Минуле не лийте у каву ранкову. Уже недоречна з минулим розмова. Воно недосяжне. Десь там. За плечима. Його не дістати руками, очима. Гірчить полиново терпке сьогодення.

Життя, що без віри, прожите даремно. Добавте до кави по краплі надії. Хай в ранок осінній вам душу зігріє.

Ще ложечку чайну насипте любові. Настоялась кава. Смакуйте. Готова.

У природі немає фальші... В ній все справжнє...
А в людях?

І коли сонце торкнеться віконних рамок, подякуй ЗСУ за ранок!🇺🇦

Вітаю Дональда Трампа з обранням президентом Сполучених Штатів Америки.
Весь демократичний світ зацікавлений в успішній, сильній і процвітаючій Америці. І весь демократичний світ прагне миру.
Відтоді, як росія підступно розвʼязала війну проти України, а разом з тим - проти всього демократичного світу, Америка завжди була поруч з нами, нашою опорою і надійним союзником у боротьбі за мир і свободу.
Сподіваюся, що лідерство, рішучість та досвід президента Трампа допоможуть Україні перемогти і знайти шлях до справедливого та тривалого миру. Бо наша перемога - це Ваша перемога.

Хай Господь благословить Америку! Хай Господь благословить Україну!

«Ви здивуєтесь, але найкращий, глибокий економічний і соціальний аналіз, корисний і для нас в Україні, чому переміг Трамп, був зроблений ще 4 вересня колумністом The New York Times Дейвідом Бруксом, насправді прихильником Камали Гарріс (видання зробило корисний інтелектуальний експеримент, попросивши прихильників одного кандидата подумати вголос, чому може перемогти інший)
Отже, "5 двигунів трампізму:
1. Людям більше подобається червона [республіканська] модель управління ніж синя [демократична]. Найшвидше зростаючі штати за чисельністю населення здебільшого керуються республіканцями. Штатами, які найшвидше демографічно зменшуються або стагнують, здебільшого керують демократи. Червона модель дає низькі витрати на житло, нижчі податки та життєздатність бізнесу. Синя модель дає вам високі витрати на житло, високі податки та високу нерівність.
2. Демократи є партією правлячого класу. Люди з вищою освітою, як правило, голосують за демократів, а люди з середньою освітою - за республіканців. Таким чином, найбагатші міста/місця, як правило, є демократичними. Демократи домінують у ЗМІ, університетах, культурних установах та уряді.
Демократи правлячого класу живуть у зовсім іншому світі, ніж республіканці, які мають лише середню освіту. Середній випускник середньої школи помирає на 9 років раніше, ніж випускник коледжу, частіше страждає ожирінням, набагато рідше одружується і набагато частіше розлучається. Смертність від передозування серед випускників середньої школи приблизно в 6 разів вища, ніж серед випускників коледжів. Звичайно, виборці обурюються такою нерівністю.
Глобальний популізм — це повстання проти такого роду нерівностей, кероване відчуттям того, що освічений клас має надто велику культурну, академічну, політичну та економічну владу. Повстання розпалюється, коли високоосвічені професіонали поблажливо ставляться до мас, серед яких вони сидять, або навіть не бачать їх.
3. Загальне незадоволення. Камала Гарріс практикувала політику "радості" на цих виборах, проводячи сповнену надії та сонячно-оптимістичну кампанію, як це намагається зробити будь-яка правляча партія. Але багато американців відчувають себе зрадженими, зневіреними, злими. Вони вважають, що американська мрія зруйнована. Трамп, як і всі світові популісти, добре розповідає цю історію зради. Їдлива недовіра та невдоволення означають, що виборці не налаштовані винагороджувати навіть тих політиків, які роздають їм гроші.
4. Соціальна та моральна згуртованість. Республіканці можуть бути затятими індивідуалістами, коли справа стосується економіки, але демократи можуть бути затятими індивідуалістами, коли справа стосується моралі: "Люди самі вибирають, коли починається людське життя. Будь-яка форма сімейного та соціального життя прийнятна, доки особи в ній дають на це свою згоду." Це приватизація моралі. Коли республіканці говорять про імміграцію, злочинність, віру, родину та прапор, вони говорять про способи збереження соціального та морального порядку. Демократи чудово говорять про економічну солідарність, але не про моральну та культурну солідарність.
5. Проблема Синьої [демократичної] Бульбашки. Біл Клінтон, і Обама розуміли проблему: якщо ви все життя слухатимете, що говорять один одному демократи у великих містах, ви неправильно зрозумієте Америку. Нові кадри демократичної партії були переконані, що Обама недостатньо стимулював економіку після фінансової кризи. У відповідь, після пандемії, вони вирішили стимулювати економіку до біса і без тями. Вони призвели до посилення інфляції та фактично знищили перспективи переобрання Байдена ще до того, як таким домінуючим стало питання віку.
Біл Клінтон і Обама по суті дотримувалися теорії медіанного виборця: біжіть до центру, де є незалежні виборці. Нові кадри, навпаки більш схильні вірити в теорію мобілізації бази: проведіть дійсно “прогресивну” кампанію, щоб на вибори прийшли молоді ліваки. Гарріс намагалася провести кампанію, яка давала щось кожному крилу партії. Це призвело до «всебублику» — кампанії, яка пропонувала жести та мішанину політики для всіх, але не мала чіткого бачення."
Павло Шеремета

Після війни усі наші будинки прикрасимо квітами!

ВОНИ ІДУТЬ...
Вони ідуть - ці діти, мов з ікони...
Мов хтось створив навмисне, щоб ішли...
Туди, де їх таких вже легіони
Оте, що знали змалку, віднайшли.
Ці діти знали... Знали, що вже пІдуть!
Та все одно ішли, ішли... ідуть...
Один в один, по втоптаному сліду,
Вони ідуть в лиш ними знану путь.
Нам не збагнути тОго й не сягнути... -
Такими треба вже прийти в цей світ!
Піти навік, щоб потім Вічно Бути,
Лишивши тут свій невгасимий слід.
Куди ви, гей?! Ви нам ще так потрібні -
Саме отут і саме у цей час!..
Та йдуть вони... Незнані й знані... рідні...
Лишивши вічний слід і нам, і в нас...

Валентина Матвіїв