💔На фронті загинув відомий актор, телеведучий і військовий Максим Неліпа

Максим Неліпа — український актор, шоумен і військовослужбовець — загинув 12 травня 2025 року на фронті під час бойового завдання.

Про важку втрату повідомила дружина Максима:

"Більше немає з нами Максіка. Загинув у бою. Я пишу це і сама собі не вірю. Так не мало статися. Поки що ще мало інформації. У зв'язку з надважкою обстановкою в країні потрібно чекати, йде слідство обставин", — написала вона.

Неліпа народився 1976 року в Києві. Здобув популярність як зірка КВК та ведучий телелотереї "Хто там?" на 1+1, а також шоу "Програй мільйон" на ICTV та "Підйом" на Новому каналі. У 2007 році він брав участь у проєкті "Танці з зірками" в парі з Оленою Шоптенко. З 2017 року був частиною команди "Дизель-шоу" і інших проєктів "Дизель Студіо".

Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році добровільно приєднався до ЗСУ. У січні 2025 року був поранений, переніс кілька операцій у Дніпрі та після реабілітації повернувся на фронт.

Щирі співчуття родині та друзям Максима...

📹 Максим Неліпа

#ВічнаСлава

🚀 Подписаться / Eng X / Bluesky / Eng Тelegram / Threads

🕯 Вічна пам’ять і Слава нашому Герою Дмитру Коцюбайлу «Да Вінчі»

Дмитро став на захист України ще у 2014 році, коли йому було лише 18 років. Мрія стати художником відійшла на другий план, адже найбільше Дмитро хотів звільнити українську землю від окупантів.

«Да Вінчі» говорив, що за свою свободу треба боротися, і завжди підтверджував ці слова вчинками. Разом із побратимами з батальйону «Вовки Да Вінчі» Дмитро брав участь в обороні Києва, Миколаєва, Херсонської та Харківської областей. Він став першим добровольцем, який прижиттєво отримав звання Героя України.

«Да Вінчі» завжди їздив на позиції, допомагав їх облаштовувати та говорив: «Кожен розрахунок я вирощую як квіточку». Також він був одним із перших, хто почав використовувати дрони для коригування вогню.

7 березня 2023 року Дмитро загинув у боях за Бахмут. Віддати шану легендарному воїну на Майдан Незалежності прийшли тисячі українців, серед них і президент Володимир Зеленський, голова ГУР Кирило Буданов і тодішній міністр оборони Олексій Резніков.

Дмитра поховано на Аскольдовій Могилі в Києві.

🕯 Ми пам'ятаємо.

📹 Кадри з фільму «Да Вінчі»

#ВічнаСлава

🚀Подписаться / Eng X / Bluesky / Eng Тelegram / Threads

🕯Вічна пам’ять і Слава нашому Герою Артему Слісарчуку

Артем Слісарчук виріс у сім’ї військовослужбовця, але пов’язувати своє життя з армією не планував. Добре навчався в школі, здобув освіту програміста, мріяв працювати за фахом, опікувався дідовою пасікою.

Утім життя склалося інакше. Після університету Артем вирішив укласти контракт із ЗСУ, брав участь в АТО та ООС. Загалом 9 років свого життя Артем віддав захисту України, пройшов 7 ротацій.

«Спокійний, врівноважений і працелюбний хлопець. Його поважали побратими і хвалили командири, бо добросовісно виконував усі завдання. Коли треба було виручити в якійсь справі, завжди можна було розраховувати на Артема», — таким згадують його побратими.

Перед своєю останньою ротацією у 2021 році Артем освідчився коханій дівчині, з якою планував одружитися.

Але прийшла повномасштабна війна. Вранці 24 лютого Артем Слісарчук разом із обслугою виїхав на позицію. Вони здійснили бойові пуски і знищили ворожі БПЛА «Орлан-10» та літак.

Екіпаж Артема Слісарчука виконував завдання на Ізюмському напрямку, який росіяни безперервно атакували з повітря.

Всього за перший місяць великої війни бойова обслуга самохідної вогневої установки ЗРК «Бук-М1», якою командував старший лейтенант Слісарчук, знищила 6 російських літаків та 4 ворожі безпілотники.

