Родіон🧠Азнауров. Щоденник Нейромага
118 subscribers
35 photos
11 videos
1 file
22 links
Привіт! Це Родіон Азнауров. Я психолог з 20 річним досвідом. А ще письменник, дослідник та тато. Автор Концепції Інформаційної Воронки, яку сотні клієнтів вже назвали Наукою Створення Реальності.



Консультації, особисті запитання - @rodion_neuromagic
Download Telegram
В сторіз інстаграм виклав карту тижня! Встигніть обрати свою та отримати свою відповідь.

https://instagram.com/rodion_aznaurov

Мав викласти вчора, але трегедія, яку влаштувала ручня вибила мене з колеї, як і багатьох інших...
Якщо не можемо змінити те, що треба робити, ми можемо змінити те, ЯК ми це можемо зробити.

Сьогодні отримав чудовий приклад цього уроку. Нещодавно хтось вдарив мою автівку на парковці біля дому. Вдарив і поїхав собі. Ну ок. Що робити? Треба рівняти кришку багажника.

Вчора я знайшов місце, де акуратно таке роблять, і домовився сьогодні вранці автівку привезти.

З самого ранку відвів доньку в садочок та якось зовсім без настрою почав думати, як я зараз буду їхати через ранкове завантажене місто на інший край Вроцлава і потім назад. Настрою нуль. Добре, що ще не так жарко, як було вчора.

Їхати 10 км.

Поки збирався, виникла ідея!

А що, якщо назад їхати не на таксі, і не на транспорті (тим паче я жодного разу не користувався міським транспортом тут і навіть не знаю, як сплачувати за проїзд), а на велосипеді! Я ще жодного разу не їздив на велосипеді по місту. Але при цьому тут досить розвинена система аренди міських роверів та велодоріжок для них. Мабуть 10 км на ровері я точно ще не їздив у своєму житті.

Почав думати: а як їхати, а чи безпечно це, а чи вистачить сил так прямо з ходу сісти та дати 10 км??

І під час цих усіх думок знаєте що? Настрій мій піднявся))) З'явилася енергія. І я почав вже думати не про те, що мою машину вдарили і тепер треба її ремонтувати, а про те, щоб скоріше почати шлях додому через все місто. Фокус уваги змінився.

Я швидко віддав автівку і ключі від неї майстру і пішов шукати найближчу велопарковку.

Сів на ровер. Деякий час звикав і згадував, як їхати, а потім просто кайфував.

Шлях зайняв півтори години. Я їхав, зупинявся глянути в навігатор на телефоні і їхав далі. По велодоріжках на тротуарі, по дорогах разом з іншими автівками. Через декілька мостів через річку Одру, повз стародавні шпилі ратуші та соборів, через старе місто. Зупинявся зробити фото. Жарко, коліна передавали привіт, але відчуття життя наповнювало, коли невідоме повільно з кожним кілометром ставало вже відомим і підкореним (так пишу, ніби на Еверест збирався)))) Але відчуття десь такі)

Доїхав до самого дому. Запаркував ровер, списало 9 злотих, і втомлений, мокрий наскрізь, але задоволений собою та ранковою пригодою, пішов додому.

Тож... Якщо не можемо змінити те, що треба робити, ми можемо змінити те, ЯК ми це можемо зробити. І хай ця історія буде тому прикладом) (Фото зроблені під чкс)
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
На консультаціях дуже багато запитань, що стосуються образи на батьків. Все хочу видати вогняний матеріал, але не можу визначитися з форматом: пост, аудіо подкаст, чи відео. Чи може взагалі організувати майтер клас в зумі, де можна буде і в жтву поспілкуватися, задати питання і отримати відповіді.

На кількі для вас це було б актуально? В зумі зустрінимось?
Давайте так і зробимо. Завтра запишу подкаст. Якщо є питання, які б ви хотіли задати - задавайте в коментарях - відповім. Тема подкасту "Стосунки з батьками. Образа на батьків".
Audio
Всім привіт! Подкаст на тему "Образи на батьків" готовий. Вийшов трохи довшим ніж я планував, але впевнений він того вартий. Заздалегідь попереджаю, писати українською мені значно легше ніж говорити і формулювати складні думки😂

тож прошу зробити знижку на це.

Я намагаюся підтримувати украіномовний контент.

Сподіваюся цей матеріал принесе вам полегшення.
Я ніяк не можу забути одну історію, яка сталася, коли я ще навчався на першому курсі університету.

В ті роки мій брат вже розробляв веб сайти. І тоді він зі своєю дівчиною вигадали бізнес. Батько дівчини був художником і продавав свої картини у парку в місті. Досить дешево. Вони вирішили зробити інтернет магазин, на якому вони будуть продавати картини батька іноземним покупцям.

