Путін знав, що Україна не вступить у НАТО найближчим часом. Він це чудово розумів. Це означає, що в нього були інші мотиви для вторгнення. З початком повномасштабної війни Росії Фінляндія та Швеція радикально змінили свою позицію щодо НАТО. Їх не просто запросили – вони отримали гарантії, приєдналися до Альянсу і стали його повноправними членами. І все ж у Фінляндії та Швеції немає війни.

Це доводить, що виправдання Путіна для вторгнення в Україну не мало нічого спільного з НАТО. Навпаки, його агресія підштовхнула більше країн до НАТО. Люди бояться Росії. Вони довіряють гарантіям безпеки НАТО. Фінляндія, у якої довгий кордон із Росією, розуміла, що Україна – це лише початок. Вони знали, що Путін хоче піти далі. Ось чому вони поспішили вступити в НАТО.

Путін зрозуміє необхідність припинити цю війну лише тоді, коли йому буде поставлено чіткий ультиматум. Якщо США і Президент Трамп скажуть йому: «Закінч війну, або Україна отримає перше, друге, третє…», – він прислухається. Якщо Китай скаже йому: «Зупинися, або ми розірвемо економічні зв’язки, запровадимо санкції проти твоїх банків та ізолюємо твої компанії», – він прислухається.

Путін не боїться війни із Заходом – він боїться економічного колапсу і внутрішніх заворушень. Якщо його економіка розвалиться, якщо російське суспільство розколеться, він не втримається при владі. Ось що його по-справжньому лякає.

Без НАТО Україні буде потрібно утримувати мільйонну армію. Навіть нашого нинішнього 800-тисячного війська недостатньо для того, щоб витіснити Росію. Мільйонна армія коштує вкрай дорого. Масштабні інвестиції в оборонне виробництво. Величезна частина нашого бюджету на протиповітряну оборону, безпілотники, укріплення. Це означає масштабну мілітаризацію.

Ось чому НАТО є найдешевшим варіантом. Якщо не НАТО, то ми повинні говорити про міжнародну військову присутність в Україні, масивну систему стримування ракет дальнього радіуса дії для запобігання новим російським наступам, зобов’язання фінансувати українську армію.

Люди стверджують, що Путін вторгся, бо Україна хотіла вступити в НАТО. Але ми досі не в НАТО. То чому ж він не пішов? Якщо членство України в НАТО було для нього причиною війни, а ми досі не є членом НАТО, то чому він і досі на нашій землі?

Якщо членство в НАТО все ще залишається тільки далекою перспективою, то що нас захистить у цей час? Що стримуватиме Росію від нового нападу? Чи отримаємо ми назад нашу ядерну зброю? Чи отримаємо ми ракетні системи дальнього радіуса в достатній кількості, щоб зупинити Росію? Чи фінансуватимуть наші союзники мільйонну професійну армію? Чи будуть іноземні війська розміщені в Україні для стабілізації та захисту нашої території?

Якщо США кажуть, що Україна не готова до вступу в НАТО, то Путін повинен повністю піти з нашої території. Тільки тоді ми зможемо обговорювати все інше: фінансову компенсацію, репарації та ціну цієї війни. Путін стверджував, що вторгся, бо боявся, що Україна вступить у НАТО. Але ж ми не в НАТО, то чому він досі тут?

Ядерну зброю Україна віддала під тиском Росії та США. Будапештський меморандум підписали й інші країни, але найбільшу роль відіграли Росія та США. В результаті ми втратили єдині реальні гарантії безпеки. Якщо ядерне роззброєння було необхідним, його слід було обміняти на членство в НАТО або на озброєння НАТО. Натомість ми залишилися ні з чим.

Під час цієї війни Україна зруйнувала військову міць Росії. Росія більше не є головною загрозою для США. Україна знищила її найдосвідченіших військовослужбовців. Тепер США повністю розуміють, як воює російська армія, хто там справжні бійці, а хто лише вдає. Це безцінне знання для Америки й НАТО.

Америці не довелося посилати своїх синів і дочок на смерть. Україна зупинила Росію. Ми зупинили їх на нашій землі. Ми не дали їм вторгнутися в жодну країну НАТО. Якби Росія вторглася в НАТО, американські, британські, французькі та європейські війська були б змушені вступити у війну.

Україна врятувала тисячі життів західних солдатів. Тож після всього, що ми зробили, хіба Україна не заслуговує на мир? Чи не заслуговує вона на гарантії безпеки від тих самих країн, чиїх солдатів ми захищали?

Путін убив десятки тисяч цивільних осіб. І більшість із них були російськомовними. 90 % із них були на Сході України – у тих самих регіонах, які він окупував. Він вторгся в Україну, вірячи, що російськомовні підтримають його. Йому сказали: «Вони вітатимуть тебе». Це була брехня. І все ж він бомбардував їх, убивав, руйнував їхні будинки.

До окупації Криму багато хто бачив у Росії сусіда, вірив у мирне співіснування та вважав важливим підтримувати добрі стосунки з Путіним. Запитайте в них сьогодні – у людей, чиїх дітей він убив і чиї будинки зруйнував. Вони скажуть вам усе, що думають про Путіна, – російською мовою, якщо він не розуміє української.

Коли війна далеко, легко про неї розмірковувати. Але коли ти відчуваєш її на собі, то знаходиш правильні відповіді. Після 11 вересня США могли залишити атаку без відповіді або завдати удару у відповідь і знищити терористів. США слушно обрали другий варіант, адже, якщо не зупинити терористів, вони прийдуть знову.

Україна завдавала ударів по Курській області, куди Росія завезла 12 тисяч північнокорейських найманців для вбивства українців. Ми знищили 4 тисячі з них. Ми просили далекобійну зброю, щоб зупинити їх до того, як вони дійдуть до нас. Нам не дали її в достатній кількості. Ми просимо наших партнерів: «Дайте нам зброю для знищення військових цілей – терористів, які йдуть убивати нас».

Якби завтра Іран і Північна Корея зосередили на американському кордоні війська, готові до нападу, чи США просто стояли б і чекали? Чи сказали б вони: «Нічого не робімо й подивімося, що станеться»? Ні. Єдині, хто говорить про Третю світову війну, – це Путін, Північна Корея, Іран та їхні послідовники. Ось чому їх треба зупинити.

Ми маємо зосередитися на тому, щоб назавжди покласти край цій війні. Українці вже занадто багато пережили. Зрештою, Україна заслуговує на справедливий мир. І сила для формування цього миру залежить від Президента Трампа, від наших союзників і від тиску, який вони чинять на Путіна. Що швидше це буде зроблено, то швидше люди скрізь зможуть нарешті жити в мирі.

Засідання РНБО. Програми підтримки наших людей – громадян України та українських бізнесів, питання щодо нашої фінансової стійкості.

Важливі доповіді щодо фінансової чистоти в країні. Нещодавно відбулися заміни керівників податкової служби та фінмоніторингу, і вже є перші результати. Результати по тіньових фінансових схемах, які нарешті зупинені.

І це стосується і олігархів, і посадовців, і депутатів, і тих, хто використовує різні фонди, щоб фактично приховувати кошти. Мільярди гривень. Відповідні матеріали – у правоохоронних органів. Розслідування мають бути обʼєктивними – не зважаючи на те, хто порушує закон.

Ухвалено на РНБО і рішення щодо санкцій. Списки – незабаром. Буде кілька жорстких пакетів.

Робимо все необхідне для підтримки наших людей, стабільності та захисту нашої держави.