24 березня 2022 року під час 7-го виїзду в зону проведення операції Артем і троє його побратимів
загинули внаслідок влучання в їхню установку російської ракети.

Поховали Артема Слісарчука у рідній Шепетівці. Посмертно йому присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка», нагороджено відзнакою «За оборону України» та почесним нагрудним знаком «Комбатантський хрест».

На честь Артема перейменували вулицю, на якій він жив, а на школі, де навчався Герой, встановили меморіальну дошку.

А мама Алла Анатоліївна у пам'ять про сина береже пасіку, на якій він так любив працювати.

«Було дуже важко, але я зібрала всі свої сили, щоб за нею й далі доглядати. Мені не раз казали продати ту пасіку, бо біля неї важко працювати, а я не можу, бо це пам’ять про мого сина. Він любив бджіл і так хотів, аби в нього була пасіка, як у дідуся», — розповідає вона.

🕯 Ми пам'ятаємо.

#ВічнаСлава

🚀Подписаться / Eng X / Bluesky / Eng Тelegram / Threads

🕯Вічна пам’ять і Слава нашому Герою Денису Василюку

Підполковник Денис Василюк, перший заступник командира авіаційної ескадрильї, загинув під час бойового завдання. Від початку повномасштабного вторгнення здійснив десятки бойових вильотів та був повним кавалером ордена «За мужність».

Денис народився в Криму, закінчив Харківський університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба. З дитинства захоплювався музикою, спортом і туризмом. З 2014 року служив пілотом 831-ї бригади тактичної авіації у Миргороді, брав участь в АТО/ООС.

Після короткої роботи в ІТ-сфері з початком повномасштабного вторгнення повернувся до війська. Під час бойових вильотів завжди коротко повідомляв рідним: «Я на місці» або «Все добре», аби не тривожити їх.

Особливою сторінкою його служби стала операція зі звільнення острова Зміїний. Денис не розповідав подробиць, але було зрозуміло, що завдання було вкрай небезпечним. За участь у цій операції отримав орден «За мужність» III ступеня.

17 травня 2024 року він востаннє підняв у повітря винищувач Су-27 для виконання місії над Харківщиною. Його останні слова авіадиспетчеру були: «Я танцюю», що означає на льотному жаргоні ухилення від ракет. Зв'язок обірвався — коли тіло знайшли, рука льотчика все ще стискала кермо.

Герою України назавжди 31 рік.

🕯 Ми пам'ятаємо.

📹mediapoglyad

#ВічнаСлава

🚀Подписаться / Eng X / Bluesky / Eng Тelegram / Threads

🕯 Вічна пам’ять і Слава нашій Героїні Вікторії Рощиній

27-річна журналістка Вікторія Рощина була авторкою репортажів та розслідувань для низки провідних українських медіа, серед яких – «Радіо Свобода», Hromadske, «Українська правда». Від початку повномасштабної війни Вікторія працювала в гарячих точках на фронті, зокрема, на окупованих Росією українських територіях.

3 серпня 2023 року Вікторія зникла безвісти на окупованій частині Запорізької області, де хотіла зробити новий матеріал. Її утримували у катівнях у Мелітополі, Енергодарі та Таганрозькому СІЗО №2. Там журналістка схудла до 30 кг, її жорстоко катували, а на тілі були сліди тортур, йдеться у фільмі-розслідуванні Слідство.інфо «Останнє завдання Вікі».

«Я бачила на її тілі кілька ножових ран – точно на руці та нозі. У неї була ножова рана, свіжий шрам між зап’ястям та ліктем у м'яких тканинах. І шрам був десь сантиметрів зо три. Знаю, що струмом катували не один раз», – розповіла сусідка Вікторії по камері.

В травні 2024 року російська влада вперше визнала, що журналістку затримали, і що вона на території Росії. Для Вікторії Рощиної це був уже другий російський полон. Вперше, за даними Генпрокуратури, представники ФСБ та збройних сил РФ затримали її у Бердянську 15 березня 2022 року. Вона тоді за своєю ініціативою добиралася до оточеного Маріуполя писати репортажі про воєнні дії на сході та півдні України. Після 10 днів полону Вікторію вдалось визволити.

