Ніхто не має втомлюватися.
Ми добре знаємо, в які часи живемо.
Часи, коли немає права на байдужість.
Коли війна триває — і ми не маємо звички до неї.
За останні два місяці наша команда КП «Вінницяоблтеплоенерго» продовжує підтримувати військових. Це не гучні слова — це регулярна, щира допомога тим, хто сьогодні тримає для нас життя.
Машини, засоби, спорядження, гуманітарні вантажі — усе, що можемо.
Ми не зупиняємось. Працюємо тут — і допомагаємо там. Бо не буває тилу без фронту. Бо не буває тепла в домі — без тих, хто тримає небо.
І знаєте, ми не втомлюємось. І не маємо права втомлюватися.
Ніхто не має.
Ми добре знаємо, в які часи живемо.
Часи, коли немає права на байдужість.
Коли війна триває — і ми не маємо звички до неї.
За останні два місяці наша команда КП «Вінницяоблтеплоенерго» продовжує підтримувати військових. Це не гучні слова — це регулярна, щира допомога тим, хто сьогодні тримає для нас життя.
Машини, засоби, спорядження, гуманітарні вантажі — усе, що можемо.
Ми не зупиняємось. Працюємо тут — і допомагаємо там. Бо не буває тилу без фронту. Бо не буває тепла в домі — без тих, хто тримає небо.
І знаєте, ми не втомлюємось. І не маємо права втомлюватися.
Ніхто не має.
👩⚕️ Медсестра Світлана врятувала підрозділ від оточення
Під час атаки рф з бронетехнікою медсестра Світлана взяла командування на себе на ротному опорному пункті. Контактуючи з комбатом по рації, вона координувала дії бійців.
Коли підрозділ опинився в оточенні, Світлана, маючи досвід стрільби, але вперше в бою, взяла гранатомет. Вона обійшла російських штурмовиків і вистрілила у вікно будинку, де вони засіли, знищивши групу окупантів.
Честь🇺🇦
Під час атаки рф з бронетехнікою медсестра Світлана взяла командування на себе на ротному опорному пункті. Контактуючи з комбатом по рації, вона координувала дії бійців.
Коли підрозділ опинився в оточенні, Світлана, маючи досвід стрільби, але вперше в бою, взяла гранатомет. Вона обійшла російських штурмовиків і вистрілила у вікно будинку, де вони засіли, знищивши групу окупантів.
Честь🇺🇦
Так круто, що наші діти не вимушені їздити країною за футболом — адже Utmost Cup наймасштабніший турнір дитячо-юнацького футболу в Україні проходить у Вінниччині!⭐️
Тут наші юні вінничани змагаються вдома з найбільш титулованими клубами країни. Радий уже багато років разом із Олександром Гайдаржи та Андрієм Панчуком маємо змогу дарувати цю незабутню гру нашим командам.🙏🏻
Тут наші юні вінничани змагаються вдома з найбільш титулованими клубами країни. Радий уже багато років разом із Олександром Гайдаржи та Андрієм Панчуком маємо змогу дарувати цю незабутню гру нашим командам.🙏🏻
Просто будь гарною людиною, але ніколи не марнуй час намагаючись комусь довести це…
• Бо добро не вимагає визнання, воно світиться саме по собі.
• Бо серце, що справді бачить, розпізнає любов навіть у тиші.
• Бо коли ти щирий, тобі не потрібні свідки, щоб це стало правдою.
Люди побачать, якщо мають очі. Відчують, якщо мають серце. А решта - не твоя турбота.
Просто продовж сіяти світло - і воно повернеться до тебе в годину темряви.
• Бо добро не вимагає визнання, воно світиться саме по собі.
• Бо серце, що справді бачить, розпізнає любов навіть у тиші.
• Бо коли ти щирий, тобі не потрібні свідки, щоб це стало правдою.
Люди побачать, якщо мають очі. Відчують, якщо мають серце. А решта - не твоя турбота.
Просто продовж сіяти світло - і воно повернеться до тебе в годину темряви.
Дякую Тобі за втрати, бо через них я навчився цінувати.