Вони домовилися з батьком. Зробили інтернет магазин. Зробили фото наявних картин. Все було запущено. Ті картини, що батько продавав на вулиці за 1000 грн вони виставили по 10-15 тисяч гривень. І ось... Перший покупець із Іспанії з'явився вже через два дні...

Я пам'ятаю як зрадів брат зі своєю дівчиною. Вони зв'язалися з покупцем, все добре, і пішли до батька за картиною, зоб приготувати її до відправки. Вони з радістю повідомили йому за скільки їм вдалося продати ту картину, щоб обрадувати і його. І тут сталося несподіване...

Він буквально вийшов з себе. Він настільки розлютився, що з самого порогу почав кричати, що він їх знати не хоче. Що це просто неприпустимо, що вони злодії, що його картини не коштують таких грошей, що він ніколи не опуститься до такого рівня і що йому взагалі соромно, що він їх знає.

І що ви думаєте? Він так і не дав їм свою картину. Вони були вимушені повернути гроші покупцю і далі, як ви розумієте бізнес не пішов.

Тож тема сьогоднішнього поста - Як ми самі собі тсріляємо в ногу на шляху до своїх бажань. Що з цим робити і як перевірити своє бажання та подібні блоки.

Найпоширеніше блокуюче переконання яке не дає здійснитися вашому бажанню.

Воно підступне: бо підсвідоме і дуже лагідне.

Воно обходить наші фільтри сприйняття та критичне мислення.

Воно викорустовує нашу ж власну логіку та раціональне мислення проти нас.

Але для того, щоб його виявити треба задати собі одне єдине питання: Яким я маю бути, щоб мені можна було отримати бажане?

При відповіді на це запитання потрібно погратися і знайти найрізноманітніші умови серез різних сфер життя.

Наприклад:
Якою має бути ваша фігура, щоб ви були гідні бажаного?
Як ви маєте виглядати?
Як ви маєте говорити?
Яких негативних якостей в вас не повинно бути?
Від чого вам треба позбавитися для цього?
Що вам в собі треба змінити для цього?
Чи треба, щоб хтось вам спочатку це дозволив?
Який настрій має у вас бути для цього?
Що має змінитися у світі для цього?
Яка політична ситуація має бути для цього?
Які ритуали ви маєте виконати для цього?
Хто в першу чергу має надати вам підтримку задля цього?
....
Ваш варіант.

Проаналізуйте своє бажання, пропустивши його через сито подібних запитань.

А потім скажіть собі: "Я дозволяю собі отримати бажане без жодних умов, я відчуваю себе гідним/гідною отримати бажане. Я дозволяю собі. Мені можна все."

І це буде діяти. Бо це правда. Це не ритуал і не магія. Наша психіка завжди відчуває позитивні зміни, коли ми відчищаємо її від іллюзій та обману, та кажемо собі правду.

Зробіть завдання з цього поста і зміни прийдуть у вашу реальність.
100 підписників в каналі! 🫶 дякую за довіру! Це відповідальність для мене! Готую ще більше корисного контенту!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Запустивши у продаж електронну книгу "Концепція Інформаційної Воронки", я вирішив не затягувати і віддати її професійному перекладачу перекласти на англійську.

Візьмемо максимальний масштаб поширення! 🤨 Скоро буде на амазоні!

Сьогодні отримав від перекладачки таке повідомлення)

Приємно, не буду брехати, дуже приємно отримувати такі відгуки! 😍😊
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Ахаха)) Тількі що натрапив на відео під амбітною фразою "Як зупинити свій потік думок лише однією фразою". Подивився. Спробував. І це працює))) Я не очікував) Мене аж розсмішив цей результат!)

Спробуйте прямо зараз! Це глибше психології! Я таке колись проходив, коли протягом майже року навчався у наставника. Але навіть не думав, що дійсно можна зупинити потік думок лише однією фразою. Точніше одним питанням до себе.

Сфокусуйтеся на цьому запитанні:

"А звідки з'явиться моя наступна думка?"

Реакцію, якщо відчули це!
Це фотографія, на яку особисто я можу медитувати, коли мені почає здаватися, що я закопався у справах, або відчуваю себе трохи загубленим у навалах проблем і сумнівів.

Це знімок планети Земля з відстані 6 млрд км, зроблений зондом Вояджер-1 1990 року.

Приділіть пару хвилин на те, щоб подивитися на цю маленьку світлу крапку. Тут ви. Тут я. Ту усі, кого ви знаєте. А також решта тих, кого ви не знаєте. Тут ті кого ви ніколи не узнаєте. Тут усі добрі люди. Усі злодії. Тут усе що нам відомо і не відомо.