Востаннє живою Вікторію бачили 8 вересня 2024 року, а 10 жовтня стало публічно відомо, що Рощина померла в російському полоні.

В лютому 2025 тіло загиблої журналістки повернули в Україну. Слідча група підтвердила наявність розтину, вилучення частини внутрішніх органів, щоб приховати задушення та сліди катувань на тілі Вікторії.

🕯Ми пам’ятаємо.

#ВічнаСлава

🚀 Подписаться / Eng X / Bluesky / Eng Тelegram / Threads

🕯Вічна пам’ять і Слава нашому Герою Павлу Трухану на псевдо «Лютий»

Павло Трухан мав бойовий шлях тривалістю менше року, але за цей час він встиг максимально проявити свої лідерські якості. Павло проходив строкову службу у лавах Нацгвардії, у першій день вторгнення він вже стояв на пропускному пункті своєї частини в Києві. На початку червня 2022-го — вперше познайомився із бригадою «Буревій».

Його дисциплінованість справляла враження на всіх. «Лютий» міг впливати на людей і його думка цінувалася. Побратими говорять, що Павло не тільки віддавав накази: він давав приклад власною поведінкою.

Воював на східних околицях Бахмуту. За штатним розкладом Павло був снайпером, мав найліпший державний зразок зброї – гвинтівку СВД. По повернені в стрій після госпіталю, Павло зайняв позицію на височині: вдень він спостерігав у бінокль, а вже вночі здійснював стрільбу з тепловізором.

Під час ворожого штурму «Лютий» отримав поранення уламком в плече, він сам наклав собі турнікет. Павло відмовлявся їхати до госпіталя, на поранення він дивився як на колючку, що застрягла в шкірі. Повернувся з госпіталя на наступний день – він не міг лишити своїх бійців. Ризикуючи життям, під щільним вогнем врятував життя шістьох воїнів.

Про нього вже говорили бійці суміжних підрозділів і дивувалися, коли зустрічали його особисто, бо він був не говірким, добрим, а вони очікували побачити брутального термінатора. Він започаткував щоденні ранкові заняття спортом, біг завжди першим, не зважаючи на те, що були хлопці фізично більш спроможні. Павло любив котів і собак, вони самі йшли до нього по захист і притулок.

Бійці взводу були старші за «Лютого», але вважали його за командира, його поважали і любили. Для побратимів він був за батька, не зважаючи на те, що йому було 27. В березні 2023-го батальйон заводили у промзону Білогорівки, «Лютий» вирушив захищати Луганщину взводним однієї з рот.

Зранку 28 квітня був великий штурм, по рації передали, що є «300». «Лютий» схопив гранатомет і скільки міг пострілів, і разом з кулеметником, який прикривав його, побіг на позиції. Павло працював з двох позицій в одній будівлі, перебігав з однієї на іншу. Його позиція була «як на долоні» і не було де сховатись. Йому вдалось зірвати штурм ворога, але, на жаль, в нього влучив снаряд із РПГ.

Мама Героя, пані Тетяна, – «Мати Героїня». Крім Павла у Тетяни ще шестеро дітей. Старший син Олександр відмовився одержувати «бронь» через загиблого брата і воює на Донеччині.

Павло був розлучений і виховував 4-річного сина Михайла, якого обожнював. Навесні 2022-го року у нього почалися стосунки з дівчиною з рідного села Держанівка, з якою вони були знайомі протягом двох років.

🎖 Посмертно Павла Трухана нагороджено державною нагородою найвищого ступеня – Герой України.

🕯 Ми пам'ятаємо.

📹 МВС України

#ВічнаСлава

🚀 Подписаться / Eng X / Bluesky / Eng Тelegram / Threads

🕯Вічна пам’ять і Слава нашому Герою Саміру Рустамову

32-річний підполковник НГУ Самір Рустамов загинув 11 листопада 2022 року під час бойового завдання з розмінування лісосмуги в селі Циркуни поблизу Харкова.

