь-який напрямок фентезі, а напередодні Геловіна, навіть, щось містичне та горорне 😈
Подати свою оповідку на конкурс можна тут 👉 https://arkush.net/allmor2021
Також не забувайте, що крім головних нагород від фестивалю "Аль Мор" цього року є рекордна кількість номінацій! 🤩 І Аркуш приготував для вас цілих дві: "Новий герой" та "Круте технофентезі"! 💥 Тож уважно читайте умови конкурсу та швидше долучайтесь до створення нових фентезійних світів! 😍
Умови конкурсу тут 👉 http://allmor.com.ua/konkurs_prosa
Творіть світи та пишіть фентезі солов'їною! 💙💛
#альмор_2022 #allmor_2022 #конкурс #проза #фентезі
#arkush_net #читайукраїнське #книги_українською #електроннікниги #аудіокниги #сучасналітература
Раді повідомити, що конкурс фентезі прози від проєкту "Аль Мор" вже стартував на Аркуші! 🌟 І ми з нетерпінням чекаємо ваші захоплюючі історії! 🦄☘️ Це може бути будь-який напрямок фентезі, а напередодні Геловіна, навіть, щось містичне та горорне 😈
Подати свою оповідку на конкурс можна тут 👉 https://arkush.net/allmor2021
Також не забувайте, що крім головних нагород від фестивалю "Аль Мор" цього року є рекордна кількість номінацій! 🤩 І Аркуш приготував для вас цілих дві: "Новий герой" та "Круте технофентезі"! 💥 Тож уважно читайте умови конкурсу та швидше долучайтесь до створення нових фентезійних світів! 😍
Умови конкурсу тут 👉 http://allmor.com.ua/konkurs_prosa
Творіть світи та пишіть фентезі солов'їною! 💙💛
#альмор_2022 #allmor_2022 #конкурс #проза #фентезі
#arkush_net #читайукраїнське #книги_українською #електроннікниги #аудіокниги #сучасналітература
Марена, Морена, або скорочено — Мара. Її називають богинею потойбіччя, смерті, холодів. Покровителькою всіх нечистих сил. За давніми легендами вона то дружина Чорнобога, то його ж донька; то супутниця літнього божества Купала, то донька Лади та Сварога. Версій страшенно багато і неможливо сказати, що є істиною. Тому ми трішечки зачепимо всі відомості про цю богиню, щоб ви могли самостійно скласти уявлення про неї.
#мара #міти #укр_міф #tatiakoviz #букбанда
#мара #міти #укр_міф #tatiakoviz #букбанда