Дивлюся вебінар про підвищення кваліфікації у КПТ. Вебінар підходить кінця і спікер називає ціну за 3 місяці активного навчання.

Коментарі в чаті глядачів:

- "А... так у вас навчання тількі на платній основі"

- "Зрозуміло... а я все чекала, коли ж почнуть гроші вимагати..."

- "Спочатку кажете, що треба допомагати людям і в цьому є добро, а потім гроші хочете на нас заробити"

Як каже моя мама: "Какаааая прелесть..."

Люди хочуть щоб їх навчали передовому направленню психології... міжнародні спеціалісти... дали їм сертифікат, який котується в Європі та США ...

Що??? Платити за це??? Інфоциганщина!!!🤬🤬🤬

В житті ми маємо рівнесенько те:
1. Що ми згодні терпіти.
2. Що ми дозволяємо собі отримати.

Цікаво, а є в цій группі хтось із Вроцлава?

Чого питаю. Вже сильно скучив за живими форматами роботи. Все ж таки, живе спілкування нічого не замінить. Бачу собі зустріч у форматі майстеркласу, вечора питань-відповідей, майстермайнду, квартирника.

Написав новий пост в інстаграм. Про сум за домом, мрії, бажання та те що їх поєднує. А також як виходити з неприємних станів пов'язаних з вищеперелікованим.

https://www.instagram.com/p/C-H0pzpNUG3/?igsh=NGkza2k5am83cTNm

І підтримайте там лайком)

Наша реальність складається з інформації.

І ця інформація - це, здебільшого, знання про світ і все, що в ньому коїться.

А ці знання - це наші власні інтерпретації якихось подій.

А ці інтерпретації залежать від рівню наших попередніх знань, досвіду, інтелекту, та емоційного стану беспоредньо в момент отримання інформації.

Здебільшого на наші інтепретації (пояснення собі чому і як так вийшло і що це означає) впливає саме емоційний стан.

Бо коли ми знаходимося в стані радості та задоволення, ми зовсім по іншому сприймаємо інформацію, ніж коли ми злі, агресивні чи подавлені.

Наша актуальна реальність (те що зараз кружиться навколо нас) залежить від інформації, з якої вона складається.

А якість цієї інформації залежить від нашого стану. Зі станом ми можемо працювати незалежно від інформації, яка зараз кружиться навколо нас.

Одна з поширених помилок, з я кими приходять люди в індивідуальну роботу:

"В мене є психологічна проблема (комплекс, страх, травма) і тому я не можу досягати чогось у житті)"

Хочу, щоб ви знали, це іллюзія. Щось типу самовиправдання. Ми не досягаємо в 99% випадків, коли не робимо, а не тому, що є психологічна проблема. А остання може впливати лише на емоції, яка можуть виникати під час. Не більше.

В якості продовження до попереднього посту, хочу привести реальний приклад.

В 16 років я був досить сором'язливим хлопаком. Просто так заговорити з кимось за вулиці, щось спитати, та навіть крикнути свою остановку в маршрутці було ділом максимально стресовим. Я починав готуватися до моменту, коли треба буде крикнути "на зупинці будь ласка" ще хвилин на десять до. Сподіваючись, що хтось зробить це за мене раніше. Спитати в кафе, чи можна скористатися вашим туалетом було абсолюно закритою темою.

Додайте до цього важке заікання, яке було зі мною років з 6...

Ну ви зрозуміли, що за муки я відчував, коли треба було якось себе проявити...

Я закінчив 10 клас. Почалося літо. Адідас випустив нову модель футбольних бутсів. Я мріяв про них. Навіть візуалізував, що вони в мене є. А от грошей не було взагалі. Мені 16...

Вдома я взяв одну з татових газет та почав шукати там якісь оголошення про работу. Може щось знайду. Знайшов. Подзвонив, спитав чи можна працювати, якщо мені 16. Можна. Сказали адресу та сказали взяти спортивну сумку...

В назначений час приїхав в їх офіс. Там вже було з дюжину молодих людей може трохи старше за мене. Усі дуже відкриті і доброзичливі.