Народився в селі Рясне на Харківщині. Служив у лавах НГУ з 2007 року, брав участь в АТО/ООС. У 2011-му закінчив Національну академію НГУ за спеціальністю «Менеджмент». Був командиром стрілецьких і патрульних підрозділів, згодом — заступником командира батальйону. У січні 2022 року очолив інженерну службу частини.

Служив у 5-й Слобожанській бригаді «Скіф». Керував інженерним укріпленням оборони Харкова, облаштовував блокпости. Після авіаудару 5 березня три доби керував рятувальною операцією під завалами.

За його участі було розміновано 15 гектарів території та 74 км доріг, встановлено 57 гектарів мінно-вибухових загороджень.

«Він загинув, рятуючи поранених побратимів. Був справжнім воїном, ідеальним чоловіком і моєю кам’яною стіною», — згадує його дружина.

Саміра поховали на Алеї Слави Харківського міського кладовища №18. У селищі Золочів вулицю Матросова перейменували на його честь.

🎖Нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України», відзнакою «Козацький хрест» ІІІ ступеня та орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. 17 листопада 2022 року йому посмертно присвоєно звання полковника.

🕯 Ми пам'ятаємо.

📹5 Слобожанська бригада "Скіф" НГУ

#ВічнаСлава

🚀 Подписаться / Eng X / Bluesky / Eng Тelegram / Threads

💔🕯У столиці прощаються з актором, шоуменом та військовослужбовцем Максимом Неліпою

48-річний шоумен загинув у бою 12 травня 2025 року.

2 березня 2022 року Максим приєднався до ТрО, а потім вступив до ЗСУ. Воював у складі Сил безпілотних систем.

Максим здобув популярність як зірка КВК та ведучий телелотереї «Хто там?» на 1+1, а також шоу «Програй мільйон» на ICTV та «Підйом» на Новому каналі. У 2007 році він брав участь у проєкті «Танці з зірками» в парі з Оленою Шоптенко. З 2017 року був частиною команди «Дизель-шоу» та інших проєктів «Дизель Студіо».

🥀 Попрощатися з Героєм прийшли рідні, друзі, побратими. Після прощання Максима Неліпу поховають на Байковому кладовищі в столиці.
🕯Ми пам’ятаємо.

📹 ТСН

#ВічнаСлава

🚀 Подписаться / Eng X / Bluesky / Eng Тelegram / Threads

🕯Вічна пам’ять і Слава нашій Героїні Людмилі Балабусі

Людмила Балабуха — родом із Казахстану. У 16 років разом із мамою переїхала на Зміївщину, де згодом вийшла заміж і оселилася в селищі Зідьки. Пізніше переїхала до Малої Рогані, яка вже в перші дні повномасштабного вторгнення опинилася під окупацією.

Під обстрілами Людмила вибралася з захопленого селища й у березні 2022 року добровільно вступила до лав ЗСУ. Спочатку була помічницею мінометника, брала участь у звільненні Харківщини. Згодом закінчила курси парамедиків і самовіддано рятувала побратимів на передовій. Майже всю службу провела в найгарячіших точках фронту.

Вона була тією, хто на позиціях дбав про побут, моральний стан, гарячу їжу та порядок. І про кожного — по-материнськи.

Людмила навчилася стріляти з «Джмеля», вивчала українську, а вдома на неї чекали донька й маленька онучка — «її принцеса».

Мріяла про нову квартиру, планувала переведення у тил і хотіла залишитись в армії після перемоги. Життя Людмили обірвав російський авіаудар 10 травня 2024 року — за п’ять днів до омріяної відпустки. Їй було лише 46…

Донька Людмили й досі отримує повідомлення з подяками за врятовані її мамою життя.

🕯 Ми пам'ятаємо.

#ВічнаСлава

🚀Подписаться / Eng X / Bluesky / Eng Тelegram / Threads

🕯Вічна пам’ять і Слава нашому Герою Антону Спіцину

Антон Спіцин народився та виріс на Харківщині. До повномасштабного вторгнення мав власний будівельний бізнес і активно займався благодійністю — безкоштовно викладав англійську мову дітям-сиротам і за власний кошт провів ремонт у дитячому психоневрологічному санаторії.