Дякую Тобі за тишу, бо в ній я почув Тебе.
Дякую Тобі за сльози, бо вони змили з мого серця гординю.
Дякую Тобі, Боже, за відчинені двері - і за ті, що лишилися замкненими.
Дякую, що не дав усього, чого я хотів - і дав усе, що було справді потрібне.
Дякую Тобі за хрест, що несеться з Тобою, і за кожен ранок, у якому я ще живий.
Навчи мене ще більше довіряти…
Ще більше дякувати…
І менше просити.
Бо Ти - добрий. Завжди. Навіть тоді, коли я цього не розумію.
Дякую Тобі за тишу, бо в ній я почув Тебе.
Дякую Тобі за сльози, бо вони змили з мого серця гординю.
Дякую Тобі, Боже, за відчинені двері - і за ті, що лишилися замкненими.
Дякую, що не дав усього, чого я хотів - і дав усе, що було справді потрібне.
Дякую Тобі за хрест, що несеться з Тобою, і за кожен ранок, у якому я ще живий.
Навчи мене ще більше довіряти…
Ще більше дякувати…
І менше просити.
Бо Ти - добрий. Завжди. Навіть тоді, коли я цього не розумію.
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Щастя не кричить, не вимагає уваги.
Воно приходить у тиші ранку,
У запаху хліба, що щойно спечений.
У погляді, що затримався довше, ніж треба.
У теплі рук, що не бояться тримати.
У словах - простих, як «я тут», «я з тобою», «ти мені важливий».
А ми мчимо за тим, що гучніше, яскравіше,
І втомлені від цієї гонитви,
Не помічаємо, як щастя мовчки сідає поруч,
Схоже на друга, якого не впізнали…
Може, час навчитися бачити серцем,
І тоді, нарешті, знайдемо те, що давно було поруч.
Воно приходить у тиші ранку,
У запаху хліба, що щойно спечений.
У погляді, що затримався довше, ніж треба.
У теплі рук, що не бояться тримати.
У словах - простих, як «я тут», «я з тобою», «ти мені важливий».
А ми мчимо за тим, що гучніше, яскравіше,
І втомлені від цієї гонитви,
Не помічаємо, як щастя мовчки сідає поруч,
Схоже на друга, якого не впізнали…
Може, час навчитися бачити серцем,
І тоді, нарешті, знайдемо те, що давно було поруч.
Не дивився Євробачення п’ять років поспіль.
Сьогодні випадково ввімкнув анонс виступу представників від України.
Здається, зробив помилку.
Тепер, напевно, не дивитимусь наступних десять…
#безкоментарів #євробачення2025
Сьогодні випадково ввімкнув анонс виступу представників від України.
Здається, зробив помилку.
Тепер, напевно, не дивитимусь наступних десять…
#безкоментарів #євробачення2025
5 років – тато знає все!
7 років – тато знає.
10 років – Може, тато не знає?!
12 років – Тато не знає.
14 років – Тато збожеволів!
16 років – Не може сприймати батька серйозно.
18 років – Що тато знає?
22 роки – Батько каже дурниці!
24 роки – Я знаю більше, ніж тато!
26 років – Здається, тато таки дещо знає.
30 років – Думаю, мені варто спитати про це тата?!
40 років – Дивно, як тато пройшов через усе це!
45 років – Батько завжди мав рацію.
50 років – Якби тато був тут, я багато чого навчився б.
#діти #освіта #освітніісторії
7 років – тато знає.
10 років – Може, тато не знає?!
12 років – Тато не знає.
14 років – Тато збожеволів!
16 років – Не може сприймати батька серйозно.
18 років – Що тато знає?
22 роки – Батько каже дурниці!
24 роки – Я знаю більше, ніж тато!
26 років – Здається, тато таки дещо знає.
30 років – Думаю, мені варто спитати про це тата?!
40 років – Дивно, як тато пройшов через усе це!
45 років – Батько завжди мав рацію.
50 років – Якби тато був тут, я багато чого навчився б.
#діти #освіта #освітніісторії