Ми боремося за міцний союз між нашими європейськими партнерами, оскільки Росія дестабілізує певні країни, зокрема й деяких наших сусідів. Ми боремося за цю єдність. І ми наполегливо боремося за союз між Сполученими Штатами і Європою. Гадаю, що без цієї міцності перемога над Путіним неможлива або вкрай складна.

Військова допомога критично важлива. Хоча підтримка з боку США не припинена, затримки чи обмеження можуть призвести до втрати територій. Сьогодні США забезпечують близько 30 % обороноздатності України. Уявіть, що станеться, якщо ми втратимо ці 30 %.

Наслідки не обмежаться Україною: якщо американська допомога припиниться, це вплине на європейських лідерів і послабить усю коаліцію. Ми не лише залежатимемо від американської допомоги, а й зіткнемося з ризиком припинення європейської підтримки. Це буде не просто 30 % чи 35 % – ми можемо втратити щонайменше 60 % від загального обсягу допомоги. Ризик територіальних втрат і перемоги Путіна значно зросте. І це дуже серйозна загроза.

Росія вже зазнала величезних втрат: 300–350 тисяч військовослужбовців загинули, 50–70 тисяч зникли безвісти, 600–700 тисяч поранені. Це приблизні цифри. Співвідношення втрат становить один загиблий до двох поранених, тому що їхня польова медицина слабша. Вони часто залишають своїх поранених солдатів на полі бою.

Але попри ці втрати Росія не готова закінчити цю війну. Вони не хочуть миру. Наступного разу вони заявлятимуть, що готові до прямих переговорів із Президентом Трампом. Вони скажуть, що Україна не потрібна, що це глобальна війна між Росією і НАТО і що вони будуть вести переговори тільки зі США. Але це лише черговий привід, щоб продовжити війну. Єдина мета Путіна – щоб Україна перестала існувати.

Очевидно, чому я не вписуюся в плани росіян. Росії потрібна маріонетка в Києві – людина, яку вони контролюють. До війни вони вже мали вплив у нашому парламенті. Вони контролювали одну з найбільших політичних партій і робили все, щоб Україна не могла остаточно обрати європейський шлях.

Росіяни, по суті, хочуть зробити те саме, що вони зробили в Чечні, – повністю знищити її та перетворити на абсолютно підконтрольну й підвладну їм територію. Те саме вони зробили в Грузії: спочатку – заморожений конфлікт, потім – підвладний уряд. Цю саму тактику вони застосували і в Білорусі.

Путіну байдуже, хто буде Президентом України, головне, щоб це був хтось із антизахідною, антиєвропейською, антинатовською позицією. Хтось, хто вважає НАТО ворогом, – саме так, як Кремль змальовує Альянс для росіян. Але НАТО – це оборонний альянс. Він ні на кого не нападає. Кремль просто маніпулює своїм народом, змушуючи його вірити в протилежне.

Щодо моєї легітимності: мене обрали 73 % українців. Я завжди був прихильником виборів. Але під час війни вибори вимагають конституційних змін і серйозних правових доопрацювань. Ключове питання стосується не лише правових аспектів, а й людського чинника. Як голосуватимуть солдати в окопах? А як щодо мільйонів українців на окупованих територіях? Чи їхні голоси більше не мають значення? А як щодо 8 мільйонів українців, які через війну опинилися за кордоном?

Вибори відбудуться після завершення гарячої фази війни та скасування воєнного стану. Ми захищаємо демократію, і вибори надзвичайно важливі. Але будьмо відвертими: припинення воєнного стану зараз – це саме те, чого хоче Путін. Якщо воєнний стан буде скасовано, більша частина нашої армії повернеться додому – це їхнє право. Але хто тоді захищатиме Україну? Без гарантій безпеки Росія вторгнеться знову.

Ми не можемо порушувати Конституцію України, не можемо визнавати окуповані території російськими. Ці землі є тимчасово окупованими, і це означає тимчасово. Незалежно від того, чого хоче Путін чи хтось інший за кордоном, ми ніколи не визнаємо їх російськими. Не може бути компромісів у питанні суверенітету.

На жаль, нинішнього рівня міжнародної підтримки недостатньо, щоб повністю витіснити Путіна. Але ми повернемо собі наші землі – шляхом військових дій, за допомогою дипломатії та з часом. Якщо наші партнери тиснутимуть на Путіна, якщо Президент Трамп, Прем'єр-міністр Стармер, лідери ЄС, Глобального Півдня, арабських країн, Китаю та Латинської Америки вирішать натиснути на нього достатньо, Путін буде змушений негайно відступити.

Але якщо міжнародна спільнота не готова протистояти Путіну разом, ми покладатимемося на власні сили, наших стратегічних партнерів і час. І я впевнений, що справедливість візьме гору. Коли запитують, до чого готова Україна, – Україна готова передусім до завершення гарячої фази цієї війни. Ми як ніхто у світі хочемо миру, тому що війна відбувається на нашій землі.

Путін – убивця й терорист. Це факт. І якщо наші союзники вважають, що дипломатія – це шлях уперед, то будьмо чесними: хіба навіть єдина розмова з Путіним не є компромісом? Розмова з убивцею – це вже компроміс і для України, і для всього цивілізованого світу.

Ми віримо, що Президент Трамп хоче досягти успіху в цій ситуації. А успіх означає перемогу здорового глузду, що вимагає припинення війни й надання Україні міцних гарантій безпеки. Щонайменше гарантування того, що Путін ніколи не повернеться з новим вторгненням.

Місяць, два місяці, рік – яка різниця? Хіба ми не маємо думати про наших онуків? Якщо Росія спробує знову через 10 чи 20 років, хіба це не є загрозою? Виклик? Звісно, що так. Будь-яке повторення російської агресії означатиме ще більші втрати. Тому ми повинні стабілізувати ситуацію настільки справедливо й міцно, наскільки це можливо, без ризиків для України, для Європи чи світу.

Найшвидший шлях до дипломатії – це гарантування членства України в НАТО й підтримка сильної армії. Одного лише членства в НАТО недостатньо, але воно дає впевненість у тому, що Україна ніколи не залишиться наодинці. Ми мусимо зберегти нашу присутність і гарантувати, що Україна має найбільшу професійну армію у Європі, – без жодних ризиків.

«Мінська-3» не буде. Це не гарантія безпеки. Україні потрібні реальні гарантії. НАТО гарантує, що Путін навряд чи вторгнеться знову. НАТО також зміцнює свою власну безпеку завдяки сотням тисяч українських військовослужбовців. Це вкрай важливо для всіх.

Навіть для Росії членство України в НАТО є гарантією того, що ми не будемо прагнути помститися військовим шляхом. Натомість ми вирішуватимемо суперечки дипломатично. Ось чому я сказав, що НАТО – це гарантія для всіх, стабільна й економічно вигідна.

Путін окупував Крим і Донбас, а через вісім років розпочав повномасштабну війну. На той час Україна не була ні членом НАТО, ні членом ЄС, ні навіть кандидатом на вступ до ЄС і не мала запрошення в НАТО. Тож будьмо відвертими: причини були іншими. Ми прагнули вступити в НАТО заради безпеки, не більше. Але навіть тоді кілька країн не підтримували нашого членства в НАТО.