З початком повномасштабної війни добровільно став до лав захисників. Служив лейтенантом, командиром 2 окремого загону Центру спеціального призначення «Омега» Нацгвардії, відомого як «Гострі картузи».

На початку лютого 2024 року Антон загинув від поранень, отриманих у боях.

Посмертно йому присвоєно звання Героя України з орденом «Золота Зірка». Указом президента Володимира Зеленського відзначено його «особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові».

🕯 Ми пам'ятаємо.

📹Антон Спіцин // poBalakaemoPro

#ВічнаСлава

🚀Подписаться / Eng X / Bluesky / Eng Тelegram / Threads

🕯 Вічна пам’ять і Слава нашому Герою Богдану Лещишину

З дитинства Богдан мріяв стати військовим. Тому, довго не роздумуючи, він вступив до Військового інституту внутрішніх військ МВС України. У травні 2014 року Богдан вирушив на передову, щоб захистити нашу країну.

2018 року, пройшовши складний відбір, підполковник поповнив ряди 4-ї бригади оперативного призначення НГУ. Повномасштабне вторгнення застало бійця в Гостомелі — саме там останні декілька років Богдан ніс службу в складі бригади «Рубіж». Лещишин разом зі своїми побратимами не дав ворожому десанту висадитись в аеропорту «Антонов».

12 березня очолювана ним бронегрупа мала об'єднатися з підрозділами ОМБр ім. Чорних Запорожців і закріпитись біля села Гута-Межигірського, щоб не дати ворогові пройти. У перші хвилини наші воїни знищили три російські БМП та близько взводу піхоти. У бою ворожий уламок поранив підполковника у стегно, а пізніше він отримав акубаротравму, але продовжив командувати підрозділом.

24 лютого 2022 року рідні бачили Богдана живим востаннє... Він загинув у березні, прикриваючи своїх побратимів.

У нацгвардійця залишились дружина та донька.

🎖️25 квітня 2022 року Богдана Лещишина удостоєно званням «Герой України» посмертно.

🕯Ми пам’ятаємо.

📹 «Розстріляні росією» / МВС України

#ВічнаСлава

🚀 Подписаться / Eng X / Bluesky / Eng Тelegram / Threads

🇺🇦 🇳🇿 У боях за Україну загинув 26-річний доброволець Шан-Лі Кернс із Нової Зеландії

Інформацію про загибель Шан-Лі Кернса підтвердила його родина. Мати Еліс Кернс вже здала зразки ДНК для проведення упізнання.

Еліс розповіла й подробиці про загибель свого сина. За її словами, Шан-Лі не був солдатом, але пройшов бойову підготовку. А на передовій допомагав рятувати поранених бійців.

«Він загинув, роблячи те, що хотів робити. І він зробив так багато хорошого. Він рятував життя п’ятьох солдат. Потім він повернувся, щоб врятувати ще більше, коли дрон скинув на нього гранату», — говорить вона.

За словами родини і друзів Шан-Лі «любив те, чим займався».

«Він був таким корисним, таким турботливим... Він був неупередженим і мудрим як на свій вік. Він прожив цілі два роки в Україні та все ще брав новачків під своє крило та допомагав їм. Він дбав про всіх».

У відео, знятому перед смертю, Шан-Лі сказав, що залишиться ще на рік, щоб виконати свій трирічний контракт в Україні.

«Я помітив, що більшості ветеранів, як правило, не щастить після двох років служби. Але не хвилюйтеся за мене, просто живіть своїм життям, насолоджуйтесь своїм часом. Я, мабуть, колись повернуся», — пообіцяв він тоді.

Після Домініка Абелена, Ендрю Бегшоу і Кейна Те Тая Шан-Лі Кернс став четвертим новозеландцем, що віддали життя, захищаючи Україну.