Зріжу подробиці: робота полягала в тому, щоб рано вранці в офісі загрузити собі в сумку різну косметику, "суперкреми", "секретні мазі з ядом барсука і хвостом гадюки", отримати свою "зону роботи" (маленькі міста області, ринки міста, тд... Вийти в "поле", напродавати, ввечері здати товар і гроші в офісі, і отримати свій процент.

Треба було буквально втюхівати незнайомим людям. І я це робив. Мені були потрібні гроші на бутси.

Ви уявляєте що це??? Було соромно, страшно, важко, жарко, хотілося заридати... перші 5 хвилин першого дня!!!

Через тиждень, коли я втомлений їхав на тролейбусі додому, мій рот не закривався, я навіть не помічав, як я починав спілкуватися в транспорті з незнайомими людьми, жартував, втішав чи ще щось.

Заікання? Комплекси? Сором?

У психоаналітика в кабінеті я б отримав подібний результат в кращому випадку через декілька років.

Розумієте про що я? Дії. Це те, що моментально перепрошиває мозок, бо дає мозку на практиці зрозуміти, що після "ризикованої" та "смертельно небеспечної дії" смерть не те, що не наступає, а виникають і додаткові переваги і грані життя.

Вибачайте за пост в такий час, але відчуваю, що мені важливо було це розкрити.

Почати діяти - це поки найефективніший метод подолання свої комплексів, та внутрішніх блокерів. Хоча і хардовий метод)

Маєте подібні приклади зі свого життя?

Зовсім забув... бутси тоді купив😁

Понеділок. Виклав в сторіс інстаграму рубрику "Карта тижня"! Встигніть обрати свою, та отримати свою пораду на тиждень.

instagram.com/rodion_aznaurov

Ви помічали, що чим в більшій дупі живе людина, тим більше вона "найрозумніше" та все знає? І тим меньше вона намагається робити для покращення свого стану...

Чому так стається? Цьому є наукове пояснення, зроблене ще в 2011 році... подробиці і висновки у відео.

Сьогодні новий формат на каналі. Якщо вам зайде, буду продовжувати, якщо ні більше такого не буде. Буду орієнтуватися на ваші реакціі.

Наше майбутнє по дефолту залежить від нашого минулого. Але тільки по дефолту.

Якщо сказати точніше, то наше майбутнє залежить від того, що ми про себе думаємо та знаємо.

Але і це не все... Є дещо цікавіше.

Наше майбутнє та його рамки по дефолту залежать ще і від того, що ми думаємо та знаємо про досягнення інших людей з нашої Інформаційної Воронки.

І цьому є цікавий приклад.

До 1954 в легкій атлетиці вважалося, що неможливо пробігти одну милю (1,60934 км) швидче за 4 хвилини. Уся спортивна спільнота свято вірила в те (і звісно ж мала цьому усі докази), що це фізично неможливо.

Але саме в 1954 році бігун на ім'я Роджер Бенністер взяв і пробіг мілю за 3.59,4 хвилини...

Він вішов у історію і має не тільки свою власну сторінку на Вікіпедії (можете почитати), а і отримав свій науковий еффект, який так і назвали "Еффект Роджера Бенністера".

Про що він? Він зовсім не про швидкість і не про біг, і навіть не про легку атлетику. Все значно цікавіше.

Справа в тому, що хоча ніхто в світі не вірив, що можливо вибігти з 4 хвилин (і прекрасно це підтверджував), після рекорду Бенністера спортсмени почали раз за разом повторювати цей рекорд і навіть перевищувати.

Поки усі свято вірили і ЗНАЛИ, що це неможливо, все так і було. Як тількі в коллективному розумі з'явилося нове знання... це повторили геть усі. На сьогоднішній день світовий рекорд на дистанції 1500 - 3:28,32 хвилини

Езотерика каже: "Сформуй в собі стан того, що в тебе вже все є, і дуже скоро ти це отримаєш в матеріальному плані"

Релігія каже: "За вірою вашою хай буде вам."
• Євангеліє від Матвія 9:29

Наука: "Еффект Роджера Беннсітера" показує наскільки віра в "нереальне" може змінити весь світ.