Тут усе, що знаходиться за рамками того, що ви вважаєте своєю реальністю, своїм життям.

Тож чим є наші проблеми, страхи, тривоги, сумніви у порівнянні з тим, що ми можемо бачити на цьому фото? Величний Всесвіт. І ми його невід'ємна частина, яка володіє тією ж безкрайньою силою творити.
💲Говорю прямо: написав статтю на $1млн.

Про що вона?

Про те, як не вбити віру в себе, як не загнати себе в апатію та іллюзію власного безсилля через те, що ви вже довгий час не можете реалізувати ні одне зі своїх великих бажань.

Що в статті?

Ділюся своїм досвідом роботи з власним особистим "соковитим" бажанням. Розкриваю суть бажань та необхдність аналізу, в який саме час вони у нас "загострюються", що це означає, і як завжди бути в ресурсі, опираючись на вміння читати свої бажання вглиб.

Де прочитати?

Туть: https://telegra.ph/SHCHo-robiti-shchob-velik%D1%96-nedosyazhn%D1%96-poki-mr%D1%96i-ne-vbili-vashu-v%D1%96ru-v-sebe-07-24
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Родіон🧠Азнауров. Щоденник Нейромага pinned «💲Говорю прямо: написав статтю на $1млн. Про що вона? Про те, як не вбити віру в себе, як не загнати себе в апатію та іллюзію власного безсилля через те, що ви вже довгий час не можете реалізувати ні одне зі своїх великих бажань. Що в статті? Ділюся…»
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Коротко про те, як почався ранок. Скількі ж всього цікавого я помічаю, як тільки переміщаю своє тіло у дикі умови. Мозок починає працювати зовсім інакше. Почуття гостріші. Думки повільніші. А коли сидиш в темряві, родводиш багаття і тіла торкається перша хвиля тепла - починається справжня тваринна магія - психика реагує саме так, як реагувала мільйоні років еволюції - незрівняним почуттям уюту та захищенності. До істоків.
Одного разу на консультації в мене була жінка, чий дім опинився під головною атакою рашистів під Київом. На момент консультації вона вже жила в Італії і переживала важкий емоційний стан через усе пережите. Ми розмовляли з нею про теперишні її дні та про її плани на майбутнє. Їй було дійсно важко щось планувати та приймати хоча б якісь рішення стосовно свого життя. Вона приняла для себе роль жертви і це поглинуло її на повну.

Я спитав її, чи може вона сказати, що вона на 100% жертва обставин? Вона відповіла: Так.

Я спитав її чи вважає вона, що те, що зараз є в її житті, та де вона опинилася, обирала не вона.

Вона відповіла: "Звісно ж не обирала! Це все обрали за мене. Мені просто сказали - приїзджай до Італіі ми тобі тут допоможемо, і я приїхала. А тепер я звосім не розумію, що робити, де я, що я і що робити далі..."

Тут я зупиню свою розмову про ту консультацію, бо я привів її тількі як яскравий та достатньо гіперболізірований приклад того, як ми можемо піддаватися до іллюзій у своєму житті.

Давайте перейдемо відразу до користі.

Стан "Я жертва" є протилежністю стану "Я обираю".

Жертва нічого не обирає, обирають за неї.

Між цими двома станами є багато різних відмінностей, але нам потрібно сфокусуватися саме на тому, які наслідки ми отримуємо, займаючи ту чи іншу.

Говорячи собі, що ми стали жертвою обставин - ми навчаємо себе тому, що він нас нічого не залежить, тож можна не напружуватися, сили нам не потрібні... І наш потенціал енергії та можливостей зніжується. Це призводить до вкрай неприємного стану повної безвиході.

Говорячи собі "Це обрав я" - навіть якщо ми розуміємо, наш вибір привів нас до якоїсь дупи, все одно наш мозок отримує чіткий посил: "Я обирав, я обираю, я можу обирати". І хоч які емоції би нас не наповнювали - наш потенціал енергії та можливостей залишається на високому рівні.

Мабуть ви колись чули таку фразу: "Найбільшого болю нам завдають розбиті іллюзії"?

Так ось правда в тому, що жертва - це іллюзія. Це не правда. Це омана.

Насправді ми завжди обираємо. Завжди. Кожен момент часу.

Інша справа, що здебільшого наш підсвідомий мозок робить цей вибір, і до нашого свідомого рівню доходять вже прийняті рішення, але це не відміняє того, що фінальний вибір робимо сами ми.

Повернемося до консультації з жінкою у Італіі. Я запропонував їй виконувати мою авторську практику "Я обираю" 3 наступних дня. По її обличчу було видно, що ця ідея викликала в ній неаби який супротив. Вона мовчала майже хвилину.