#ВічнаСлава

🚀 Подписаться / Eng X / Bluesky / Eng Тelegram / Threads

💔🕯 У Києві сьогодні прощалися з трьома рятувальниками, загиблими під час порятунку людей 6 червня

Павло Єзгор, Данило Скадін та Андрій Ремінний намагались врятувати людей після чергової варварської атаки Росії у Солом'янському районі столиці.

«Ці хлопці не носили зброї, не йшли в бій. Вони загинули, рятуючи життя інших. Їх подвиг – поза часом. Їх імена – назавжди в строю. Це біль, який не піддається словам», – говорять про колег у ДСНС.

Наразі, 21 поранений рятувальник з Києва та Тернополя, які також постраждали від ворожих ударів того дня, перебувають у лікарнях. Всі українці щиро вірять у їх одужання.

🕯Вічна пам’ять, наші Надзвичайні. Ніколи не забудемо. Ніколи не пробачимо.

#ВічнаСлава

🚀 Подписаться / Eng X / Bluesky / Eng Тelegram / Threads

🕯 Рік мріяв про яблуко: на фронті загинув Дмитро Шаповалов, який два роки тому повернувся з полону

Відео з Дмитром після звільнення з полону у квітні 2023 року облетіло буквально весь світ. Тоді захисник розповідав, що цілий рік мріяв ще раз скуштувати яблуко.

Після повернення з полону Дмитро Шаповалов знову доєднався до війська. Загинув 9 червня у Катеринівці на Дніпропетровщині під час виконання бойового завдання, про це повідомили в пресслужбі Самгородоцької територіальної громади, звідки родом Захисник.

Щирі співчуття рідним та вічна шана Герою.

🕯 Ми пам’ятаємо.

#ВічнаСлава

🚀 Подписаться / Eng X / Bluesky / Eng Тelegram / Threads

💔 У Києві попрощалися із загиблим на війні актором та військовим Юрієм Феліпенком

Церемонія прощання пройшла у рідному для актора Театрі на Подолі. Провести Юрія Феліпенка в останню путь прийшли рідні, друзі, колеги, кияни. Черга бажаючих вшанувати пам’ять талановитого митця й українського захисника розтяглася на десятки метрів.

Юрій Феліпенко був відомий ролями в театрі й на екрані – серіалах «Обіцянка Богу», «Колір пристрасті», «Спадкоємці».

На початку повномасштабної війни Юрій вступив до лав одного з підрозділів київської територіальної оборони і паралельно активно займався волонтерством.

У квітні 2024 року стало відомо, що актор приєднався до батальйону ударних БпАК «Ахіллес» 92-ї ОШБр.

Юрій загинув 15 червня під час виконання бойового завдання.

🕯 Вічна пам'ять Герою! Щирі співчуття рідним.

#ВічнаСлава

🚀 Подписаться / Eng X / Bluesky / Eng Тelegram / Threads

Наймолодшому захиснику «Азовсталі» Назарію Гринцевичу із позивним «Грінка» президент Зеленський присвоїв звання Героя України посмертно

Відповідний указ опубліковано на сайті Президента України.

Гринцевича відзначили за особисту мужність та героїзм, виявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також за самовіддане служіння українському народу.

Назарій Гринцевич став на захист України у 18 років. Він був одним із наймолодших бійців, які обороняли «Азовсталь». Воїн провів чотири місяці у російському полоні, а після звільнення продовжив захищати Україну. Загинув у травні 2024 року.

🕯 Ми пам'ятаємо.

#ВічнаСлава

🚀 Подписаться / Eng X / Bluesky / Eng Тelegram / Threads

Сегодня во время вражеской атаки по Киеву погибла 22-летняя полицейская Мария Дзюмага

Мария работала в управлении полиции в метрополитене Главного управления Национальной полиции в городе в Киеве.

«Преступный ракетный удар, совершенный войсками России по мирному населению, оборвал жизнь этой доброй, жизнерадостной, искренней, ответственной и преданной любимой профессии полицейской - именно такой ее запомнят коллеги и все, кто ее знал», - написали в полиции Киева.

🕯Выражаем искренние соболезнования родным, близким и друзьям Марии.

Светлая память!

#ВічнаСлава

🚀 Подписаться / Eng X / Bluesky / Eng Тelegram / Threads