Що ви знаєте про себе? Точніше, у що ви вірите стосовно того, що ви знаєте про себе? Чи не є це знання відображенням того, що про вас казали або кажуть інші? Ось це і є дефолтний стан, про який ми казали на початку.

Чому б не сформувати в собі віру того, що ви значно могутніші за те, що ви про себе знаєте, або те, що про вас все життя казали інші? Вірити іншим чи проявити свою здатність Творця?
Ваш вибір може призвести не тільки до змін вашого життя, а і повпливати на увесь світ.

Завдання: Згадайте ситуацію в своєму житті, коли ви вважали щось неможливим, а потім трапилось щось, після чого ви зрозуміли, що і ви так можете!

Якщо у вас є ціль/бажання/мрія до якої ви не знаєте, як підступитися. Немає бачення плану дій, можливостей, стратегії...

Не проблема! Робіть набігами! Хаотичними, переляканими, 5-ти - 10-ти хвилинними. Це теж підійде. Головне робіть якось. Кожен день, або періодично. На момент коли в голові сформується необхідна картинка, щоб можна було дії зробити системними - у вас вже буде чудовий досвід і які-ніякі результати!

Роби відразу добре і без помилок - це травма, яку нам нанесла школа та вчителі (яких навчали таким же чином😔).

Всім привіт! За час, поки мене не було, я встиг відмітити 4 рочки моїй донечці та провести уікенд в Берліні на зустрічі всієї родини - відмічали День Народження мого брата, який там живе.

Сказати, що Берлін - колоритний - нічого не сказати) Скількі разів я вже там був - завжи йому вдається викликати в мене нові емоції. Цього разу відкриттям стало дещо зовсім несподіване.

У неділю ми усі зустрілися вранці, поснідали та вирішили поїхати на озеро поплавати на досках. Поїхали, запаркувалися, взяли рюкзаки та пішли через посадку до озера. Коли тропка з густих дерев вивела нас до пляжу, повного людей, я спочатку не зрозумів де ми опинилися...

80% людей, чоловіків, жінок різного віку та кольору спокійнесенько відпочивали там повністю голі.

Я повернувся до брата та спитав: "Ти що, привів нас на нудистський пляж??"

Виявилося, що ні. Це просто така місцева культура. За німецькими законами люди мають право бути абсолютно голими майже в усіх місцях відпочинку на природі. За однією умови - не має бути ніяких сексуальних натяків. Тількі тіло, свобода та єднання з природою. Брат розповів, що існують навіть спеціальні трекінгові (похідні) тропи, по яких можна ходити голими.

Ну і треба було бачити лице наших батьків та моєї дружини) Доньці було все одно, але все ж таки я як батько замислився наскількі це взагалі ок, що перед нею будуть ходити чоловіки та світити причандалами... Питання відкрите.

Ми обрали один з пляжів де було поспокійніше та розклали там речі. І тут помітили ще одне німецьке нововведення - з усіх боків йшов аромат маріхуани. Судячи по всьому відпочіваючи вирішили, що як єднатися з природою, то вже на повну)) (в цьому році маріхуана була легалізована в Німеччині).

На досках ми таки поплавали. Трохи відпочили. Подивилися на дуже різні компанії самих різних сексуальних орієнтацій та поїхали додому))) Не подумайте, я спокійно відношуся до різних орієнтацій, але я вперше спостерігав компанію чоловіків, які максимально манерно себе ведуть. Таких геїв я ще не бачив. Думав то все наклепи)

Ось так я провів вихідні) Тепер повернувся додому і сиджу в своєму кабінеті пишу вам цю розповідь)

Гарного всім тижня)

Через 10 хвилин (21:00 за Кіївом) буду в прямому ефірі в інстаграм робити Карту Тижня!

Приєднуйтеся та оберіть свою! Також трохи поспілкуємося