Нарешті вона вибухнула: "Ну як я могла це все обирати??? Війну, обстріл мого міста, переїзд в Італію, опинитися тут в якійсь дупі, де нічого не ясно і не зрозуміло що робити далі!"

Я пояснив, що звісно війну ніхто з нас не обирав, але це подія, яку можно вважати за частину дійсності, на яку ми повпливати не могли. Але... коли настав момент, коли стало зрозуміло, що вдома залишатися вже не можна, хто прийняв рішення їхати?

Вона відповіла: "Мені зателефонували і сказали їхати, я і поїхала"

⁃ Але ж ти могла відмовитися? Багато людей обрали просто переміститися у підвал і перечекати там... Багато людей переїхали у західні частини країни. Але є ти зробила вібір їхати в Італію? Ти зробила вибір сісти саме на свій авто, погрузити в нього чемодани, і їхати прямо в Італію. Це так?
⁃ Так. Але мені тут не подобається.
⁃ Але це вже інша справа.

Таким чином ми прйшли до того, що стан жертви у даному випадку є великою і вкрай шкідливою іллюзією, самообманом, який блокував її життєву енергію та віру в себе.

Я зрозумів по її обличчу, коли вона зрозуміла та прийняла те, що я їй казав.

Тож її вправа на наступні 3 дні полягала ось у чому (і ви можете попрактикуватися в цьому також):
З самого ранку, коли ви ще лежите у ліжку, щоб ви не зібрали зробити, спочатку проговоріть про себе: "Я обираю ..." і потім проговоріть те, що збираєтеся робити. Наприклад "Я обираю встати з ліжка та піти у ванну кімнату", "Я обираю випити кави" і так далі. Хай іноді це буде здаватися надлишковим, але хоча б три дні варто це робити. Ця вправа допомагає перепрограмувати свій мозок та накорню витравити з себе вкрай шкідливу програму жертви.

P.S.

Одного разу знайома журналістка задала мені питання: "А якщо людину картують, щоб вона видала інформацію про своїх, і вона розколюється, по твоєму - це також її вибір?"

Я відповів: "Так, без сумніву."

Якщо ви відчуваєте, що проблема "жертви" вам знайома - запрошую вас в індивідуальну роботу, де ми протягом місяця пропрацюємо це і виведемо вас у ваш оптімальний ресурсний стан. Для запису пишіть мені особисто - @rodion_neuromagic
Цікава ментальна помилка, яка стосується дуууже багатьох. Признаюся і мене. І мене...)

Звучить вона так: "Поки я не досягну досконалості у всіх сферах, я - нічого не варта невдаха."

Ми дуже легко приймаємо це внутрішнє ствердження за правду. Але... декілька думок вголос:

1. За замовчуванням нам може хотітися досягнути досконалості не тількі в тому, чим ми займаємося. А в усіх ситуаціях, де відчуваємо себе невпевнено (і що насправді нам в звичному житті і бескоштовно не треба).

2. Сам термін "досконалість" насправді не несе в собі ніякого сенсового навантаження. Її не існує. Точні науки, такі як фізика, математика, хімія і т.д. досі мають купу дір, які не тількі ще не вивчені, але і унеможливлюють логічність усіх попередніх відкриттів. Що казати про інші профессії? Тож тут стосовно професій ми маємо скоріше використовувати слово "достатність", бо воно завжди буде базуватися на потребі, а не на абстрактному ідеальному об'єкті.

3. Досконалість - існує тількі коли дивишся ззовні. Як і успіх, харизма, іділлія. Той, кого намагаються харатеризувати таким чином, ніколи не погодиться з цим, бо кухня завжди грязніша, за головний зал ресторану.

4. Що якщо досконалість для нас насправді означає "цей світ не для тебе"? Слід поміркувати над цим... чи справді ми готові погодитися з тим, що це все не для нас? Тоді для кого, бл...?
На свій минулий День Народження (16 лютого 2024) я сів та записав 37 головних ідей, які я вважаю для себе базовими. По одному на кожний рік життя.

Але якщо б з цих 37-ми я обирав одну головну, то я б гарантовано обрав одну особливу.

Щоб не залишитися незрозумілим, я вирішив написати на цю тему статтю "Чому психологічні проблеми не є причиною апатії та депресії?". Вона розкриває сенс обраної ідеї та дозволяє подивитися на деякі "залізобетонні проблеми у житті" під іншим кутом.

Приємного читання:

https://telegra.ph/Koli-100-NE-treba-jti-do-psihologa-07-29

Також нагадаю: сьогодні у моєму інстаграм в сторіз буде "Нейромагія таро карта дня"! Не пропустіть!