Ми повертаємо своїх й допомагаємо повернутися їм до нормального життя

Вчора мав нагоду особисто зустрітися з нашими гвардійцями, які нещодавно повернулися з полону. Кожен із них — незламний. Кожен має свою історію, що є свідченням надзвичайної сили духу та витримки. Вони пройшли крізь неймовірні випробування, але зберегли головне: честь, вірність присязі та бажання йти далі. Бо знають — за ними стоїть наша підтримка, підтримка рідних і всіх, заради кого вони трималися.

Майже щотижня ми проводимо зустрічі з родинами, з військовими, які повернулися з полону, з тими, хто лікується або проходить реабілітацію. Це — спільна робота на ще одному фронті: фронті людяності.

Ми надаємо інформацію про подальші перспективи для тих, хто повернувся: можливість продовжити службу, здобути освіту, пройти перепідготовку або звільнитися за станом здоров’я. Паралельно служби соціального супроводу допомагають відновити документи, організовують медичну та психологічну допомогу.

Діти – Герої 2025.
Героїзм, який не має віку.

У межах щорічної акції МВС «Діти – Герої» вручив відзнаки тим, хто рятував, допомагав, боровся, незважаючи на небезпеку і біль.

Ці діти зробили те, на що не завжди здатні дорослі.

🔹 Ольга Лактіонова, 16 років, Херсонщина.
Кинулася на тонкий лід, щоб врятувати чотирьох дітей. У небезпеку потрапила й сама, але її вчинок дав шанс на життя. Врятовано дитину. Оля — символ самопожертви й сили.

🔹 Дмитро Амальський, 16 років, Миколаївщина.
Під час пожежі виніс із задимленого будинку молодшого брата. Без вагань ризикував собою, щоб зберегти життя рідній людині.

🔹 Аріна Журба, 13 років, Суми.
Після вибуху дрона вона самотужки вибралася з-під завалів, допомогла батькові прийти до тями і намагалася врятувати брата. З пораненнями. Під уламками. Без дорослих.

🔹 Ілля Завальний, 16 років, Житомирщина.
Його друг провалився під кригу. Поруч — жодного дорослого. Ілля не розгубився, заспокоїв товариша, організував допомогу, залишився поряд до останнього. Холод, страх — не перешкода, коли в тобі є мужність.

🔹 Артем Малошик, 14 років, Дніпропетровщина.
Під час російських обстрілів неодноразово допомагав гасити пожежі, рятував майно односельчан. Волонтер. Рятівник. Дорослий у серці.

🔹 Яна Степаненко, 13 років, Донеччина.
Втратила обидві ноги під час ворожого удару по вокзалу в Краматорську. Сьогодні — бігає марафони, щоб допомогти пораненим військовим. Її історія — про силу духу, яка перемагає біль.

🔹 Дарина Звіряка, 10 років, Одеса.
Серед ночі відчула небезпеку й розбудила маму. За мить був вибух. Навколо скло, руїни — її пильність врятувала родину.

Коли дивився нашим героям в очі, я бачив справжніх лідерів, сильніших за обставини.

Вони — діти нового покоління. Зі світлими серцями, залізною волею і готовністю бути поруч у найтемніші моменти.

Поруч з дітьми упродовж всього дня були ментори з системи МВС: поліцейські, рятувальники, нацгвардійці, прикордонники. Люди, які щодня рятують та захищають, і які цього дня стали опорою для дітей.

Відвага наших юних героїв — це дзеркало майбутнього, яке ми будуємо разом. Майбутнього, де сильні ті, хто має серце.

У День вшанування памʼяті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії рф проти України, відбулися памʼятні заходи за участі Президента України та Першої леді.

📍872 дитячих життя забрала росія в Україні за 11 років війни. За кожною цифрою - імена, історії, мрії, які вже не здійсняться.

Сьогодні вшановуємо памʼять кожної загиблої дитини. І водночас — боремося за життя всіх українських дітей.

Це наша відповідальність — перед тими, кого втратили. І перед тими, кого маємо захистити.