Путіну байдуже, хто буде Президентом України, головне, щоб це був хтось із антизахідною, антиєвропейською, антинатовською позицією. Хтось, хто вважає НАТО ворогом, – саме так, як Кремль змальовує Альянс для росіян. Але НАТО – це оборонний альянс. Він ні на кого не нападає. Кремль просто маніпулює своїм народом, змушуючи його вірити в протилежне.

Щодо моєї легітимності: мене обрали 73 % українців. Я завжди був прихильником виборів. Але під час війни вибори вимагають конституційних змін і серйозних правових доопрацювань. Ключове питання стосується не лише правових аспектів, а й людського чинника. Як голосуватимуть солдати в окопах? А як щодо мільйонів українців на окупованих територіях? Чи їхні голоси більше не мають значення? А як щодо 8 мільйонів українців, які через війну опинилися за кордоном?

Вибори відбудуться після завершення гарячої фази війни та скасування воєнного стану. Ми захищаємо демократію, і вибори надзвичайно важливі. Але будьмо відвертими: припинення воєнного стану зараз – це саме те, чого хоче Путін. Якщо воєнний стан буде скасовано, більша частина нашої армії повернеться додому – це їхнє право. Але хто тоді захищатиме Україну? Без гарантій безпеки Росія вторгнеться знову.

Ми не можемо порушувати Конституцію України, не можемо визнавати окуповані території російськими. Ці землі є тимчасово окупованими, і це означає тимчасово. Незалежно від того, чого хоче Путін чи хтось інший за кордоном, ми ніколи не визнаємо їх російськими. Не може бути компромісів у питанні суверенітету.

На жаль, нинішнього рівня міжнародної підтримки недостатньо, щоб повністю витіснити Путіна. Але ми повернемо собі наші землі – шляхом військових дій, за допомогою дипломатії та з часом. Якщо наші партнери тиснутимуть на Путіна, якщо Президент Трамп, Прем'єр-міністр Стармер, лідери ЄС, Глобального Півдня, арабських країн, Китаю та Латинської Америки вирішать натиснути на нього достатньо, Путін буде змушений негайно відступити.

Але якщо міжнародна спільнота не готова протистояти Путіну разом, ми покладатимемося на власні сили, наших стратегічних партнерів і час. І я впевнений, що справедливість візьме гору. Коли запитують, до чого готова Україна, – Україна готова передусім до завершення гарячої фази цієї війни. Ми як ніхто у світі хочемо миру, тому що війна відбувається на нашій землі.

Путін – убивця й терорист. Це факт. І якщо наші союзники вважають, що дипломатія – це шлях уперед, то будьмо чесними: хіба навіть єдина розмова з Путіним не є компромісом? Розмова з убивцею – це вже компроміс і для України, і для всього цивілізованого світу.

Ми віримо, що Президент Трамп хоче досягти успіху в цій ситуації. А успіх означає перемогу здорового глузду, що вимагає припинення війни й надання Україні міцних гарантій безпеки. Щонайменше гарантування того, що Путін ніколи не повернеться з новим вторгненням.

Місяць, два місяці, рік – яка різниця? Хіба ми не маємо думати про наших онуків? Якщо Росія спробує знову через 10 чи 20 років, хіба це не є загрозою? Виклик? Звісно, що так. Будь-яке повторення російської агресії означатиме ще більші втрати. Тому ми повинні стабілізувати ситуацію настільки справедливо й міцно, наскільки це можливо, без ризиків для України, для Європи чи світу.

Найшвидший шлях до дипломатії – це гарантування членства України в НАТО й підтримка сильної армії. Одного лише членства в НАТО недостатньо, але воно дає впевненість у тому, що Україна ніколи не залишиться наодинці. Ми мусимо зберегти нашу присутність і гарантувати, що Україна має найбільшу професійну армію у Європі, – без жодних ризиків.

«Мінська-3» не буде. Це не гарантія безпеки. Україні потрібні реальні гарантії. НАТО гарантує, що Путін навряд чи вторгнеться знову. НАТО також зміцнює свою власну безпеку завдяки сотням тисяч українських військовослужбовців. Це вкрай важливо для всіх.

Навіть для Росії членство України в НАТО є гарантією того, що ми не будемо прагнути помститися військовим шляхом. Натомість ми вирішуватимемо суперечки дипломатично. Ось чому я сказав, що НАТО – це гарантія для всіх, стабільна й економічно вигідна.

Путін окупував Крим і Донбас, а через вісім років розпочав повномасштабну війну. На той час Україна не була ні членом НАТО, ні членом ЄС, ні навіть кандидатом на вступ до ЄС і не мала запрошення в НАТО. Тож будьмо відвертими: причини були іншими. Ми прагнули вступити в НАТО заради безпеки, не більше. Але навіть тоді кілька країн не підтримували нашого членства в НАТО.

Путін знав, що Україна не вступить у НАТО найближчим часом. Він це чудово розумів. Це означає, що в нього були інші мотиви для вторгнення. З початком повномасштабної війни Росії Фінляндія та Швеція радикально змінили свою позицію щодо НАТО. Їх не просто запросили – вони отримали гарантії, приєдналися до Альянсу і стали його повноправними членами. І все ж у Фінляндії та Швеції немає війни.

Це доводить, що виправдання Путіна для вторгнення в Україну не мало нічого спільного з НАТО. Навпаки, його агресія підштовхнула більше країн до НАТО. Люди бояться Росії. Вони довіряють гарантіям безпеки НАТО. Фінляндія, у якої довгий кордон із Росією, розуміла, що Україна – це лише початок. Вони знали, що Путін хоче піти далі. Ось чому вони поспішили вступити в НАТО.

Путін зрозуміє необхідність припинити цю війну лише тоді, коли йому буде поставлено чіткий ультиматум. Якщо США і Президент Трамп скажуть йому: «Закінч війну, або Україна отримає перше, друге, третє…», – він прислухається. Якщо Китай скаже йому: «Зупинися, або ми розірвемо економічні зв’язки, запровадимо санкції проти твоїх банків та ізолюємо твої компанії», – він прислухається.

Путін не боїться війни із Заходом – він боїться економічного колапсу і внутрішніх заворушень. Якщо його економіка розвалиться, якщо російське суспільство розколеться, він не втримається при владі. Ось що його по-справжньому лякає.

Без НАТО Україні буде потрібно утримувати мільйонну армію. Навіть нашого нинішнього 800-тисячного війська недостатньо для того, щоб витіснити Росію. Мільйонна армія коштує вкрай дорого. Масштабні інвестиції в оборонне виробництво. Величезна частина нашого бюджету на протиповітряну оборону, безпілотники, укріплення. Це означає масштабну мілітаризацію.

Ось чому НАТО є найдешевшим варіантом. Якщо не НАТО, то ми повинні говорити про міжнародну військову присутність в Україні, масивну систему стримування ракет дальнього радіуса дії для запобігання новим російським наступам, зобов’язання фінансувати українську армію.

Люди стверджують, що Путін вторгся, бо Україна хотіла вступити в НАТО. Але ми досі не в НАТО. То чому ж він не пішов? Якщо членство України в НАТО було для нього причиною війни, а ми досі не є членом НАТО, то чому він і досі на нашій землі?