👶🪖Детсадовцы в танках и «Балка смерти». Регионы соревнуются в юбилейном креативе, активно вовлекая в военную пропаганду дошкольников

«МО» собрал самые экзотичные инициативы местных властей, заранее отчитывающихся о праздновании 9 мая

🔹В Воронеже уже прошел парад Победы — в детском саду: его воспитанники маршировали и ездили на макетах военной техники (фото 1). Авторы фоторепортража в местном пропагандистском СМИ назвали парад детей «милейшим».

🔹А в Ростовской области воспитанников младшей группы детского сада привели на место, где в годы ВОВ фашисты «бросали в яму раненых (советских) солдат, достреливали их, многих сбрасывали живыми» (фото 2). Старшей группе достался мемориал из надгробий «Балка смерти».

🔹Ямами займутся и в Томске: ко Дню Победы там решили отремонтировать ямы на двух центральных проспектах – Ленина и Кирова. По словам мэра, на маршруте проведения Парада «не должно остаться ни одной неровности».

🔹В Волгограде студентов ВУЗа – всего около 300 человек – отправили приветствовать кортеж Путина и Лукашенко. Одну девушку сбила машина, ее увезли в больницу. Путин и Лукашенко выступят на форуме «Великое наследие — общее будущее».

🔹В Благовещенске к празднику на площади Победы установят памятник защитникам Отечества: в центре в качестве «боевых товарищей» будут стоять красноармеец (участник гражданской войны), солдат ВОВ и участник войны с Украиной (фото 3). При этом на площади уже есть памятник амурцам, павшим в годы ВОВ.

🔹В Сыктывкаре к Дню Победы открыли выставку военного плаката «Уроки истории» – она посвящена не только ВОВ, но и противостоянию с Западом во время Холодной войны (фото 4).

Назвати зло по імені: ділимося з читачами @Pravda_Gerashchenko точкою зору Олесі Геращенко про те, чому Росія — це не просто агресор, а тотальна загроза цивілізації

Дослідниця культурології Докторської школи НаУКМА, наукова співробітниця Центру досліджень медіації та діалогу Олеся Геращенко в матеріалі для NV наголошує на тому, що Росія — це зло, яке не має меж і не знає кордонів, прийшло не за територією, а за сенсом.

Колись вірили, що досить сказати: «ніколи знову», і зло більше не повториться. Колись думали, що історія — це лінія, а не коло.

Але вже певний час мова спотикається, шукаючи слова для опису того, що з’явилось на горизонті. І деякі забуті формули повертаються, бо історія знову вимагає правди.

Росія воює не для досягнення миру, а заради війни
Hostis humani generis — ворог роду людського. Раніше так називали піратів, тих, хто розривав тканину права, хто кидав виклик усім — не як ворог певної держави, а як ворог самого поняття порядку, миру і людяності. Сама ідея дегуманізації виникла тоді не як моральне поняття, а як юридична категорія: вона визначає, з ким можливий діалог, а з ким — ні. Людина, за Цицероном — той, з ким можна домовитись, за цим стоїть базовий принцип права. «Ми воюємо, але воюємо для того, щоб укласти мир».

Проте існує певна група осіб, веде він далі, з якою домовитися неможливо. Вони воюють не для досягнення миру, а заради самої війни. Для них війна — природний стан. Вони не знають меж, не мають конкретної території. Вони воюють проти всіх. У них немає своїх і чужих, і вони готові вбивати будь-кого, хто постане на їхньому шляху. Саме тому пірата можна було карати без суду — юридично він не вважався людиною. Людина — це той, з ким можна укласти угоду. Дегуманізація у цьому сенсі — це правовий виняток: якщо ти людина, тебе можна судити, бо ти маєш свободу волі і несеш відповідальність. Але той, для кого війна — спосіб життя, сам викреслює себе з роду людського.

Зло, яке не має меж і кордонів
Сьогодні ми маємо підстави повернути термін «ворог роду людського» у мову сучасного світу, бо перед нами постала навала, яка знову ставить під загрозу не лише держави, а саму людяність як таку. Зло, яке не має меж і не знає кордонів, прийшло не за територією, а за сенсом.

Росія — не просто агресор. Це інституціолізоване зло, яке діє не з позиції окремого ворога, а з місця тотальної загрози тому, що ми звемо цивілізацією. Російська держава знищує не лише фізичні тіла, а й пам’ять, мову, культуру, стираючи ідентичність народів. Це не просто агресія — це онтологічний терор, спрямований на сам сенс людського існування. Точиться не війна за вплив, а війна за порожнечу натомість всього.

РФ перестворилася на некрополітику — владу смерті
Мішель Фуко писав про нову форму контролю — біовладу. Таку, що не веде війн за території, а керує самими людьми — їхнім життям і смертю, тілом і свідомістю. Росія — це держава, яка взяла біовладу на озброєння. І вона стала не турботою про життя, а перетворилась на некрополітику — владу смерті, як писав Ашиль Мбембе. Ідеться не просто про керування життям, а про вибіркове знищення.

Солдати Росії — це ресурс. Їх не захищають, їх витрачають. «Родіна не бросаєт» — мертвих, бо живі їй не потрібні. Вона кидає їх під танки, під артилерію, під дрони, бо їхнє життя нічого не варте. Це тотальний контроль над тілом — особистість знищено, залишилася лише функція.

Держава вирішує, хто помре першим
Масова мобілізація — ще один прояв біовлади. На смерть женуть бурятів, дагестанців, чеченців — тих, кого меншість, кого легше змусити. Таке собі етнічне керування смертю, селективна некрополітика.

Гомофобія, тюрми, примус народжувати — продовження тоталізації контролю держави над тілом, думкою, бажанням.

У війні проти України некрополітика біовлади виходить на інший рівень. Росія знищує школи, лікарні, домівки — не випадково, не влучанням. Це свідоме винищення простору життя, символічне вбивство прийдешнього.

Фільтраційні табори стали місцем, де вирішують, хто буде жити, а хто — ні. Це суд без суду, контроль без обмежень.

Продовження ⏬